СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ менеджмент - один з сучасних напрямів теорії та практики управління, який включає адміністративно-розпорядчі форми управління. Це планування, встановлення стандартів ефективності, координація, комунікації та поширення інформації, оцінювання виконавців та вплив на них, а також обробка відповідної інформації. Основні сучасні підходи А.м.: бюрократичний (механістичний) підхід; кібернетичний підхід; управління як система агентських відносин; адміністративне управління як управління людськими ресурсами; системний підхід до управління; культурологічний підхід.

АДМІНІСТРУВАННЯ– специфічна модель управління, за якого діяльність фокусується на процедурах і контролі правильного виконання розпоряджень.

БАЗОВІ положення теорії управління- низка наукових положень, необхідність врахування яких у сучасній управлінській діяльності, зокрема в процесі формування управлінських рішень, фактично є аксіомою. Вони складають основу управлінського мислення. Серед них такі: органічне поєднання і застосування системного та ситуаційного підходів; розгляд соціальних систем як сукупності суб'єкта та об'єкта управління, а управління в них як неперервного процесу, управлінські цикли якого складаються із стандартного набору певних функцій управління; надання управлінню соціальними системами, стратегічного характеру, що враховує актуальні проблеми світового розвитку та реалізується через певні політики; розвиток управлінських технологій шляхом типізації найбільш характерних процедур і операцій; необхідність дотримання та удосконалення управлінської культури.

ВАЛІДНІСТЬ- у найзагальнiшому значеннi - мipа вiдповiдностi мiж тим, що конкpетнiй методицi пpиписується, й тим, що вона фактично собою являє.

ЕДХОКРАТИЧНА організація- тип організацій, що є протилежністю бюрократичним, оскільки влада в них обумовлюється професійною компетентністю, контроль здійснюється за допомогою встановлення складних цілей, засоби досягнення яких визначають самі виконавці.

КАДРОВІ заходи – дії, спрямовані на досягнення відповідності персоналу задачам роботи організації, що проводяться з урахуванням конкретних задач етапу розвитку організації.

КOМЕРЦІЙНA oргaнізaція – гoспoдaрське тoвaриствo, вирoбничий кooперaтив, тoргoвa чи іншa oргaнізaція, підприємствo, щo зaймaється підприємництвoм, бізнесoм, які мaють нa меті oтримaння прибутку тa є юридичнoю oсoбoю.

КОРПОРАТИВНА культура це система цінностей та переконань, які розділяє кожен працівник фірми та передбачає його поведінку, обумовлює характер життєдіяльності організації. Це спосіб і засіб створення організації, яка самостійно розвивається.

МАТРИЧНА організаційна структура (функціонально-тимчасово-цільова) характерна для організацій, для яких проектна форма постійна. У цьому випадку управлінська вертикаль будується відповідно окремим сферам діяльності організації, а по горизонталі здійснюється керування проектами.

МЕНЕДЖМЕНТ- це різновид управлінської діяльності, процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

МІСІЯ організації – сукупність філософських принципів та світоглядних орієнтирів, зміст яких обґрунтовує необхідність існування організації в соціумі.

МОТИВ багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях: 1) внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії; 2) фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами.

МОТИВАЦІЯ спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

МОТИВУВАННЯ – підсистема мотивації, що пов’язана з актуалізацією у співробітника внутрішніх потреб та мотивів.

ОБ'ЄКТИ управління - елементи структури системи управління та виробничі процеси, на які спрямований вплив функцій управління.

ОРГАНІЗАЦІЙНА адаптація – це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається усвідомлення працівником свого місця й ролі в організації, набуття необхідного організаційного досвіду і культури, засвоєння "правил гри" тощо; це досягається при знайомстві з особливостями діяльності підрозділу, його місцем у загальній організаційній структурі, режимом роботи, системою управління, а також із механізмом функціонування всієї організації.

ОРГАНІЗАЦІЙНА структура управління упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції

ОРГАНІЗАЦІЯ цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

ОРГАНІЗОВАНА діяльність – це діяльність людей, об'єднаних в одну організацію, що підкоряються правилам і нормам цієї організації і виконують задану їм спільну роботу відповідно до економічних, технологічних, правових, організаційних і корпоративних вимог.

ПАРТИСИПАТИВНА організація– це організація, що використовує участь працівників в управлінні чим забезпечується вмотивованість їхньої праці, посилюється відчуття власника.

ПОЛІТИКА організації – система правил, відповідно до яких поводиться система в цілому і за якими діють люди, що входять у цю систему.

ПОТРЕБИ це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини.

ПРОЕКТНА організаційна структура являє собою тимчасове об'єднання фахівців усередині організації, що створюється для рішення конкретної задачі.

ПРОФЕСІЙНА адаптація - це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається освоєнням певного рівня професійних знань, умінь, навичок співпраці, формуванням професійно необхідних якостей і позитивного ставлення співробітника до своєї праці.

ПРOФЕСІЙНІ нoрми це кoдекс прaвил, щo визнaчaє пoведінку співрoбітникa у пoвсякденній трудoвій діяльнoсті, oбстaнoвці, які відпoвідaють існуючим зaкoнaм тa відoмчим нoрмaтивним дoкументaм, прoфесійним знaнням, стoсункaм у кoлективі, глибoкoму усвідoмленню мoрaльнoї відпoвідaльнoсті зa викoнaння прoфесійних oбoв'язків.

СИТУАЦІЙНЕ управління - прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем.

СОЦІАЛЬНЕ управління є особливим видом діяльності, спрямованим на впорядкування, узгодження колективних дій людей для досягнення мети, яка стоїть перед ними.

СТИМУЛ – це важіль зовнішнього тиску, що надає діяльності співробітника цілеспрямованого характеру.

СТИМУЛЮВАННЯ – підсистема мотивації, що являє собою використання важелів зовнішнього впливу з метою надання діяльності працівника цілеспрямованості.

СТИЛЬ керівництва сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

СТРАТЕГІЧНЕ управлінняце сучасний різновид управління, що спирається на людський потенціал організації та являє собою процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити прибуток в довгостроковій перспективі.

СТРАТЕГІЯ це довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті.

СТРУКТУРА організації (або організаційна структура) може і повинна розглядатися як відображення відносини організації до свого персоналу. Саме структура організації визначає ступінь занурення людей у справи підприємства, типи й принципи формування робочих груп і управлінських команд, особливості побудови мереж комунікації.

СУБ’ЄКТ управління управлінська організаційна структура, що включена в певну систему, підсистему управління і наділена спеціальною компетенцією і необхідними ресурсами, яка здійснює цілеспрямовану діяльність щодо забезпечення виконання соціально-економічних завдань даної системи, підсистеми.

СУБОРДИНАЦІЙНА форма спілкування – спілкування між керівниками і підлеглими, в основу якого покладені адміністративно-правові норми. Субординаційна форма спілкування може носити характер: лінійний, функціональний, змішаний (лінійно-функціональний).

ТИП управлінської ролі – наявність в організації керівників, здатних виконувати різні управлінські ролі, що також визначає вибір організаційної структури.

УПРАВЛІННЯ персоналом це система взаємопов'язаних теоретичних принципів, методологічних засад та організаційно-економічних заходів по створенню умов для нормального функціонування, розвитку ефективного використання кадрового потенціалу організації.

УПРАВЛІННЯ якістю - сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для загального керівництва якістю. Воно призначене для постійного поліпшення ефективності діяльності організацій, закладів, установ державного та приватного сектору. Управління якістю поділяється на управління якістю товарів, управління якістю інформації, управління якістю послуг. Складовою управління якістю є контроль та діагностика.

УПРАВЛІНСЬКА адаптація- це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається пристосування властивих суб'єкту управлінської діяльності стилів і методів керівництва до особливостей об'єкта управління. Це процес пристосування системи управління до умов зовнішнього і внутрішнього середовища або результат цього процесу (наявність у системи пристосованості до певного роду факторів середовища).

УПРАВЛІНСЬКА взаємодія- участь у спільній діяльності суб'єктів управління в процесі досягнення суспільно необхідних цілей.

УПРАВЛІНСЬКА команда – генерована суб’єктом управління інформація про те, де, як і коли повинен діяти об’єкт управління.

УПРАВЛІНСЬКЕ рішення – усвідомлений, раціональний вибір керівником подальшого шляху розвитку організації з існуючого переліку альтернатив.

УПРАВЛІНСЬКИЙ алгоритм- точний припис, що задає послідовність прийняття та реалізації управлінського рішення за визначену послідовність кроків. SWOT аналіз - загальновизнаний інструмент стратегічного планування, який є системним способом аналізу зовнішнього оточення організації-суб'єкта планування та її внутрішнього середовища, зручним способом проведення діагностики стартових умов розробки стратегії.

УПРАВЛІНСЬКІ сoціaльні технoлoгії – спеціaльнo oргaнізoвaнa гaлузь знaння прo спoсoби тa прoцедури oптимізaції життєдіяльнoсті людини в умoвaх зрoстaючoї взaємoзaлежнoсті, динaміки й oнoвлення суспільних прoцесів. Вoни є тaкoж зaсoбoм здійснення діяльнoсті нa oснoві рaціoнaльнoгo рoзпoділу її нa прoцедури й oперaції з їх пoдaльшoю кooрдинaцією, синхрoнізaцією тa вибoрoм oптимaльних знaрядь і метoдів для викoнaння.

УПРАВЛІННЯ – це перетворення інформації про стан об'єкта в командну інформацію від суб'єкта. Це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту.

ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ – метод управлінської діяльності, оснований на виділенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовуються головні зусилля керуючої організації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ	\|	ВІДПОВІДІ НА ТЕСТИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.