• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація трудових колективів

Колектив (група) — дві й більше осіб, які взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (пра­цівників) і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Формальні групи працівників. Група і колектив є іден­тичними за своєю суттю термінами (перший поширені-ший на Заході, другий — у пострадянських країнах). Групи, які створені волею керівників організації, нази­вають формальними. Здебільшого вони виникають при поділі праці:

— горизонтальному (формування підрозділів);

— вертикальному (виникнення рівнів управління). Первинною функцією формальних груп є виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей.

У кожній організації існує три типи формальних груп:

— групи керівників (командні групи);

— цільові виробничі (господарські) групи;

— комітети.

До груп керівників можуть належати: президент ком­панії та віце-президенти; директор магазину і завідува­чі відділами; командир авіалайнера, другий пілот і борт-інженер; директор заводу та його заступники; началь­ник цеху та його заступники.

Цільові виробничі (господарські) групи формують особи, які виконують одне завдання. Вони мають певну самостійність, самі планують свою роботу, є вузькоспєціалізованими, щодо них застосовують окремі елементи ці­
льового стимулювання тощо.

Комітет — це група, якій організація делегує пов­новаження для виконання конкретного завдання. До комітетів належать ради, комісії, збори, команди, товарис­тва тощо. За функціональним призначенням виділяють два основні типи комітетів:

—спеціальний (тимчасовий) — створюється для ви­явлення проблем, розв'язання локальних, глобальних чи делікатних питань, вироблення альтернативних рішень тощо;

— постійний — діє перманентно і має конкретну, най­частіше довготривалу мету (рада директорів, науково-технічна рада організації, ревізійна комісія, товариство покупців у процесі приватизації, група планування, ко­місія з розгляду скарг працівників, комісія з перегляду заробітної плати та ін.).

Створювати комітети доцільно:

—під час розв'язання проблеми в новій галузі знань, новій сфері діяльності;

—за необхідності прийняття непопулярних рішень (ско­рочення чисельності працівників, зменшення заробітної плати, ліквідація підрозділів, зниження на посаді тощо);

—з метою координації діяльності підрозділів, служб, окремих працівників і колективів;

—для підняття морального духу працівників органі­зації, стимулювання «бійцівських» якостей окремих по­садових осіб;

—з метою децентралізації управління, делегування пев­них повноважень «вниз», поділу сфер впливу між рів­нями управління;

— для ефективнішої реалізації загальних функцій менеджменту;

— при виборі та коригуванні менеджером конкрет­ного стилю керівництва.

Неформальні групи працівників. Менеджер повинен звертати на них особливу увагу, оскільки вони можуть стати домінуючими в організації, проникати в інші не­формальні й формальні групи і відчутно впливати на управління. Не завжди пересічний працівник чи навіть керівник усвідомлює те, що він уже опинився в складі неформальної групи.

Основні особливості неформальних груп:

— застосування соціального контролю, який здійс­нюється через встановлення і закріплення групових ета­лонів допустимої поведінки, жорстких санкцій, відчу­ження тощо;

— опір змінам, який виникає у зв'язку із загрозою існуванню неформальної групи;

— наявність неформальних лідерів, які посідають таке ж становище, що й лідери формальних груп. Від­мінність між ними лише в тому, що лідер формальної групи отримує свої повноваження офіційно (в конкрет­ній сфері), а лідер неформальної — через визнання йо­го групою. Тому сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні межі формальної ор­ганізації, але все-таки його основні функції стосуються допомоги групі в досягненні цілей та закріпленні її іс­нування.

Не менш суттєвими є і відмінності між ними:

— формальні групи створюються продумано, за пла­ном, а неформальні спонтанно;

—структура формальних груп формується свідомо, неформальних — унаслідок соціальної взаємодії;

—до формальної групи вступають з метою реаліза­ції її цілей, отримання доходу, досягнення престижу тощо, до неформальної — для задоволення потреб у при­четності, взаємодопомозі, взаємозахисті, тісному спіл­куванні;

—формальна група створюється, як правило, за рі­шенням керівників, неформальна — внаслідок зацікав­леності, симпатії тощо.

Американський дослідник груп Дж. Хоманс виявив, що в процесі виконання завдань люди вступають у взає­модію, внаслідок чого виникають позитивні та негатив­ні емоції в колективі, а також щодо керівників. Емоції можуть спричиняти зниження ефективності діяльності організації, прогули, плинність кадрів, появу скарг.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналіз прямих матеріальних і трудових витрат
7. Аналіз трудових процесів і затрат робочого часу
8. Аналіз трудових ресурсів на підприємстві.
9. Аналіз трудових ресурсів.
10. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
11. АТОМНО-МОЛЕКУЛЯРНЕ ВЧЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
12. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці

Переглядів: 1257