Тема 14. Світові, локальні релігії.

План.

1. Поняття та сутність релігії.

2. Класифікація релігій.

3. Функції релігії.

4. Поняття світової релігії. Світові релігії : буддизм, християнство, іслам.

1.В другій половині ХІХ століття в Європі виникає релігієзнавство ( гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з політичною, економічною, духовною сферами суспільства, особливості їх впливу на віруючих). Основоположником релігієзнавства є англійський історик-етнограф Едуард-Барнетт Тайлор (1832-1917), який досліджував вірування первісних народів. У 70-і роки ХІХ століття лекції з історії та філософії релігії читали в найбільших університетах Англії, Голландії, Німеччини, Франції, Італії.

Термін «релігія» походить від латинського «religio» і означає «зв'язок». Релігія є однією з форм суспільної свідомості, яка відображає дійсність в образах і міфах та утверджує віру в їхню реальність. Віруючий переконаний, що надприродне не тільки існує, а й може вплинути на його життя і долю, і що за допомогою певних дій людина, в свою чергу, може вплинути на надприродне. Формування релігійних уявлень почалося в неандертальську епоху, яка тривала 100-40 тис. років тому., а перші релігійні вірування пов’язані з появою кроманьйонців.

Проблема структури релігії має кілька аспектів. Перший з них пов'язаний з релігійною свідомістю – особливістю поглядів, уявлень, почуттів та переживань віруючих; другий – з культовою діяльністю; третій – з релігійними організаціями.

2.Нині в світі нараховується понад п’ять тисяч релігій, що, відповідно, утруднює їх класифікацію. Поширеною є схема, що охоплює всі існуючі релігії :

І. Ранні форми релігії (родоплемінні):	Тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, анімалізм, шаманство, культ природи, культ предків, політеїзм.
ІІ. Національні релігії: 1. Ранні національні релігії: 2. Пізні національні релігії:	Релігія давнього Єгипту, релігія народів Дворіччя, релігії давньої Індії (ведична, брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Давнього Риму, релігії доколумбової Америки тощо. Іудаїзм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.
ІІІ. Світові релігії:	Буддизм, християнство, іслам.
IV. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи:	1. Неохристиянство (охоплює релігійні утворення, що намагаються пристосувати традиційне християнство до особливостей часу): Богородична церква, церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Новоапостольська церква, церква Христа. 2. Релігії орієнталістського напряму (зорієнтовані на культуру, духовність, релігії народів Сходу): Товариство Свідомості Крішни, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чінмоя, Ошо-центр, Всесвітня чиста релігія. 3. Синтетичні релігії (поєднують в собі кілька релігійних систем): Велике Біле братство, церква Єднання, Всесвітня віра Бахаї. 4. Езотеричні об’єднання (ґрунтуються на вірі в існування надприродного світу): теософія, братство Грааля. 5. Неоязичництво: Рідна віра, РУН віра, Собор рідної віри. 6. Сайєнтологічні рухи (зорієнтовані на поєднання науки і практики психоаналізу): діанетика, наука розуму, християнська наука. 7. Сатанізм.

3.Функції релігії (способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість) : компенсаційна, терапевтична, світоглядна, регулятивна, комунікативна, інтегративна, дезінтегруюча, ідеологічна, політична, правова, культуро формуюча, легітимуюча.

4.Світові релігії – монотеїстичні релігії, які в процесі свого історичного розвитку подолали етнонаціональні межі і стали відкритими для всіх. Головними рисами світових релігій є : 1) виникнення у зв’язку з радикальними історичними змінами (перехід до феодальних соціально-економічних відносин); 2) космополітичний, пропагандистський характер, орієнтація на всіх людей; 3) відмова від специфічної обрядовості, яка розмежовує людей різних національностей; 4) велика роль у їх становленні засновника чи групи засновників; 5) відображення способу життя великих регіонів, різних станів, каст, народностей, націй; 6) чітко виражений прозелітизм (намагання навернути).

Буддизм – найдавніша з трьох світових релігій, яка виникла в Індії в середині І тисячоліття до нашої ери. Нині буддизм сповідують в усьому світі близько 400 млн. осіб. Засновником буддизму вважають Будду Шак’я-Муні. Релігія вчить, що життя в усіх його проявах – зло, яке приносить страждання всьому живому. Причина зла і страждань – прив’язаність людини до чуттєвого світу, людські почуття, пристрасті, бажання. Подолавши їх, можна перервати «круговерть буття» , створити собі таку карму, яка приведе до стану нірвани. Допомогти у здійсненні цього шляху можуть вісім доброчинностей : правильні погляди, правильна рішучість, правильна мова, правильна поведінка, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильний напрям думки і правильне зосередження. Моральні заповіді буддизму мають характер заборон : 1) не вбивати жодну живу істоту; 2) не брати чужої власності; 3) не торкатися чужої дружини; 4) не говорити неправди; 5) не пити вина. Буддійська література нараховує багато тисяч творів, канонічною вважається Трипітака. У І – V століттях нашої ери склались три основні релігійно-філософські школи буддизму – тхеравада, хінаяна, махаяна. Численні буддійські угруповання з певною умовністю становлять три течії : південний і південно-східний буддизм (тхеравада, індобуддизм); далекосхідний буддизм (дао-буддизм); центральноазіатський (тантричний) буддизм. Одним із організаційно незалежних махаяністських різновидів у буддизмі є ламаїзм (тибетський буддизм).

Християнство – друга за часом виникнення світова релігія. Християнство зародилося в середині І століття нашої ери в східних провінціях Римської імперії. В 312 році імператор Костянтин урівняв християнство в правах з усіма релігіями імперії; в 324 році проголосив його державною релігією, а в 325 році скликав в м. Нікеї Перший церковний Собор, на якому фактично закріпив союз між церквою і державою. 395 року Римська імперія розкололась на Західну і Східну, розпочався процес розділення римської і константинопольської церков, який завершився у 1054 році. Західна церква отримала назву католицької, а східна – православної. У XVIст. від католицизму відокремились протестантські церкви. Згідно християнського віровчення засновником його є Ісус Христос – Син Божий, який з волі Бога – Отця зійшов на землю, олюднився через народження Дівою Марією, дав людям заповіді Нового завіту, прийняв страждальницьку смерть, воскрес і вознісся на небо. Священною книгою християн є Біблія. Створювалась вона від ХІІ ст. до н.е. по ІІ ст. н.е. основні положення християнського віровчення сформульовані у Біблії та постановах вселенських соборів. Їхня сутність викладена в 12 пунктах Символу віри. Основи віровчення становлять такі настанови Біблії : десять заповідей Божих; дві головні заповіді Божі; обов’язки християнина; сім святих таїнств; основи віри, які кожний християнин повинен знати і в них вірувати; плоди Духа Святого; три головні християнські чесноти; сім дарів Духа Святого; гріхи смертні з протилежними їм чеснотами; блаженства євангельські. Християнський культ включає сукупність таїнств, ритуалів, свят, звичаїв, обрядів. Християнство сповідують 1,5 млрд. чоловік.

Іслам – наймолодша світова релігія. В різних країнах світу налічується понад 900 млн. послідовників ісламу. Іслам виник на початку VII ст.. в південно-західній частині Аравійського півострова. Одним з засновників цієї релігії є Мухаммед (570-632 рр.), який 610 року оголосив себе посланцем єдиного Бога. Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію, називають мусульманином. Іслам має кілька течій, найпоширенішими з них є сунітська та шиїтська, що відрізняються одна від одної деякими догматами і обрядами. Основи віровчення ісламу викладені у «святій» книзі ісламу – Корані ( VIIст.). другим після Корану джерелом віри у мусульман - сунітів є Сунна. У Корані і Сунні поряд з релігійними догматами і переказами про всесилля Аллаха містяться різні моральні повчання, викладено принципи взаємостосунків з іншими народами, ставлення до жінки, до власності тощо. Положення Корану і Сунни покладено в основу феодального мусульманського права – шаріату. До особливостей віровчення ісламу слід віднести : віру в єдиного бога Аллаха і його посланців – Мухаммеда і Алі; шанування «священного писання» (Корану та Суни); щоденна п’ятиразова молитва(намаз); дотримання посту (уразу); ходіння на молитви до Мекки (хадж); священна війна з невірними (джихад, газават).

Контрольні питання та завдання

1. Що таке релігія? Коли починають зароджуватись первісні релігійні вірування?

2. Охарактеризуйте функції релігії?

3. Розкрийте суть поняття «світова релігія».

4. Коротко охарактеризуйте буддизм, християнство, іслам.

Завдання для самостійного опрацювання

Завдання:

1. Опрацюйте розділи ІІІ.2, ІІІ.3 підручника ( Ю.А.Калінін, Є.А.Харьковщенко. Релігієзнавство. Підручник. – К.: Наукова думка, 2002.)

2. Заповніть таблицю:

Локальна релігія	Коли, де виникла	Засновник, священні тексти	Основи віровчення
1) іудаїзм
2) конфуціанство
3) даосизм
4) синтоїзм
5) сикхізм
6) зороастризм
7)ведизм
8)джайнізм
9)брахманізм

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Тема 15. Релігійні конфесії в Україні (семінарське заняття).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.