• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕСТИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1 Несвідоме діє за законами:

а) абстрактно-логічного мислення;

б) дивергентного мислення;

в) міфологічного мислення.

2. Міфологічне мислення відрізняється:

а) єдністю емоційно-вольового та образного компонентів;

б) єдністю образного та абстрактно-логічного компонентів;

в) єдністю реального і уявного.

3. У період античності вчення про афект розробляли:

а) натурфілософи;

б) піфагорійці;

в) стоїки.

4. Поняття про катарсис вперше запропонував:

а) Демокріт;

б) Платон;

в) Арістотель.

5. “Душа животворить тіло” – це:

а) перший ступінь могутності душі в тілі за А. Августіном;

б) сенс метафори “лезо Оккама”;

в) сенс метафори “Буриданів осел”.

6. За тріадою Арістотеля логос має таке соматичне втілення:

а) голова;

б) руки;

в) ноги.

7. Основоположником ідей психосоматики як терапевтичної практики вважається:

а) З. Фрейд;

б) Абу Алі Ібн Сіна;

в) Аврелій Августін.

8. Першу спробу формулювання та експериментальної перевірки рефлекторної теорії здійснив:

а) Авіценна;

б) Гомер Перейра;

в) Мішель Монтень.

9. Асоціанізм, психофізіологічний паралелізм, сенсуалізм є філософськими напрямками:

а) епохи нового часу;

б) античності;

в) епохи Відродження.

10. Вставте необхідні слова:

– Основний психофізичний закон: зі збільшенням інтенсивності подразника в ................................ прогресії інтенсивність відчуття зростає в ................................... прогресії.

11. В основі психосоматичних явищ за З. Фрейдом лежить:

а) механізми захисту;

б) Супер-Его, Его, Ід;

в) істерична конверсія та тривога.

12. Тілесний симптом символізує:

а) едипальну природу;

б) несвідомий конфлікт;

в) лібідо.

13. Лібідо, не входячи в конфлікт з Его, переходить у соматичне збудження на тлі психосоматичних явищ як еквівалента:

а) конверсії;

б) проекції;

в) тривоги.

14. Вираз конфігурації потягів Ід та механізмів захисту Его, який проявляється в постійному конверсійному потоці, це:

а) “логіка емоцій”;

б) “соматична мова”;

в) “коло образів”.

15. Концепція “соматичної мови” належить до:

а) класичного психоаналізу;

б) психоаналітичних концепцій психоаналізу;

в) психосоматичної медицини.

16. На протиставлення втрати реальності зміні реальності, яка виникає з органічним захворюванням, спирається:

а) концепція “логіки емоцій”;

б) концепція “соматичної мови”;

в) концепція “кола образів”.

17. До факторів, важливих в етіології психосоматичних розладів, за Ф. Александером, належать:

а) конверсія, тривога, лібідо;

б) спадковість, життєві ситуації, внутрішній конфлікт;

в) конверсія та вегетативний невроз.

18. Органічне порушення пов’язується Ф. Александером із:

а) вегетативним неврозом;

б) “логікою емоцій”;

в) конверсією.

19. При витісненні певних імпульсів чи гальмуванні їхнього адекватного виразу в міжособових стосунках розвивається хронічне емоційне напруження, яке справляє постійний вплив на певні вегетативні функції, – це є ознакою:

а) вегетативного неврозу;

б) істеричної конверсії;

в) загальної динамічної формули.

20. В основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів. Це твердження стосується:

а) моделі ресоматизації;

б) теорії контролю;

в) алекситимічної теорії.

21. Модель ресоматизації:

а) акцентує увагу на вторинному зиску психосоматичних порушень як інфантильному способі контролю поведінки оточення;

б) пояснює психосоматику як повернення до дитячих способів емоційного реагування, оскільки дитина виражає емоції не тільки плачем, але й усім тілом;

в) говорить про те, що в основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів.

22. Такий структурний компонент психіки, як Его, означає:

а) моральну інстанцію, яка складається з соціальних норм, інтеріоризованих у процесі соціалізації;

б) центральну інстанцію саморегуляції особистості;

в) первинне джерело психічної активності.

23. Такий структурний компонент психіки, як Ід, означає :

а) моральну інстанцію, яка складається з соціальних норм, інтеріоризованих у процесі соціалізації;

б) центральну інстанцію саморегуляції особистості;

в) первинне джерело психічної активності.

24. Оральний, анальний, фалічний, це:

а) етапи психосексуального розвитку;

б) механізми захисту;

в) психологічні патерни конфлікту.

25. Репресія, конверсія, регресія, реверсія – це:

а) етапи психосексуального розвитку;

б) механізми захисту;

в) психологічні патерни конфлікту.

26. Перетворення інстинктивної енергії на соціально прийнятну форму – це:

а) проекція;

б) раціоналізація;

в) сублімація.

27. Приписування іншим власних якостей, думок, почуттів – це:

а) проекція;

б) раціоналізація;

в) сублімація.

28. Типові шаблони мислення, які сприяють підтримці стійкої позитивної самооцінки, зняттю тривоги, страхів – це:

а) структурні компоненти Я-концепції;

б) структурні компоненти Его;

в) механізми захисту;

г) архетипи.

29. Аніма, Анімус, Персона, Тінь, Я – це:

а) архетипічні фігури;

б) архетипічні символи;

в) архетипічні форми.

30. Мати, священник, мудрець, герой – це:

а) архетипічні фігури;

б) архетипічні символи;

в) архетипічні форми.

31. Тінь, це така архетипічна форма, яка означає:

а) фемінні риси в чоловічому характері;

б) маску, яку кожен із нас одягає, спілкуючися з іншими;

в) зворотній бік нашого “Я”, джерело спонтанності та глибоких емоцій.

32. Невдала ідентифікація з архетипом, на думку Юнга, може зумовити соматичні розлади, які спричиняються:

а) ефектом “мана-особистості”;

б) ефектом “вирівнювання психофізичних констеляцій і їхніх порушень”;

в) ефектом “психічної інфляції”.

33. Розробки Нортона Воотона належать до:

а) неофрейдизму;

б) психосоматичної медицини;

в) неоюнгіанства.

34. Неоюнгіанський підхід у роботі з психосоматичною проблематикою ставить акцент:

а) на тому прошарку колективного несвідомого, який стосується сім’ї чи роду;

б) тому, що неврози є результатом застою сексуальної енергії;

в) виявленні компонента несвідомого.

35. Пригальмованість реакцій, нерозуміння слова-подразника чи механічне його повторення – це:

а) прояви психосоматичних розладів;

б) прояви лібідо;

в) індикатори комплексу в асоціативному тесті К. Юнга.

36. Принцип психосоматичної єдності і протилежності був запропонований:

а) К. Юнгом;

б) Ф. Александером;

в) В. Райхом.

37. На думку В. Райха, метою психотерапії є:

а) спрямованість на психосоматичну проблематику;

б) надання переваги конструктивним шляхам подолання комплексу неповноцінності;

в) відновлення протіканню енергії через звільнення блоків м’язового панциря.

38. Ригідність мускулатури –це:

а) соматичний бік процесу стримання сексуальності;

б) захист від незадоволення;

в) блокування тривожності, гніву, сексуального збудження.

39. Задоволення, за В. Райхом, – це:

а) принцип за яким діє несвідоме;

б) вільний рух енергії зсередини організму до периферії та в зовнішній світ.

40. За А. Адлером, невроз обирає свої органи-мішені відповідно до концепції:

а) “соматичної мови”;

б) “неповноцінності органа”;

в) “психосоматичної єдності”.

41. Базальна тривога як основний психологічний чинник виникнення соматичних розладів, зумовлена:

а) невротичними потребами;

б) тріадою почуттів;

в) “втечею у хворобу”.

42. Потреби в комфорті, в інтеграції, в безпеці є:

а) невротичними потребами;

б) базальними потребами;

в) вітальними потребами.

43. Потреба в любові є:

а) невротичною потребою;

б) базальною потребою;

в) ні тим, ні іншим.

44. Потреба в самоактуалізації є:

а) невротичними потребами;

б) базальними потребами;

в) вершиною ієрархії потреб;

г) ключовим поняттям екзистенціальної психотерапії.

45. Відкритість досвіду, здатність прислухатися до інтуїції, почуття свободи є ознаками:

а) конструктивного шляху подолання комплексу неповноцінності;

б) психічного здоров’я;

в) фізичного здоров’я.

46. Розвиток життєвого сценарію неуспіху зумовлює:

а) виникнення психосоматичних проблем;

б) виникнення базальної тривоги;

в) почуття безпорадності.

47. Трансакції, які є конфліктогенними звуться:

а) доповнювальними;

б) перехресними;

в) прихованими.

48. Хвора людина, за Ф. Перлзом:

а) нездатна визначити потреби, що домінують;

б) нездатна побудувати стосунки з оточенням;

в) надає перевагу життєвому сценарію неуспіху.

49. Генералізація проекції є:

а) етапом залучення механізму захисту;

б) етапом подолання комплексу неповноцінності;

в) етапом стратегії роботи гештальт-терапевта із психосоматичними розладами.

50. Визначення екзистенційного послання, яке стоїть за симптомом, є завданням:

а) екзистенційної психотерапії;

б) гештальт-терапії;

в) неоюнгіанської психотерапії.

51. Акцент на позитивному аспекті хвороби було запропоновано вперше представниками:

а) позитивної психотерапії;

б) гештальт-терапії;

в) позитивізму.

52. Симптоми розглядаються як заучена форма поведінки в моделі хвороби:

а) екзистенціалістів;

б) біхевіористів;

в) когнітівістів.

53. .............................прагне змінити поведінку, ...................прагне змінити самосприйняття й оточення. Вставте слова серед запропонованих: когнітивіст, гештальтист, психоаналітик, екзистенціаліст, біхевіорист.

54. ..............................вчить не новим способам поведінки, а...............................новим способам мислення. Вставте слова серед запропонованих: когнітивіст, гештальтист, психоаналітик, екзистенціаліст, біхевіорист.

55. Когнітивними викривленнями звуться:

а) когнітивні репрезентації минулого досвіду, які організують і спрямовують інформацію;

б) афективно-заряджені схеми, які лежать в основі систематичних помилок мислення;

в) структурні аттрактори хвороби.

56. Розуміння високої ентропії та дії атрактора хвороби як чинника психосоматичного симптому є результатом:

а) психодинамічного підходу;

б) психофізіологічного підходу;

в) інформаційного підходу.

57. Персоніфікація, асоціація, візуалізація, аналогізація – це:

а) когнітивні викривлення;

б) етапи психосоматичного аналізу особистості;

в) етапи психотерапевтичного процесу.

58. Виявлення спільних рис між проблемою органа і проблемою особистості, між симптомом та ідеєю, яку він символізує, є таким етапом методики ПАВА:

а) персоніфікація;

б) асоціація;

в) візуалізація;

г) аналогізація.

59. Спроба уявити хворий орган, як живу істоту, та ідентифікація хворого з власним хворим органом, на думку гештальт-психологів, припадає на такий етап методики ПАВА:

а) персоніфікація;

б) асоціація;

в) візуалізація;

г) аналогізація.

60. Підхід до психодіагностики особистості за соматичними симптомами, який може дати інформацію про внутрішні конфлікти, про зміст несвідомого та про механізми захисту, яким надає перевагу людина, зветься:

а) психофізіологічним;

б) психосоматичним;

в) психодинамічним.

61. Підхід, який надає можливість через аналіз структури та динаміки захворювань вийти на індивідуальні характеристики стресостійкості, адаптивності, фрустрованості, зветься:

а) психофізіологічним;

б) психосоматичним;

в) психодинамічним.

62. Хвороби можуть бути зумовлені акуратністю, пунктуальністю, слухняністю, ввічливістю тощо, на думку:

а) З. Фрейда;

б) Ф. Перлза;

в) Н. Пезешкіана;

г) Р. Дальке і Т. Детлефсена.

63. Чемності, за Н. Пезешкіаном, відповідає в механізмах ЦНС така реакція:

а) страх (симпатикотонія);

б) агресія (парасимпатикатонія).

64. Агресія в межах позитивної психотерапії повязується з такою рисою характеру:

а) чемність;

б) прямота;

в) обов’язковість.

65. Поєднання зовнішніх перевантажень з актуальним здатностями зумовлює:

а) актуальний конфлікт;

б) виникнення серцево-судинних захворювань;

в) симпатикотонію.

66. У симптомах хвороби “Тінь” демонструє свою присутність, за думкою:

а) І. Г. Малкіної-Пих;

б) Р. Дальке – Т. Детлефсена;

в) Н. Пезешкіана.

67. Людина сама перетворює явища на причини хвороби, за думкою:

а) І. Г. Малкіної-Пих;

б) Р. Дальке – Т. Детлефсена;

в) Н. Пезешкіана.

68. Стан психічного напруження, що виникає в людини у процесі діяльності, ускладненої певними обставинами, та виступає як адаптаційний синдром – це:

а) стрес;

б) фрустрація;

в) адаптація;

г) фобія.

69. Відсутність конструктивних життєвих цілей, усвідомлення сенсу життя відноситься до:

а) характеристики комплексу неповноцінності;

б) духовного рівня внутрішніх чинників механізму порушення адаптації;

в) характеристики невротичних потреб.

70. Провідним методом психодіагностики в психосоматиці є:

а) проективні методи;

б) тести;

в) бесіда.

71. Коригувальна функція характерна:

а) для стратегічних питань;

б) циркулярних питань;

в) рефлексивних питань.

72. Циркулярні питання:

а) ставляться, щоб спеціаліст міг розібратися в ситуації клієнта;

б) сприяють особистісному зростанню;

в) це запитання типу: “Хто це зробив?”, “Де?”, “Коли?”, “Чому?”.

73. Соматичні симптоми, які не можна достатньою мірою пояснити органічними захворюваннями і які не є вторинними наслідками іншої психічної симптоматики, є ознакою:

а) соматизованих розладів;

б) соматоформних розладів;

в) соматоформних вегетативних розладів.

74. Вираженість та постійність відрізняє:

а) конверсійний від іпохондричного розладу;

б) конверсію від дисморфофобії;

в) соматизований розлад від соматоформного вегетативного розладу.

75. Термін “соматизація” було введено в медицину як альтернативу:

а) конверсії;

б) психосоматичним розладам;

в) іпохондрії.

76. Термін “соматоформні розлади” було введено як альтернативу:

а) конверсії;

б) психосоматичним розладам;

в) іпохондрії.

77. За Ф. Александером хворі на аритмію характеризуються:

а) витісненими ворожими імпульсами;

б) ханжеським типом особистості;

в) здатністю реагувати на зовнішній тиск внутрішнім тиском.

78. За Н. Пезешкіаном хворі на гіпертонію характеризуються:

а) витісненими ворожими імпульсами;

б) ханжеським типом особистості;

в) здатністю реагувати на зовнішній тиск внутрішнім тиском.

79. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на ішемічну хворобу серця характеризуються:

а) зумовленістю синдромами гіперактивності та надкомпенсації;

б) прагненням досконалості;

в) однобічністю мислення.

80. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, хворі на мігрень характеризуються:

а) зумовленістю синдромами гіперактивності та надкомпенсації;

б) прагненням досконалості;

в) однобічністю мислення.

81. За Ф. Александером, хворі на гастрит характеризуються:

а) самодеструктивними тенденціями;

б) здатністю щось міцно тримати при собі;

в) орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами.

82. За Н. Пезешкіаном хворі на обстипацію характеризуються:

а) самодеструктивними тенденціями;

б) здатністю щось міцно тримати при собі;

в) орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами.

83. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діарею характеризуються:

а) протестною реакцією;

б) відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім;

в) потребою дарувати в інфантильній формі.

84. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюванням печінки характеризуються:

а) протестною реакцією;

б) відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім;

в) потребою дарувати в інфантильній формі.

85. За Ф. Александером, хворі на бронхіальну астму характеризуються:

а) амбіційністю та агресивністю;

б) здатністю за допомогою верхніх дихальних шляхів звертати на себе увагу;

в) здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами.

86. За Н. Пезешкіаном, хворі на застуду та нежить характеризуються:

а) амбіційністю та агресивністю;

б) здатністю за допомогою верхніх дихальних шляхів звертати на себе увагу;

в) здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами.

87. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на астму характеризуються:

а) нездатністю дихати на повні груди;

б) перевагою нементалізованих переживань;

в) нездатністю ковтати все підряд.

88. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, хворі на тонзиліт характеризуються:

а) нездатністю дихати на повні груди;

б) перевагою нементалізованих переживань;

в) нездатністю ковтати все підряд.

89. За Ф. Александером, хворі на артрит характеризуються:

а) хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу;

б) ексгібіціоністичними нахилами;

в) амбівалентними настановами у спілкуванні.

90. За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями шкіри характеризуються:

а) хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу;

б) ексгібіціоністичними нахилами;

в) амбівалентними настановами у спілкуванні.

91. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на остеохондроз характеризуються:

а) пригніченістю, повсякденними турботами;

б) псевдоальтруїстичним аскетизмом.

92. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди, які опинилися в ситуації нещасного випадку, характеризуються:

а) пригніченістю, повсякденними турботами;

б) псевдоальтруїстичним аскетизмом;

в) необхідністю закінчити певний етап в житті.

93. За Ф. Александером, люди, що страждають на безпліддя, характеризуються:

а) здатністю сказати “ні” своїм тілом;

б) фіксацією на догенітальному рівні;

в) прагненням до досягнень і охайності.

94. За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями нирок характеризуються:

а) здатністю сказати “ні” своїм тілом;

б) фіксацією на догенітальному рівні;

в) прагненням до досягнень і охайності.

95. За І. Г. Малкіною-Пих, хворих на безпліддя характеризують:

а) симбіотичний чи ієрархічний шлюб;

б) неприйняття вторгнення іншого;

в) символізування готовності до партнерства.

96. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, людей із захворюванням нирок характеризують:

а) симбіотичний чи ієрархічний шлюб;

б) неприйняття вторгнення іншого;

в) символізування готовності до партнерства.

97. За Ф. Александером, люди, що страждають на діабет, характеризуються:

а) прагненням успіху;

б) наявністю орально-інкорпорувальних тенденцій;

в) схильністю до пасивності, мазохізму, нерішучості.

98. За Н. Пезешкіаном, хворі на тиреотоксикоз характеризуються:

а) прагненням успіху;

б) наявністю орально-інкорпорувальних тенденцій;

в) схильністю до пасивності, мазохізму, нерішучості.

99. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діабет характеризуються:

а) прирівнюванням їжі та кохання;

б) відсутністю справжніх потягів;

в) прагненням поставити всіх на службу собі.

100. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюванням на рак характеризуються:

а) прирівнюванням їжі та кохання;

б) відсутністю справжніих потягів;

в) прагненням поставити всіх на службу собі.

Ключ до тестів контролю знань:

1 в 26 в 51 б 76 б

2 а, в 27 а 52 б 77 а

3 в 28 б, в 53 5,1 78 в

4 в 29 в 54 5,1 79 а

5 а 30 а 55 б 80 в

6 а 31 в 56 в 81 в

7 б 32 в57 б 82 б

8 б 33 в 58 г 83 в

9 а 34 а 59 а 84 б

10 35 в 60 в 85 а

11 в 36 в 61 а 86 в

12 б 37 в 62 в 87 а

13 в 38 а 63 а 88 в

14 б 39 б 64 б 89 а

15 б 40 б 65 а 90 в

16 в 41 а 66 б 91 а

17 б 42 б 67 б 92 в

18 а 43 в 68 а 93 б

19 в 44 в, г 69 б 94 в

20 в 45 б 70 в 95 а, б

21 б 46 а 71 а 96 в

22 б 47 б, в 72 а 97 в

23 в 48 а, б 73 б 98 а

24 а 49 в 74 в 99 а

25 б 50 б75 а 100 в

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I. Актуалізація знань учнів
3. I. Контроль і закріплення знань учнів
4. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
5. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
6. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
7. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
8. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
9. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
10. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
11. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
12. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Переглядів: 1661