Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Формування довгострокової адаптації

Перша стадія пов'язана із систематичною мобілізацією функціональних ресурсів організму спортсмена в процесі виконання тренувальних програм певної спрямованості з метою стимуляції механізмів довготривалої адаптації на основі підсумовування ефектів багаторазово повторюваного термінової адаптації

У другій стадії, на тлі планомірно зростаючих і систематично повторюваних навантажень, інтенсивно протікають структурні та функціональні перетворення в органах і тканинах відповідної функціональної системи. В кінці цієї стадії відбувається необхідна гіпертрофія органів, відзначається злагодженість функціонування різних ланок і механізмів, що забезпечують ефективну діяльність системи в нових умовах.

Третю стадію відрізняє стійка довготривала адаптація, що виражається в наявності необхідного резерву для забезпечення нового рівня функціонування системи, в стабільності функціональних структур, тісного взаємозв'язку регуляторних і виконавчих органів.

Четверта стадія настає при нераціонально побудованому, зазвичай надмірно напруженому тренуванні, неповноцінному харчуванні та відновленні, недостатньому відпочинку. Вона характеризується зношуванням окремих компонентів функціональної системи і виражається найчастіше в порушенні процесу поновлення структур, загибелі окремих клітин і заміщення їх сполучною тканиною, що в кінцевому рахунку призводить до більш чи менш вираженої функціональної недостатності. Такі явища можуть спостерігатися при компенсаторної гіпертрофії серця, печінки, гіперфункції нервових центрів, гіпофізарно-адреналового комплексу у зв'язку з використанням навантажень, перевищуючих межі адаптаційних ресурсів організму. Зрозуміло, що раціонально побудований тренувальний процес припускає перші три стадії адаптації.

Пристосувальні зміни, які є відповідною реакцією організму на зовнішні впливи, можуть протікати в декількох напрямках: 1) накопичення структурних елементів органів і тканин, що забезпечує приріст їх функціонального резерву; 2) вдосконалення координаційної структури рухів; 3) вдосконалення регуляторних механізмів , які забезпечують узгоджену діяльність різних компонентів функціональної системи; 4) психічного пристосування до особливості змагальної діяльності, засобам тренувального впливу, умов тренування і змагань.

Спрямованість довгострокової адаптації суворо обумовлюється переважною спрямованістю тренувального навантаження. Так, робота, що ставить високі вимоги до системи аеробного енергозабезпечення, призводить до виникнення пристосувальних змін її органів і функцій – зростає об'єм серця, число функціонуючих капілярів у м'язовій тканині, кількість і активність аеробних ферментів і ін.; силова робота призводить до збільшення числа м'язових волокон і їх поперечини, синхронізації збудження рухових одиниць в м'язі, вдосконаленню координації між м'язами, підвищенню енергетичних ресурсів м'язових волокон і ін. Таким чином, відповідно різним видам застосовуваних фізичних навантажень і виникають специфічні адаптаційні реакції, обумовлені здібностями доцільної нервової і гормональної регуляції, ступенем активності різних органів і тканин.

Довгострокова адаптація характеризується не тільки підвищенням потужності функціональних систем, яке є наслідком серйозних структурних перебудов різних органів і тканин, але й значною економізацією функцій, підвищенням рухливості і стійкості в діяльності функціональних систем, налагодженням раціональних і гнучких взаємозв'язків рухової і вегетативних функцій. Більш того, адаптаційні перебудови, не пов'язані з істотною гіпертрофією органів, є найбільш раціональними. Така довготривала адаптація більш стійка до процесів деадаптації, вимагає менше зусиль для підтримки досягнутого рівня і, що вельми важливо, не пов'язана з настільки глибокою експлуатацією генетично обумовлених та обмежених адаптаційних можливостей, як адаптація, здійснена в основному за рахунок структурних змін органів, зокрема збільшення їх маси.

 


Читайте також:

  1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  2. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
  3. Адаптації до паразитичного способу життя
  4. Адаптації та навчання
  5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
  6. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
  7. Алгоритм формування потенціалу Ф2
  8. Алгоритм формування статутного фонду банку
  9. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
  10. Аналіз ефективності формування і використання запасів
  11. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
  12. Аналіз капітальних інвестицій у формування основного стада




Переглядів: 1229

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Формування термінової адаптації | Явища деадаптации, реадаптації і переадаптации у спортсменів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.