• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ВИМІРЮВАЛЬНИХ СИСТЕМ

За функціональним призначенням ІВС діляться на:

1) вимірювальні ІВС, що виконують прямі, непрямі, спільні та сукупні вимірювання з відповідною математичною обробкою і видачею числового значення фізичної величини (телевимірювальні ІВС, якщо об’єкт перебуває на дуже великій відстані);

2) ІВС автоматичного контролю, призначені для встановлення відповідності між станом (властивістю) об’єкта контролю і заданою нормою, що визначає якісно різні області його стану. ІВС видає інформацію про стан об’єкта контролю та про відхилення від заданої норми;

3) ІВС технічної діагностики, що дають інформацію про несправності і ушкодження якоїсь системи, на підставі якої вирішується задача відшукання місця ушкоджень і встановлення причин цих ушкоджень і несправностей, виявлення дефектних елементів і відновлення нормальної роботи об’єкта;

4) ІВС ідентифікації (розпізнавання образів), призначені для встановлення відповідності між об’єктом і заданим образом. При цьому образ може бути заданий у вигляді зразкового виробу або у вигляді переліку певних властивостей і значень параметрів із вказівкою полів допуску.

За організацією алгоритму функціонування ІВС розрізняють:

1) системи із жорстким заздалегідь заданим алгоритмом функціонування;

2) програмовані системи;

3) адаптивні системи.

У системах із жорстким алгоритмом функціонування алгоритм роботи ІВС не змінюється, тому такі системи застосовуються для дослідження об’єктів, що працюють у певному режимі.

У програмованих системах алгоритм роботи змінюється відповідно до заздалегідь заданої програми, що складається залежно від умов функціонування об’єкта дослідження.

В адаптивних системах алгоритм роботи, а іноді й структура ІВС змінюються, пристосовуючись до змін вимірюваних величин і умов роботи об’єкта дослідження. При побудові адаптивної ІВС потрібна менша кількість апріорної інформації, що має велике значення при дослідженні нових об’єктів, характеристики яких ще мало відомі.

Рисунок 2.1 – Узагальнена структурна схема ІВС

Найбільш перспективним методом проектування ІВС на сьогоднішній день є принцип агрегатно-модульної побудови різних систем з порівняно обмеженого набору уніфікованих вузлів, що випускаються промисловістю.

Агрегатно-модульний принцип побудови ІВС передбачає застосування стандартних інтерфейсів, під якими розуміють як сукупність правил, протоколів і програмного забезпечення процесу обміну інформацією, так і технічні засоби сполучення модулів у системі.

Залежно від способу організації передачі інформації між функціональними вузлами, що є приймачами і передавачами інформації, розрізняють три типи структури:

1) послідовну (ланцюжкову);

2) радіальну;

3) магістральну структуру.

Рисунок 2.2 – Послідовна структура ІВС

Достоїнства послідовної структури: простота.

Недоліки послідовної структури: низька надійність, обмежені функціональні можливості.

Рисунок 2.3 – Радіальна структура ІВС

Достоїнства радіальної структури: підвищена надійність і більш широкі функціональні можливості в порівнянні з послідовною структурою.

Недоліки радіальної структури: обмежена кількість функціональних вузлів, що підключаються, складність контролера.

Рисунок 2.4 – Магістральна структура ІВС

Достоїнства магістральної структури: можливість легко змінювати конфігурацію системи, надійнісні характеристики визначаються магістраллю.

Недоліки магістральної структури: пропускна здатність магістралі ділиться на кількість функціональних вузлів, що підключаються.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
7. III етап. Системний підхід
8. IV. Розподіл нервової системи
9. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
10. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
11. IV. Філогенез кровоносної системи
12. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем

Переглядів: 4469