• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту

Місць

Вимоги до розміщення обладнання та організації робочих

Улаштування, розміщення й експлуатація обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТу 12.2.061-81, ГОСТу 12.2.049-80, ГОСТ 12.2.124-90, ГОСТу 28693-90, правил і норм, затверджених у встановленому порядку, експлуатаційної документації заводів-виготовлювачів.

Приймання в експлуатацію всіх видів технологічного обладнання повинно проводитися відповідно до СНиП 3.05.05-84.

При отриманні обладнання від постачальників перевіряється наявність і справність усіх передбачених захисних засобів і пристроїв.

У разі потреби власник зобов'язаний вжити заходів щодо виготовлення й установлення допоміжних захисних засобів і пристроїв.

Розміщення виробничого обладнання у приміщеннях і на робочих місцях здійснюється з урахуванням вимог ергономіки. Ергономічні вимоги повинні відповідати ГОСТу 12.2.032-78 і ГОСТу 12.2.033-78.

Санітарно-гігієнічні параметри умов праці у виробничих приміщеннях і на виробничих майданчиках мають відповідати стандартам і нормативній документації з безпеки праці:

- рівень шуму - ДНАОП 0.03-3.14-85 (СН №3223-85), ГОСТ 12.1.003-83;

- рівень вібрації - ДНАОП 0.03-3.12-84 (СН №3044-84), ГОСТ 12.1.012-90;

- рівень запиленості - ДНАОП 0.03-3.01-71 (СН 245-71);

- вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони -ГОСТ 12.1.005-88;

- освітлення - СниП-П-4-79.

При розміщенні обладнання слід забезпечити зручність обслуговування і безпеку евакуації працівників в аварійних ситуаціях.

Пульти керування стаціонарними машинами і технологічними лініями повинні розміщуватися так, щоб органи керування знаходилися у зручному й безпечному місці і оператор із-за пульта міг спостерігати за ходом технологічного процесу.

Пускові пристрої стаціонарних машин повинні мати чіткі написи, які вказують:

- місце розміщення загального вимикача;

- вид і номер керованої машини;

- порядок запуску й зупинки машини.

Написи наносять на кришки магнітних пускачів або на окремі таблички над ними.

Обладнання, що обслуговується кількома працівниками, з метою попередження про його запуск, устатковують звуковою й світловою сигналізаціями. Світлова сигналізація технологічних ліній (включити-виключити, відкрити-закрити) повинна розрізнятися за кольором. Засоби звукової сигналізації встановлюються на пульті керування відповідно до ГОСТу 21786-76.

Попереджувальна сигналізація повинна бути зблокована із системою пуску машин так, щоб тривалість передпускового сигналу (звукового чи світлового) становила 5... 14 с, після чого сигналізація має автоматично відключатися.

Великогабаритні машини, під час обслуговування яких оператор переміщується, а також конвеєри (транспортери) і рольганги, які мають довжину понад 10 м, повинні мати аварійні кнопки "Стоп". Кількість аварійних кнопок має бути такою, щоб відстань між ними була не більше 10 м і був забезпечений вільний доступ до них з будь-якого місця перебування обслуговуючого персоналу.

При розміщенні обладнання в суміжних приміщеннях аварійні кнопки "Стоп" повинні бути у кожному приміщенні.

Комунікації виробничого обладнання повинні бути виконані і

розміщені з таким розрахунком, щоб не було можливості травмування працівників. Пускові кнопки, рукоятки, вимикачі необхідно встановлювати так, щоб виключалась можливість довільного їх включення.

Трубопроводи над робочими місцями й проходами потрібно розміщувати на висоті не менше 2,2 м від рівня підлоги або площадки.

Всі стики й з'єднання трубопроводів повинні забезпечувати надійну герметизацію.

Всі засувки, вентилі, крани, які розміщені вище 2 м від рівня підлоги (площадки) або заглиблення, повинні мати пристрої (важільні, штангові та ін.) для їх відкривання і закривання з робочого місця або стаціонарної площадки.

Відстань між огорожами стаціонарних машин і конструкційними елементами будівель (стіни, колони тощо), а також ширина постійних проходів, вільних від обладнання й комунікацій, повинна бути не менше 1,1 м.

Робочі місця, розміщені на висоті не менше 1 м від рівня підлоги або перекриття, повинні мати огородження заввишки не менше 1 м з перилами або поручнями і з бортовою дошкою знизу огородження. Дошка має бути заввишки не менше 15 см. Площадки й містки повинні мати суцільний неслизький настил.

Виробниче обладнання з кількома приводними двигунами слід обладнати пристроями одночасної негайної зупинки приводів.

Транспортери довжиною понад 45 м необхідно обладнати перехідними містками з перилами. Кількість і місце їх установлення визначаються вимогами безпеки і виробничою потребою.

Стаціонарні транспортери, розміщені нижче рівня підлоги, в усіх місцях, де обслуговуючий персонал може їх пересікати, повинні мати міцні перекриття, які витримують сумарне навантаження до 150 кг (середня маса людини і вантажу, який вона може нести згідно з граничними нормами підіймання та переміщення вантажів).

Приміщення, в яких розташовані робочі місця для приготування робочих розчинів пестицидів, змішування чи подрібнення добрив, протруювання насіння або встановлені машинні агрегати й лінії, під час роботи яких можливе виділення у приміщення пилу чи газу, Повинні обладнуватися витяжною вентиляцією.

Місця приготування розчинів пестицидів і заправлення ними машин повинні бути забезпечені аптечкою першої допомоги, питною

водою в бачку з краном, умивальниками або душовою установкою^

На робочих місцях, де за умов технологічного процесу підлога постійно мокра або холодна, встановлюють стійкі підніжні решітки, виготовлені з матеріалів, які виключають ковзання і легко піддаються санітарній обробці.

Пневматичні системи, які забезпечують пневмо-транспорт і вентиляція зони пиловидалення повинні бути герметичні в місцях з'єднань.

Електроприводи та електрообладнання стаціонарних установок повинні бути встановлені й експлуатуватися відповідно до ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.21-98.

Струмопідвідні проводи до електрифікованих машин і установок на робочих майданчиках і у виробничих приміщеннях повинні бути ізольовані і захищені від механічних пошкоджень.

У виробничих приміщеннях слід позначати маршрут та швидкість руху транспортних засобів.

Додаткове змінне обладнання, інструмент та інвентар повинні бути розміщені у спеціально відведеному місці виробничого приміщення так, щоб не захаращувати проходи для людей і підступи до машин.

Під час обслуговування агрегатів групою працівників з операторів призначається старший, який відповідає за організацію й безпеку робіт, що виконуються.

Роботи на приставних драбинах допускається проводити на висоті не більше 5 м. Драбини повинні мати гострі металеві наконечники при установленні на ґрунт, а якщо на твердішу основу - гумові башмаки. Допустимий нахил драбини відносно вертикальної площини має бути не менше 30°.

Засоби захисту працюючих в залежності від характеру ЇХ застосування розділяють на дві категорії (ГОСТ 12.4.011-89):

- засоби колективного захисту (ЗКЗ);

- засоби індивідуального захисту (313).

Засоби колективного захисту в залежності від призначення розділяють на класи:

- засоби нормалізації повітряного середовища виробничих

приміщень і робочих місць (різкої зміни тиску, підвищення або зниження вологості повітря, підвищеної або зниженої іонізації повітря, підвищеної або зниженої концентрації кисню в повітрі, підвищеної концентрації шкідливих аерозолей в повітрі);

- засоби нормалізації освітленості виробничих приміщень і робочих місць (зниженої яскравості, відсутності або недостатку природного світла, пониженої видимості, підвищеної пульсації світлового потоку, зниженого індекса кольоропередачі);

- засобів захисту від підвищеного рівня випромінювань (іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових);

- засоби захисту від підвищеного рівня електромагнітних випромінювань;

- засоби захисту від підвищеної напруги магнітних і електричних полів;

- засобів захисту від підвищеного рівня ультразвуку, шуму, вібрації (загальної і локальної);

- засоби захисту від ураження електричним струмом;

- засоби захисту від підвищеного рівня статичної електрики;

- засоби захисту від підвищених або понижених температур і температурних перепадів;

- засоби захисту від підвищених або понижених температур поверхні обладнання, матеріалів, заготівок;

- засоби захисту від дії механічних факторів (рухомих машин і механізмів; рухомих частин виробничого обладнання та інструментів, виробів, заготівок і матеріалів, що переміщуються) порушення цілісності конструкцій, предметів, що падають з висоти, гострих кромок і шершавих поверхонь заготівок, інструментів і обладнання;

- засоби захисту від дії хімічних факторів;

- засоби захисту від падіння з висоти.

Засоби індивідуального захисту, в залежності від призначення, розділяють на класи:

костюми ізолюючі;

засоби захисту органів дихання;

одяг спеціальний захисний;

засоби захисту ніг;

засоби захисту рук;

засоби захисту голови;

засоби захисту обличчя;

засоби захисту очей; засоби захисту органів слуху; засоби захисту від падіння з висоти; засоби дерматологічні захисні; засоби захисні комплексні.

Кожний із двадцяти класів засобів колективного захисту, крім загальної назви, розділяються на підрозділи, наприклад, до засобів нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць відносяться такі улаштування: вентиляції і очищення повітря; кондиціювання повітря; локалізації шкідливих факторів; підтримування нормальної величини барометричного тиску.

Кожен із засобів індивідуального захисту, в свою чергу, розділяється на групи. Наприклад, засоби захисту органів дихання об'єднують: протигази, респіратори, само рятувальники, пневмошоломи, пневмомаски, пневмокуртки.

Засоби захисту працюючих повинні забезпечувати попередження або зменшення дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Засоби захисту не повинні бути джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Засоби індивідуального захисту слід застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями і засобами колективного захисту.

За принципом дії засоби індивідуального захисту органів дихання (3130Д) поділяють на дві групи:

- фільтруючі (Ф), що забезпечують очищення вдихуваного повітря від шкідливих речовин за допомогою фільтрів і сорбентів (респіратори, протигази);

- ізолюючі (І) - забезпечують захист шляхом ізоляції органів дихання людини від навколишнього середовища (шлангові та автономні апарати дихання).

Фільтруючі ЗІЗОД за призначенням поділяються на: протиаерозольні (ФА), протигазові (ФГ) і універсальні (ФУ). Універсальні ще називають пилогазозахисними.

Респіратори, що належать до фільтруючих, поділяються на три групи: протипилові і протиаерозольні; протигазові; універсальні.

До протипилових і протиаерозольних належать респіратори: ШБ-Г "Лепесток-200", ШБ-1 "Лепесток-40", ШБ-1 "Лепесток-5", "Кама-200", "Кама-40", У-2К, РП-К (РП-КМ), "Астра-2", Ф-62ШМ (Ф-62Ш),

РПА-1 (РПА), РПШ-741, "Снежок К-М".

До протигазових респіраторів належить респіратор РПГ- 67, який залежно від патрона, що постачається в комплекті (А, В, Г і КД), виготовляється таких марок: РПГ- 67А, РПГ- 67В, РПГ- 67Г і РПГ-67КД.

До універсальних (газопилезахисних) належать респіратори РУ-60М (РУ-60МУ), "Снежок-КУ-М", "Снежок-ГП", "Лепесток-Г", " Л епесток- Апан".

Протигазові респіратори захищають лише від газів (парів), а універсальні, як і протигазові, комплектують патронами А, В, Г, КД і одночасно захищають від пилу і аерозолів.

Засоби індивідуального захисту повинні мати інструкції, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації й зберігання.

Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами керування таким чином, щоб у разі потреби спрацювала примусова дія засобу захисту. Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

Засоби колективного захисту працівників повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати контроль його роботи, а також безпечне обслуговування й ремонт.

Робочий одяг і спецодяг повинні зберігатися окремо від особистого одягу працівника. Виносити спецодяг з підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється. Власник організовує ремонт, прання, хімічну чистку, знешкодження та знезараження спецодягу централізовано. Прання проводиться в міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який сорбує й утримує небезпечні й шкідливі речовини підлягає щоденному пранню.

Спецодяг і спецвзуття, які були у використанні, можна видавати працівникам і службовцям тільки після їх прання, дезінфекції та ремонту.

При видачі працівникам 313 власник організовує навчання з правил користування ними і найпростішим методам перевірки їх справності.

Під час роботи з пилоподібними мінеральними добривами повинні використовуватися протипилові респіратори Ф-62ПІ, "Астра-2", "Лепесток" або універсальний респіратор РУ-60М.

Вибір 313 здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).

Засоби індивідуального захисту необхідно підбирати за розмірами. Після закінчення роботи їх слід очистити (провітрити, висушити, знепилити) або знешкодити.

Під час роботи з азотними рідкими мінеральними добривами працівників потрібно забезпечувати фільтруючими протигазами з коробками типу КД прогумованими фартухами й нарукавниками та гумовими рукавичками й чоботами за ГОСТ 5375-79. В аварійних ситуаціях необхідно застосовувати протикостюм з умовним позначенням КК і кисневий прилад.

Для захисту рук під час роботи з твердими добривами застосовувати бавовняні рукавиці з плівковим покриттям.

Під час роботи з посудинами Дьюара і рідким азотом працівники повинні одягати халати, захисні окуляри або щиток з органічного скла. Одяг повинен бути без кишень, штани (брюки) - без манжет і закривати верх взуття. Рукавиці повинні бути сухими і вільно одягатись на руки. Одяг має бути підібраний за зростом й розміром, повністю заправлений і застебнутий.

Робота без засобів індивідуального захисту не дозволяється.

, 3.12. Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442, і відповідно до "Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими постановою Міністерства праці України і Головним санітарним лікарем України від 01.09.92 р. № 41, а також "Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу" - наказ МОЗ від 31.12.97р. № 382. і Головна мета атестації полягає в регулюванні відносин між

\ власником чи уповноваженим ним органом та працівниками щодо

реалізації їх прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах (надалі - підприємствах) незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких у списках № 1 і № 2 передбачено показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

Атестація робочих місць передбачає:

- виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробни­чих факторів та причин їх виникнення;

- дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого сере­довища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

- обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

- підтвердження (встановлення) права власників на пільгове пен­сійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

- перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- розв'язання спорів, які можуть виникнути між юридичними осо­бами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і

компенсацій;

- розроблення комплексу заходів з оптимізації рівня гігієни і безпе­ки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

- вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і тех­нології, вдосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять санітарні лабораторії підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров'я за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I. Введення в розробку програмного забезпечення
3. II.1 Програмне забезпечення
4. III. Етапи розробки програмного забезпечення
5. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
6. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
7. Адаптація працівників.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
10. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
11. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
12. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Переглядів: 1756