Другий етап (1995–1998 рр.) процесу становлення і розвитку методики викладання шкільного курсу зарубіжної літератури розпочався з появи програми за редакцією К. О. Шахової. Це була перша програма, яку рекомендувало Міністерство освіти України для 5–11 класів середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання, що, на відміну від попередніх – орієнтовно-тематичного плану програми (1992 р.) та орієнтовної програми (1993 р.), – вже на початку 1995–1996 навчального року отримала статус повноправного документа і була майже повністю забезпечена рекомендованими Міністерством освіти України підручниками-хрестоматіями із зарубіжної літератури для 5–8 класів і підручниками та хрестоматіями для 9–11 класів.
Крім цього, автори програми на 16% скоротили список персоналій, проте збільшили кількість годин, відведених на оглядове та монографічне вивчення творчості тих письменників, чиї імена посіли місце у програмі.
Втім слід зауважити, що ключові проблеми викладання предмету не були розв’язані, а деякі з них ще й загострилися. Так, за новою програмою предмет знову змінив свою назву: „Література народів світу” (1992 р.) – „Світова література” (1993 р.) – і, нарешті, „Зарубіжна література” (1995 р.), однак жодних пояснень у зв’язку з цим учителі не отримали.
Знову змінилося і змістове наповнення нової програми: