Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст Курно А.О. На його думку ринок – це вільні взаємовідносини покупців та продавців, які приводять до вирівнювання цін на одні і ті ж товари. Американський економіст Хейне П. дає своє визначення ринку – це набір взаємозв’язків або процес конкурентних торгів. Ринкове господарство за роки свого існування значно видозмінилося. Якщо розглядати його еволюцію з точки зору суб’єктів ринкових відносин, то можна побачити, що спочатку такими були виробники і споживачі продукції.
По мірі розвитку ринку і виділенням в самостійну галузь торгівлю та грошовий обіг активними учасниками ринкових відносин стали торговельні та фінансові посередники:
1). Комівояжери. Комівояжер – це представник крупних торгових фірм, який постійно перебуває в роз’їздах і пропонує покупцям товари фірми.
2). Брокери. Брокер – особа, фірма або організація, яка сприяє здійсненню угоди за дорученням і за рахунок клієнтів.
3). Дилери. Дилер – це особа або фірма, яка займається перепродажем товарів від свого імені.
4). Маклери. Маклер – це посередник при укладанні угод на фондових і товарних біржах, які діють за дорученням клієнтів і за їх рахунок.
Для аналізу сутності сучасного ринку необхідно вияснити його основні суб’єкти, між якими виникають ринкові відносини:
а) домашнє господарство;
б) окремі індивіди;
в) різні типи фірм та організацій;
г) держава.
Таким чином, сучасний ринок – це сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм, перш за все великими корпораціями, і державою, з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в сфері обігу.
Ринок виконує такі основні функції:
1). Ціноутворюючу– визначення кінцевої вартості товарів та послуг;
2). Відтворювальну – забезпечення безперервного процесу суспільного виробництва;
3). Стимулюючу – спонукання товаровиробників до зниження індивідуальних витрат порівняно з суспільно-необхідними;
4). Контрольну– контроль споживачів за виробництвом та якістю продукції.
5). Регулятивну – вплив на пропозиції різних сфер виробництва та галузей економіки;
6). Сануючу – звільнення економічної системи від нерентабельних підприємств через механізм конкуренції;
7). Інформативну – наявність ринкових сигналів про ціни товарів на ринку, собівартість товарів, процент за кредит і т.д., за допомогою яких можна оперативно вносити зміни в плани господарської діяльності фірми.