Сімейне законодавство України.

Вітчизняне сімейне законодавство – система правових форм, у яких виражаються норми, що регулюють сімейні відносини.

Базою сімейного законодавства є Конституція України. Конституція України закріпила право кожного на утворення сім'ї шляхом укладення шлюбу, який ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, на рівність прав і обов'язків подружжя, дітей, незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним, а також обв'язки батьків утримувати дітей до їх повноліття та дітей, щодо піклування про своїх непрацездатних батьків. При цьому держава зобов'язана охороняти сім'ю, дитинство, материнство і батьківство (ст. 51,52 Конституції України).

Відповідно до ст. 9 Конституції України норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи. Принципи і норми міжнародного права, які мають значення для регулювання сімейних відносин, є у Статуті ООН, у Загальній декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є держави-члени Співдружності Незалежних Держав.

У судовій практиці при розгляді спорів, які випливають із сімейних відносин, застосовують двосторонні міжнародні договори про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Україна є учасником таких договорів з Китайською Народною Республікою, Республікою Польща, Литовською Республікою, Естонською Республікою, Монголією, Канадою та іншими країнами.

При застосуванні міжнародно-правових норм діє правило: якщо міжнародно-правова норма суперечить нормам сімейного права України, то застосовується міжнародно-правова норма.

Отже джерелами норм сімейного права є такі акти законодавства: міжнародно-правові акти та міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейний кодекс України від 10.01. 2002 р., закони України та підзаконні нормативні акти. Особливе значення для регулювання сімейних відносин має договір, звичай та усталена судова практика.

Крім СК України, в окремих випадках для врегулювання сімейних правовідносин застосовуються норми ЦК України (ст. 8 СК України), зокрема ст. 25 ЦК України — цивільна правоздатність фізичної особи; ст. 28 ЦК України — ім’я фізичної особи; ст. 29 ЦК України — місце проживання фізичної особи; ст.ст. 30-37 ЦК України — цивільна дієздатність, ст. 49 ЦК України — акти цивільного стану та ін.

Цивільне законодавство застосовується до сімейних правовідносин у випадках, якщо майнові відносини не врегульовані сімейним законодавством та застосування норм цивільного законодавства не суперечить суті сімейних відносин.

До джерел сімейного права відносяться підзаконні нормативні акти, які приймаються на виконання і у відповідності із Законами України. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. № 565 затверджено Положення про прийомну сім’ю.

Для правильного та однакового тлумачення і застосування норм сімейного права велике значення мають постанови і роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, які не розглядаються як джерела сімейного права, оскільки Верховний Суд не має повноважень творити норми права, а лише їх тлумачити. Серед постанов Пленуму Верховного Суду такі: «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. № 3, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. № З, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11. Після проведення судової реформи слід враховувати і листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , наприклад – Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16. 05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» або від 27.09.2012 №10-1392/0/4-12 «про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм матеріального права».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перший сімейний кодекс України 1919 року.	\|	Загальний висновок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.