МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Історія і сучасність неперервної освіти.Ідея неперервної освіти – почала активно досліджуватися в XX столітті, але її витоки можна знайти у працях видатних вчених-філософів – Конфуція, Сократа, Аристотеля, Платона, Сенека, Геракліта, які пов’язували неперервну освіту з досягненням повноти розвитку людини. За ствердженням Г.П. Зінченко, поняття «неперервна освіта» вперше використано в 1968 році в матеріалах генеральної конференції ЮНЕСКО, а після видання докладу в 1972 році під керівництвом Е. Фора на тему «Вчитися, щоб існувати» було прийнято рішення ЮНЕСКО, визнати неперервну освіту як основну концепцію для нововведень або реформ освіти в усіх країнах світу. В середині 1970-х років ідея неперервної освіти знаходить підтримку майже в усіх країнах світу та стає основним принципом освітніх реформ [3]. Аналізуючи різні джерела, щодо проблеми неперервності освіти можна зробити висновки: по- перше активний розвиток неперервної освіти викликано науково-технічним прогресом, економічними, політичними, соціальними змінами. По-друге, існує три погляди на сутність неперервності освіти: 1) традиційний – в неперервній освіті вбачають професійну освіту дорослих яка покликана заповнювати прогалини в знаннях після закінчення навчання або модернізації виробництва. Розглядається як додаткова освіта – «освіта на все життя»; 2) педагогічно організовані формальні структури – явище освіти розглядають як процес навчання протягом життя «вчитися все життя» (курси, заочне, вечірнє навчання, кружки); 3) навчанняякпотреба особистості – прагнення до постійного пізнання себе і навколишнього світу є найбільшацінність «освіта через все життя». Ціллю неперервної освіти в останньому випадку є –всебічний розвиток людини (включаючи саморозвиток), його біологічний, соціальний, духовнийпотенціал і, як наслідок, розвиток культури. Третій підхід беремо за основу , де концепція неперервної освіти виховує у громадян постійну потребу набувати нові знання, оволодівати методологічною та рефлексивною культурою, формувати такі особистісні якості, які допомагають пересічній людині у процесі навчання або самонавчання самостійно будувати вектор свого інтелектуального розвитку упродовж усього життя. Адже становлення особистості, як стверджував Я.А. Каменський, відбувається як під час її соціально-психологічного і фізіологічного дозрівання, розквіту та стабілізації, так і під час старіння організму. Тож якого учня можна назвати дорослим? Визначаючи поняття дорослої людини важливо підкреслити її відмінність від недорослої і ті основні характерні риси, які обумовлюють специфіку її навчання. На перший погляд, основною характерною рисою дорослої людини є її природний вік. Дійсно , багато вчених намагаються встановити певні вікові межі періоду дорослості. Російський дослідник С.І. Змійов [4], посилаючись на висновки інших вчених зазначає, що період дорослості це: 18-40 років (К.Степанова), 16-70 років (Ю.Кулюткін), 21-65 років (Д.Бромлі, Б. Анан’єв). У роботі М. Полякової зазначено, що соціальна зрілість особистості настає у 18-21-23 років. Але все-таки більшість учених акцентує свою увагу не безпосередньо на віці, а на соціально-психологічні особливості дорослої людини, які відрізняють її від недорослої (дітей і підлітків). Однак не можна випустити з уваги й фізіологічні фактори, і ступінь сформованості волі людини, та її здатність критично оцінювати довкілля. Тож ми погоджуємося з визначенням Сергія Змійова, що доросла людина – це особа,що володіє достатнім ступенем фізіологічної, психологічної, соціальної, моральної зрілості, економічної незалежності й внутрішньої волі для відповідального самокерованого поводження [4]. Таким чином, до дорослої людини можна віднести людину будь-якого віку, що відповідає зазначеним характеристикам. Названі риси, проявляючись у процесі навчання, визначають специфіку навчання дорослих людей, і основні особливості дорослого учня. Проблему навчання дорослих досліджували і продовжують досліджувати В.М. Буренко, С.І. Змійов, М.Ш. Ноулз, А.О. Пинт, М.В. Полякова, Р.М. Сміт [1, 3, 4, 5, 6, 8] та багато інших вчених, адже освіта дорослих в наш час виступає , як одна з найбільш актуальних теоретичних і практичних проблем. Від її вирішення залежить рівень економічного і соціального розвитку суспільства. На питання чому саме освіта дорослих є найбільш актуальною Марк Махлін зазначає: по-перше, школа (загальноосвітня, спеціальна, вища) працює на перспективу, результати її роботи виявляються згодом, а освіта дорослих дає ефект майже одночасно з навчанням. По-друге, навчання в школах займає 10-15 років життя підростаючого покоління, а дорослі люди зберігають високу життєву і виробничу активність 25-30 і більше років, отже інвестиції в освіту дорослих є найбільш рентабельними. Тож освіта дорослих висуває вимоги до шкіл встановлюючи їм завдання – підготовка учнів до неперервної освіти і самоосвіти, бо успіх в освіті дорослого більшою мірою залежить від вміння вчитися самостійно [7]. Г.Даве вважає, що «неперервна освіта – це процес особистісного, соціального і професійного розвитку індивіда протягом його життя, здійснюваний із метою удосконалювання якості життя як індивідів, так і їхніх общин. Це всеосяжний об’єднуюча ідея, що включає формальне, позаформальное і неформальне навчання, здійснюване з метою придбання й удосконалювання просвітництва, а також досягнення як можна більш повного розвитку різноманітних сторін життя на різних її щаблях. Вона пов’язана як із розвитком особистості, так і із соціальним прогресом. От чому такі ідеї, як «учитися бути» і « суспільство, що навчається » асоціюються з цією концепцією» О.П.Владиславлев: «Під неперервною освітою ми розуміємо систематичну, цілеспрямовану діяльність по одержанню й удосконалюванню знань, умінь і навичок як у будь-яких видах загальних і спеціальних навчальних закладів, так і шляхом самоосвіти» [2] Н.Г.Ничкало вважає, що «поштовхом для створення теорії неперервної освіти стала глобальна концепція єдності світу, згідно з якою всі структурні частини людської цивілізації тісно взаємозв’язані і взаємозумовлені. І саме Людина є найважливішою цінністю, найважливішою умовою і найпотужнішим «виробником» всього, що потрібно для життя на планеті Земля» [ 8 ] Відповідно до визначення Р. Даве, неперервна освіта – це «усестороннє поняття, що включає формальне, неформальне і (кіно, радіо, відео, телебачення, книги і т. ін.) навчання індивіда з метою досягнення ним якнайповнішого розвитку в особовому, соціальному і професійному житті, що продовжується протягом всього його життя. Воно є всеосяжним і включає навчання, яке має місце удома, в школі, в соціальному житті і на робочому місці, через засоби масової інформації і за допомогою інших ситуацій і структур, з метою отримання і вдосконалення освіти» Польські фахівці 3. Людкевіч і Ю. Пултужицки пишуть, що «неперервна освіта полягає не стільки в неперервному процесі навчання, скільки в такому вивченні задачі мети окремих елементів учбової системи, які могли б привести до максимального ефекту неперервної освіти, який би був набагато значнішим, ніж сума результатів, досягнутих окремими елементами освіти. Якщо ця умова дотримуватиметься, то тоді можна сказати, що в системі освіти реалізований принцип неперервності» [11]
Читайте також:
|
||||||||
|