• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика зовн.-екон. контракту

Підрозділи власної безпеки митних органів України

Власна безпека митних органів означає стан їх захи­щеності від зовнішніх і внутрішніх чинників, який забезпечує здатність протистояти дезорганізуючим діям, дозволяє зберігати працездатність особового складу та необхідний для виконання службових функцій оперативний технічний потенціал митних органів.

Завдання підрозділів власної безпеки митних органів України:

1. Виявлення, попередження та припинення фактів злочинних намірів на службову діяльність митних органів, їх співробітників і членів їх сімей, завдання шкоди економічним інтересам України.

2. Попередження проникнення до кадрового складу митних органів осіб, раніше засуджених за скоєні злочини або із злочинними намірами.

3. Захист життя і здоров'я співробітників митних органів та членів їх сімей від погроз та злочинних посягань у зв'язку з вико­нанням ними службових обов'язків.

4. Виявлення та перевірка інформації щодо корупційних дій посадових осіб митних органів, ознак інших злочинних діянь, а також; фактів порушення митного законодавства співробіт­никами митних органів.

5. Інформаційне забезпечення керівництва ДМСУ, регіональ­них митниць та митниць щодо оперативної обстановки у сфері власної безпеки та дотримання чинного законодавства при вико­нанні службових обов'язків посадовими особами митних органів.

6. Забезпечення керівництва митних органів, кадрових під­розділів інформацією для використання в проведенні виховної та профілактичної роботи з особовим складом, зміцненні службової дисципліни, підвищенні пильності службовців митних органів.

7. Контроль за станом фізичної охорони і надійністю захисту службових приміщень митних органів, зберіганні службових блан­ків та документів, печаток, зброї, боєприпасів, спецзасобів, а також матеріальних, цінностей.

8. Збереження державної та службової таємниці у сфері діяльності митної служби, перекриття можливих каналів витоку такої інформації, захист електронного банку даних ща іншої узагальненої інформації, надходження якої стороннім особам може завдати шкоди державним інтересам.

9. Профілактика правопорушень та інших дій митних служ­бовців, які завдають шкоди державі та компрометують митні органи .

Характеристика:

1. Договір укладено відповідно до ЗУ Про зовнішньоекономічну діяльність 1991 р.

2. Відповідно з положенням про форму зовнішньоекономічних договорів 2001 р. № 201

3. Відповідно до постанови КМУ та НБУ 1995р №444 «Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Особливості підписання:

1) сторони мають бути здатними до укладання договору

2) суб’єкти контракту мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій

3) укладається у письмовій формі, на двох мовах (українська і мова контрагента)

4) Повноваження підписувати контракт має тільки уповноважена особа

5) не потрібен дозвіл державної влади, управління або вищестоящої організації

6) можуть укладатися будь-які види зовнішньоекономічних договорів

Структура завн-ек контракту:

1. назва, номер, дата контракту та місце його укладання

2. преамбула – хто укладає, на основі яких документів, подальші позначення

3. предмет договору – що саме є об’єктом контракту

4. кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг)

5. базові умови поставки товарів ( приймання, здавання виконаних робіт або послуг) – відповідальність за ризики

6. ціна та загальна вартість контракту

7. умови платежів ( валюта, спосіб, порядок та строки розрахунків)

8. умови приймання, здавання товару (робіт або послуг)

9. упаковка та маркерування ( одиниці виміру, що зазначається на упаковці)

10. форс-мажорні обставини – не залежать від виконавця зобов’язань ( продавця) та не можуть бути заздалегідь передбачені. повинні бути визначені торгівельною палатою.

11. санкції та рекламації

рекламація - претензія яка пред’являється покупцем продавцю, який порушив умови укладеної угоди і виконав неякісно або зовсім не виконав свої зобов’язання.

Випадки пред’явлення претензії: порушення термінів поставки, невідповідність якості або кількості в зазначеній упаковці, недостача товару, незадовільна якість або зовнішній вигляд упакування.

12. урегулювання спорів у судовому порядку ( право країни продавця)

13. місцезнаходження, почтові та платіжні реквізити сторін

14. додаткові умови (гарантії, перевезення, страхування)

Обсяг контракту 5-8 сторінок + додатки

Виділяють:

обов’язкові умови контракту – порушення яких одним із контрагентів покличе за собою використання штрафів та санкцій

необов’язкові – порушення яких не призведе до цього.

9. Платіжні умови ЗЕК

1) валюта ціни – у якій виражено вартість контракту (вал. угоди);

2) валюта платежу;

3) умови платежу;

4) форми розрахунків;

5) банки, які обслуговують міжнар. розрахунки.

Валюта ціни –в якій визначаються ціни на товар.

Способи визначення:

· Тверда фіксація (короткотермінові поставки, між перевіреними часом партнерами);

· За принципом встановлення ціни;

· Рухлива ціна – твердо фіксується під час укладання контракту але може бути переглянута, якщо показники знизилися на більшу ціну, ніж обумовлена;

· З врахуванням зміни елементів витрат;

· Змішана форма (фіксована + змінна) => наприклад, зміна ринкової коньюнктури.

Вибираючи валюту ціни, важливо враховувати вид товару.

Змінна ціна використовується при постачаннях складної продукції та при тривалих поставках.

Валюта платежу –за допомогою якої здійснюється розрахунки або повертаються позички та борги. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються то в контракті обумовлюється курс перерахунку першої в другу (за ринковим курсом валют), та умови перерахунку (напередодні або на день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця або 3ї особи).

Умови платежу –правові реквізити ЗЕК, які визначають як продаватиметься товар.

Визначаються:

· Спосіб платежу (готівковий розрахунок, кредит, кліринг);

· Форма розрахунку (передоплата, аванс імпортера, платіж після отримання товару, платіж проти надання документів, документ проти акцепта, інкасо, акредитив);

· Розрахункові інструменти (банківські перекази, чек, вексель);

· Вид гарантій платежу для експортера;

· Спосіб гарантування поставки імпортеру;

· Строки здійснення розрахунків.

При негайному платежу гроші можуть бути перераховані на 3х стадіях:

1) Після отримання повідомлення про відвантаження товару;

2) При врученні імпортеру комплекту товарних документів;

3) При прийманні товару в пункті призначення.

Здійснюється протягом 3-7 днів, які необхідні банку для перевірки документів.

Інструменти платежу:

· Банківський переказ;

· Вексель;

· Платіжне доручення;

· Чеки (іменні, ордерні, на пред’явника).

Встановлюються контрактом відповідно до особливостей фінансового ринку країни.

10. Узгодження базисних умов поставки товарів

Інкотермс– міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.

Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання пов’язані з доставкою товарів від продавця до покупця.

Групи:

Е (EXW)

F (FCA, FAS, FOB)

C (CAP, CIF, CIP, CPT)

D (DAT, DAP, DDP)

E – означає мін. зобовязання продавця перед покупцем, він зобов’язаний лише надати товар на власному складі

F – термін передбачає, що продавець постачає товари для перевезення відповідно до інструкцій покупця

C – зобов’язує продавця підписати договір перевезення на звичайних умовах за власний рахунок і пункт, до якого він має оплачувати транспортні витрати – вказується після терміну.

D – означає, що продавець сплачує усі витрати по доставці товару у країну покупця, але в залежності від конкретно обраного терміну змінюються зобов’язання контрагентів щодо сплати мита та митного очищення товару.

Тема 4. Способи платежів у міжнар. торгівлі

11. Особливості використання у міжнар. сфері осн. форм розрахунків

Форми розрахунків – врегулюовані законодавством країн-учасниць способи виконання грош. зобовязань за зовн.-торгівельним контрактом.

З одного боку, вони включають умови і порядок здійснення платежів, а з іншого – практичну діяльність банків щодо їх проведення.

Способи платежів:

- платіж готівкою;

- авансовий платіж;

- платіж у кредит.

Засоби платежів: чеки, переказні векселі, банк. тратти, поштові платіжні доручення, телеграфні/телексні платіжні доручення, перекази по системі SWIFT.

Форми розрахунків:

1) Документарні (акредитив, інкасо).

2) Недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансовий платіж, банк. переказ, векселі і чеки).

12. Авансовий платіж

Авансовий платіж передбачає передачу покупцем продавцю грошової суми або майнової цінності до відвантаження товару у рахунок виконання зобов'язань за контрактом.

Аванс може надаватись у розмірі повної вартості ЗТК, а також у вигляді частки, певного відсотка від неї.

Авансовий платіж на повну суму ЗТК, або попередня оплата, є найбільш вигідним для експортера через такі причини:

1) експортер захищенний від ризику, що імпортер відмовиться або буде не в змозі оплатити товар, який уже відвантажений на його адресу;

2) експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на придбання сировини, виплату зарплати, технічне оснащення підприємства тощо;

3) експортер звільняється від необхідності використовувати банківський кредит із сплатою відсотків та інших витрат за користування ним.

Проте, незважаючи на це, у міжнародній торгівлі розрахунки у формі авансу на повну вартість ЗТК використовуються рідко, оскільки:

• з багатьох товарів склався стійкий "ринок покупця", і експортери змушені пристосовуватись до інтересів імпортерів при оплаті товарних поставок;

• у більшості випадків експортери мають справу не з кінцевими споживачами або великими операторами ринку, а з посередниками які не мають достатніх власних ресурсів для 100-процентної попередньої оплати;

• експортерам не завжди вигідна ця форма розрахунків, оскільки вона обумовлює надання імпортеру значних фактичних знижок.

Авансовий платіж на повну суму ЗТК, таке формулювання умов платежу:

Платіж загальної суми контракту здійснюється авансом 100% на рахунок Продавця у Банку за поданням Продавцем таких документів: а) оригіналу специфікованого рахунка Продавця з трьома копіями; б) фотокопії чинної експортної ліцензії, якщо така необхідна.

Покупець повідомляє Продавця телексом/телеграфом про здійснення платежу протягом 5днів. Протягом 14днів після поставки Продавець пред'являє Покупцю: в) міжнародну накладну, яка виписана на ім'я вантажоотримувача або приймально -здаточний акт; і) відвантажувальну специфікацію у трьох екземплярах; д) сертифікат про якість у трьох екземплярах; е) специфіковані пакувальні листи у трьох екземплярах. Усі банківські витрати оплачуються таким чином: витрати Банку Країни Продавця - за рахунок Продавця, витрати Банку країни Покупця - за рахунок Покупця"'

Не пізніше З робочих днів з дати поставки товару Продавець направить Покупцю кур'єрською службою такі документи: один оригінал накладної транспортної організації, повний комплект оригіналу страхового поліса, оформленого згідно із статтею 2 даного контракту, один оригінал сертифіката якості товарів, два екземпляри відвантажу вальної специфікації, два екземпляри пакувальних листів.

Авансовий платіж у вигляді певного відсотка від суми ЗТК є засобом забезпечення зобов'язань покупця за контрактом. У разі відмови імпортера прийняти поставлений товар експортер має право використати аванс на відшкодування збитків. Цей різновид авансового платежу досить поширений у міжнародній торгівлі. Основну частину платежу продавець отримує після відвантаження товару, використовуючи для цього інші форми розрахунків, платіжні та фінансові інструменти. Наприклад, 5-10% вартості ЗТК виплачується у формі авансу, а залишкова частина - у формі відкритого рахунка або акредитива.

Авансовий платіж у вигляді певного відсотка від суми ЗТК,таке формулювання умов платежу:

Покупець переказує на рахунок Продавця авансовий платіж у розмірі 25% від суми даного контракту. Оплата Покупцем залишкової суми у розмірі 75% від вартості контракта здійснюється через банк протягом ЗО днів після отримання копій таких документів: рахунок Продавця у 3-х екземплярах; комплект коносаментів на ім'я Покупця; специфікація у 3-х екземплярах; сертифікат якості у 3-х екземплярах, наданий Продавцем; страховий поліс; пакувальний лист в 1-му екземплярі для кожною ящика.

Усі банківські та інші витрати на території Продавця несе Продавець, а на території Покупця - Покупець".

Аванс зазвичай сплачується протягом визначеного строку з дати підписання ЗТК. Аванс реалізується найчастіше шляхом банківського переказу, але можуть використовуватися й інші платіжні інструменти, наприклад чеки.

Розмір плати за аванс визначається обумовленою у ЗТК ставкою у процентах річних, причому відсотки нараховуються на користь покупця з дати надання авансу до дати реальної поставки товару.

Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару, що має бути зафіксовано у ЗТК. Якщо товар поставляється партіями, аванс може бути на обліку до останньої поставки і погашатись при кінцевому розрахунку.

Недоліком авансової форми розрахунків є комплексний ризик імпортера, який полягає у такому:

• експортер може не поставити товар або поставити несвоєчасно, невідповідної якості або неправильної специфікації;

• експортер може не дотримуватись асортименту товару, умов транспортування, пакування, що зробить товар некондиційним або навіть імпортер може втратити аванс та матеріальну компенсацію;

• імпортер фінансує поставку за певний проміжок часу, до того як він фізично отримує товар у своє розпорядження, тобто він "зв'язує" свій капітал до отримання товару.

Аванс слід відрізняти від завдатку та відступних. Завдаток, як і аванс, видається у рахунок сум, належних за контрактом, і при невиконанні умов договору контрагентом, який дав завдаток, він втрачає повну суму завдатку. Якщо невиконання зобов'язань за контрактом буде виявлено у сторони, яка отримала завдаток, то ця сторона має повернути його у подвійному розмірі. Отже, завдаток не звільняє сторону, яка не виконала договору, від відшкодування збитків іншій стороні.

Відступні - це обумовлена у договорі сума, при сплаті якої контрагент отримує право звільнитись від прийнятих на себе зобов'язань за контрактом. Якщо аванс та завдаток спонукають контрагентів до належного та своєчасного виконання ЗТК, відступні, навпаки, за певних обставин можуть зменшити стимули до виконання контракту.

13. Платіж на відкритий рахунок

Значне місце в міжнародних розрахунках посідає форма, за якої платежі здійснюються через так званий відкритий рахунок.Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.

Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв’язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера. Ще одна особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.

• при регулярних поставках сторони можуть домовитись, що розрахунки між ними будуть здійснюватись не по кожній окремій партії товару, а у певні строки - звичайно наприкінці місяця або кварталу;

• якщо поставки взаємні, можливий залік вимог на безвалютной основі.

Для покупця розрахунки за відкритим рахунком є:

■ найбільш вигідною формою платежу, оскільки він здійснює платіж лише по отриманні/інспекції товару, тобто відсутній ризик оплати непоставленого або некондиційного товару, який існує, наприклад, при авансовому платежі;

■ найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, яка відрізняється відносною простотою виконання. Цим пояснюється її надзвичайна популярність при розрахунках між контрагентами країн ЄС. Навіть експортери визнали зручність торгівлі на умовах відкритого рахунка, особливо при тривалих ділових відносинах та поставках товару дрібними партіями.

Для продавця платіж на відкритий рахунок є:

■ найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, оскільки вона передбачає надання продавцем товаророзпорядчих документів безпосередньо покупцю, обминаючи банк;

■ найризикованішою формою розрахунків, тому що оплата товару здійснюється після того, як всі права на нього перейшли до покупця разом із товаророзпорядчими документами і немає фінансових документів, які б примусили його оплатити товар. Постачальник у даному разі має покладатись лише на платоспроможність та розрахункову дисципліну імпортера. Таким чином, ризик неоплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунка аналогічний ризику непоставки або недопоставки товару експортером при авансових платежах. Тому використовується відкритий рахунок при дуже значній впевненості у партнері, звичайно між фірмами, які знаходяться у тривалих ділових відносинах та систематично поставляють товар, як правило, дрібними партіями. Певне зниження ризику неплатежу для експортера можливе, якщо контрагенти по черзі виступають у ролі продавця та покупця і невиконання зобов'язань одним з них може потягнути за собою аналогічні дії іншого. Тому ця форма розрахунків частіше використовується при двосторонніх поставках, ніж при односторонніх.

Для досягнення більшої надійності платежу на відкритий рахунок експортери наполягають на виставленні на свою користь платіжних гарантій першокласних банків, Виставлення банківських гарантій при використанні таких форм розрахунків, як відкритий рахунок, авансовий платіж, інкасо - звичайна світова практика, і пропозиції про їх надання під час переговорів, як правило, сприймаються протилежною стороною без протидії.

Специфічною сферою використання розрахунків по відкритому рахунку є комісійна та консигнаційна торгівля, яка здійснюється посередницькими фірмами.

До недоліків розрахунків за формою відкритого рахунку також належить уповільнення обігу капіталу експортера, що іноді викликає в нього необхідність удаватися до банківського кредиту, а також до значних обсягів роботи з обліку продажу.

14. Банківський переказ

Стан міжнародних розрахунків залежить від умов зовнішньоторговельних контрактів, міжнародних правил та звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та інших факторів.

Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, які мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках. У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо.

У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення).

Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоекономічного договору.

Вибір форми розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг у більшості випадків не збігаються: експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Банківський переказ є і найпоширенішою, і найризикованішою (якщо використовується сам по собі) формою міжнародних розрахунків, оскільки зазвичай неможливо відкликати здійснений банківський переказ коштів, які вже було зараховано на рахунок одержувача (бенефіціара).

Банківський переказ - банківський переказ є способом перерахування грошей, який здійснюється на основі платіжного доручення шляхом перерахування грошей з банківського рахунку платника на рахунок одержувача. Банківські перекази здійснюються у безготівковій формі, тобто з допомогою платіжних доручень, які адресуються одним банком іншому (іноді через банківські чеки чи інші платіжні документи).

Банківський переказ - це основна форма міжнародних розрахунків у сучасній практиці.Він належить до платних комісійних операцій банку. Усі банки, які беруть участь у здійсненні банківського переказу, беруть комісію за проведення операції.

Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом строки або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення банку здійснити переказ валюти на користь експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей.

Порядок виконання банківського переказу такий:

1) переказ відбувається відповідно до умов укладення контракту проти повідомлення продавця про відвантаження;

2) експортер відвантажує товар і отримує товарні документи від перевізника;

3) експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортеру;

4) імпортер подає заявку на переказ;

5) імпортер отримує товар

6) банк імпортера, отримавши заявку на переказ, здійснює списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента;

7) банк експортер:

а) перевіряє одержані документи;

б) списує гроші з рахунку банку імпортера, зараховує їх на рахунок постачальника;

в) передає документи про отримання ним грошей і виписує з рахунку клієнта.

Переказування коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків здійснюється на основі заяви на переказ, в якій, зокрема, вказується:

- сума переказу в іноземній валюті (цифрою та прописом);

- спосіб виконання переказу (поштою, телеграфом або каналами СВІФТ);

- назва сторони, що отримує переказ, її точна адреса і номер рахунку в банку;

- назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;

- мета та призначення переказу;

- номер і дата зовнішньоторговельного контракту;

- назва товару;

- номер рахунку клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можливі витрати і комісія за виконання переказу.

При переказуванні коштів за фактично поставлений товар (надані послуги) необхідно вказати дату його прибуття в країну, при переказуванні для оплати авансу — відсоток авансу.

У день виконання платіжного доручення в банку робиться відповідний запис по балансу або у формі виписки меморіального ордера, або в автоматичному режимі, а саме: сума платіжного доручення списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунку «Ностро» в банку-кореспонденті. Сума комісії відповідно до існуючого тарифу списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунок доходів банку, суми телексних витрат або витрат за користування мережею СВІФТ списуються також з рахунку клієнта і кредитуються на рахунку доходів банку. У меморіальному ордері обов’язково проставляється термін валютування. Якщо валюта платежу відрізняється від валюти, у якій ведеться рахунок клієнта, в момент платежу робиться перерахунок валюти платежу у валюту рахунку за діючим курсом на валютному ринку і списання з рахунку відповідної суми валюти.

Вибір валюти й форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.Комісії і SWIFT-витрати стягуються відповідно до тарифів банку, суми комісій зазначаються у платіжному дорученні.

Розрізняють такі види банківського переказу:

• авансовий платіж;

• за фактом відвантаження товару

- комбінацію даних видів.

Вибір валюти й форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.

Для здійснення переказів, які надходять регулярно, призначені тому самому одержувачу й сума яких щоразу однакова, можна скористатися так званим дорученням банку на проведення операцій за зобов'язаннями клієнта за його рахунок. У такому випадку банк платника щоразу автоматично переказує у відповідний час заздалегідь визначену суму. Для боржника це не тільки заощадження часу, але й гарантія того, що він не пропустить термін сплати.

З огляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості. Схемаміжнародних розрахунків простим банківським переказом достатньо проста !!!

При розгляді міжнародних розрахунків за допомогою банківських переказів необхідно звернути увагу на рахунки типу “ЛОРО”, тобто гривневі рахунки іноземних банків (а, отже, і їх клієнтів), відкриті в банках України.

Платежі для оплати імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки — лоро і ностро, що ведуться в головному банку. Усі платіжні доручення на перерахування через лоро-рахунки оформлюються російською (українською) мовою, через ностро-рахунки—тільки іноземною мовою.

Історично фінансовий механізм ЛОРО-рахунків – це ноу-хау країн СНД, економічні зв’язки котрих потребували збереження деякої єдиної платіжної системи. Функціонування цих рахунків на стику валютних систем зумовлює декілька особливостей, що відрізняють “правила гри” при роботі через ці рахунки від тих умов, у яких працює валютний ринок України:

- резидентам дозволено проводити через ЛОРО-рахунки лише розрахунки з нерезидентами;

- операції за ЛОРО-рахунками проводяться тільки у межах залишку на початок дня (що обмежує можливості для проведення операцій вдень);

- національна валюта повинна бути визначена в контракті як валюта платежу;

- проводиться контроль 90-денного строку надходження виручки для резидентів-експортерів чи надходження товару для резидентів-імпортерів та обов’язковий контроль банками відповідних контрактів і документів про надходження товарів та надання послуг;

- з ЛОРО-рахунку дозволена купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України у випадку надання документів, безспірно підтверджуючих одержання нерезидентом на ЛОРО-рахунок коштів у валюті України внаслідок експорту в Україну товарів (послуг);

- можлива купівля валюти на кошти, отримані як відсотки по депозиту чи по залишку на цьому рахунку;

- органам валютного контролю та комерційним банкам дозволено вимагати від резидентів, власників рахунків у гривнях будь-які документи та інформацію, що підтверджують законність здійснення платежів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, а також їх відповідність до діючого законодавства України і нормативних актів НБУ.

15. Розрахунки із викор-ням пластикових карток

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Переваги пластикових карток

— безготівкова оплата товарів та послуг;

— оплата комунальних платежів;

— замовлення та оплата послуг через Інтернет;

— оплата мобільного зв’язку;

— отримання коштів в банкоматах України або за її межами;

— отримання кредиту;

— здатність розраховуватися карткою в ресторанах, готелях тощо;

Основні учасники системи карткових розрахунків:

— 1)держатель картки;

— 2) банк-емітент;

— 3) підприємства торгівлі або сфери послуг (торговельних);

— 4) банк-еквайр.

— 5) процесинговий центр.

Тема 5. Гарантійні операції банку

16. Сутність та осн. види гарантій

Гарантійна фінансова послуга – послуга пов’язана зі згодою однієї сторони угоди (гаранта) взяти на себе відповідальність іншої сторони (принципала) перед третьою стороною (бенефіціара) за грошову винагороду на умовах платності.

Види зобов’язань вик-ня зобов’язань згідно з ЦКУ:

1) Неустойка

2) Поручительство

3) Гарантія

4) Застава На практиці використовується фінансова

5) Притримання коштів гарантія і страховий бонд

6) Завдаток

Банківська гарантія – спосіб забезпечення виконання зобов’язань відповідно до якого банк гарант бере на себе грошові зобов’язання перед бенефіціаром, яке оформлюється у письмовій формі або у вигляді повідомлення щодо сплати коштів за принципала у разі невиконання останнім всіх зобов’язань у повному обсязі або їх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги та дотриманням всіх вимог зазначених в умовах гарантії.

В гарантійних операціях приймають участь:

- Банк гарант

- Бенефіціар (Кредитор)

- Принципал

Особливості гарантійних послуг:

- Обмеженість можливості бути гарантом (тільки юридичні особи);

- Недал-ть гарантії, яка має автономний самостійний характер;

- Настання відповідальності гаранта після подання бенефіціаром відповідної вимоги про сплату;

- Заборона про передачу іншій особі права вимоги до гаранта;

- Встановлення обмежень зобов’язань гаранта певною сумою;

- Платність послуг гаранта;

- Регресні зобов’язання принципала перед гарантом визначаються умовами договору.

Оснвні умови договору гарантії:

- Забезпеченість;

- Терміновість;

- Повернення боргу принципалом у разі виконання банком платежу за гарантією;

- Платність;

- Цільове використання.

Види банківських гарантій:

1) За наявність застережень:

- відкличні;

- безвідкличні.

2) За валютою:

- у національній валюті;

- в іноземній валюті.

3) За забезпеченістю:

- забезпечені;

- без забезпечення.

4) За особливостями взяття та розподілу ризику:

- прямі (гарантія за якою клієнт уповноважую свій банк видати гарантію безпосередньо бенефіціару);

- непрямі (гарантія, в здійсненні операції за якою бере участь ще один банк-контрагент, який надає на користь банка гаранта свою контр гарантію).

5) За умовами сплати коштів бенефіціару:

- безумовні (гарантії за якими банк сплачує кошти бенефіціару за першою вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов);

- умовні (гарантії, які використовуються банком лише за дотриманням усіх умов, визначених договором).

6) За вимогами:

- договірні (контрактні)

- платіжні (гарантія повернення позик) – використовується для розрахунку за відкритим рахунком та інкасо, а також при розрахунку на умовах комерційного кредиту.

Платіжна гарантія виставляється банками-гарантами заб-ня платіжних зобов’язань покупців щодо продавців, захищають інтереси експортера.

Контрактні гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами і виставлялися банками в забезпечення інтересів імпортера:

- Гарантія повернення авансу - видається банком за дорученнями експортера, який відповідно до його контракту отримує кошти за його товар; фактично це зобов’язання банку після повернення суми авансу у разі невиконання продавцем всіх обов’язків щодо постачання товару.

- Гарантія виконання договору - видається за дорученням експортера на користь імпортера; гарантує сплату банком субштрафів за вимогою бенефіціара;

- Гарантія коносамента - використовується тоді, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту призначення; і зобов’язання банку взяти на себе всі витрати, що виникають у випадку коли приймальник не є правомірним отримувачем товару; сума встановлюється в розмірі вартості товару + відповідна маржа від 150 до 200% вартості вантажу;

- Гарантія якості - забезпечує імпортерові гарантію у випадку отримання неякісного товару; видається якщо постачальник не усуне виявлених недоліків; сума вказується в контракті і складає 5-25% його вартості;

- Митна гарантія – видається банком для забезпечення безмитного тимчасового введення обладнання або матеріалів; якщо його не вивезуть то гарантія забезпечить отримання митного збору;

- Гарантія поставки – використовується при укладенні контрактів на будування об’єктів, її мети гарантувати, що після закінчення робіт будівельник виконає свої зобов’язання в період обслуговування об’єкта; такі гарантії можуть використовуватись до моменту отримання грошей від замовників;

- Судова гарантія – забезпечує витрати процесу і сторін під час судових процесів, які закінчились на користь судових інстанцій або сторін.

17. Порядок надання банк. гарантії

1 Етап. Принципал подає до банку заяву про надання гарантії:

- Місцезнаходження замовника;

- Адреса;

- Валюта;

- Сума;

- Назва бенефіціара та його місцезнаходження;

- Умови гарантії;

- Строк дії гарантії (дата, до якої буде діяти);

2 Етап. Аналіз фінансового стану = додатково подаються:

+ кошти договору;

+ реєстрація свідоцтва НБУ про залучення кредиту в іноз. Валюті від кредитора нерезидента;

+ копія установчих документів;

+ фінансові звіти за ост. Періоди;

+ інформація щодо юридичних осіб.

3 Етап. Перевірка достовірності документів, рівня зобов’язання гарантії, прийняття рішення щодо надання/ відмови у гарантійних послугах.

4 Етап. Оригінал гарантії разом із супровідним листом спрямовується безпосередньо представнику бенефіціара або принципалу для передання її бенефіціару.

Реквізити гарантійного листа:

- Назва;

- Номер;

- Дата імісце складання;

- Сума;

- Номер та назва договору, під який надається гарантія;

- Назва і код бенефіціара;

- Строк дії гарантії;

- Умови, за яких гарантія може бути реалізована;

- Умови зміни певних положень;

- Підпис, печатка.

Гарантія вважається дійсною з моменту її видачі.

Випадки припинення дії гарантії:

1 – виконання гарантом своїх зобов’язань

2 – закінчення терміну дії гарантії;

3 – порушення умов;

4 – у випадку розформування Ю.О. – бенефіціара;

5 – добровільна відмова бенефіціара – подає заяву.

Фактори від яких залежить в-ть гарантії:

- Рівень ризиковості;

- Платоспроможність та надійність боржника;

- Термін дії гарантії;

- Витрати на супроводження зобов’язальної послуги;

- Чи є гарантія забезпечена заставним майном.

Порядок сплати коштів у разі настання гарант. випадку:

1) Банк-гарант приймає від бенефіціара вимогу про сплату коштів;

2) Перевіряє її достовірність;

3) Надсилає копію принципалу;

4) Сплачує кошти;

5) Банк бенефіціара зараховує її на рахунок та списує гарантію із позабалансового рахунку.

18. Правове регулювання гарант. операцій банку

Оскільки надання банківських гарантій не є однією з основних операцій, які здійснюють банки, то вони не регламентуються окремими законами чи нормативно-правовими актами. Законодавчо дані операції регламентуються в основному уніфікованими правилами, або ж виходячи з: кредитних операцій, умов надання кредитів, формування резервів під кредитні операції, виконання зобов’язань, прав та обов’язків сторін угоди тощо.

Вперше основні правила для гарантій було видано Міжнародною торгівельною палатою в Парижі - “Уніфіковані правила по договірних гарантіях" (УПДГ) - в серпні 1978 р. (публікація МТП № 325). З 1 січня 1994 року вступила в силу нова редакція УПДГ. (публікація МТП № 458).

Незалежні гарантії підпадають під “Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу” (УПГ), редакція 1992р., публікація МТП № 458.

Також надання гарантій регламентується, але не прямо, Цивільним кодексом України (від 16.01.03) та Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків № 279 від 06.07.2000.

За Цивільним кодексом України (ЦКУ) якщо гарантія видана не кредитодавцеві, а кредитоодержувачеві для забезпечення виконання останнім кредитних зобов’язань згідно з угодою, укладеною між ними, то її можна розцінювати за певних умов як гарантію на користь третьої особи (кредитодавця). Також кодекс регламентує укладання договору між банком та принципалом, який є підставою для покладання відповідальності за невиконання позичальником зобов’язання за кредитним договором.

Що стосується стягнення банком-гарантом коштів з рахунку боржника у разі невиконання ним своїх зобов’язань, то без згоди власника рахунку згідно з ЦКУ та ЗУ “Про підприємництва в Україні" кошти з нього можуть стягуватись у випадках, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Оскільки надання банківської гарантії є кредитною операцією, то під неї необхідне формування резерву (Положення №279). Банкам, які не виконують вимог про порядок формування резервів, не рекомендовано видавати банківські гарантії аж до повного їх формування.

Як було зазначено вище, незалежні гарантії підпадають під “Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу”. В даному випадку, наприклад, для визначення гарантії, яка підлягає оплаті за пред’явленою вимогою, необхідно, щоб гарантія не містила ніяких інших умов можливого платежу, крім умови надання письмової вимоги й додаткових документів, які зазначені в тексті гарантії. Оскільки відповідальність за гарантією зазначена окремо від основної угоди (принцип незалежності). Гарант не зобов’язаний перевіряти, чи виконали бенефіціар та принципал свої договірні зобов’язання.

Тема 6. Банк. фінансування зовн.-торгівельних угод

19. Роль кредиту в забезпеченні зовн. торгівлі

За суб’єктом кредити поділяються на: урядові, міжнародних організацій, фірмові, банківські, брокерські, змішані.

Фірмовий кредит: аванс, вексель, «по рахунку»

Банківське кредитування :

Ø фінансовий кредит у вигляді грошових коштів, що надається банку а визначений строк та під % на умовах цільового використання. Найчастіше не пов'язаний з товарними поставками і призначений для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, тощо. Дає можливість вільно обирати партнера, здійснювати торгівлю на будь-якому ринку.

Ø Експортний кредит – надається іноземним покупцям з метою фінансування продажу товарів і послуг, тобто використовується як засіб стимулювання експорту, має пов'язаний характер, оскільки позичальник зобов’язаний купити товари виключно у країні кредиторів.

Брокерські кредити – є проміжною формою кредитування між фірмовими та банківськими. Брокери виступають у ролі посередників, іноді видають гарантії.

Урядовий кредит – надання урядом однієї країни позики іншій в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою або шляхом розміщення державних ЦП на міжнародних фінансових ринках. Як правило, надаються на більш пільгових умовах, можуть бути безпроцентні або у вигляді субсидій. Найчастіше є цільовими та носять довгостроковий характер.

Кредити міжнародних організацій сприяють розвитку міжнародної торгівлі. Подоланню валютних труднощів та збалансуванню платіжного балансу.

Змішані - спільне кредитування великих проектів кількома установами, як міжнародними, так і національними.

За строками кредитування:

Ø Кор/стр (овердрафт, документарний акредитив, аванс під інкасо, покупка векселів)

Ø Сер/стр (банківський кредит, факторинг, форфейтинг)

Ø Дов/стр (лізинг, облігації, випуск акції).

20. Пряме банк. кредитування імпортера

Цілі експортного кредитування:

- оплата платіжних документів, виписаних експортером;

- кредити під контракти за експортом;

- кредити у формі купівлі у експортера акцептованих векселів;

- кредити за документарними акредитивами;

- валютні кредити імпортера під контракти за імпорт;

Документи:

1) Заява

2) ТЕО кредитного заходу

3) Поквартальних графік надходжень валютного виторгу

4) Поквартальний графік виплати кредиту і %

5) Копії установчих документів

6) Фінансова звітність завіряється аудитором або ДПА

7) Проект контракту з міжнародної купівлі-продажу товару

Такі кредити надаються / погашаються у безготівковій формі.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
9. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
10. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
11. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
12. Банківська система України і її характеристика

Переглядів: 866