ТЛУМАЧНИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИЧОК

Активні форми і методи навчання– це форми і методи навчання, які скеровані на організацію учнів для самостійного здобування знань, оволодіння вміннями і навичками в процесі активної пізнавальної та практичної діяльності.

Бесіда – метод навчання, при якому вчитель, спираючись на наявні в учнів знання і досвід, користуючись запитаннями, підводить учнів до розуміння й засвоєння нових знань, до повторення й перевірки знання навчального матеріалу.

Викладання – діяльність учителя в процесі навчання. Воно полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, експериментів, керівництві роботою учнів по засвоєнню, закріпленню й застосуванню знань, у перевірці якості знань, умінь і навичок.

Виховання – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників. У широкому розумінні виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському і культурному житті суспільства.

Демонстрація наочних навчальних посібників – методичний прийом наочно-суттєвого ознайомлення учнів з якимось предметом, явищем чи процесом, що вивчається. Ефективність демонстрації залежить від правильного вибору об’єктів, від того, що саме показується і як, а також від уміння вчителя поєднувати своє словесне пояснення з демонстрацією наочного об’єкта.

Дидактичні принципи – відбивають загальні вимоги до формування змісту освіти і організації навчально-виховного процесу – як в цілому, так і до окремих його ланок.

Дискусія – метод навчання, який ґрунтується на широкому публічному обговоренні якогось спірного питання.

Диференційований підхід – полягає в розділенні учнів класу на групи за певними ознаками, як-то: розумові здібності, інтерес до предмету тощо.

Домашні завдання – складова частина навчального процесу, яка полягає у виконанні учнями за завданням учителя самостійної навчальної та практичної роботи після уроків. Ця робота тісно пов’язується з уроками, доповнює їх, сприяє більш міцному і свідомому засвоєнню знань, умінь і навичок. Особливе значення мають завдання творчого характеру. Необхідно, щоб домашні завдання були доступними для учнів, не вимагали багато часу для виконання, містили елемент новизни й відкривали можливість для прояву самостійності. Поряд із спільними для всіх учнів завданнями практикуються також індивідуальні, мета яких – подолати відставання в чомусь або ж розвинути здібності окремих учнів.

Експеримент – метод і одночасно засіб навчання. Він знайомить учнів з одним з основних методів дослідження природничих наук – з експериментальним методом, формує уміння і навички вести експериментальну роботу, пробуджує інтерес до дослідження природи, розвиває мислення, активізує сприймання навчального матеріалу. Також навчальний експеримент сприяє підвищенню наукового рівня шкільних курсів, формуванню наукового світогляду. В методиці навчання біології розділяють три види експерименту: демонстраційний, учнівський і розумовий, або уявний. Учнівський, відповідно до навчальної мети, розділяється на: лабораторну роботу, практичну роботу і практикум.

Загальні форми навчання не залежать від конкретних дидактичних завдань і визначаються лише структурою спілкування між тими, хто навчає і тими, хто навчається.

Задача – сукупність вимоги та умов, за яких її треба задовольнити. Задача характеризується: наявністю в учнів певної мети, прагненням дістати відповідь на те чи інше питання, досягти бажаного результату; врахуванням наявних умов і вимог, необхідних для розв’язання задачі; застосуванням відповідних даній меті й умовам способів чи прийомів розв’язання. Постановка задач є необхідною умовою стимулювання мислення учнів. Важливе значення мають задачі як засіб діагностики загального розумового розвитку і спеціальних здібностей.

Засоби навчання – матеріальні та ідеальні об’єкти, які залучаються до освітнього процесу в якості носіїв інформації та знаряддя діяльності педагога та учнів.

Зміст навчання – продукти соціального досвіду, які мають вигляд знакової форми навчальної інформації всього того, що надається учню для сприйняття і засвоєння.

Знання – це результат пізнавальної діяльності людини, який відбивається в її свідомості у вигляді уявлень, понять, фактів, законів, теорій тощо. Невід’ємними якостями справжніх знань є їх систематичність, усвідомленість і осмисленість. Знання виступають складовою світогляду людини, значною мірою визначають її ставлення до дійсності.

Індивідуальний підхід – принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особистих рис і умов життя. Знаючи інтереси і нахили учнів, педагог заохочує здібних учнів до успішної роботи в повній відповідності з їхніми можливостями, сприяє просуванню вперед учнів з середньою успішністю, допомагає відстаючим учням ліквідувати прогалини в знаннях.

Класний керівник – це вчитель, що проводить навчально-виховну роботу в довіреному йому класі.

Контроль є складовою частиною, компонентом процесу навчання, природно пов’язаним з вивченням програмного матеріалу, його усвідомленням, закріпленням, застосуванням, формуванням умінь і навичок. Контроль за навчальною діяльність учнів забезпечує зовнішній зворотний зв’язок (контроль, що здійснює вчитель) і внутрішній зворотний зв’язок (самоконтроль учня). Зворотний зв’язок є підставою для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання. Контроль, який здійснює вчитель, у поєднанні з самоконтролем надає можливість кожному учню бачити результати навчання і приймати міри для подолання наявних недоліків. Контроль має велике виховне значення, сприяє розвитку особистості учня.

Лекція – метод навчання, який полягає в систематичному усному викладі педагогом розділу науки або навчального курсу. В загальноосвітній школі лекція як метод навчання застосовується лише в старших класах. Також є організаційною формою навчання.

Методи виховання – шляхи, способи впливу вихователя на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованця з метою досягнення в ньому заданих якостей.

Метод навчання – це упорядкована система способів (дій) взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, яка спрямована на досягнення цілей освіти, психічного розвитку і виховання особистості.

Методика навчання біології – галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення шкільного предмета «Біологія».

Міжпредметні зв’язки – взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою. Міжпредметні зв’язки виникають в результаті засвоєння теоретичного матеріалу (теорії, закони, поняття, факти, наукові методи), набуття умінь і навичок (інтелектуальних і загальнонавчальних), ознайомлення з господарськими проблемами і т.п. Важливу роль відіграють у розвитку системного мислення учнів

Навички– дії, окремі операції яких доведені до автоматизму в результатів виконання вправ. Між уміннями і навичками існує тісний взаємозв’язок: уміння – це готовність до свідомих і точних дій, а навичка – автоматизована ланка цієї діяльності.

Навчальна програма – документ, що визначає обов’язковий обсяг і зміст знань, умінь і навичок з кожного предмета; показує зміст окремих розділів і тем з розподілом за роками навчання.

Навчання – цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання – процес двосторонній: діяльність учня – учіння і діяльності учителя – викладання.

Організаційна форма навчання – є обмежена жорсткими межами часу конструкція окремої ланки або сукупності ланок процесу навчання, яка включає керування вчителем навчальної діяльності класу, груп або окремих учнів над визначеним змістом навчального матеріалу, зафіксованого у відповідних джерелах знань, з використанням поєднання методів, прийомів, засобів навчання й форм навчальної роботи. Організаційна форма навчання пов’язана з кількістю учнів, місцем і часом їхнього навчання і порядком його реалізації.

Особистісно орієнтований підхід – послідовне ставлення педагога до учня як до особистості, як до самосвідомого відповідального суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта виховної взаємодії.

Оцінка – кількісний і якісний показник результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів, виражений у якісній словесній характеристиці або числовому вимірі.

Педагогічна практика студентів – спосіб вивчення навчально-виховного процесу на основі безпосередньої участі в ньому практикантів. Мета педагогічної практики – виробити у студентів вміння й навички, необхідні в майбутній педагогічній діяльності, закріпити теоретичні знання, застосувати їх у педагогічній практиці. Студенти відвідують і самі проводять уроки та інші заняття, беруть участь у позакласній роботі.

Педагогічний процес – цілеспрямований процес взаємодії педагогів і учнів, у ході якого відбувається виховання, навчання, формування й розвиток учнів.

Педагогічна рада – постійно діючий колективний орган педагогічного колективу загальноосвітнього закладу, що вирішує найважливіші поточні питання організації й удосконалення навчально-виховного процесу.

Передовий педагогічний досвід – діяльність педагогів, що забезпечує стійку ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання й виховання або вже відомих форм, методів, прийомів і засобів роботи на основі їх вдосконалення.

Позакласна робота з предмету – складова частина навчально-виховної роботи, одна з форм організації дозвілля учнів. Реалізовується в трьох формах: індивідуальної, групової (насамперед, гурток) і масової (тематичні вечори, вікторини, олімпіади тощо).

Позакласна виховна робота спрямовується на всебічний розвиток і виховання учнів, формування учнівського колективу. Реалізовується насамперед класним керівником.

Поняття – це форма відображення предметів і явищ з боку їх найсуттєвіших ознак і відносин. Зміст понять фіксується в умовних знаках науки і спеціальних словах.

Розповідь – словесний метод навчання; жвава, образна форма монологічного викладу навчального матеріалу з тих тем чи питань, які містять, головним чином, фактичні відомості. Ефективність розповіді залежить від того, в якій мірі вона стимулює мислення учнів і викликає в них емоційне ставлення до фактів, подій, явищ. З метою забезпечення повнішого сприймання навчального матеріалу розповідь може супроводжуватися демонстрацією наочності, експериментів, доповнюватися бесідою.

Уміння – засвоєнні прийоми і способи виконання дій зі знаннями.

Урок – це організаційна форма, при якій вчитель протягом встановленого часу керує в спеціально відведеному місці колективною пізнавальною діяльністю постійної групи учнів (класу) з урахуванням особливостей кожного з них, використовуючи види, засоби і методи навчання, створюючи сприятливі умови для того, щоб всі учні оволоділи основами навчального предмету безпосередньо в процесі вивчення, а також для виховання і розвитку пізнавальних здібностей школярів.

Факультативний курс – навчальний предмет, що вивчається учнями за бажанням з метою поглиблення й розширення наукових і прикладних знань. Організовується щороку відповідно до інтересів дітей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПІДГОТОВКА І ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНОГО БІОЛОГІЧНОГО ЗАХОДУ	\|	ПРИБЛИЗНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ ПРОВЕДЕНОГО УРОКУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.