Лекція 3. Історія ботанічних досліджень на Кіровоградщині

Кіровоградська область створена в 1939 році, розташована в центрі України між Дніпром та Південним Бугом, в південній частині Придніпровської височини. Її територія становить 24,6 тисяч кв.км., що складає 4,1% від території України. Вона розташована в межах двох фізико-географічних зон: лісостепової та степової. В названому регіоні поширені деревна, чагарникова, степова, петрофітна, лучна та водна природна рослинність.

Перші відомості про рослиннний світ досліджуваної території знаходимо в узагальнених географічних, ботанічних та етнографічних матеріалах з

Олександрійського та Єлисаветградського повітів Херсонської губернії, наведених академіком І. Гюльденштедтом в 1791 році. Пізніше була надрукована велика кількість робіт, в яких розглядалася флора всього регіону чи його частин.

Одним з перших дослідників флори сучасної Кіровоградщини був А.Л. Андржейовський (1785-1865). Ботанічні вказівки для сел і міст Кіровоградщини містяться в ряді його робіт, датованих 1814-1834 роками. Вони були використані при складанні „Флори Української РСР”.

Суттєвий внесок в дослідження флори області та м. Кіровограда в ХІХ ст. належить вченому-аматору, вчителю Херсонської гімназії І.З. Рябкову. Він займався дослідженням флори Херсонської губернії і зібрав великий гербарій з її території. Сам І.З. Рябков з невідомих причин жодної наукової статті не надрукував. Зібраниий ним гербарій був опрацьований І.Ф. Шмальгаузеном та Й.К. Пачоським і цитується в ряді публікацій цих авторів . Крім того, Й.К. Пачоський присвятив зборам І.З. Рябкова окрему статтю.

Флористичні дослідження нашої області проводив також І.Ф. Шмальгаузен, який крім власних гербаріїв, обробив та систематизував гербарні збори з території Єлисаветградського та Олександрійського повітів та Чорного лісу, зроблені Андржейовським, Бессером, Траутфеттером, Роговичем, Пачоським, Липським, Рябковим . Названі гербарні збори також використані при складанні „Флори Української РСР”.

Особливе місце в історії флористичних досліджень Єлисаветграда (колишня назва Кіровограда) та його околиць належить військовому лікарю Е.Ліндеманну, який досліджував флору Олександрійського та Єлисаветградського повітів, звертаючи особливу увагу на природні ділянки між Єлисаветградом, Новомиргородом, Крюковим та Куцівкою . На основі власних гербарних зборів на околицях Єлисаветграда Е.Ліндеманн видав роботу, присвячену Єлисаветградській флорі, яка вважається першою сробою написання однієї з регіональних флор. Пізніше, в 1868, 1872, 1875 роках були видані три доповнення Єлисаветградської флори.

В різний час та в різному обсязі рослини Кіровоградщини наводили в своїх роботах П.Хрустальов (1847), С.Федосєєв (1896), В. Доктуровський (1905).

Окреме і визначне місце в історії ботанічних досліджень Кіровоградської області належить Й.К.Пачоському. Протягом 1848-1913 років ним був зібраний гербарій рослин Херсонської губернії, у тому числі Олександрійського та Єлисаветградського повітів. Й.К. Пачоський проаналізував також гербарії І.З. Рябкова, О.Г. Комиші (Єлисаветградський та Ананіївський повіти), О.О. Браунера (Єлисаветградський та Олександрійський повіти), Є.В. Яцентковського (околиці м. Єлисаветграда). Ним відмічені місця зростання рідкісних рослин. Так для Єлисаветградського та Олександрійського повітів він наводить Ephedra distachia L.,знайдену на гранітних відслоненнях р.Інгульця в Олександрії та Войнівці; Allium ursinum L. з Чорного лісу (гербарій Танфільєва) і Чути (гербарій Висоцького); Lilium martagon L. з Великої Виски та Новомиргороду; Fritillaria ruthenica Wirst. з Панчева; Tulipa graniticola Klok. з гранітних відслонень с.Петрове та Новостародуб; Paris quadrifolia L. з Чути та верхів‘я Інгульця (гербарій Ліндеманна); Neottia nidus-avis (L.) Rich. з Чути; Epipactis palustris (L.) Grantz., E. helloborine (L.) Grantz. та Listera ovata (L.) R.Br. з Чорного лісу та інші.

В іншій роботі Й.К.Пачоського та Н.І. Лєбєдєва наведений список 140 видів бур‘янів та описи забур‘янених територій.

Й.К.Пачоський також аналізує рослинні угруповання, зміни рослинного покриву, описує Чорний ліс, наводить рідкісні та реліктові види, знайдені в ньому: Euonimus nana Bieb. та Scopolia carniolica Jacq.

Дослідження Чорного лісу займають особливе місце в історіі Кіровоградської області. Їх початок датується серединою XYIII сторіччя, і далі триває в декількох напрямках: лісорозведення; грунтознавство; флора; рослинність; кліматологічні та гідрологічні дослідження; мікробіологічні.

Окремим напрямком досліджень можна вважати роботи з полезахисного лісорозведення. Провідна роль належить двом експедиціям (1891- 1898 р.р.) під кервництвом В.В. Докучаєва, головним результатом яких було доведення природоохоронної ролі лісів, закладення дослідних лісових ділянок та полезахисних лісосмуг.

В кінці XIX - на початку XX сторіччя в ботанічних дослідженнях Кіровоградської області можна виділити декілька напрямків. Так, бріофлору в межах колишньої Херсонської губернії досліджував А.А. Сапегін (1907). Флору водойм, головним чином річок Тясьмину, Інгульця, Інгулу, Великої Висі досліджували В. Нікіфоров (1876), М.І.Котов (1927), А.Свиренко (1928), Д.Я. Афанасьєв (1966,1970), Б.Б.Ситенко (1974), О.В. Костильов (1987), І.О. Єремко (1995), В.М.Голуб (1998). Ліхенофлору протягом багатьох років досліджував А.М.Окснер. Активно проводяться дендрологічні, лісокультурні та селекційні дослідження на базі дендропарку „Веселі Боковеньки”.

З другої половини XХ сторіччя поновлені ботанічні дослідження області, в яких теж можна прослідкувати певні напрямки. Так, загальні флористичні особливості наводять В.В. Осичнюк (1960), М.І.Котов та С.С. Харкевич (1967). Окремі фрагментарні дані про петрофільну флору області наводять М.І.Котов (1927); та В.Г.Собко (1972а,1972б); найбільш детально її характеризують Т.Л. Андрієнко, О.І.Прядко. В.М.Сіденко (1995) .

Особлива увага приділяється виявленню, дослідженню та збереженню раритетних видів росли. Так, В.В. Осичнюк (1960) для околиць с.Тишківки Кіровоградської області наводить Iris graminea L.. Т.Л. Андрієнко, В.И.Мельник та Л.А. Якушина (1992) повідомляють про поширення в області Galanthus nivalis L. та наголошують на необхідності приділяти особливу увагу збереженню популяцій на межі ареалу. О.І. Прядко, Т.Л. Андрієнко та Л.І.Крицька наводять поширення Dianthus hypanicus Andrz. та характеризують петрофітну рослинність Кіровоградщини. Найбільш детальну характеристику рідкісних рослин області дає В.М.Сіденко (2000). Вона називає і характеризує такі види, як Equisetum telmatea Ehrh., Iris pontica Zapal., I. graminea L., Lilium martagon L., Orchis palustris Jacq., Scrophularia vernalis L., Sedum borissovae Balk., Symphytum besseri Zaverucha, Stipa tirsa Stev. З 1991 року в Кіровоградській області працює експедиція міжвідомчої лабораторії наукових основ заповідної справи НАН україни та Мінекобезпеки України під керівництвом доктора біологічни наук Т.Л.Андрієнко. Експедиція започаткувала системне комплексне дослідження природних особливостей Кіровоградщини, в тому числі її флори. Постійно розширюється мережа природно-заповідного фонду, проводяться географічні, кліматологічні, ландшафтні та екологічні дослідження найцінніших ділянок природи, детальне вивчення флори та біоценотичного різноманіття області.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Водойми області.	\|	Лекція 4. Флора та рослинність Кіровоградщини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.