• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Концепції та етапи розвитку ІС

Інформаційна система(ІС)-система, яка організовує пам’ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери.

Інформаційний процес - процес створення, збору, обробки, нагромадження, зберігання, пошуку, поширення і споживання інформації.

Об’єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) – сукупність принципів, методів та інструментальних засобів для створення програмних систем на основі архітектури взаємодії об'єктів.

Сервер – виділений для обробки запитів від усіх станцій обчислювальної мережі потужний комп'ютер, що надає цим станціям доступ до загальних системних ресурсів.

Функціонування ІС - процес переробки вхідної інформації у вихідну, що носить послідовний характер в часі.

CASE-технології (Computer Aided Software / System Engineering) – сукупність методів аналізу, проектування, розробки і супроводу програмного забезпечення ІС, підтримана комплексом взаємопов’язаних засобів автоматизації.

3.4. Текст лекції.

Концепції та етапи розвитку ІС наводяться в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Еволюція підходів до побудови ІС:

1. Перше покоління ІС (1950-1960 рр.): будувалося на базі центральних ЕОМ за принципом "одне підприємство - один центр опрацювання".

Електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) (комп'ютер) (від англ. computer - обчислювач) - електронно-обчислювальний пристрій, який виконує операції введення інформації, її зберігання, обробки за певною програмою, а також виведення отриманих результатів у формі, придатної для сприйняття людиною.

2. Друге покоління ІС (1960-1970 рр.): двох- і трьохрівнева модель організації системи оброблення даних (центральна ЕОМ - міні-комп'ютери відділень і офісів) з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і пакетів прикладних програм.

3. Третє покоління ІС (1970-1980 рр.): обчислювальні мережі розподіленої обробки, масовий перехід на персональні комп'ютери (ПК).

Проте вже незабаром в однорангових мережах стали виявлятися перші ознаки ієрархічності - спочатку у вигляді виділених файл-серверів, серверів преси і телекомунікаційних серверів, а потім і серверів-додатків.

Сервер – виділений для обробки запитів від усіх станцій обчислювальної мережі потужний комп'ютер, що надає цим станціям доступ до загальних системних ресурсів.

4. Четверте покоління ІС(1980 р. – теперішній час): ієрархічна модель "клієнт-сервер" відповідно до організаційної структури підприємства:

- центральний сервер (центральний офіс);

- локальні сервери (підрозділи);

- станції-клієнти (АРМи персоналу підприємства).

АРМ менеджера – професійно-орієнтований програмно-технічний комплекс, який знаходиться безпосередньо на робочому місці конкретного управлінського працівника і призначений для автоматизації його роботи. Основний принцип, закладений в АРМ, – проблемна орієнтація комплексу, тобто орієнтація на розв'язання певного класу задач, об'єднаних загальною технологією оброблення інформації, єдністю режимів роботи і експлуатації.

Еволюція підходів до використання ІС:

1. Модель стадій розвитку інформаційних систем з позицій використання ЕОМ на підприємствах (К. Нолан) мала кілька послідовних версій (1973, 1974, 1977 і 1979 pp.), перша з яких включала чотири стадії, а остання – шість, у тому числі:

- Початкова. Обчислювальна техніка застосовується дуже мало, контроль за її застосуванням здійснюється недостатньо, а планування цього застосування є мінімальним.

- Розширення. Застосування обчислювальної техніки швидко поширюється, посилюється його підтримка з боку керівництва, зростає відповідна зацікавленість з боку споживачів. Витрати на обчислювальну техніку швидко зростають, однак рівень якості проектів, автоматизації залишається невисоким, спостерігаються недоліки у плануванні.

- Управління. Управління процесами автоматизації і контроль за ними стають більш послідовними, починає застосовуватись нова техніка передачі даних, увага керівництва переноситься з управління обчислювальними ресурсами на управління ресурсами даних.

- Інтеграції. Поглиблюється підготовка керівництва у галузі комп'ютеризації і управління нею, управління все більше вдосконалюється. Здійснюється впровадження баз даних, в результаті чого посилюється тенденція до управління ресурсами даних.

- Управління даними. Головна увага зосереджується на управлінні даними, управління обчислювальними ресурсами вдосконалюється. Разом з тим розвиток систем, що приносять підприємству безпосередню користь, здійснюється поволі.

- Зрілості. Застосування обчислювальної техніки є цілісним комплексом, структура якого відображає організацію інформації на підприємстві та її потоки, використовується нова техніка управління комп'ютеризацією, у здійсненні якої беруть безпосередню участь всі, пов'язані з цим процесом.

2. Модель стадій розвитку інформаційних систем з позицій використання ЕОМ кінцевими користувачами (1988 р., Л. Джаз, М. Манро і Б. Марші) включала 5 стадій:

- Ізоляція. На цій стадії застосування обчислювальної техніки відрізняється примітивністю, декілька користувачів освоюють користування ЕОМ в індивідуальному порядку, за відсутності формальної підтримки з боку відповідної організації. Однак необхідність такої підтримки поступово стає очевидною, що в результаті приводить до створення формальної групи консультантів, яка називається інформаційним центром.

- Індивідуальне використання. Використання ЕОМ стає звичною складовою в роботі індивідуальних користувачів, а в окремих випадках і робочих колективів. Позиції інформаційних систем зміцнюються, діяльність стає більш систематичною і планомірною.

- Мануальна інтеграція. Обмін даними і програмами між користувачами досягає значних обсягів, здійснюючись, головним чином, на дискетах. Головним у діяльності інформаційного центру є не підтримка індивідуальних споживачів, а здійснення комплексних програм використання ЕОМ кінцевими користувачами у межах певної організації.

- Автоматизована інтеграція. Перехід до цієї стадії здійснюється з початком робіт із впровадження системи трансферу даних. Користувачами активно використовується зв'язок систем і баз даних усіх типів, що створюються як централізовано,так і індивідуальними користувачами. Інтеграційна політика в організації проводиться інформаційним центром або за його безпосередньою участю.

- Розподільча інтеграція. Вища стадія для даної моделі. Користувачі працюють в системі розподілених баз даних. Роль інформаційного центру зростає ще більше. Необхідними стають система ефективного управління розподіленими даними, а також відповідні засоби передачі даних у мережі.

3. Теорія асиміляційних фаз інформаційних технологій - трактує проблему інтеграції трьох інформаційних технологій – автоматизації управлінської праці, обробки даних і телекомунікацій (Дж. Маккінні і Ф. Макфарлан, 1982 р.) виділяє чотири фази асиміляції інформаційних технологій:

1. Прийняття рішення про інвестиції в нову технологію і про її перевірку. Передбачається здійснення 1-2 експериментальних проектів, а також навчання споживачів.

2. Освоєння технології та її адаптацію. Успішно опробувана технологія застосовується для вирішення нових задач (типів задач), що виходять за рамки тих, які вирішуються на 1-й фазі.

3. Управління використанням технології і контроль за ним. У разі успішного вирішення задач 2-ї фази у ході подальшого розвитку здійснюються: поширення застосування технології, організація управління, вдосконалення проектування і впровадження інформаційиих систем. При занадто жорсткому управлінні, контролі ефективності і стандартизації має місце стагнація, що призводить до обмеження можливості інновацій.

4. Широкий трансфер технології. Застосування технології поширюється на інші ланки діяльності підприємства або організації.

Таким чином, технології, що забезпечують можливість переходу до нових умов застосування інформаційних систем або до здійснення реструктуризації, впроваджуються поступово.

Сучасні концепції проектування ІС ґрунтуються, в основному, на трьох підходах:

1. Об’єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) – сукупність принципів, методів та інструментальних засобів для створення програмних систем на основі архітектури взаємодії об'єктів.

Поширення об’єктно-орієнтованої технології зв'язано з процесом розробки програм. Зокрема, процедурно-орієнтована декомпозиція програм поступилася місцем об’єктно-орієнтованій, при якій у якості окремих структурних одиниць програми розглядаються не процедури і функції, а класи і об'єкти з відповідними властивостями і методами. Як наслідок, програма перестала бути послідовністю визначених на етапі кодування дій, а перетворилася в керовану подіями. Остання обставина домінує і при розробці широкого кола сучасних додатків. У цьому випадку кожна програма являє собою нескінченний цикл чекання заздалегідь визначених подій. Ініціаторами подій можуть бути інші програми чи користувачі, а при настанні окремої події програма виходить зі стану чекання і реагує на нього цілком адекватним образом.

Об’єктно-орієнтована методологія на даний час є досить ґрунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продуктів. Відокремлені і розроблені головні її компоненти: об’єктно-орієнтовані аналіз, проектування та програмування. Технологія об’єктно-орієнтованого проектування стала, у свою чергу, підґрунтям інженерії інформаційних систем — CASE-технології.

2. CASE-технологія (Computer-Aided Software/System Engineering) – сукупність методів аналізу, проектування, розробки і супроводу програмного забезпечення ІС, підтримана комплексом взаємопов’язаних засобів автоматизації. Інжиніринг програмного забезпечення потребує принципово нового підходу до життєвого циклу ПЗ, зокрема, послідовність етапів розроблення така: прототипування (макетування), проектування специфікацій, контроль проекту, генерування кодів, системне тестування, супроводження. Кожний із цих етапів має бути максимально автоматизованим.

Одним з етапів застосування CASE-технології для створення інформаційних систем є прототипування (від англ. prototyping) систем. Його сутність полягає в тому, що розроблювач спочатку створює макет (прототип) системи, якому притаманні головні властивості потрібної системи, а потім у результаті спільної роботи розроблювача і користувача цей зразок доводиться до кінцевої стадії.

3. Основана на знаннях (інтелектуальна) технологія передбачає впровадження в інформаційні системи та відповідні прикладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема, баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації та природної мови за створення користувацького інтерфейсу. Інформаційні системи, які містять елементи штучного інтелекту, називаються інтелектуальними інформаційними системами.

У ДСТУ 2874-94 дано таке визначення ІС:

Інформаційна система - система, яка організовує пам’ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС).

Класифікація інформаційних систем:

1. За ступенем автоматизації:

- ручні - всі операції по переробці інформації виконуються людиною;

- автоматичні - всі функції управління і опрацювання даних здійснюються технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами);

- автоматизовані - частина функцій управління або опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина - людиною.

Автоматизована інформаційна система (АІС) – людино-машинна система, що забезпечує автоматизований збір, обробку і передачу інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень в організаціях різного типу.

Надалі будемо розглядати тільки АІС.

2. За рівнем:

- державні (автоматизована система державної статистики (АСДС), автоматизована система планових розрахунків (АСПР), система управління національним банком (АСУ банк));

- галузеві;

- територіальні;

- підприємства;

- підрозділу підприємства і т.д.

3. За типом прийнятого рішення:

- інформаційно-довідкова (інформаційно-пошукова) система - видає інформацію по запиту користувача (інформаційно-пошукова система в бібліотеці, в залізничних та авіаційних касах, довідкова служба „09”));

- інформаційно-дорадча система - представляє варіанти і оцінки цих варіантів за різними критеріями;

- інформаційно-керуюча система - вихідний результат не порада, а керуючий вплив на об'єкт.

4. За сферою застосування:

- наукових досліджень - призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, управління експериментом;

- автоматизованого проектування - призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки (технології);

- управління технологічними процесами - призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика, управління повітряним рухом і т.п.);

- організаційного управління (управлінські ІС) - призначені для автоматизації функцій управлінського персоналу (ІС управління як промисловими підприємствами, так і непромисловими об'єктами (банки, біржі, страхові компанії, готелі тощо) і окремими офісами (офісні системи)). Основними функціями подібних систем є: оперативний контроль і регулювання, оперативний облік і аналіз, перспективне і оперативне планування, бухгалтерський облік, управління збутом і постачанням, інші економічні й організаційні завдання.

Функціонування ІС - процес переробки вхідної інформації у вихідну, що носить послідовний характер в часі.

Основні процеси в ІС наводяться на рис. 3.1.

Рис. 4.1. Основні характеристики системи

При дослідженні системи управління найбільший інтерес викликає залежність між її входом і виходом. Відповідно зміну вихідних параметрів під впливом вхідних кваліфікують як перетворення системи.

Цілеспрямований вплив однієї системи (підсистеми) на іншу, який має на меті змінити її поведінку в певному напрямі (відповідно до заданої мети), є управлінням. З цього випливає, що система, яка реалізує процес управління, складається як мінімум із двох частин (рис. 4.2): керованої (якою управляють) і керуючої (яка управляє).

Рис. 4.2. Структура системи управління

Керована система – це виробничо-технічна система, а керуюча - це система вищого рівня (інформаційна). Механізми процесу управління дуже складні та важко доступні для розгляду. Розкрити їх зміст допомагає кібернетичний підхід, який розглядає тільки інформаційні процеси.

Система (від грец. system - ціле, складене з частин) - це сукупність елементів, взаємодіючих один з одним, що утворюють певну цілісність, єдність.

Компонент (елемент) ІС - частина ІС, що має певне функціональне призначення.

Організація ІС - внутрішня впорядкованість, погодженість взаємодії компонентів (елементів) ІС, що проявляється, зокрема, в обмеженні розмаїтості стану компонентів (елементів) у рамках ІС.

Структура ІС - склад, порядок і принципи взаємодії компонентів (елементів) ІС, що визначають її основні властивості.

Структурно ІC складається з таких компонентів (рис. 4.3):

- власне інформації;

- системи оброблення інформації;

- входу;

- виходу;

- внутрішніх і зовнішніх каналів.

Рис. 4.3. Узагальнена структура ІС

Мета функціонування ІС - забезпечити єдність інформаційного забезпечення системи управління (вхідною інформацією користуються всі органи управління).

Завдання функціонування ІС:

- виявлення джерел інформації;

- збирання, реєстрація, оброблення та видача інформації, що характеризує стан виробництва і управління;

- розподіл інформації між керівниками, підрозділами та виконавцями відповідно до їх участі в управлінні.

Потенційні можливості ІC реалізуються через їх функції, до яких належать:

- обчислювальна - вчасно і якісно виконує оброблення інформації;

- слідкувальна - відстежує і формує всю необхідну для управління зовнішню та внутрішню інформацію;

- запам'ятовувальна - забезпечує безупинне накопичення, систематизацію, збереження і відновлення інформації;

- комунікаційна - забезпечує передачу інформації в задані пункти;

- інформаційна - реалізує швидкий доступ, пошук і видачу інформації;

- регулювальна - здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління при відхиленні параметрів функціонування від заданих значень;

- оптимізаційна - забезпечує оптимальні розрахунки в міру зміни цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;

- прогнозна - визначає основні тенденції, закономірності та показники розвитку об'єкта управління;

- аналізаторна - визначає основні показники техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;

- документувальна - забезпечує формування всіх обліково-звітних, планово-розпорядницьких, конструкторсько-технологічних та інших форм документів.

Компоненти (елементи), що складаються із простих взаємозалежних компонентів (елементів), називають підсистемами:

1. Функціональні підсистемиІС - частини ІС, виділені за спільними функціональними ознаками управління. Часто у функціональній структурі ІС повторюється склад функціональних підрозділів організаційної структури об'єкта (управління маркетинговою діяльністю (УМД); автоматизована система наукових досліджень (АСНД); управління технічною підготовкою виробництва (УТПВ); техніко-економічне планування (ТЕПл); оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ); управління матеріально-технічним постачанням (УМТП); управління реалізацією та збутом (УРЗ); бухоблік (БО); управління кадрами (УК); аналіз фінансово-господарської діяльності (АФГД)).

Організаційно кожна підсистема складається з сукупності АРМів управлінського персоналу, на яких розв'язуються комплекси задач. Між функціональними підсистемами встановлюються інформаційні зв'язки. При використанні немережевих технологій оброблення інформації інформаційні зв'язки реалізуються передачею інформації на гнучких магнітних дисках. Найефективніше інформаційні зв'язки здійснюються в умовах локальної мережі, коли інформація передається лініями зв'язку, а також телекомунікаційними каналами з зовнішнім середовищем.

2. Забезпечувальні підсистеми ІС - частини ІС, які є ресурсами для забезпечення функціональних підсистем:

1. Інформаційне забезпечення - сукупність єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічних показників, уніфікованих систем документації і масивів інформації, що використовуються в ІС. Ядром його є база даних (БД) - автоматизоване сховище інформації, яке оперативно поновлюється.

2. Технічне (апаратне) забезпечення - комплекс технічних засобів, які забезпечують роботу ІС: персональні комп'ютери (ПК), принтери, сканери, мережеве обладнання тощо.

3. Програмне забезпечення (ПЗ) - сукупність програм, які реалізують мету та задачі ІС і забезпечують функціонування комплексу технічних засобів системи.

Найважливішими класами ПЗ є загальне (системне) і спеціальне (прикладне).

Системне ПЗ організовує процес обробки інформації в комп'ютері. Головну його частину складає операційна система (ОС) - комплекс програм, що забезпечує управління апаратними і програмними засобами комп'ютера. ОС однозадачні: MS-DOS; багатозадачні: UNIX, OS/2, Microsoft Windows xx, Microsoft Windows NT; мережеві: Novell Net Ware, Microsoft Windows NT, IBM LAN, UNIX; сервісні програми (оболонки, утиліти, антивірусні засоби); транслятори мов програмування; програми технічного обслуговування.

Спеціальне ПЗ призначене для рішення функціональних задач і роботи користувачів, представлене воно пакетами прикладних програм (ППП). Пакет прикладних програм – комплекс програм, призначених для вирішення визначеного класу управлінських задач.

Спеціальне програмне забезпечення АРМ менеджера складається з:

- ППП універсального (загального) призначення;

- проблемно-орієнтованих (спеціалізованих) ППП: галузевих та негалузевих (інтегрованих (комплексних) автоматизованих систем управління підприємством).

ППП універсального (загального) призначення – найбільш функціонально розвинені й численні ППП, які підтримують переважно інформаційні технології кінцевих користувачів. Універсальність цього програмного забезпечення полягає в тому, що його можна використовувати без обмежень щодо призначення, цілей, задач організації чи потреб приватних осіб. Вони включають наступні програмні продукти: текстові редактори та процесори, табличні процесори, графічні редактори, демонстраційну графіку, видавничі системи, системи управління базами даних, організатори робіт, системи мультимедіа, програми розпізнавання символів, Web-редактори, Web-браузери та поштові програми.

Ефективними є багатофункціональні інтегровані пакети прикладних програм - набори декількох програмних продуктів, що функціонально доповнюють один одного, підтримують єдині інформаційні технології, реалізовані на загальній обчислювальній і операційній платформі.

З прикладного програмного забезпечення універсального призначення найпоширенішими є офісні програмні пакети.

Офісний пакет (англ. Office suite) - набір прикладних програм, призначених для роботи з електронною документацією. З комерційних продуктів до них відноситься, наприклад, пакет Microsoft Office, а з вільного програмного забезпечення - пакет Open Office. У професійній редакції інтегрованого пакету Microsoft Office 2010присутні наступні додатки:

- текстовий процесор (Microsoft Word);

- табличний процесор (Microsoft Excel);

- генератор презентацій (Microsoft PowerPoint);

- СУБД (Microsoft Access);

- настільна видавнича система (Microsoft Publisher);

- органайзер (Microsoft OneNote);

- поштовий клієнт (Microsoft Outlook).

4. Математичне забезпечення - сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації в ІС.

5. Організаційне забезпечення - сукупність документів, що регламентують діяльність персоналу в ІС, взаємодію з технічними засобами і між собою в процесі розв'язання задач управління.

6. Правове забезпечення - сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні ІС та її юридичний статус.

7. Лінгвістичне забезпечення - сукупність мовних засобів, призначених для формалізації природної мови при спілкуванні управлінського персоналу з ІС.

8. Ергономічне забезпечення - сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов високоефективної та безпомилкової діяльності людини в ІС і найшвидшого її освоєння.

9. Методичне забезпечення - сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування управлінським персоналом технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні ІС.

У стандарті ANSI / IEEE 1471-2000 (Recommended Practice for Architecture Description of Software-Intensive Systems / Рекомендована практика для опису архітектури програмного забезпечення ІС) дається таке визначення архітектури – це фундаментальна організація системи, реалізована в її компонентах (елементах), зв'язки цих компонентів один з одним і зовнішнім середовищем і принципах, що визначають структуру і розвиток системи.

Архітектура ІС є концепцією, яка визначає модель, структуру, функції та взаємозв'язок компонентів (елементів) ІС.

За децентралізованого використання обчислювальної техніки АІС створюється або як сукупність автономних систем, об'єднаних лініями зв'язку в локальну мережу (однорівнева система), або як дворівнева система, в якій на АРМах ведеться попереднє оброблення первинної інформації з подальшою передачею її на інформаційно-обчислювальний центр (ІОЦ) для остаточного оброблення. У дворівневих ЛІС поєднуються переваги систем децентралізованого оброблення інформації, в яких технічні засоби наближено до місць її виникнення, і централізованих систем, коли найскладнішу, об'ємисту роботу для розв'язання функціональних задач виконує ІОЦ. При створенні децентралізованої ІС локальним самостійним елементом системи є АРМ, призначене для комп'ютеризації праці робітників управління.

На рис. 4.4 показаний приклад архітектури ІС підприємства.

Рис. 4.4. Приклад архітектури ІС

З технічної точки зору ІС є обчислювальною мережею з центральною ЕОМ та АРМами управлінських працівників, які мають доступ до спільної БД.

База даних - сукупність певним чином організованих, взаємопов'язаних даних, які колективно використовуються і описують деяку предметну область таким чином, щоб ці дані можна було знайти і обробити за допомогою ЕОМ.

Виконання функцій в ІС можна розглядати як послідовність дій над інформацією в БД і різних операцій введення-виведення. В БД зберігається інформація, накопичена всіма службами, і будь-який користувач системи може мати доступ (якщо це йому дозволено) до всієї інформації.

Унесені в БД зміни відразу видно всім зацікавленим особам, що забезпечує вірогідність і несуперечність інформації.

Для створення і ведення БД використовують могутню СУБД, що надає засоби для оброблення інформації (пошук, сортування, селекція даних за умовою та ін.). Застосування СУБД дає змогу модифікувати дані, не порушуючи їх цілісність. Оскільки всі програми оброблення інформації звертаються до БД через стандартний програмний інтерфейс СУБД, програми, складені в різний час і різними програмістами, виявляються сумісними.

Обмін даними між підсистемами проводиться через спільну БД. Можна легко змінювати наявні підсистеми і додавати нові, тобто оперативно реагувати на зміну структури виробництва й управління.

Виклик функцій АІС здійснюється за допомогою меню, в якому з кожним рядком пов'язані або виклик функції, або візуалізація допоміжного меню. Для кожного користувача в системі має бути своє меню, в яке заносять тільки потрібні йому функції. Таке індивідуальне меню вирішує питання прав доступу до функцій системи - кожний користувач може звертатися тільки до передбачених у його меню функцій. Формуванням меню конкретних користувачів займається адміністратор системи, тобто найбільш кваліфікований користувач, наділений відповідними повноваженнями.

В АРМах керівників різних рівнів БД (або БЗ) ведеться ними самими і закладено модель сценарію. Персональні розрахунки виконують на АРМах засобами ПЕОМ. Підготовка рішень, аналіз поточної та перспективної ситуацій здійснюються через спільну ЕОМ.

Інформація в БД (БЗ) має бути впорядкована за рівнями управління у вигляді сценарію, в якому міститься інформація про орган управління, об'єкт управління, цілі його діяльності, про наявні ресурси.

У системі на основі розроблених моделей мають бути закладені режими функціонування об'єкта. При виникненні проблемної ситуації користувач може оперативно звернутися до БД АРМів різних рівнів управління, а також до централізованої БД. Отже, користувач може конкретизувати інформацію і оперативно прийняти управлінське рішення в разі виявлення відхилення від еталонного режиму.

Читайте також:

1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
7. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
8. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
9. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
10. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
11. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
12. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання

Переглядів: 2290