• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Правопис часток

План

1. Характеристика прийменників за походженням і будовою.

2. Правопис прийменників.

3. Характеристика сполучників за походженням, будовою, синтаксичною роллю.

4. Правопис сполучників.

5. Види і правопис часток.

Прийменник – службова частина мови, що включає слова, які разом з формами непрямих відмінків виражають відношення між предметами, відношення дії, стану чи ознаки до предмета.

За походженням прийменники поділяються на дві групи: первинні і вторинні.

До первинних належать прийменники: в, на, від, од, до, у, при, під.

До вториннихналежать прийменники, що походять переважно від повнозначних слів: близько, навколо, вздовж, серед, внаслідок.

За морфологічною будовою прийменники поділяються на прості, складні, складені.

До простих належать прийменники: без, від, по, в, у, до, за, на, над.

Складні прийменники утворюються поєднанням двох або кількох простих: з-за, з-під, з-над, з-між, поміж, посеред, заради.

До складених належать прийменники іменникового та прислівникового походження: з метою, за винятком, на випадок, на чолі, під час, на чолі, в міру.

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники характеризують певне коло смислових відношень:

- просторових (росте в полі, йде до хати, книжка на столі);

- часових (завдання на тиждень, о сьомій годині);

- порівняння (старанніший за мене);

- способу дії (сказати по правді;зробити з охотою);

- відношення до матеріалу (плаття з шерсті).

Правопис прийменників

1. Разом пишуться складні прийменники: попід, поперед, задля; похідні прийменники прислівникового походження: наприкінці, довкола.

2. Окремо пишуться складені похідні прийменники, утворені від іменників з прийменниками та прислівників з прийменниками: на чолі, під час, згідно з, незважаючи на; виняток - внаслідок.

3. Через дефіс пишуться прийменники, першою частиною яких є з (із): з-за, з-під, із-за.

Сполучник – службова частина мови, за допомогою якої поєднуються рівноправні члени речення та частини складних речень.

За походженням розрізняють сполучники непохідні (первісні) і похідні.

Непохідні сполучники хронологічно є найдавнішими і вони не співвідносні з іншими частинами мови: і, а, але, та, бо.

Похідні сполучники утворилися від інших частин мови: як, що, коли, де, якщо, тому що.

За будовою сполучники поділяються на:

1. Прості (і, а, але, та, чи, ні, бо).

2. Складні (щоб, якби, якщо, аби, зате, проте).

3. Складені (тому що, через те що, так що, для того щоб).

За синтаксичною роллю в речення сполучники поділяються на сурядні і підрядні.

Сурядні поєднують однорідні члени речення та частини складносурядного речення, в свою чергу поділяються на:

1. Єднальні – і, й, та.

2. Протиставні – а, але, проте, зате, однак.

3. Розділові – або, то, чи хоч, або..або.

Підрядні сполучники поєднують частини складнопідрядних речень.

1. Підрядні причини – бо, тому що, через те, що.

2. Підрядні мети – щоб, для того щоб, коли б.

3. Підрядні умовні – якщо, коли, тільки.

4. Підрядні часові – коли, поки, тільки.

5. Підрядні порівняльні – як, мов, ніби, мовбито.

6. Підрядні пояснювальні – чи, або, тобто.

Правопис сполучників

1. Разом пишуться сполучники, утворені поєднанням займенників з прийменниками або частками чи сполучників із частками: отже, ніби, також, немовби, тощо, проте.

2. Окремо пишуться складені сполучники: після того як, дарма що, адже ж, коли б.

3. Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними частками –бо, -но, -то: отож-бо, тільки-но.

Частками називаютьсяслужбові слова, які надають окремим словам, словосполученням або реченням додаткових відтінків у значенні. Такі частки називаються фразовими.

Частки, які служать для творення нових слів називаються словотворчими (будь-хто, ніхто, дехто, якийсь, казна-який).

Частки, які служать для творення форм слів називаються формотворчими (ходив би, писала б, хай скаже).

Фразові частки поділяються:

1. Питальні, які разом з інтонацією оформляють питальні речення (чи, хіба, невже).

2. Оклично-підсилювальні (який, як, що), що допомагають оформити окличні речення.

3. Власне модальні, тобто ті, що вносять у висловлювання якийсь емоційно-оцінюючий відтінок (наче, ніби, мовби, навряд).

4. Стверджувальні, вказують на те, що сказане повністю відповідає дійсності (так, еге, егеж, атож).

5. Заперечні (не, ні, ані).

6. Вказівні служать для додаткової вказівки на місце перебування предмета (ось, он, то, це, ото).

7. Означальні (саме, якраз, справді, точно).

8. Спонукальні спонукають, заохочують до дії (бодай, годі, ну).

9. Кількісні (майже, мало не, трохи не).

10. Видільні служать для логічного виділення окремого слова в реченні (навіть, тільки, лиш, лише, хоч, хоча б).

1. Пишемо окремо частки бо, но, то, от, таки, якщо не стоять безпосередньо після слова, до якого належать: таки знов, тому ж то.

2. Пишемо через дефіс частки бо, но, от, то, таки, якщо стоять безпосередньо після слова, до якого належать: пішов-таки, таки-от.

Читайте також:

1. Зміни в правописі у XX сторіччі
2. Зміни в українському правописі
3. Направлений|спрямований| рух вільних заряджених частинок|часток| в провіднику під дією електричного поля називається електричним струмом|током| провідності.
4. Осмислене письмо за зразком як засіб формування у першокласників правописних навичок
5. Особливості українського правопису
6. Особливості українського правопису
7. Періодизація розвитку українського правопису
8. ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ
9. Правопис прислівників
10. Правопис складних іменників
11. Правопис складних прикметників

Переглядів: 1776