Почнемо з питання: «Що ми одержимо|отримаємо|, якщо підсумуємо перші n непарних чисел?». Безпосередні обчислення|підрахунки| дають наступний|такий| результат.
1 = 1
1+3 = 4
1+3+5 = 9
1+3+5+7 = 16
1+3+5+7+9 = 25
1+3+5+7+9+11 = 36
1+3+5+7+9+11+13 = 49
1+3+5+7+9+11+13+15 = 64
1+3+5+7+9+11+13+15+17 = 81
1+3+5+7+9+11+13+15+17+19 = 100
Можна відмітити|помітити|, що у кожному випадку сума рівна . Чи так буде для всієї решти випадків при будь-якому n? Для доказу цього необхідно застосувати метод математичної індукції, який полягає в наступному|слідуючому|.
Допустимо, що ми хочемо довести яку-небудь властивість для будь-яких позитивних цілих чисел. Також припустимо|передбачимо|, що ми можемо довести два факти:
(а) одиниця має цю властивість, і
(б) якщо n–1 має цю властивість, то n також має цю властивість ().
Принцип математичної індукції стверджує, що якщо вірні пункти (а) і (б), то кожне натуральне число володіє даною властивістю.
Застосуємо цей принцип до розглянутого|розгледіти| вище прикладу|зразка| суми перших n непарних чисел. Ми підозрюємо|підозріваємо|, що ця сума рівна для будь-якого n. Тобто|цебто|:
1+3+…+ (2n–3) + (2n–1) =.
Одиниця володіє цією властивістю: . Допустимо, що n–1 також володіє цією властивістю. Тоді можемо записати:
.
Додаючи|добавляючи| до цієї суми член (2n–1), одержимо|отримаємо|: