Формування навичок

Сутність научіння полягає у доцільних змінах діяльності і поведінки особистості. Ці зміни відбуваються завдяки попередній діяльності. Діяльність складається з певних дій. А звідси – научіння полягає у зміні способів і структури дій. Останні зміни обумовлюються виникненням нових зв`язків між певними діями. Ці зв`язки виробляються практично і автоматично «спрацьовують» у певних умовах. Такі зв`язки і називають навичками .

Будь - яка предметна дія складається з предметних рухів. Предметні рухи складаються з трьох елементів: «взяти», «перенести», «відпустити». Звідси – оволодіння діями є оволодіння системою рухів.

Робота м’язів при виконанні рухів управляється завданням та умовами їх здійснення. Виконання рухів безперервно контролюється і за необхідності корегується. Це можливо внаслідок порівняння результатів рухів з метою діяльності. Управління рухами здіснюється за принципом зворотного зв’язку. Каналами цього зв’язку є органи чуття, а джерелами – ознаки предметів і рухів, що відіграють роль орієнтирів діяльності.

Трудова діяльність обумовлюється метою. Мета діяльності є ні чим іншим як ідеальним образом майбутнього результату. Цей ідеальний образ людина має передбачити. Предметні дії людини складаються з 3 компонентів: моторний, або рухливий, сенсорний, або чуттєвий, та центральний. Вони виконують відповідні функції: виконання, контролю та регулювання у процесах формування навичок. Кожна з цих функцій може здіснюватися як свідомо, так і несвідомо. Усвідомлюється, як правило, мета діяльності. Наприклад, людина, яка їде на велосипеді, усвідомлює, куди їде, якою дорогою, з якою метою. А такі дії, як управління, здіснюються на підсвідомому рівні, тобто частково автоматизовано. Якщо умови сильно змінюються, то всі дії усвідомлюються. Це свідчить про те, що дії частково автоматизуються. Частково автоматизоване виконання, регулювання доцільних рухів у людини називають навичками.

Механізмом формування навичок у людини є спроби виконання дій та рухів, добір ефективних. Виконання дії контролюється результатом. Успішні рухи, способи їх контролю і управління добираються і закріплюються, неуспішні – відкидаються. Успішне формування навичок передбачає повторення практичних спроб. Практичні спроби мають характер усвідомленого повторення певних рухів. Контроль результатів, оцінка умов, корегування дій є усвідомленими.

Навички виникають як свідомо автоматизовані дії, а функціонують як автоматизовані прийоми виконання дій. Їх значення полягає у звільненні свідомості від контролю за виконанням прийомів дій. При повторенні і вправах змінюється структура психічної і практичної діяльності.

Відокремлення дій від умов, у яких вони сформувалися, і використання їх у нових умовах та нових об’єктах називається переносом. Він дозволяє без помилок розв’язувати нові завдання. Така поведінка людини є інтелектуальною. Дії, що відокремлені від конкретних умов і об’єктів, називаються операціями. Переноситися можуть не тільки моторні чи сенсорні дії, але й дії центрального регулювання, тобто психічні дії перетворюються на операції. Подібність структур центрального регулювання пояснює досить легке оволодіння подібними за граматичною будовою і лексичним складом мовами. Наприклад, латинською та італійською, іспанською та португальською, українською та російською. Тут має місце перенос. Успішне оволодіння переносом означає успішність оволодіння новими типами діяльності.

Об’єктивне підґрунтя переносу складає подібність завдань, об’єктів та умов дії. Суб’єктивне підґрунтя – спроможність знаходити цю подібність. Ця подібність має бути представлена у психіці людини. Властивості, що забезпечують використання подібних дій, називаються суттєвими. Наприклад, якщо помістити будь - який газ у
будь - яку посудину, то він завжди заповнює весь об’єм. Це суттєва властивість газу. Всі перетворення енергії у всесвіті не змінюють її загальної величини. Це суттєва властивість всесвіту.

Суттєві властивості реалізуються у межах певних завдань, об’єктів і умов впливу на предмети і явища об’єктивної дійсності. Формулювання суттєвої ознаки у поєднанні із зазначенням операцій, що її виявляють, а також завдань, об’єктів та умов, у яких вона існує, називаються науковим законом. Суттєві ознаки у психіці людини існують у вигляді створених нею психічних моделей. Система психічних моделей, що відображає суттєві ознаки предметів і явищ об’єктивної дійсності, а також наукові закони, що їх визначають, називається поняттям. Поняття завжди ґрунтується на встановленні суттєвих ознак об’єктів. Поняття, як психічні моделі, ніколи не відображають об’єкт повністю, бо, крім суттєвих ознак, існує ще велика кількість їх. Наприклад, у понятті «рослина» відображена така суттєва ознака, як автотрофний тип харчування. Але ж різноманітні рослини мають величезну кількість інших властивостей.

Оволодіння знаннями здійснюється у процесі власної діяльності суб’єкта пізнання. Ця діяльність забезпечує встановлення властивостей об’єктів реальності. Щоб сформувати поняття, необхідно, щоб психіка людини у процесі діяльності виявила інформацію про суттєві властивості об’єкта та побудувала внутрішню модель цих властивостей.

Виділення суттєвих ознак відбувається через порівняння. Виділені ознаки закріплюються за допомогою слова, тобто поняття позначається словом. Тому для формування понять необхідна система різноманітних видів діяльності, а саме: предметна (забезпечує виявлення властивостей), перцептивна (дозволяє відобразити властивості у психіці людини), розумова, або мислительна (забезпечує порівняння властивостей і виділення загальних), мовна діяльність (забезпечує закріплення у слові абстрагованих від об’єктів загальних властивостей). Так, можна виділити загальну схему формування понять: об’єкти сприймання – уявлення – поняття – слово. З цієї схеми випливає анатілико – синтетична теорія формування понять. Вона ґрунтується на таких принципах:

1. Формування понять починати з надання учням об’єктів певного класу. При цьому об’єкти мають відрізнятися за всіма ознаками, крім суттєвих, або подібні за всіма ознаками, крім суттєвих.

2. У процесі спостереження за об’єктами необхідно виділяти різноманітні властивості.

3. Виділені властивості аналізуються, тобто порівнюються. На підґрунті порівняння виявляються і об’єднуються загальні властивості.

4. Виділені властивості абстрагуються від конкретних об’єктів і закріплюються у слові (терміні).

5. Узагальнення поняття щляхом використання терміна до різноманітних об’єктів, що мають виділені ознаки.

Характерною особливістю даної концепції є її індуктивний характер. Формування понять здійснюється як результат сходження від аналізу та синтезу властивостей до виділення і закріплення загальних властивостей через абстрагування і узагальнення.

Розглянутий нами варіант формування наукових, теоретичних понять є типовим відображенням традиційної системи навчання понятть. Підґрунтям цієї системи були закладені засновником педагогіки нового часу, видатним чеським педагогом Яном Амосом Коменським (1592 –
1670 рр). Ця система у різних варіантах використовується у навчанні понятть. Можливість використання цієї системи довела багатовікова практика навчання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчання, учіння, научіння. Навчання і розвиток	\|	Психологія виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.