По характеру фінансових джерел формування виділяють валові, чисті й власні оборотні активи.

Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування обігових коштів, то суми власних і чистих оборотних активів збігаються.

2. Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту в такий спосіб:

а) Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних їхніх потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.

б) Запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує поточний обсяг вихідних матеріальних їхніх потоків у формі запасів зробленої продукції, призначеної до реалізації.

в) Дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб по розрахунках за товари, роботи, послуги, видані аванси й т.п.

г) Грошові активи.

д) Інші види оборотних активів.

3. Характер участі в операційному процесі. Відповідно до цієї ознаки оборотні активи диференціюються в такий спосіб:

а) Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного проведення, запаси готової продукції);

б) Оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (дебіторська заборгованість і ін.).

4. Період функціонування оборотних активів. За цією ознакою виділяють наступні їхні види:

а) Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних і інших коливань операційної діяльності підприємства й не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завезення й цільового призначення. Іншими словами, вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

б) Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою их частину, що варіює, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва й реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завезення й цільового призначення. У складі цього виду оборотних активів виділяють звичайно максимальну й середню їхню частину.

Політика управління оборотними активами підприємства розробляється по наступних основних етапах.

1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді.

2. Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства. Такі принципи відображають загальну ідеологію фінансового управління підприємством з позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості й ризику фінансової діяльності. Стосовно до оборотних активів вони визначають вибір певного типу політики їх формування.

Теорія фінансового менеджменту розглядає три принципові підходи до формування оборотних активів підприємства — консервативний, помірний і агресивний.

Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх їхніх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але й створення високих розмірів їх резервів на випадок непередбачених складностей у забезпеченні підприємства сировиною й матеріалами, погіршення внутрішніх умов проведення продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців і т.п. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно позначається на ефективності використання оборотних активів — їх оборотності й рівні рентабельності.

Помірний підхід до формування оборотних активів спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику й рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

Агресивний підхід до формування оборотних активів укладається в мінімізації всіх форм страхових резервів по окремих видах цих активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Однак будь-які збої в здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх або зовнішніх факторів, приводять до істотних фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва й реалізації продукції.

3. Оптимізація обсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного типу політики формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання й ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів на цій стадії формування політики управління ними складається із трьох основних етапів.

4. Оптимізація співвідношення постійної й змінної частин оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. Хоча всі види оборотних активів тією чи іншою мірою є ліквідними ( крім видатків майбутніх періодів і безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їх термінової ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства по поточних (особливо невідкладним) фінансовим зобов'язанням.

1. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Як і будь-який вид активів, оборотні активи повинні генерувати певний прибуток при їхньому використанні у виробничо-збутовій діяльності підприємства. Разом з тим, окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий дохід у процесі фінансової діяльності у формі відсотків і дивідендів (короткострокові фінансові вкладення).

2. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання.

3. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

4. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів. Відповідно до раніше певних принципів фінансування в процесі розробки політики управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.

Політика управління оборотними активами одержує своє відбиття в системі розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів є:

Ö норматив власних оборотних активів підприємства;

Ö система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

Ö система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів;

Ö нормативне співвідношення окремих джерел фінансування оборотних активів і інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність і задачі управління оборотними активами.	\|	Управління дебіторською заборгованістю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.