Перший сімейний кодекс України 1919 року.

В основу першого сімейного кодексу України, який називався - Кодекс законів про акти громадянського стану, про сім'ю та опіку - були покладені принципи перших декретів України "Про шлюб" та "Про розлучення". Через громадянську війну сімейний кодекс УРСР 1919 р. не був введений в дію і тому не став законодавчим актом. Проте він мав певну історичну цінність як перша спроба здійснення кодифікації сімейного законодавства в Україні.

Кодекс з трьох книг: "Про акти громадянського стану", "Про шлюб і сім'ю", "Про опіку".

У першій книзі Кодексу:

- встановлювався порядок ведення записів різних актів громадянського стану (народження, смерті, зміни прізвища та ін.), а також порядок встановлення громадянського стану осіб у випадку втрати книги запису чи неможливості з інших причин отримати з неї запис;

Друга книга Кодексу:

- визначались основні принципи шлюбу, умови вступу в шлюб, підстави визнання шлюбу недійсним, був спрощений порядок розлучення, зокрема "при наявності взаємної заяви запис про розлучення в ЗАГСі проводиться зразу ж, а у випадку односторонньої заяви запис про це проводився лише, коли зацікавлений з подружжя подасть посвідчення про проведену ним трикратну публікацію про розлучення в місцевих "Известиях";

- містилось положення про рівність майнових і особистих прав подружжя, встановлювався обмежений строком обов'язок подружжя утримувати одне одного після розлучення;

- запроваджувався інститут позбавлення батьків їх прав;

- в основу регулювання майнових відносин батьків і дітей був покладений принцип роздільності майна.

Третій етап. Сімейний кодекс України 1926 року.

У 1923 р. Народний комісаріат юстиції УРСР прийняв тоді рішення про підготовку до видання нового сімейного кодексу та 30 травня 1926 р. був прийнятий Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР.

Кодекс складався з 5 основних розділів:

1. Про сім'ю; 2. Про опіку та піклування; 3. Про шлюб; 4. Про зміну громадянами своїх прізвищ та імен; 5. Про визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

Основні норми цього Кодексу ґрунтувалися на тих же принципах сімейного права, що були закладені в перших декретах, водночас він посилював гарантії майнових та особистих прав членів сім'ї, перш за все - жінок і дітей, визнавав так званий фактичний шлюб, тобто не оформлений в органах ЗАГСу. Фактичним шлюбом визнавались лише серйозні та тривалі подружні зв'язки, а не випадкові і скороминущі, доказами наявності такого шлюбу для суду були: факт спільного проживання, наявність при цьому спільного господарства, спільне виховання дітей, взаємна підтримка тощо. Крім того, фактичний шлюб міг бути визнаний, коли він відповідав необхідним умовам (вік, стан здоров'я, відсутність близьких родичів, моногамія тощо).

Кодексом вперше вводився інституту усиновлення, він містив норми, які регулювали опіку і піклування, а саме: регламентували порядок встановлення та зняття, призначення та звільнення опікунів, а також права та обов'язки опікунів і піклувальників.

Третім розділом Кодексу УРСР 1926 р. в закріплювався принцип рівності прав і обов'язків подружжя, а також незалежність подружжя, введено поняття "спільне майно подружжя". Кодекс містив положення про аліментування подружжя на випадок непрацездатності як під час існування шлюбу, так і після його розірвання.

Останні розділи Кодексу - "Про зміну громадянами своїх прізвищ, імен" та - "Про визнання особи безвісно відсутньою або померлою", мали в основному формально - інструктивний характер.

Четвертий етап. Велика Вітчизняна війна внесла свої корективи в цивільне життя, що відбилось змінами до шлюбно-сімейного законодавства, зокрема щодо положень про шлюб і розлучення, щодо позашлюбних дітей, так 8 липня 1944 р був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства і заснування ордена "Материнська слава" і "Медаль материнства".

Так, Указ від 8 липня 1944 р. становив собою складний законодавчий акт, що містив дві групи заходів - соціальні і правові. Соціальні заходи передбачали посилення матеріальної допомоги держави багатодітним сім'ям (при народженні другої і кожної наступної дитини), встановлювались почесне звання "Мати-героїня" (10 дітей), орден "Материнської слави" (7-9 дітей), "Медаль материнства" (5-6 дітей). Указ вирішив найбільш спірне питання - про форму шлюбу: "Тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя". Також вирішено в Указі питання про розірвання шлюбу - тільки в судовому порядку.

П’ятий етап. Основи законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, Кодекс про шлюб і сім'ю України.

Шлюбно-сімейне законодавство поступово розвивалось, так 27 червня 1968 р. були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім'ю (Основи), які по-новому вирішили цілий ряд питань сімейного права, цей нормативний акт складався з п'яти розділів: 1. Загальні положення; 2. Шлюб; 3. Сім'я; 4. Акти громадянського стану; 5. Застосування радянського законодавства про шлюб і сім'ю до іноземців і осіб без громадянства, застосування законів про шлюб і сім'ю іноземних держав, міжнародних договорів і угод.

На базі Основ був прийнятий Кодекс про шлюб та сім'ю України, затверджений Законом УРСР від 20 червня 1969 р., який набрав чинності 1 січня 1970 р. Кодекс про шлюб та сім'ю України мав такі розділи: 1. Загальні положення; 2. Шлюб; 3. Сім'я; 4. Опіка і піклування; 5. Акти громадянського стану; 6. Застосування законодавства України про шлюб та сім'ю до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб та сім'ю іноземних держав та міжнародних договорів.

Завдання Кодексу:

- подальше зміцнення сім'ї; побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі жінки і чоловіка, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї;

- виховання дітей сім'єю з обов'язковим піклуванням батьків про їх здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці;

- всебічна охорона інтересів матері і дітей; виховання почуття відповідальності перед сім'єю.

Основні положення Кодексу:

- встановив порядок і умови одруження;

- врегулював особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї;

- врегульовував відносини, які виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання;

- регламентував порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану;

- допустив встановлення батьківства в добровільному судовому порядку.

Шостий етап. Прийняття Сімейного кодексу України 10 січня 2002 року, що набрав чинності з 1 січня 2003 р.

Завдання Сімейного кодексу України у відповідності до ст.1, - є:

- зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

- утвердження, почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

- побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

СК України складається з семи розділів: 1. Загальні положення; 2. Шлюб. Права та обов'язки подружжя; 3. Права та обов'язки матері, батька і дитини; 4. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; 5. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів; 6. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні; 7. Прикінцеві положення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розвитку сімейного права.	\|	Сімейне законодавство України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.