ЗПОСОБНОСТИ, ЗАДАТКИ Й ІНДИВІДУАЛЬНІ РОЗХОДЖЕННЯ ЛЮДЕЙ

Під час обговорення поняття «здатності» у попередньому розділі глави неодноразово згадувалися задатки. Спробуємо тепер з'ясувати детальніше, що цей такий й який зв'язок існує між задатками людей й їхніх індивідуальних розходжень по здатностях.

У людини є два види задатків: уроджені й придбані. Перші іноді називають природними, а другі соціальними. Усякі здатності в процесі свого розвитку проходять ряд етапів, і для того, щоб деяка здатність здійнялася у своєму розвитку на більше високий рівень, необхідно, щоб вона була вже досить оформлена на попередньому рівні. Цей останній стосовно більше високого рівня розвитку виступає у вигляді своєрідного задатку. Наприклад, для того щоб добре засвоїти вищу математику, треба обов'язково знати елементарну, і ці знання стосовно вищих математичних здатностей виступають як задаток. Знання задатків важливо тому, що вони обумовлюють деякі індивідуальні особливості процесу формування здатностей, його кінцевого результату.

Залежність розвитку здатностей від задатків, їхнє своєрідне сполучення в тих самих людей вивчає психологія індивідуальних розходжень. Звідки беруться індивідуальні психологічні розходження людей? Як вони виникають? Один з відповідей на дані питання пропонують А. Анастази: «Індивідуальні розходження породжуються численними й складними взаємодіями між спадковістю індивіда і його середовищем... Спадковість допускає дуже широкі границі поводження. Усередині ж цих границь результат процесу розвитку залежить від його зовнішнього середовища»¹.

Вплив середовища, як і вплив спадковості, починає проявлятися вже при народженні дитини. Наприклад, новонароджені дитята-близнюки мають не тільки загальні риси, але й особливості, що відрізняють їхній друг від друга. Людина з народження має багатьма такими властивостями, які згодом позначаються на його індивідуальності, можуть полегшувати або утрудняти формування в нього інших особистісних властивостей.

Той факт, що в дитин незабаром після народження можуть бути виявлені розходження в домінуючому психофізіологічному емоційному стані, свідчить, що певні психічні стани й форми поводження перебувають у сфері прямих генетичних впливів.

Особливий інтерес у зв'язку з визначенням впливу генетичних факторів на розвиток індивідуальності дитини представляють результати досліджень гомозиготних (имеющих ідентичну спадковість) і гетерозиготних (обладающих різною спадковістю) близнюків. Деякі з них, узяті з робіт А.Басса й Р.Плоумина, представлені в табл.

Порівняльне дослідження гомозиготних близнюків, які жили й виховувалися в різних родинах, показує, що всупереч очікуванню їх індивідуальні психологічні й поведінкові розходження від цього не збільшуються, а найчастіше залишаються такими ж, як у дітей, що виросли в одній родині, причому в деяких випадках навіть зменшуються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМПЕРАМЕНТ Й ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ	\|	ПРИРОДА ЛЮДСЬКИХ ЗДАТНОСТЕЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.