Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Критерії оптимізації ресурсного потенціалу та напрями підвищення його ефективності

Розвиток будь-якого бізнесу жадає розрахунку довгострокової перспективи для забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, вибрати правильну стратегію підприємства для найкращого використання економічних ресурсів. Даний процес відображає економічний розвиток підприємства, під яким варто розуміти якісну зміну, відновлення підприємства і підвищення його конкурентноздатності. Економічний розвиток залежить від факторів:

1) зовнішнє середовище (умовно складається з мікро- і макросередовища. Макросередовище включає політику, право, технологію, економіку, соціокультурні і географічні фактори.

2) внутрішнє середовище (аналіз і виявлення її резервів відображається в стратегії розвитку. Складовими внутрішнього середовища є трудові, матеріальні, інноваційні ресурси, виробництво, фінанси, організаційні ресурси, маркетинг.

3) динамічні здібності підприємства (дозволяє адаптуватися підприємству до змін на ринку і керувати наявними ресурсами).

Таким чином, стратегія підприємства для забезпечення стійкого економічного розвитку повинна бути спрямована на посилення і створення внутрішніх і зовнішніх точок росту, а також на розвиток динамічних здібностей підприємства.

Ресурсний потенціал організації повинний мати наступні властивості:

1) здатність пристосовуватися до зовнішніх умов;

2) достатність для забезпечення стратегічного розвитку;

3) саморегулювання відповідно до динаміки внутрішнього середовища.

Після встановлення вузьких місцевих і конкурентних переваг основні етапи стратегічного управління виглядають таким чином:

1. Розробка і вибір альтернативних стратегій по конкретних підсистемах організації (результат - розробка функціональних стратегій).

2. Розробка і розгорнуте визначення загальної стратегії підприємства як програми конкретних дій (результат – програма дій).

3. Реалізація стратегії (результат – моніторинг реалізації стратегії і її відповідностей стратегічним цілям.

4. Оцінка результатів і зворотний зв'язок (результатом цього етапу є оцінка ефективності стратегії розвитку і коректування програми розвитку з урахуванням змін внутрішнього і зовнішнього середовища).

Успіх в будь-якій підприємницькій діяльності багато в чому визначається правильно вибраною стратегією управління потенціалом підприємства. При цьому сама технологія управління потенціалом підприємства включає наступні етапи:

1) оцінка структури динаміки й ефективності використання потенціалу підприємства, його частки на ринку;

2) оцінка конкурентноздатності потенціалу підприємства;

3) аналіз резервів і втрат потенціалу підприємства;

4) вибір стратегії і тактики щодо підвищення конкурентноздатності потенціалу підприємства;

5) проведення заходів щодо підвищення конкурентноздатності потенціалу підприємства виходячи з обраної стратегії і тактики.

Метою оцінки економічного потенціалу є забезпечення конкурентноздатності потенціалу. Оцінка потенціалу припускає всебічне вивчення технічного рівня виробництва, якості і конкурентноздатності продукції, забезпеченості виробництва ресурсами, ефективності їх використання і т. ін.

Під оцінкою економічного потенціалу розуміють визначення його величини у вартісному вираженні. Оцінка потенціалу повинна бути сукупною на основі інтегральних показників, які б враховували всі можливості й обмеження економічного потенціалу. Результатом даної оцінки є розрахункова величина економічного потенціалу.

Величина економічного потенціалу являє собою максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг при даній кількості наявних у наявності економічних ресурсів в умовах, що забезпечують найбільш повне їхнє використання.

Знання величини економічного потенціалу дозволяє:

- оцінити ступінь залучення економічних ресурсів підприємства в господарський оборот;

- оцінити ступінь використання економічного потенціалу;

- оцінити ефективність інвестицій у формування і розвиток економічного потенціалу.

Перераховані фактори утворять сукупну здатність підприємства, що при порівнянні з аналогічною здатністю іншого підприємства, дозволяє установити конкурентноздатність потенціалу підприємства.

Методами оцінки конкурентноздатності потенціалу є індикативний метод, матричний метод.

Індикативний метод. У його основу закладена система індикаторів, за допомогою яких дається оцінка конкурентоспроможності потенціалу фірми, компанії, корпорації, іншого підприємства і національної економіки в цілому.

Матричний метод. У його основі лежить ідея розгляду процесів конкуренції в їх залежності і динаміці. Методологічною базою цього методу є крива життєвого циклу товару. Використовуючи матричний метод, менеджер і бізнесмен можуть оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, але і суперників. А потім виробити стратегію поведінки на ринку.

Сутність та зміст планування на підприємстві можна розкрити на моделі підприємства, що заснована на теорії систем. На сьогодні панівною є точка зору, що розглядає підприємство як цілеорієнтовану структуру потенціалу і процесів. Цілі підприємства реалізуються через вплив елементів потенціалу на об’єкти, що власне і складає сутність процесу управління. Таким чином, окремі різновиди управлінської діяльності, а саме: планування, регулювання і контроль є нічим іншим, як етапами або блоками єдиного процесу управління. Враховуючи ту обставину, що зміст окремих різновидів управлінської діяльності трактується в економічній науці і практиці дещо по-різному, слід взяти за основу концепцію контролінгу.

Планування можна розглядати у широкому розумінні слова як прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов'язаних із майбутніми подіями. Йдеться про систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів. Планування, таким чином, охоплює процес складання і прийняття планів.

Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як систематизовану підготовку рішень. Планування з цієї точки зору означає систематичну підготовку до формування майбутнього стану підприємства. Головний сенс планування полягає у підвищенні продуктивності та ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін.

Планування розвитку потенціалу підприємства включає наступні етапи:

1) оцінка структури, динаміки, ресурсів підприємства, і встановлення можливостей підприємства;

2) розрахунок сукупного потенціалу;

3) аналіз сукупного потенціалу, виявлення резервів і втрат;

4) вибір стратегії і тактики розвитку потенціалу підприємства;

5) планування розвитку потенціалу підприємства з урахуванням стратегії і тактики;

6) перегляд прогнозів зі зміною зовнішнього і внутрішнього середовища.

При плануванні потенціалу необхідно враховувати: динаміку національної економіки чи економічного потенціалу; виробничу потужність підприємства чи галузі промисловості; динаміку внутрішнього ринку; фінансовий стан підприємства; трудовий потенціал; престиж підприємства; забезпеченість виробничими ресурсами; орієнтацію на зовнішній ринок; інноваційний і творчий потенціал; суспільну стабільність.

Усі функції управління мають потребу в регулюванні і контролі, такі функції виконує контролінг.

Контролінг - відособлений напрямок економічної роботи, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень.

Цілями контролінгу, як напрями діяльності, залежать від цілей самого підприємства. Наприклад, досягнення певного рівня прибули, рентабельності і продуктивності організації при заданому рівні ліквідності, завоювання рівня ринку, усунення конкурентів тощо.

У функції і задачі контролінгу входять:

- облік;

- підтримка процесу планування;

- контроль за реалізацією планів;

- оцінка процесів, що протікають;

- забезпечення керівництва аналітичною інформацією;

- виявлення відхилень від планових завдань і їх причин;

- проведення спеціальних досліджень.

В рамках контролінгу прийнято виділяти:

1) стратегічний контролінг, головна задача якого полягає у визначенні загальних механізмів завоювання або утримання підприємством своїх конкурентних позицій на ринку;

2) оперативний контролінг, націлений на вироблення конкретних рекомендацій для забезпечення стратегічних рішень і для отримання прибутку.

Оперативний і стратегічний контролінг не повинні строго розділятися, оскільки вони в значній мірі є взаимодоповнюючими, взаїмозалежними та впливають один на одного. Проте інструменти, вживані для втілення в життя цих видів контролінгу, значно відрізняються один від одного.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансовий потенціал	\|	Тема 7. Трудові ресурси підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.