ПРИРОДА ЛЮДСЬКИХ ЗДАТНОСТЕЙ

Дотепер нами обговорювалися такі здатності, які так чи інакше пов'язані з біологічними особливостями організму. Згадувалися також соціальні здатності, біологічну основу яких поки ще нікому точно встановити не вдалося. Це - вищі, культурно обумовлені здатності, властиві лише людині: художній, музичні, лінгвістичні, математичні, інженерні й ряд інших. Вони мають інше походження, формуються й розвиваються інакше, чим ті, які мають явно виражені біологічні задатки й безпосередньо залежать від дозрівання тих або інших органічних структур. Умовами й передумовами розвитку в людини соціальних здатностей є наступні обставини його життя:

1. Наявність суспільства, соціально-культурного середовища, створеної працею багатьох поколінь людей. Це середовище штучне, включає безліч предметів матеріальної й духовної культури, що забезпечують існування людини й задоволення його властиво людських потреб.

2. Відсутність природних задатків до користування відповідними предметами й необхідність навчання цьому з дитинства.

3. Необхідність участі в різних складних і високоорганізованих видах людської діяльності.

4. Наявність із народження навколо людини утворених і цивілізованих людей, які вже мають необхідними йому здатностями й у стані передати йому потрібні знання, уміння й навички, розташовуючи при цьому відповідними засобами навчання й виховання.

5. Відсутність із народження в людини твердих, запрограмованих структур поводження типу вроджених інстинктів, незрілість відповідних мозкових структур, що забезпечують функціонування психіки, і можливість їхнього формування під впливом навчання й виховання.

Кожне з названих обставин є необхідним для перетворення людини як біологічної істоти, з народження привабливими деякими елементарними здатностями, властивими й многим вищою твариною, у соціальну істоту, що здобуває й розвиває в собі властиво людські здатності. Соціально-культурне середовище дозволяє розвивати здатності, що забезпечують правильне користування предметами матеріальної й духовної культури й розвиток необхідних для цих здатностей (вони формуються й удосконалюються в процесі научения користуванню відповідними предметами). Необхідність включення в специфічно людські види діяльності з раннього дитинства змушує батьків піклуватися про розвиток у дітей потрібних для них здатностей, а згодом, коли самі діти стають дорослими, створює в них потреби в самостійному придбанні відповідних здатностей. Навколишньої дитини дорослі люди, здебільшого вужеві маючи необхідні здатності й засобами навчання (у вигляді готових предметів матеріальної й духовної культури, який треба навчитися користуватися), забезпечують безперервний розвиток потрібних здатностей у дітей. Вони у свою чергу охоче приймають відповідні навчальні й виховні впливи, швидко засвоюють їх завдяки пластичному й гнучкому, пристосованому до научению мозку. Ті задатки, які необхідний^ для розвитку людських здатностей, під впливом усього цього складаються в дитини досить рано, приблизно до трьох років, забезпечуючи надалі вужеві не природне, а соціальний його розвиток, включаючи становлення безлічі таких здатностей, аналога яким немає навіть у досить високорозвинених тварин.

Твердження про те, що в людини немає готових біологічних задатків до розвитку соціальних здатностей, не означає відсутності в цих здатностей анатомо-фізіологічної основи тоді, коли вони стають повністю розвиненими. Ця основа є, але також не є вродженою. Вона представлена так називаними функціональними органами, що представляють собою прижизненно складні нервово-м'язові системи, анатомічно й фізіологічно забезпечують функціонування й удосконалювання відповідних здатностей. Формування функціональних органів у людини стає найважливішим принципом його онтогенетического морфо-физиологического розвитку, зв'язаного зі здатностями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗПОСОБНОСТИ, ЗАДАТКИ Й ІНДИВІДУАЛЬНІ РОЗХОДЖЕННЯ ЛЮДЕЙ	\|	Поняття про відчуття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.