• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасні форми приватної власності. Суспільна власність. Змішана власність.

Горизонтально-структурний підхід визначає класифікацію економічних форм власності, а також її види і типи.

Умовами і критеріями економічних форм власності є рівень розвитку продуктивних сил, характер поєднання працівника із засобами виробництва, ступінь правочинностей суб'єкта на ресурси, результати й управління виробництвом, механізм розподілу доходу тощо.

Існує два основних типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність — це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.

Приватний тип власності виступає як сукупність індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням найманої праці, партнерської і корпоративної форм власності (рис.12).

Рис12.Сучасні форми приватної власності.

Індивідуально-трудова власність характеризується тим, що фізична особа в підприємницькій діяльності одночасно використовує власні засоби виробництва і свою робочу силу.

Якщо в господарстві використовується праця членів сім'ї, така власність має вигляд сімейної трудової власності (наприклад, фермерське сімейне господарство).

Індивідуальний приватний власник може використовувати в господарстві й працю найманого робітника (постійно чи на сезонних роботах).

Партнерська власність є об'єднанням капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб. З метою здійснення спільної підприємницької діяльності кожний учасник партнерського підприємства зберігає свою частку внесеного ним капіталу чи майна у партнерській власності.

Корпоративна (акціонерна) власність — це капітал, утворений завдяки випуску і продажу акцій. Об'єктом власності акціонерного товариства, крім капіталу, створеного за рахунок продажу акцій, є також інше майно, придбане в результаті господарської діяльності.

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб'єкти суспільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу — праця.

Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній (рис.13).

Державна власність — це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади. Державна власність поділяється на загальнодержавну і муніципальну (комунальну).

Рис. 5.6. Сучасні форми суспільної власності

Загальнодержавна власність це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоніфікується між окремими учасниками економічного процесу.

Власність необхідна державі для виконання економічних, соціальних і оборонних функцій.

Об'єктами державної власності є природні ресурси (земля, її надра, ліси, води, повітряний простір), енергетика, транспорт, зв'язок, дороги, навчальні заклади, заклади національної культури, фундаментальна наука, оборонні та космічні об'єкти тощо.

Муніципальна (комунальна) власність — це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (області, міста, району тощо).

Кооперативна власність — це об'єднана власність членів окремого кооперативу, створена на добровільних засадах для здійснення спільної діяльності. Власність кооперативу формується в результаті об'єднання майна, грошових внесків його членів і доходів, одержаних від їхньої спільної трудової діяльності. Кожен член кооперативу має однакові права на управління та дохід, який розподіляється відповідно до внесеного паю і трудового вкладу членів кооперативу.

Власність трудового колективу — спільна власність, передана державою чи іншим суб'єктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи оренди), яка використовується відповідно до чинного законодавства.

Змішана власність поєднує різні форми власності — приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб'єктів (рис.14). Рис.14. Сучасні форми змішаної власності

Комбіновані форми власності. У розвинутих країнах Заходу з метою забезпечення ефективнішого функціонування виробництва відбувається процес об'єднання підприємств різних форм власності, однак за умови збереження кожною із них своєї базової якості. У результаті створюються комбіновані форми власності: концерни, трести, холдинги, фінансово-промислові групи та інші об'єднання. Кожний учасник такого об'єднання делегує органу управління такий обсяг своїх повноважень, який не спричиняє втрати основних властивостей притаманної йому форми власності.

В Україні в результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склались і законодавчо закріплені такі форми власності:

— приватна;

— колективна;

— державна.

Допускається також існування змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

Життєдіяльність суспільства базується на економічних, політичних, юридичних, соціальних, етичних та інших відносинах, що виникають між людьми.

Виробничі відносини утворюють основу економічної організації суспільства, взаємодію людей між собою в процесі їх господарської діяльності. Виробництво - основа економіки, основа існування всього людського суспільства.

Розглядаючи виробництво як процес, економічна теорія виділяє в ньому наступні стадії:

виробництво, розподіл, обмін і потребление.

Виробництво - створення продукту, необхідного для існування та розвитку людини. Зрозуміло, що перш ніж щось розподіляти, обмінювати і споживати, це «щось» має бути зроблено.

Розподіл - визначення частки і обсягу продукту, що надходить у споживання учасникам економічної діяльності. Розрізняють розподіл у вузькому сенсі (розподіл продукту) і в широкому розумінні (розподіл умов і факторів виробництва). Розподіл в широкому сенсі спирається на поділ праці і розміщення економічних ресурсів за різними видами господарської діяльності. Розподіл у вузькому значенні передбачає визначення частки кожного учасника економічних відносин у створеному багатстві. Розмір частки залежить від права власності і від обсягу виробленої продукції.

Обмін - стадія руху суспільного продукту, на якій вироблені продукти. Оскільки виробництво здійснюється на основі поділу праці і спеціалізації, то обмін стає способом отримання необхідних продуктів шляхом передачі за них результатів своєї праці. Посередниками в такому обміні виступають гроші.

Споживання - процес використання результатів виробництва для задоволення потреб. Це заключний етап руху продукту. В результаті споживання створені товари зникають, після чого слід їх заново виробляти. Необхідно відзначити, що виробництво - суспільний процес, так як здійснюється не ізольованими економічними суб'єктами, а суспільством. Схематично відтворювальний процес представлений на мал15

Рис 15 Місце власності в системі соціально-економічних відносин

Соціально-економічні відносини складаються між суспільними класами, соціальними групами, окремими колективами і членами суспільства. Вирішальну роль в цих відносинах виконують відносини власності на засоби виробництва.

Характер використання та споживання створеного в процесі виробництва продукту, його обмін і розподіл визначають відносини власності, суб'єкти відносин власності повинні бути носіями певних потреб і обов'язків. Держава встановлює права власності.

Власність - це основа всієї системи суспільних відносин.
Від власності залежить стан окремих груп, класів у суспільстві, їх доступ до використання факторів виробництва.

Власність - результат історичного розвитку, її форми змінюються зі зміною способу виробництва. Головна рушійна сила цієї зміни – розвиток продуктивних сил.

У межах кожної економічної системи існує основна специфічна форма власності, однак це не виключає існування інших форм власності;
перехід від однієї форми власності до іншої може здійснюватися як еволюційним шляхом (конкуренція), так і революційним (насильство)

Контрольні запитання.

1.Як в економічній науці відбувався процес еволюції визначення категорії «власність»?

2.Що таке суб'єкт і об'єкт власності?

3.Назвіть суб'єктів і об'єктів державноі власності.

4.Що таке відносини власності і яка іхня структура?

5.Розкрийте зміст поняття «право власності».

6.Що є первинним у взаемовідносинах: власність як економічна чи як юрідична категорія?

7.Які особливості корпоративної форми власності?

8.Розкрийте зміст новітніх тенденцій у розвитку відносин власності та іхні причини.

9.Розкрийте зміст погяття «соціально-економічні відносини».

10.Як змінюються форми власності?

Читайте також:

1. VIІ. Соціалізація особистості у сучасній школі
2. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
3. А) Заробітна плата її форми та системи.
4. А) Заробітна плата, її форми та системи.
5. А/. Право власності.
6. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Акредитив та його форми
10. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
11. Алгоритм адресного вибору оптимального безрецептурного вітаміновмісного лікарського препарату, лікарської форми і шляху введення
12. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми

Переглядів: 9107