МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ТЕСТИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ1 Несвідоме діє за законами: а) абстрактно-логічного мислення; б) дивергентного мислення; в) міфологічного мислення. 2. Міфологічне мислення відрізняється: а) єдністю емоційно-вольового та образного компонентів; б) єдністю образного та абстрактно-логічного компонентів; в) єдністю реального і уявного. 3. У період античності вчення про афект розробляли: а) натурфілософи; б) піфагорійці; в) стоїки. 4. Поняття про катарсис вперше запропонував: а) Демокріт; б) Платон; в) Арістотель. 5. “Душа животворить тіло” – це: а) перший ступінь могутності душі в тілі за А. Августіном; б) сенс метафори “лезо Оккама”; в) сенс метафори “Буриданів осел”. 6. За тріадою Арістотеля логос має таке соматичне втілення: а) голова; б) руки; в) ноги. 7. Основоположником ідей психосоматики як терапевтичної практики вважається: а) З. Фрейд; б) Абу Алі Ібн Сіна; в) Аврелій Августін. 8. Першу спробу формулювання та експериментальної перевірки рефлекторної теорії здійснив: а) Авіценна; б) Гомер Перейра; в) Мішель Монтень. 9. Асоціанізм, психофізіологічний паралелізм, сенсуалізм є філософськими напрямками: а) епохи нового часу; б) античності; в) епохи Відродження. 10. Вставте необхідні слова: – Основний психофізичний закон: зі збільшенням інтенсивності подразника в ................................ прогресії інтенсивність відчуття зростає в ................................... прогресії. 11. В основі психосоматичних явищ за З. Фрейдом лежить: а) механізми захисту; б) Супер-Его, Его, Ід; в) істерична конверсія та тривога. 12. Тілесний симптом символізує: а) едипальну природу; б) несвідомий конфлікт; в) лібідо. 13. Лібідо, не входячи в конфлікт з Его, переходить у соматичне збудження на тлі психосоматичних явищ як еквівалента: а) конверсії; б) проекції; в) тривоги.
14. Вираз конфігурації потягів Ід та механізмів захисту Его, який проявляється в постійному конверсійному потоці, це: а) “логіка емоцій”; б) “соматична мова”; в) “коло образів”. 15. Концепція “соматичної мови” належить до: а) класичного психоаналізу; б) психоаналітичних концепцій психоаналізу; в) психосоматичної медицини. 16. На протиставлення втрати реальності зміні реальності, яка виникає з органічним захворюванням, спирається: а) концепція “логіки емоцій”; б) концепція “соматичної мови”; в) концепція “кола образів”. 17. До факторів, важливих в етіології психосоматичних розладів, за Ф. Александером, належать: а) конверсія, тривога, лібідо; б) спадковість, життєві ситуації, внутрішній конфлікт; в) конверсія та вегетативний невроз. 18. Органічне порушення пов’язується Ф. Александером із: а) вегетативним неврозом; б) “логікою емоцій”; в) конверсією. 19. При витісненні певних імпульсів чи гальмуванні їхнього адекватного виразу в міжособових стосунках розвивається хронічне емоційне напруження, яке справляє постійний вплив на певні вегетативні функції, – це є ознакою: а) вегетативного неврозу; б) істеричної конверсії; в) загальної динамічної формули. 20. В основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів. Це твердження стосується: а) моделі ресоматизації; б) теорії контролю; в) алекситимічної теорії. 21. Модель ресоматизації: а) акцентує увагу на вторинному зиску психосоматичних порушень як інфантильному способі контролю поведінки оточення; б) пояснює психосоматику як повернення до дитячих способів емоційного реагування, оскільки дитина виражає емоції не тільки плачем, але й усім тілом; в) говорить про те, що в основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів. 22. Такий структурний компонент психіки, як Его, означає: а) моральну інстанцію, яка складається з соціальних норм, інтеріоризованих у процесі соціалізації; б) центральну інстанцію саморегуляції особистості; в) первинне джерело психічної активності. 23. Такий структурний компонент психіки, як Ід, означає : а) моральну інстанцію, яка складається з соціальних норм, інтеріоризованих у процесі соціалізації; б) центральну інстанцію саморегуляції особистості; в) первинне джерело психічної активності. 24. Оральний, анальний, фалічний, це: а) етапи психосексуального розвитку; б) механізми захисту; в) психологічні патерни конфлікту. 25. Репресія, конверсія, регресія, реверсія – це: а) етапи психосексуального розвитку; б) механізми захисту; в) психологічні патерни конфлікту. 26. Перетворення інстинктивної енергії на соціально прийнятну форму – це: а) проекція; б) раціоналізація; в) сублімація. 27. Приписування іншим власних якостей, думок, почуттів – це: а) проекція; б) раціоналізація; в) сублімація. 28. Типові шаблони мислення, які сприяють підтримці стійкої позитивної самооцінки, зняттю тривоги, страхів – це: а) структурні компоненти Я-концепції; б) структурні компоненти Его; в) механізми захисту; г) архетипи. 29. Аніма, Анімус, Персона, Тінь, Я – це: а) архетипічні фігури; б) архетипічні символи; в) архетипічні форми. 30. Мати, священник, мудрець, герой – це: а) архетипічні фігури; б) архетипічні символи; в) архетипічні форми. 31. Тінь, це така архетипічна форма, яка означає: а) фемінні риси в чоловічому характері; б) маску, яку кожен із нас одягає, спілкуючися з іншими; в) зворотній бік нашого “Я”, джерело спонтанності та глибоких емоцій. 32. Невдала ідентифікація з архетипом, на думку Юнга, може зумовити соматичні розлади, які спричиняються: а) ефектом “мана-особистості”; б) ефектом “вирівнювання психофізичних констеляцій і їхніх порушень”; в) ефектом “психічної інфляції”. 33. Розробки Нортона Воотона належать до: а) неофрейдизму; б) психосоматичної медицини; в) неоюнгіанства. 34. Неоюнгіанський підхід у роботі з психосоматичною проблематикою ставить акцент: а) на тому прошарку колективного несвідомого, який стосується сім’ї чи роду; б) тому, що неврози є результатом застою сексуальної енергії; в) виявленні компонента несвідомого. 35. Пригальмованість реакцій, нерозуміння слова-подразника чи механічне його повторення – це: а) прояви психосоматичних розладів; б) прояви лібідо; в) індикатори комплексу в асоціативному тесті К. Юнга. 36. Принцип психосоматичної єдності і протилежності був запропонований: а) К. Юнгом; б) Ф. Александером; в) В. Райхом. 37. На думку В. Райха, метою психотерапії є: а) спрямованість на психосоматичну проблематику; б) надання переваги конструктивним шляхам подолання комплексу неповноцінності; в) відновлення протіканню енергії через звільнення блоків м’язового панциря. 38. Ригідність мускулатури –це: а) соматичний бік процесу стримання сексуальності; б) захист від незадоволення; в) блокування тривожності, гніву, сексуального збудження. 39. Задоволення, за В. Райхом, – це: а) принцип за яким діє несвідоме; б) вільний рух енергії зсередини організму до периферії та в зовнішній світ. 40. За А. Адлером, невроз обирає свої органи-мішені відповідно до концепції: а) “соматичної мови”; б) “неповноцінності органа”; в) “психосоматичної єдності”. 41. Базальна тривога як основний психологічний чинник виникнення соматичних розладів, зумовлена: а) невротичними потребами; б) тріадою почуттів; в) “втечею у хворобу”. 42. Потреби в комфорті, в інтеграції, в безпеці є: а) невротичними потребами; б) базальними потребами; в) вітальними потребами. 43. Потреба в любові є: а) невротичною потребою; б) базальною потребою; в) ні тим, ні іншим. 44. Потреба в самоактуалізації є: а) невротичними потребами; б) базальними потребами; в) вершиною ієрархії потреб; г) ключовим поняттям екзистенціальної психотерапії. 45. Відкритість досвіду, здатність прислухатися до інтуїції, почуття свободи є ознаками: а) конструктивного шляху подолання комплексу неповноцінності; б) психічного здоров’я; в) фізичного здоров’я. 46. Розвиток життєвого сценарію неуспіху зумовлює: а) виникнення психосоматичних проблем; б) виникнення базальної тривоги; в) почуття безпорадності. 47. Трансакції, які є конфліктогенними звуться: а) доповнювальними; б) перехресними; в) прихованими. 48. Хвора людина, за Ф. Перлзом: а) нездатна визначити потреби, що домінують; б) нездатна побудувати стосунки з оточенням; в) надає перевагу життєвому сценарію неуспіху. 49. Генералізація проекції є: а) етапом залучення механізму захисту; б) етапом подолання комплексу неповноцінності; в) етапом стратегії роботи гештальт-терапевта із психосоматичними розладами. 50. Визначення екзистенційного послання, яке стоїть за симптомом, є завданням: а) екзистенційної психотерапії; б) гештальт-терапії; в) неоюнгіанської психотерапії. 51. Акцент на позитивному аспекті хвороби було запропоновано вперше представниками: а) позитивної психотерапії; б) гештальт-терапії; в) позитивізму. 52. Симптоми розглядаються як заучена форма поведінки в моделі хвороби: а) екзистенціалістів; б) біхевіористів; в) когнітівістів. 53. .............................прагне змінити поведінку, ...................прагне змінити самосприйняття й оточення. Вставте слова серед запропонованих: когнітивіст, гештальтист, психоаналітик, екзистенціаліст, біхевіорист. 54. ..............................вчить не новим способам поведінки, а...............................новим способам мислення. Вставте слова серед запропонованих: когнітивіст, гештальтист, психоаналітик, екзистенціаліст, біхевіорист. 55. Когнітивними викривленнями звуться: а) когнітивні репрезентації минулого досвіду, які організують і спрямовують інформацію; б) афективно-заряджені схеми, які лежать в основі систематичних помилок мислення; в) структурні аттрактори хвороби. 56. Розуміння високої ентропії та дії атрактора хвороби як чинника психосоматичного симптому є результатом: а) психодинамічного підходу; б) психофізіологічного підходу; в) інформаційного підходу. 57. Персоніфікація, асоціація, візуалізація, аналогізація – це: а) когнітивні викривлення; б) етапи психосоматичного аналізу особистості; в) етапи психотерапевтичного процесу. 58. Виявлення спільних рис між проблемою органа і проблемою особистості, між симптомом та ідеєю, яку він символізує, є таким етапом методики ПАВА: а) персоніфікація; б) асоціація; в) візуалізація; г) аналогізація. 59. Спроба уявити хворий орган, як живу істоту, та ідентифікація хворого з власним хворим органом, на думку гештальт-психологів, припадає на такий етап методики ПАВА: а) персоніфікація; б) асоціація; в) візуалізація; г) аналогізація. 60. Підхід до психодіагностики особистості за соматичними симптомами, який може дати інформацію про внутрішні конфлікти, про зміст несвідомого та про механізми захисту, яким надає перевагу людина, зветься: а) психофізіологічним; б) психосоматичним; в) психодинамічним. 61. Підхід, який надає можливість через аналіз структури та динаміки захворювань вийти на індивідуальні характеристики стресостійкості, адаптивності, фрустрованості, зветься: а) психофізіологічним; б) психосоматичним; в) психодинамічним. 62. Хвороби можуть бути зумовлені акуратністю, пунктуальністю, слухняністю, ввічливістю тощо, на думку: а) З. Фрейда; б) Ф. Перлза; в) Н. Пезешкіана; г) Р. Дальке і Т. Детлефсена. 63. Чемності, за Н. Пезешкіаном, відповідає в механізмах ЦНС така реакція: а) страх (симпатикотонія); б) агресія (парасимпатикатонія). 64. Агресія в межах позитивної психотерапії повязується з такою рисою характеру: а) чемність; б) прямота; в) обов’язковість. 65. Поєднання зовнішніх перевантажень з актуальним здатностями зумовлює: а) актуальний конфлікт; б) виникнення серцево-судинних захворювань; в) симпатикотонію. 66. У симптомах хвороби “Тінь” демонструє свою присутність, за думкою: а) І. Г. Малкіної-Пих; б) Р. Дальке – Т. Детлефсена; в) Н. Пезешкіана. 67. Людина сама перетворює явища на причини хвороби, за думкою: а) І. Г. Малкіної-Пих; б) Р. Дальке – Т. Детлефсена; в) Н. Пезешкіана. 68. Стан психічного напруження, що виникає в людини у процесі діяльності, ускладненої певними обставинами, та виступає як адаптаційний синдром – це: а) стрес; б) фрустрація; в) адаптація; г) фобія. 69. Відсутність конструктивних життєвих цілей, усвідомлення сенсу життя відноситься до: а) характеристики комплексу неповноцінності; б) духовного рівня внутрішніх чинників механізму порушення адаптації; в) характеристики невротичних потреб. 70. Провідним методом психодіагностики в психосоматиці є: а) проективні методи; б) тести; в) бесіда. 71. Коригувальна функція характерна: а) для стратегічних питань; б) циркулярних питань; в) рефлексивних питань. 72. Циркулярні питання: а) ставляться, щоб спеціаліст міг розібратися в ситуації клієнта; б) сприяють особистісному зростанню; в) це запитання типу: “Хто це зробив?”, “Де?”, “Коли?”, “Чому?”. 73. Соматичні симптоми, які не можна достатньою мірою пояснити органічними захворюваннями і які не є вторинними наслідками іншої психічної симптоматики, є ознакою: а) соматизованих розладів; б) соматоформних розладів; в) соматоформних вегетативних розладів. 74. Вираженість та постійність відрізняє: а) конверсійний від іпохондричного розладу; б) конверсію від дисморфофобії; в) соматизований розлад від соматоформного вегетативного розладу. 75. Термін “соматизація” було введено в медицину як альтернативу: а) конверсії; б) психосоматичним розладам; в) іпохондрії. 76. Термін “соматоформні розлади” було введено як альтернативу: а) конверсії; б) психосоматичним розладам; в) іпохондрії. 77. За Ф. Александером хворі на аритмію характеризуються: а) витісненими ворожими імпульсами; б) ханжеським типом особистості; в) здатністю реагувати на зовнішній тиск внутрішнім тиском. 78. За Н. Пезешкіаном хворі на гіпертонію характеризуються: а) витісненими ворожими імпульсами; б) ханжеським типом особистості; в) здатністю реагувати на зовнішній тиск внутрішнім тиском. 79. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на ішемічну хворобу серця характеризуються: а) зумовленістю синдромами гіперактивності та надкомпенсації; б) прагненням досконалості; в) однобічністю мислення. 80. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, хворі на мігрень характеризуються: а) зумовленістю синдромами гіперактивності та надкомпенсації; б) прагненням досконалості; в) однобічністю мислення. 81. За Ф. Александером, хворі на гастрит характеризуються: а) самодеструктивними тенденціями; б) здатністю щось міцно тримати при собі; в) орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами. 82. За Н. Пезешкіаном хворі на обстипацію характеризуються: а) самодеструктивними тенденціями; б) здатністю щось міцно тримати при собі; в) орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами. 83. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діарею характеризуються: а) протестною реакцією; б) відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім; в) потребою дарувати в інфантильній формі. 84. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюванням печінки характеризуються: а) протестною реакцією; б) відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім; в) потребою дарувати в інфантильній формі. 85. За Ф. Александером, хворі на бронхіальну астму характеризуються: а) амбіційністю та агресивністю; б) здатністю за допомогою верхніх дихальних шляхів звертати на себе увагу; в) здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами. 86. За Н. Пезешкіаном, хворі на застуду та нежить характеризуються: а) амбіційністю та агресивністю; б) здатністю за допомогою верхніх дихальних шляхів звертати на себе увагу; в) здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами. 87. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на астму характеризуються: а) нездатністю дихати на повні груди; б) перевагою нементалізованих переживань; в) нездатністю ковтати все підряд. 88. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, хворі на тонзиліт характеризуються: а) нездатністю дихати на повні груди; б) перевагою нементалізованих переживань; в) нездатністю ковтати все підряд. 89. За Ф. Александером, хворі на артрит характеризуються: а) хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу; б) ексгібіціоністичними нахилами; в) амбівалентними настановами у спілкуванні. 90. За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями шкіри характеризуються: а) хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу; б) ексгібіціоністичними нахилами; в) амбівалентними настановами у спілкуванні. 91. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на остеохондроз характеризуються: а) пригніченістю, повсякденними турботами; б) псевдоальтруїстичним аскетизмом. 92. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди, які опинилися в ситуації нещасного випадку, характеризуються: а) пригніченістю, повсякденними турботами; б) псевдоальтруїстичним аскетизмом; в) необхідністю закінчити певний етап в житті. 93. За Ф. Александером, люди, що страждають на безпліддя, характеризуються: а) здатністю сказати “ні” своїм тілом; б) фіксацією на догенітальному рівні; в) прагненням до досягнень і охайності. 94. За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями нирок характеризуються: а) здатністю сказати “ні” своїм тілом; б) фіксацією на догенітальному рівні; в) прагненням до досягнень і охайності. 95. За І. Г. Малкіною-Пих, хворих на безпліддя характеризують: а) симбіотичний чи ієрархічний шлюб; б) неприйняття вторгнення іншого; в) символізування готовності до партнерства. 96. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, людей із захворюванням нирок характеризують: а) симбіотичний чи ієрархічний шлюб; б) неприйняття вторгнення іншого; в) символізування готовності до партнерства. 97. За Ф. Александером, люди, що страждають на діабет, характеризуються: а) прагненням успіху; б) наявністю орально-інкорпорувальних тенденцій; в) схильністю до пасивності, мазохізму, нерішучості. 98. За Н. Пезешкіаном, хворі на тиреотоксикоз характеризуються: а) прагненням успіху; б) наявністю орально-інкорпорувальних тенденцій; в) схильністю до пасивності, мазохізму, нерішучості. 99. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діабет характеризуються: а) прирівнюванням їжі та кохання; б) відсутністю справжніх потягів; в) прагненням поставити всіх на службу собі. 100. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюванням на рак характеризуються: а) прирівнюванням їжі та кохання; б) відсутністю справжніих потягів; в) прагненням поставити всіх на службу собі.
Ключ до тестів контролю знань: 1 в 26 в 51 б 76 б 2 а, в 27 а 52 б 77 а 3 в 28 б, в 53 5,1 78 в 4 в 29 в 54 5,1 79 а 5 а 30 а 55 б 80 в 6 а 31 в 56 в 81 в 7 б 32 в57 б 82 б 8 б 33 в 58 г 83 в 9 а 34 а 59 а 84 б 10 35 в 60 в 85 а 11 в 36 в 61 а 86 в 12 б 37 в 62 в 87 а 13 в 38 а 63 а 88 в 14 б 39 б 64 б 89 а 15 б 40 б 65 а 90 в 16 в 41 а 66 б 91 а 17 б 42 б 67 б 92 в 18 а 43 в 68 а 93 б 19 в 44 в, г 69 б 94 в 20 в 45 б 70 в 95 а, б 21 б 46 а 71 а 96 в 22 б 47 б, в 72 а 97 в 23 в 48 а, б 73 б 98 а 24 а 49 в 74 в 99 а 25 б 50 б75 а 100 в
Читайте також:
|
||||||||
|