Ремонтно-обслуговуючі дії на підприємстві можуть бути організовані за трьома основними стратегіями: перша (С1) – по потребі після відмови; друга (С2) – регламентована в залежності від наробітку по терміну і змісту ремонтно-обслуговуючих дій; третя (С3) – по стану, з періодичним або безперервним контролем.
Стратегія С3 має три варіанти, які уточнюють порядок контролю і призначення ремонто-обслуговуючих дій:
С31 – термін виконання ремонто-обслуговуючих дій жорстко не планується, стан контролюється періодично по прийнятим критеріям і правилам з врахуванням виробничої ситуації, обсяг ремонту строго регламентований
С32 – те ж, але зміст робіт не регламентується, а визначається за результатами діагностування.
С33 – термін виконання ремонтних робіт планується жорстко, зміст робіт не регламентується і визначається технічним станом за результатами контролю (діагностування) з врахуванням виробничої ситуації, наслідки відмов усуваються по мірі їх виникнення.
Стратегії С2 та С3 мають планово-попереджувальний характер і лягли в основу існуючої планово-попереджувальної системи ремонту і технічного обслуговування (ППР) технологічного обладнання переробних і харчових підприємств
Найбільш ефективною є третя стратегія. Однак її впровадження потребує висококваліфікованого експлуатаційного персоналу, серйозних наукових досліджень зв’язків між структурними і діагностичними параметрами, відповідних засобів контролю та діагностики. Тому правильний вибір окремих елементів всіх можливих стратегій є основою раціональної організації ремонту і технічного обслуговування технологічного обладнання в умовах конкретного виробництва.
Обрані стратегії організації ремонтно-обслуговуючих дій рекомендується оформити у вигляді таблиці 2.1
Таблиця 2.1 – Стратегія організації ремонту і технічного обслуговування