Лекція №11

Плавальні басейни

Криті спортивні споруди та будівлі

Криті спортивні споруди підрозділяються на: спортивні зали й корпуси;

криті тенісні корти; манежі;криті басейни; криті ковзанки; Палаци спорту; криті стадіони.

Всі ці типи споруд можна розділити на 3 групи:

- з габаритами, які визначаються розмірами баскетбольної площадки;

- з розмірами поля для гри в хокей (30х61 м);

- з розмірами й формою для проведення занять легкою атлетикою.

Спортивні зали призначені в основному для учбово-тренувальних занять і не мають постійних місць для глядачів. Зали бувають спеціалізованими й багатоцільовими.

Спортивними корпусами називаються окремі будівлі з одним або декількома спортивними залами й необхідними допоміжними приміщеннями. Спортивні корпуси найчастіше бувають 3- і 4-зальними, іноді з плавальним басейном. Криті тенісні корти виділені в особливу категорію критих спортивних споруд за певною специфікою гри в теніс. Через маленькі розміри м'яча вони повинні мати підвищену освітленість. Критий стадіон - це універсальна будівля, що має великий спортивний зал зі спортивною ареною й постійними трибунами великої місткості (до 150 тис. глядачів). Основна відмінність критих стадіонів - яскраво виражений демонстраційний характер. Найбільш універсальні криті стадіони з великою ігровою ареною розміром 79х151м (при біговій доріжці 400м).

Манежі - це будинки, призначені для учбово-тренувальних занять і змагань з легкої атлетики, кінного спорту, футболу (в зимовий час або в міжсезоння). Постійних трибун і місць для глядачів може й не бути, а якщо вони влаштовуються, то на балконах другого поверху.

За своїм призначенням басейни бувають: купальні, навчальні, спортивні й змішані. Басейни бувають також штучні й природні. Штучні басейни підрозділяються на: відкриті, криті, комплексні та що трансформуються.

Критий басейн - споруда з ваннами, розташованими в закритому опалювальному приміщенні. Комплексний басейн - споруда, що включає в собі стаціонарні відкриті (з підігрівом або без) і криті ванни.

Тема 9. „Культові будівлі й споруди”

Розміщення культових споруд у структурі населених місць залежить від планувальної структури поселень, організації мережі об'єктів обслуговування, а також від типологічного й архітектурно-планувального рішення.

Соціально-ідеологічне значення культової будівлі вимагає створення умов для його домінування в навколишнім середовищі, а також ключової ролі в композиційній організації забудови. Відносно до особливостей забудови, культова споруда може займати центральне положення, або замикати основні напрямки сприйняття, що проходять вздовж головних композиційних зв'язків.

Монастирі можуть розташовуватися на селитебній території або за межами міських і сільських поселень. Скити можуть розміщуватися на території монастиря або на окремих ділянках. Монастирські подвір'я можуть розташовуватися в міських і сільських поселеннях.

На ділянках культових будівель і їх комплексів передбачаються під'їзні дороги до головного входу храму, а також до основних евакуаційних виходів із всіх споруд, що входять до храмового комплексу. Головний вхід на територію культових споруд розміщують з боку підходів і зупинок міського транспорту. На територіях храмових комплексів повинні бути передбачені стоянки автомобілів з розрахунку 2 на кожні 50 місць місткості храму. Стоянки легкових автомобілів і автобусів, а також зупинки суспільного транспорту розміщають на відстані не більше 50м від будівлі храмів. Територія храмового комплексу повинна бути озелененою на 15% площі ділянки. Площадки й обходи навколо культових будівель виконують із твердого покриття.

9. 1. Християнські храми (православні й католицькі)

Орієнтація християнського храму (православного або католицького) чітко позначена. Вівтар повинен бути орієнтований чітко на схід, а будівля орієнтована по лінії схід-захід. Тому головний вхід у храм завжди орієнтований на захід. Розміри земельних ділянок храмів та їх комплексів, що включають основні будівлі і споруди богослужбового й допоміжного призначення, приймають 7м² площі ділянки на одиницю місткості храму. В умовах існуючої забудови цей показник може бути зменшений, але не більше ніж на 20-25%.

Територія храмового комплексу ділиться на такі функціональні зони: вхідну, храмову, допоміжного призначення й господарську.

У вхідній зоні розміщаються кіоски й крамниці для продажу церковних речей і місця для парафіян. Вхідна зона повинна мати функціональний зв'язок із храмовою зоною. У храмовій зоні, призначеної для проведення релігійних обрядів, розміщуються: храми, дзвіниці, каплиці, площадки для проведення культових заходів і відпочинку парафіян. Навколо храму організовується круговий обхід для проходження Хресного ходу під час церковних свят, шириною 3-5м із площадками шириною 6м перед бічними входами в храм і проти вівтаря. Перед головним входом у храм передбачається площа з розрахунку 0,2м² на одне місце в храмі. У храмовій зоні допускається розміщення поховань. Допоміжна зона призначається для організації парафіяльної, навчальної, благодійної та іншої діяльності. У цій зоні рекомендується розміщувати недільну школу, богадільню або інші споруди. Господарська зона храмового комплексу передбачає розміщення господарських споруд, у тому числі складів, майстерень, гаражу для автомобілів, площадки для сміттєзбиральника. Тут влаштовують зручні під'їзди з боку транспортних магістралей і стоянки для вантажного, легкового автотранспорту, що належить храму. Ділянка храмового комплексу обгороджується по периметру декоративною металевою огорожею висотою 1,5-2м.

Типологія культових будівель і споруд визначається не тільки архітектурно-планувальною організацією, а також режимом літургійного процесу. Існують такі основні типи православних храмів: кафедральний собор; соборна церква; монастирський храм; парафіяльна церква; каплиця; цвинтарна церква; меморіальна церква.

Кафедральний собор (1500, 1000, 500 парафіян) розташовується, як правило, у центрі міста або в комплексі з будівлями архієрейської резиденції, або монастирського комплексу. Це особливий тип соборного храму, розрахований на богослужіння за участю архієрея - представника єпархії або патріархії (тоді він називається патріаршим кафедральним храмом). Масовість відвідувань у моменти богослужінь визначають його великий обсяг.

Соборна церква (місткість 500 і 300 парафіян) розташовується в складі міського центру або житлового району. Це будівля, розрахована на проведення соборних богослужінь групою священиків на чолі з архієреєм. Одночасно собор виконує функції парафіяльної церкви й відрізняється від неї частотою богослужінь. Сакральне ядро будівлі, як правило, має один або кілька прибудов. Апсида центрального престолу обладнується місцем із троном для архієрея. Необхідно враховувати пристрій спеціального приміщення хрестильні, пов'язаного з притвором.

Монастирський комплекс складається з богослужбових будівель і споруд: храм (100-1500 чол.), трапезний храм, лікарня, домова церква, каплиця, дзвіниця; і будівель допоміжного призначення: келійний корпус, будинок намісника, господарські служби, церковна крамниця, недільна школа, готель, виробничі майстерні.

Монастирський храм (300, 200 і 100 чол.) можна віднести до типу соборного храму, де проводять щоденні богослужіння одночасно групою ієреїв. Розміщується такий храм на території монастиря у взаємозв'язку з комплексом допоміжних монастирських споруд.

Парафіяльна церква (500, 300, 200, 100 і 50 парафіян) розташовується в складі центру житлового району, у кварталі, мікрорайоні, у центрі селища або села. До функціонально-планувальної структури вона включає всі частини храму: сакральне ядро, обрядовий простір, притвор, дзвіницю. Залежно від розмірів парафіяльної церкви вівтарна частина може бути скорочена до одного приміщення ( у храмах малої місткості). У парафіяльних храмах середньої й великої місткості доцільно передбачати спеціальні приміщення (крестильні, співочі хори), а також допоміжні приміщення.

Каплиці – специфічний тип культових будівель малої місткості (50, 30 парафіян), у яких немає вівтаря. Каплиця являє собою будівлю, що має сакральне ядро з невеликим молитвеним простором. Каплиці можуть стояти окремо, бути прибудованими до храму, входити до складу храмового комплексу, будівлі або комплексу суспільного призначення, розташовуватися самостійно в природному оточенні. Каплиці діляться на: водосвятні, похоронні, меморіальні й богослужбові.

Цвинтарна церква (200, 100, 50 і 30 чол.) близька до каплиці. Вона розташовується на території цвинтаря або в структурі ритуально-похоронних комплексів (крематоріїв і т.п.). Меморіальна церква (100, 50 і 30 чол.) розташовується в парковій зоні, на території меморіального комплексу, у місцях, які мають історико-меморіальне значення. Важливою ознакою таких храмів є художня виразність, що повинна відповідати тематиці всього меморіального історико-архітектурного ансамблю в цілому.

За кількістю поверхів (ярусів) храми можуть бути одноповерховими, одноповерховими із цокольним поверхом і двоповерховими. По кількості глав храми бувають одноглавими й багатоглавими (3, 5 і більше глав). Загальна площа храму приймається 0,5-1,0м² на одного парафіянина. Форми основних елементів храму, його функціональні й декоративні елементи визначаються православною традицією й символікою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Cтадіони	\|	Мусульманські мечеті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.