Водойми області.

На просторах кіровоградської області протікає 438 річок (5558 км), крім того, нараховують 1074 річечок та струмочків загальною довжиною 2595 км. Збудовано 2185 ставків і 84 водосховища. Переважають так звані малі річки – водотоки довжиною до 10 км, багато з них навіть не мають назви. Річки Кіровоградщини належать до басейну Дніпра і Південного Буга, основними в межах області є річки Інгулець, Тясьмин, Інгул, Синюха, Велика Вись, Чорний Ташлик і Ятрань.

Відрізок Дніпра, що протікає по нашій області, перетворений в штучні «моря» Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховище. Підтоплено природну заплаву Славутича з лісами, луками, озерами та островами, а також десятками населених пунктів, серед яких Кирилів, Табурище, Новогерогіївськ. На Кременчуцькому водосховищі існують цікаві піщані острови – Кінські, Обеліск, які зберігають рештки псамофітних комплексів поширених в долині Дніпра.

На ділянці Дніпра між Кременчуцьким та Дніпродзержинським водосховищами, на південь від Світловодська, можні побачити ЛДніпровські плавні з мальовничими високо травними угрупованнями та типовими заплавними ландшафтами. Таких місць на Дніпрі майже не зберіглося, тому їх можна вважати еталонними. Планується створити в цьому районі ландшафтний парк.

Південний Буг протікає на південному заході Ківрооградської області. Його загальна довжина – 806 км, в межах нашого краю – 70 км. Ріка впадає в Чорне море, утворюючи Бузький лиман, а початок свій бере в болотах с. Купель на Хмельниччині. Найбільші притоки – Інгул, Синюха, Синиця, Мертвовод, Кодима. Південний Буг на території області має ділянки звивистою каньоноподібної долини з порогами та численними виходами граніту. На берегових схилах відбувається розробка гранітних кар’єрів.

З півночі на південь на відрізку 185 км область перетинає р. Інгул. Загальна довжина річки – 354 км. Інгул бере початок біля с. Боровкове Новомиргородського р-ну та впадає в Південний Буг у Миколаєві. У верхній течії річки збереглися в природному стані озера-стариці, болота, високо травні луки, заплавні ліси з комплексами водно болотних птахів. Їх охорону забезпечує ряд створених заказників та пам’яток природи – «Витоки р. Інгулу», «Верхів’я р. Інгулу», «Інгульська жила», «Монастирище».

Однією з найживописніших є р. Синюха, яка утворюється злиттям р. Велика Вись та Тікич, і має характерний колір води. Синюха та урочище «Сині води привертає увагу істориків, археологів та краєзнавців, тому що у 1362 р. на березі цієї річки відбулася Синєводська битва, яка поклала початок визволенню українських земель від монголо-татарських завойовників.

З правого берега в Синюху впадає р. Ятрань, з лівого – рр.. Чорний та Сухий Ташлики. Ятрань протікає через кристалічні відслонення близько 60 км. Місце впадіння Ятрані в Синюху – урочище «Когутівка», ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Неподалік с. Полонистого у Голованівському районі на ділянці з кристалічними відшаруваннями заснований заказник «Там, де Ятрань круто в’ється».

По території Кіровоградської області протікає декілька Ташликів: Чорний, Сухий, Гнилий, Плетений і просто Ташлик (ав перекладі зх. Тюркської означає «ріка серед чорних каменів»). Чорний Ташлик має довжину 135 км, він прямує до Синюхи від с. Григорівки Новоукраїнського району скелястою долиною По берегах Чорного Ташлика створено декілька цінних заповідних об’єктів – заказники «Войнівський» та «Явдокимівський», заповідне урочище «Горіхівська балка».

Велика Вись бере початок біля с. Оникеєве Маловисківського району и протікає на відстані близько 60 км. Це типова рівнинна ріка, з добре виробленою долиною, її річище має пороги і заболочені заплави з високими заростями очерету. По течії Великої Висі збереглися природні заплавні ландшафти, які охороняються в складі цілої низки заповідних територій загальнодержавного і місцевого значення («Велика Вись», «Карпенків край»,Ю «Острів», «Гусиний острів», «Вила»).

Річка Тясьмин є правою притокою Дніпра, бере початок біля с. Настине Олександрівського р-ну, потім робить петлю в Черкаській області і впадає в Дніпро на межі 2-х областей. Довжина Тясмину – 161 км (від слова «тясма» - стрічка)

У заплаві Тясмину поширені заплавні ліси, різнотравно-злакові луки, болота, вербово-осикові зарості. Заболочене верхів’я річки поблизу с. Настине є гідрологічною пам’яткою «Витоки р. Тясмину». Тут знаходиться велика кількість джерел, які утворюють Тясмин.

Майже паралельно з нижньою течією Тясмину тече р. Цибульник, яка перетинає Світловодський р-н і впадає в Кременчуцьке водосховище.

Усі річки Кіровоградщини живляться за рахунок снігових, дощових і підземних вод. Навесні, під час танення снігу, річки виходять з берегів, настає весняна повінь. Восени досить часто бувають дощові паводки. В літній період річки міліють, деякі степові водотоки навіть пересихають.

Найбільші водосховища області – Кременчуцьке та дніпродзержинське. Кременчуцьке біло створене в 1961 році під час будівництва Кременчуцької ГЕС. Воно найбільше в Україні: довжина майже 150 км, максимальна ширина 28 км, площа водного дзеркала 2250 км². Великі водосховища є також на річках Інгулець (Іскрівське), Інгул (Лелеківське), Синюха (Новоархангельське, Тернівське, Червонохутірське) та ін.. Вони забезпечують проблеми водопостачання, річкового транспорту, електроенергетики, рибного господарства. Проте вцілому Кіровоградська область відчуває дефіцит води. Тому проблема збереження і охорони водних запасів є однією з найголовніших екологічних проблем сьогодення.

Ґрунти.

Одне з природних багатств Кіровоградщини – родючі чорноземи. У 80 роках ХІХ століття їх вивченням займалася експедиція видатного російського ґрунтознавця В.В. Докучаєва, який є автором першої карти ґрунтів світу у 1899 р. Він називав ґрунти «дзеркалом ландшафту» і стверджував, що в складі ґрунтів відбивається все природне середовище.

Ґрунтовий покрив Кіровоградської області відображає її розташування у перехідній смузі від південного лісостепу до північного степу і представлений більш ніж 50 відмінами ґрунтів. Більшою різноманітністю відзначається північно-західна частина області. Тут у межах південного лісостепу поширені чорноземи типові глибокі мало- та середньо гумусні, чорноземи реградовані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі та сірі опідзолені ґрунти. Характерною особливістю південно-лісостепових ландшафтів є мозаїчне поєднання слабо хвилястих вододілів з типовими чорноземами, горбистих місцевостей – з темно-сірими лісовими ґрунтами і чорнозем опідзоленими. Переважання материнських лесових порід і відносна рівнинність рельєфу зумовили формування у степовій зоні більш однорідного ґрунтового покриву, ніж у Лісостепу. Під різнотравно-типчаково-ковиловими степами Кіровоградщини сформувалися чорноземи звичайні, серед них – чорноземи середньо гумусні звичайні, чорноземи звичайні середньо гумусні глибокі, чорноземи мало гумусні звичайні.

Чорноземи є найродючішими ґрунтами Землі. Вони мають потужний, багатими органічними речовинами гумусовий горизонт, , який поступово переходить в ґрунтоутворюючу породу. Чорноземи типові мають зернисту структуру і містять у верхньому шарі від 3 до 6% гумусу. Чорноземи звичайні середньо гумусні мають меншу потужність гумусового шару – 90-100 см, вміст гумусу в них змінюється від 4-5 до 6,5%.

У заплавах Дніпра, Південного Бугу, Синюхи, Інгулу, Інгульця та інших річок поширені лучно-черноземні, лучно-болотні, лучні засолені а також болотні ґрунти. На терасах річок зустрічаються дернові ґрунти, а у степових блюдцях та подах – лесові ґрунти.

За ступенем природної родючості ґрунтів Кіровоградська область перебуває на 4 місці в Україні після Закарпатської, Дніпропетровської та Херсонської областей. За 100-бальною шкалою ґрунти Кіровоградщини оцінені в 67 балів.

Високоякісні родючі ґрунти Кіровоградщини сприяють розвитку багатогалузевого сільського господарства. В області 2043, 7 тис. та сільгоспугідь, рілля в них складає 86,09%. Ліси та інші заліснені площі займають 177,1 тис.га, а загальна лісистість (з урахуванням всіх захисних лісонасаджень) становить 7,2%. Збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси і надмірне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури призвели до прискорення процесу деградації ґрунтів, зниження їх природної родючості. Деградація ґрунтів є однією з найважливіших екологічних проблем Кіровоградщини.

Поряд з цим в Кіровоградській області зростають площі еродованих земель. Найбільшої шкоди ґрунтам завдають п водна і вітрова ерозія Із загальної площі сільськогосподарських угідь еродовані землі складають 50,7%, в тому числі із загальної площі орних земель – 48,5%. Щорічний прирість еродованих земель складає приблизно 1%.

На території області виділено 4 грунтоерозійні райони, в межах яких еродованість сільгоспугідь складає від 31 до 70 % в різних місцях.

В області розроблено систему заходів із захисту земель від ерозії та інших видів деградації ґрунтів до 2010. Розроблені проекти землеустрою. Передбачається вилучення з орних земель сильно і середньо змитих земель, розташованих на схилах з крутизною 5°. До гідротехнічних заходів належить будівництво валів, загат, захисних дамб вздовж річок, трубчастих переїздів, протиерозійних ставків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Клімат.	\|	Лекція 3. Історія ботанічних досліджень на Кіровоградщині

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.