• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика етапів становлення стратегічного менеджменту

1. Етап бюджетування. Плани розвитку бізнесу великих компаній регулярно обговорювались вищим керівництвом, служби довгострокового планування не створювались. В рамках формального планування розроблялись щорічні бюджети по основним функціональним підсистемам підприємства (маркетинг, виробництво, НДОКР тощо) та окремим структурним підрозділам. Характерними рисами бюджетування є короткотерміновість (на 1 рік) і внутрішня спрямованість. Головною проблемою менеджерів при цьому є поточні прибутки і структура витрат.

Бюджетування є основним інструментом розподілу внутрішніх ресурсів підприємства та контролю поточної діяльності і в сучасній економіці.

Перевагами бюджетування є: забезпечення контролю за грошовими ресурсами та інвестиціями; координація діяльності підрозділів; виявлення відхилень від визначених цілей; економія при використанні всіх видів ресурсів та інші. Основним недоліком бюджетування є ігнорування зовнішніх умов функціонування підприємства.

2. Етап довгострокового планування. В основі довгострокового планування знаходиться розробка прогнозу збуту підприємства на кілька років вперед на основі екстраполяції тенденцій розвитку, які мали місце в минулому. На основі контрольних цифр, заданих а прогнозі збуту, розроблювались інші функціональні плани по постачанню, маркетингу, виробництву. Після цього всі плани зводились в загальний фінансовий план підприємства. При такому способі планування головним завданням менеджерів було виявлення фінансових проблем, які обмежували зростання підприємства. Довгострокове планування майже нічим не відрізнялось від бюджетування, тільки розрахунки велися на більш тривалий час, чому сприяла наявність незаповнених ринків, низький рівень конкуренції, значна стабільність і передбачуваність розвитку ринків.

3. Етап стратегічного планування. З кінця 60-х років економічна ситуація в багатьох країнах значно змінилась: зросла конкуренція, як результат збільшення розмірів підприємств та стабілізації попиту, середовище бізнесу стало мінливим, динамічним, результати діяльності підприємств часто не співпадали з визначеними довгостроковими цілями. Виявилось, що довгострокове планування не спрацьовує в умовах динамічного середовища та жорсткої конкуренції. Зміст стратегічного планування змінився: виникла потреба розробляти плани розвитку підприємств з урахуванням можливих змін у зовнішньому середовищі, зросла роль стратегічного аналізу, почали застосовуватися альтернативні варіанти дій на перспективу, сценарії, планування “портфелю підприємства”, маркетингові заходи.

4. Етап стратегічного менеджменту. Стратегічне планування забезпечувало прийняття управлінських рішень щодо довгострокового розвитку організацій. На відміну від нього стратегічне управління, крім визначення довгострокових цілей, забезпечує виконання цілого комплексу конкретних дій щодо швидкої реакції підприємства на зміни зовнішнього середовища: перегляд цілей, коригування загального напрямку розвитку, реалізацію, оцінку та контроль стратегії. Метою стратегічного планування є розробка стратегії розвитку підприємства, метою стратегічного управління є реалізація стратегії та підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Сьогодні окремі наукові школи (Магістри) пропонують розрізняти два напрямки розвитку стратегічного управління. Перший напрямок є логічним продовженням стратегічного планування, охоплює підсистему аналізу, планування стратегії та підсистему реалізації стратегії. Це управління стратегічними можливостями підприємствами, його називають регулярним стратегічним управлінням. Другий напрямок розвитку називають стратегічним управлінням у реальному масштабі часу, оскільки воно забезпечує рішення стратегічних завдань, які виникають раптово. За думкою деяких вчених стратегічне управління в останній час все більше трансформується в стратегічне підприємництво.

Необхідно відмітити, що підприємствами України сьогодні використовуються методи всіх охарактеризованих вище етапів. Це залежить від стадії життєвого циклу підприємства, товару, від сфери діяльності, від розмірів підприємства та ін. Тому менеджери вітчизняних підприємств повинні відноситись до етапів становлення стратегічного менеджменту не як до історичних фактів, а як до дієвих методів управління.

Порівняння основних характеристик визначених етапів подано в табл. 2.

Таблиця 2 – Порівняльні характеристики етапів становлення стратегічного менеджменту (Ансофф, с. 46, 48)

2. Концепція стратегічного управління: сутність, елементи, механізм здійснення

Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток організації.

Концептуальна схема стратегічного управління підприємством включає такі елементи (Шершньова, с. 16 / Довгань, с.11) (рис. 1):

1. Концепціяорганізації; управління

2. Аналіз ретроспективний; зовнішнього середовища;

внутрішнього середовища; конкурентоспроможності

3. Діагноз сильних сторін; слабких сторін

4. Прогноз тенденцій змін внутрішнього та зовнішнього середовища

5. Цілі діяльності організації; “дерево цілей”; “кортеж переваг” у межах політики розвитку

6. Стратегії розвитку підприємства; “стратегічний набір”

7. Система планів, проектів, програм розвитку організації: довгострокові плани, проекти, програми; тактичні плани; оперативні та організаційні плани

8. Підсистеми забезпечення виконання планів, формування системи стратегічного управління:організаційна, фінансова, соціально-психологічна, інформаційна

9. Стратегічний контроль діяльності системи стратегічного управління

Рис. 1 Концептуальна схема стратегічного управління підприємством

Згідно з концепцією стратегічного управління аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища – необхідний елемент визначення місії та цілей організації. Стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для успішної реалізації обраного стратегічного набору необхідно, щоб організація функціонувала відповідно до обраної концепції управління.

Стратегічне управління – це реалізація концепції, в якій поєднується цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій (“стратегічного набору”).

Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить вираз у характерних рисах її застосування. (Шершньова, с. 27)

Реалізація концепції стратегічного управління на конкретному підприємстві залежить від взаємодії таких чинників:

; галузевої приналежності;

; розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);

; типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;

; характерних рис виробничого процесу;

; наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;

; рівня управління;

; рівня кваліфікації персоналу тощо.

Реалізація концепції стратегічного управління можлива лише тоді, коли організація є стратегічно орієнтованою.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
5. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. АДМІНІСТРАТИВНА ШКОЛА МЕНЕДЖМЕНТУ (1920-1950).
10. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
11. АКТИВИ ЯК ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
12. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання

Переглядів: 715