• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Модуль І

Лекція 1. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ ТА ГАЛУЗЬ ДІЯЛЬНОСТІ

План.

1. Основні поняття системи фізичного виховання.

2. Фізичне виховання як соціальне явище.

3. Правові, програмно нормативні основи фізичного виховання і спорту в Україні.

4. Система фізичного виховання в Україні.

5. Принципи системи фізичного виховання.

1. Основні поняття системи фізичного виховання

Основними поняттями системи фізичного виховання є «фізична культура», «спорт», «фізичне виховання».

Розглянемо структуру цього явища через призму фізичного виховання, через його функції, зв'язки і взаємодії з іншими елемен­тами системи фізичної культури. Найбільш загальним поняттям є «фізична культура», підпорядкованими — «фізичне виховання» і «спорт». «Спорт» у фізичній культурі характеризує спеціалізовану ланку підготовки спрямовану на досягнення максимальних резуль­татів. Виділяється: дитячий, юнацький, олімпійський і професійний спорт. Фізичне виховання входить у поняття «фізична культура» як її діяльна частина у виді трьох напрямків педагогічного процесу: загального фізичного виховання, фізичного виховання з професій­ною спрямованістю і фізичного вихованням зі спортивною спрямо­ваністю. Отже, спорт своєю педагогічною стороною, тобто спортив­ною підготовкою, складає частину фізичного виховання в цілому, а тому служить інтересам усієї системи освіти і виховання.

Поняття «фізична культура» відноситься до поняття «культу­ра» як частка до загального. Іншими словами, фізична культура є частиною загальної культури народу.

Фізична культура є процес і результат діяльності людини з пе­ретворення своєї фізичної (тілесної) природи. Це є сукупність ма­теріальних і духовних цінностей суспільства, які створені і вико­ристовуються для фізичного удосконалювання людей.

Під матеріальними цінностями розуміються різноманітні спо­рудження для занять, спеціальний інвентар і устаткування, фінансу­вання, рівень фізичної досконалості людей (включаючи їхні спор­тивні досягнення); під духовними — соціальні, спеціальні наукові і практичні досягнення, що забезпечують наукову й організаційну спрямованість системи фізичного виховання.

Усі матеріальні і духовні цінності складають не тільки культур­ні традиції, що допомагають судити про результати діяльності су­спільства в області фізичної культури, але і стимулюють їхнє вико­ристання, а отже, і подальше поповнення. Створення матеріальних і духовних цінностей відбувається у сфері виробництва, суспільної, наукової і педагогічної діяльності людей. Використання ж цінно­стей здійснюється, по-перше, у спеціально організованому педаго­гічному процесі; по-друге, у виді занять фізичними вправами в по­бутових умовах; по-третє, у різних формах масових комунікацій (засоби масової інформації, радіо і т.п.).

Фізична культура в школі є сукупність матеріальних і духовних цінностей, створюваних суспільством і використовуваних у школі для фізичної підготовки дітей до життя.

Цінності для фізичної підготовки дітей створюються суспіль­ством у цілому, а не тільки працівниками народної освіти, у той час як використовуються вони тільки в рамках школи.

Фізична культура особистості — це сукупність властивостей людини, яких вона набуває у процесі фізичного виховання і які виражаються в її активній діяльності, спрямованій на всебічне удосконалення своєї фізичної природи та ведення здорового спо­собу життя.

Фізичне виховання — спеціально організований процес всебічно­го розвитку фізичних і морально-вольових здібностей, формування і розвитку життєво важливих рухових навичок і умінь людини.

Фізичне виховання здійснюється насамперед у навчально-вихов­ній сфері: дошкільних виховних закладах, середніх загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних та вищих навчальних закладах.

Характерною ознакою фізичного виховання є здійснення його за затвердженими програмами і забезпеченість відповідним фі­нансуванням, матеріальними засобами, спеціально підготовленими фахівцями.

Спорт є органічною частиною фізичної культури і являє собою сукупність матеріальних і духовних цінностей, що створюються і використовуються суспільством для ігрової фізичної діяльності людей, спрямованої на інтенсивну спеціалізовану морфофункціональну і психічну підготовку для наступного максимального прояву здібностей шляхом змагання в заздалегідь обумовлених ру­хових діях.

Отже, по-перше, спорт є діяльність, що служить інтересам суспіль­ства, реалізуючи виховну, підготовчу і комунікативну функції.

По-друге, спорт — це невиробнича діяльність, тобто він безпосе­редньо не зв'язаний з виробництвом матеріальних благ.

У «дитячому спорті» обидві ознаки виражаються в тому, що спортивна діяльність учнів є позанавчальною, не передбаченою дер­жавними планами і програмами як навчальну дисципліну загаль­ноосвітньої школи і здійснюється через позакласні і позашкільні форми роботи, тобто на сугубо добровільних засадах.

По-третє, спорту без інтенсивної спеціальної підготовки немає і не може бути. Характер її визначається видом спортивної спеціалі­зації, здійснюваної на базі загальної фізичної підготовки. У «дитя­чому спорті» ця ознака реалізується цілком, навіть з акцентом на більш широку і тривалу підготовку.

По-четверте, людина готується до максимального прояву фі­зичних і духовних здібностей у вузько обмеженому і заздалегідь визначеному колі рухових дій. Ця ознака залишається ведучою і для «дитячого спорту», тому що поняття максимуму відносно: рівень його залежить від індивідуальних можливостей. Проте, щоб за­побігти неправильне тлумачення максимуму для дитини, доцільно говорити про оптимум.

По-п'яте, максимальні прояви зіставляються тільки у формі зма­гань із усіма наслідками, що звідси випливають (правила, спортивна класифікація, заохочення і т.п.). Саме в змаганнях реалізується пре­стижна функція спорту. Ця ознака залишається визначальною і для «дитячого спорту». Змінюються тільки зовнішні риси змагання, але сам дух прагнення до зіставлення своїх сил зберігається.

Всі ознаки, що характеризують спорт у цілому, знаходять ви­світлення й у дитячому спорті. Його можна визначити як різновид позанавчальної діяльності дитини, що складається зі спеціальної підготовки і виступів на змаганнях для оптимального з урахуван­ням вікових особливостей прояву здібностей у заздалегідь обумов­лених рухових діях. Рамки «дитячого спорту» лімітуються віком: від моменту, коли дозволяється приступати до спеціальної підготовки, до випуску із загальноосвітньої школи.

До понять які характеризують сутність «фізичної культури», «фізичного виховання» і «спорту» відносяться такі, як: «фізична освіта», «фізичне здоров'я», «фізичний розвиток», «фізична підго­товленість», «рухові здібності», «рухова активність», «спортивне тренування», «тренованість», «спортивна форма» та інші.

Фізична освіта — процес формування в людини рухових умінь і навичок, а також передачі спеціальних знань в галузі фізичної культури.

Фізичний розвиток — природний процес вікової зміни морфо­логічних і функціональних ознак організму, обумовлений спадкоєм­ними факторами і конкретними умовами зовнішнього середовища.

«Фізичний розвиток» вживається в двох значеннях: як процес, що відбувається в організмі людини в ході природного вікового розвитку і під впливом фізичного виховання, і як стан. Фізичний розвиток (як стан) — це комплекс ознак, що характеризують морфофункціональний стан організму, рівень розвитку рухових здіб­ностей, необхідних для життєдіяльності організму.

Ознаки фізичного розвитку можна розділити на три групи: соматометричні, соматоскопічні і фізіометричні.

До соматометричних ознак відносяться — довжина і маса тіла, обхватні розміри грудної клітки, талії, стегон і т.п., довжина тулуба, кінцівок; до соматоскопічних — форма грудної клітки, спини, ніг, стопи, постава, рельєф і пружність мускулатури, половий розви­ток; до фізіометричних — рівень розвитку кістякової мускулатури, фізична працездатність, рівень розвитку рухових здібностей (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, координація).

Рухові здібності — властивості, що характеризують рухові мож­ливості людини і розвиваються на основі задатків: сила, бистрота, координація, витривалість, гнучкість.

Фізичне здоров'я — динамічний стан, що характеризується ре­зервом функцій органів і систем і є основою виконання індивідом своїх біологічних і соціальних функцій. Інтегральним показником резервів функцій органів і систем є енергопотенціал біосистем (ре­зерв енергоутворення).

Фізичний стан — відповідно до визначення міжнародного ко­мітету зі стандартизації тестів, характеризує особистість людини, стан здоров'я, статуру і конституцію, функціональні можливості організму, фізичну працездатність і підготовленість.

Показниками фізичного стану є: рівень максимального спожи­вання кисню, рівень максимальної фізичної працездатності, пара­метри діяльності функціональних систем організму, морфологіч­ного і психічного статусу, фізичної підготовленості, стану здоров'я. У здорових і практично здорових людей виділяються 4—5 рівнів фізичного стану: низький рівень, нижче середнього, середній, вище за середній, високий.

Фізична працездатність — потенційні можливості людини ви­конувати фізичне зусилля без зниження заданого рівня функціону­вання організму, у першу чергу його серцево-судинної і дихальної систем. Позначають фізичну працездатність як PWC і визначають за показниками потужності (Вт) і обсягу (Дж) роботи.

Фізична працездатність — комплексне поняття. Воно визна­чається значним числом факторів: морфофункціональним станом різних органів і систем, психічним статусом, мотивацією й іншими факторами. Тому висновок про її величину можливо скласти тільки на основі комплексної оцінки.

Фізична підготовленість — рівень досягнутого розвитку рухо­вих здібностей, формування рухових навичок у результаті спеціалі­зованого процесу фізичного виховання, спрямованого на рішення конкретних завдань (фізична підготовленість учнів, спортсменів, льотчиків і т.д.).

Фізична рекреація (відновлення) — комплекс заходів, спрямо­ваний на удосконалювання процесів відновлення працездатності після фізичної і розумової роботи.

Фізична рекреація — здійснення активного відпочинку людей з використанням фізичних вправ, одержання задоволення від цього процесу.

Фізична реабілітація (відновлення здатності) — комплекс за­ходів, спрямований на відновлення втраченої чи ослабленої функції після захворювання чи травми.

Тренованість — стан організму, що характеризується певними морфологічними і функціональними змінами, що сталися в резуль­таті тренувальної діяльності.

Тренованість залежить від стану здоров'я, фізичного розвит­ку, функціональних властивостей організму. Проте визначальним фактором є застосована тренувальна система (зміст тренувальних програм, їх тривалість, спрямованість, методична досконалість).

Рівень тренованості піддається прогнозуванню, педагогічному та лікарському контролю. Основним критерієм тренованості є при­стосованість організму спортсмена до тренувальних і змагальних навантажень, коли функціональні можливості організму розкрива­ються найповніше. Вищою фазою тренованості спортсмена є його перебування в так званій «спортивній формі».

Спортивна форма — стан найвищого рівня тренованості спорт­смена і його готовності досягти максимального для себе рівня спор­тивного результату.

Для спортсмена в стані «спортивної форми» характерним є ви­сокий рівень розвитку фізіологічних функцій і узгоджена діяльність всіх основних систем організму, яка відповідає підвищеним вимо­гам змагальної діяльності.

Втома — стан організму, що виникає внаслідок функціональ­ної активності і проявляється в тимчасовому зниженні працездат­ності. При втомі знижується м'язова сила, погіршуються точність і координація рухів, може погіршуватися загальне самопочуття. Втома є невід'ємним елементом фізичної культури і спорту. Саме завдяки мобілізації сили організму на відновлення притаманних організмові функцій і властивостей, які тимчасово погіршуються внаслідок дії тренувальних навантажень, досягається тренувальний ефект, який приводить системи організму до фази надкомпенсації і поступового росту тренованості. Відновлення працездатності при втомі залежить від ступеня втоми і наступає переважно протягом декількох годин (рідко діб).

Перенапруга — нестійкі, переважно разові, порушення в ор­ганізмі, викликані невідповідністю між фізичним навантаженням і рівнем підготовки організму. На відміну від втоми, перенапруга веде до нетривалого зниження працездатності спортсмена.

Перевтома — природне короткочасне зниження працездат­ності, викликане значними тренувальними або змагальними наван­таженнями. При цьому стані не виникає непередбачуваних змін в організмі спортсмена і не виникає загрози його здоров'ю і спортив­ній перспективі. Деяке зниження та зміна характеру тренуваль­них навантажень, раціональний режим харчування і відпочинку, фізіотерапевтичні засоби сприяють швидкому поліпшенню стану спортсмена.

Перетренованість — стійке погіршення спортивної працездат­ності, нервово-психічного і фізичного стану спортсмена в резуль­таті суттєвих недоліків у режимі і методиці тренувань. У стані перетренованості можуть опинитися високотреновані спортсмени на стадії підготовленості, близької до піку спортивної форми.

Для стану перетренованості характерними є порушення режиму сну (безсоння), відсутність апетиту і моральна депресія, супровод­жувані порушенням функцій окремих органів і систем організму спортсмена.

Читайте також:

1. V міні – модуль
2. Високочастотні перетворювачі модульної структури
3. Відповідність підсумкових модульних рейтингових оцінок у балах оцінкам за шкалою ECTS та національною шкалою
4. Відповідність поточної семестрової модульної рейтингової оцінки в балах оцінці за національною шкалою
5. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
6. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
7. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
8. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2
9. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2
10. До модульної контрольної роботи №1
11. ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 4
12. ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 5

Переглядів: 1228