Стратегічне управління: сутність і передумови виникнення

Складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

Стратегічне управління розглядається нами як процес розробки, реалізації, оцінки та контролю стратегії підприємства, основною метою якого є підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Завдання стратегічного управління можуть бути розглянуті у трьох розрізах: процесному, елементному, функціональному (Пятницька, с. 462). Процесний розріз стратегічного управління розглядає аспекти будови та дії технології управління. Об’єктами його дослідження є: стадії управління, етапи управління та їх послідовність, організація робіт, витрати тощо. Елементний розріз пов’язаний з оцінкою та коригуванням, при необхідності, ролі та значення різних елементів управління: стилю управління, інформаційної системи, технічного оснащення, роботи з кадрами тощо. Функціональний розріз пов’язаний з процесом формулювання та досягнення цілей через вплив на: види та зміст управлінської діяльності, функціональний розподіл праці, формування структури органів управління, діяльність підприємства з урахуванням особливостей зовнішнього та внутрішнього середовища.

В становленні стратегічного управління виділяється чотири етапи. В різних наукових джерелах вони мають різні назви та дещо різні часові інтервали, але їх зміст принципово не відрізняється (табл. 1):

1) Поточне управління “за відхиленнями” (1920-1940рр.) – Управління “від досягнутого” (1950-1960рр.) – Управління “за цілями” (1960-1980рр.) – Стратегічне управління ( з 80-х років ХХ століття); ( Нємцов)

2) Етап бюджетування (1920-1940рр.) - Етап довгострокового планування (1950-1960рр.) - Етап стратегічного планування (1960-1980рр.) - Етап стратегічного менеджменту ( з 80-х років ХХ століття); (Федулова)

3) Бюджетування (з 1940 р.) – Довгострокове планування (з 1950-х рр.) - Стратегічне планування (з 1970-х рр.) – Стратегічне управління (з 1990-х рр.) (Магістри)

Таблиця 1 - Етапи становлення стратегічного менеджменту

(Нємцов, Шершньова, Федулова, Соболев)

Назва етапів	Основні орієнтири
Етап 1: Поточне управління “за відхиленнями”// Етап бюджетування (1920-1940рр.)	Діяльність організації орієнтована на своєчасну реакцію на ситуацію, що складається. Планування обмежується розробкою бюджетів і поточних планів організації. Характерна товарна орієнтація ринку. Мета етапу - поточний прибуток та структура витрат.
Етап 2: Управління “від досягнутого”, з елементами передбачення майбутнього // Етап довгострокового планування (1950-1960рр.)	В діяльності організації застосовують елементи аналізу і контролю ситуації, що складається як у зовнішньому оточенні організації, так і в самій організації. При плануванні використовується екстраполяційне передбачення майбутнього. Характерна збутова орієнтація ринку. Основна ідея етапу – складання прогнозу продажів підприємства на декілька років вперед. Головне завдання менеджменту – визначення внутрішніх ресурсів та обґрунтування необхідності залучення позикових коштів.
Етап 3: Управління “за цілями”, з орієнтацією на зовнішнє середовище // Етап стратегічного планування (1960-1980рр.)	Діяльність організації націлена на урахування кон’юнктури ринку, опановується персоналом поняття “стратегічне мислення”. Планування має характер стратегічного, розробляються “стратегічні відповіді” на дії конкурентів у категоріях “продукт-ринок”. Характерна ринкова орієнтація діяльності підприємства. Головна мета – покращення реакції підприємства на динаміку ринку та поведінку конкурентів.
Етап 4: Стратегічне управління // Етап стратегічного менеджменту ( з 80-х років ХХ століття)	Діяльність націлена на активну підготовку майбутнього та створення ситуації, яка б була максимально наближена до поставлених цілей організації в майбутньому. Застосовується стратегічне планування, яке пронизує всі підсистеми діяльності фірми, використовуються всі досягнення зазначених вище етапів. Характерна стратегічна орієнтація діяльності підприємства. Створюється діюча орієнтована система, яка розробляє стратегію, займається її реалізацією, оцінкою та контролем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наукові підходи до стратегічного управління	\|	Характеристика етапів становлення стратегічного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.