Низка сучасних теорій поєднують у собі психоаналітичні та когнітивні моделі [30], а саме
1. Алекситимічнатеорія, яка стверджує, що в основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів. Такі люди мають проблеми з уявою і стосунками: у них домінує ліва півкуля і виникають ускладнення з пізнанням власного несвідомого.
2. Модель ресоматизації, яка пояснює психосоматику як повернення до дитячих способів емоційного реагування, оскільки дитина виражає емоції не тільки плачем чи криком, але й усім тілом. Ресоматизація виникає в незрілої особистості з недостатньою соціалізацією тілесності та неадекватним її усвідомленням. Процес становлення зрілих способів емоційного реагування зветься десоматизацією.
3. Соматизація невідредагованих негативних емоцій може розглядатись як злам механізмів психосоматичного захисту чи як варіант захисту.
4. Теорія контролю акцентує увагу на вторинному зиску психосоматичних порушень як інфантильному способі контролю поведінки з боку оточення.