Власність в соціально-економічній системі.

Ключевім елементом суспільних відносин і економічної системи в цілому є відносини, пов'язані з власністю.

Власність - дуже складна категорія, з різних сторін вивчається суспільними науками і характеризується різними аспектами: політичними, морально-психологічними, соціальними, ідеологічними, юридичними та економічними.

По-перше, відносини власності завжди були основним виробничим відношенням, на якому формувалися всі інші суспільні відносини (політичні, юридичні, культурні і т.д.)

По-друге, відносини власності є основою економічної системи:
- вони визначають суспільний спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;
- зумовлюють специфічність дії економічних законів певної економічної системи;
- власність визначає цілі, мотиви і цілі функціонування і розвитку економіки в цілому і конкретного виробництва;
- вони визначають характер розподілу і споживання створеного продукту.

По-третє, власність визначає пануючу систему політичної та економічної влади

В четверте, власність визначає класову і соціальну структуру суспільства.

Відносини власності закріплені певною юридичною формою. У будь-якому суспільстві законодавчо фіксується система форм власності.

Протягом історії існувало безліч форм власності. Світовий досвід свідчить, що сучасна ринкова економіка спирається на різноманіття форм власності.
В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення форм власності. Існує класифікація за ознакою суб'єктів власності, коли власниками є окремі громадяни, колективи, сім'ї, держава і т. д. Згідно з цією ознакою можна говорити про партійної, профспілкової, банківської власності, власності громадських організацій і т. д. За формою присвоєння виділяють індивідуальну, колективну та державну власність.

За складом суб'єктів або по мірі соціалізації власності можна виділити

індивідуальну,групову і суспільну.

Відносини приватної власності передбачають відокремлення власника, який незалежно від інших людей здійснює свої права.

Приватна власність персоніфікована, тобто її власник відомий і відповідальність за її використання конкретна.

Приватна власність представленаіндивідуальною власністю і капіталістичної приватною власністю. Відмінною рисою індивідуальної власності (приватно-трудовій власності) є те, що власник самостійно реалізує права володіння, розпорядження, використання і привласнення. Звідси прагнення приватного власника найбільш раціонально вести своє господарств, висока ефективність приватної власності. Соціальні носії цієї форми власності - селяни, ремісники, приватні лікарі, адвокати та інші люди, що живуть своєю працею.

У разі капіталістичної приватної власності, основні права і раніше

реалізуються власником, але деякі правочини можуть зосереджуватися в руках інших людей. Даний вид власності відчужує найманого працівника від засобів виробництва і створює умови збагачення господаря-власника за рахунок праці останнього. Тут неминуче розбіжність економічних інтересів власників і трудящих. На основі приватної власності формуються такі форми господарювання, як особисте підсобне господарство, трудове господарство, приватні підприємства будь-якого розміру - від індивідуального виробництва до великих підприємств, а також будь-який інший вид використання приватного майна (від здачі квартир в оренду до грошових операцій між приватними-особами).

Колективна власність заснована на об'єднання індивідуальних власників. Колективна власність може бути представлена різними видами кооперативної власності (власність споживчої кооперації, колгоспів та ін), а також акціонерної та партнерської власністю.

Кооперативна власність - колективний вид власності, що зберегла риси індивідуальної. Кожен член кооперативу бере участь у ньому своєю працею і майном, має рівні права в управлінні і розподілі доходу. Величина одержуваного доходу визначається індивідуальним внеском пайовика. Кооперативна власність в умовах ринкової економіки має більш значним потенціалом, що обумовлюється зв'язком оплати праці з кінцевими результатами діяльності кооперативу.

Різновидом колективної форми власності є акціонерна власність, яка поєднує в собі ознаки як приватної, так і суспільної власності.

Акціонерна власність - це власність багатьох юридичних і фізичних осіб, передбачає добровільне об'єднання їх грошових коштів. На основі сформованого на об'єднані кошти акціонерного підприємства йде колективне створення доходу з подальшим його індивідуальним присвоєнням у вигляді дивідендів. Партнерська власність виникає в результаті об'єднання капіталів двох і більше осіб. Пайовики підприємства - співвласники створеного за рахунок пайових внесків майна, отримують частку прибутку, яка відповідає розмірам їх власності. На основі колективної форми власності формуються такі форми господарювання, як кооперативи, колективні підприємства, орендні підприємства, товариства, акціонерні підприємства, асоціаці та ін.

Відносини громадської власності припускають, що різні особи спільно здійснюють права власника. Суспільна власність базується на спільному володінні, розпорядженні, але виключає індивідуальне. Суспільна власність деперсонифицирована, так як права власності належать усім, а конкретно - нікому. Суспільна власність має найбільш високим ступенем соціалізації; вона представлена, насамперед, державною власністю, а також власністю громадських організацій. Державна власність зосереджує права власності у державного інституту влади. Верховний розпорядник власності - держава, а керують нею призначені керівники. Право спільного розпорядження державною власністю реалізується через систему самоврядування громадянського суспільства. Громадяни держави, розпоряджається національним багатством, мають право на одержання частини доходу від функціонування державної власності. Цей дохід виражається в рівних для всіх можливостей системи соціального забезпечення. Вільний і рівний доступ до державних (суспільних) фондів споживання є обов'язковою умовою функціонування загальнонародної за змістом і за формою державної власності. Основою функціонування профспілок, спілок трудових колективів та ін. є суспільна власність. Власність громадських організацій припускає, що нею розпоряджаються її привласнюють члени цих об'єднань на рівних для всіх підставах.

Як вже говорилося, сучасна економіка характеризується різноманіттям форм і видів власності. Широке розповсюдження отримали змішані форми власності, коли всередині окремих форм поєднуються риси різних форм власності. Наприклад, приватно-державнавласність у різних пайових співвідношеннях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасні форми приватної власності. Суспільна власність. Змішана власність.	\|	Виникнення та поняття соціально-економічної системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.