Дати визначення функціонально-планувальної і архітектурно-планувальної структури міста.

Системний підхід в містобудівному проектуванні.

Системний, програмно-цільовий підхід до досліджень проблем розселення при визначенні територіальне зближених груп населених місць як систем став теоретичним обґрунтуванням для пошуку перспективних форм розселення й розробки довгострокової програми у вигляді Генеральної схеми як на теренах України, так і колишнього СРСР загалом (1975 р.). Одною з найактуальніших сфер інтересів містобудівної теорії стала "система населених місць". Особливістю української містобудівної школи в цей період є орієнтація на реальні умови функціонування міста і регіональних систем міст на теренах України, врахування специфіки агломераційних форм розселення. Паралельно з роботами московської містобудівної школи (В.Бабуров, О.Гутнов, В.Давидович, В.Лавров, Г.Лаппо, І.Лежава, Ф.Лістенгурт, Н.Наймарк, І.Смоляр, М.Солофненко, В.Шквариков, З.Яргіна та ін.) назвемо дослідження М.Дьоміна, Г.Заблоцького, Г.Лаврика, В.Нудельмана, І.Родичкіна, В.Тімохіна, І.Фоміна

Для розвитку містобудівної теорії в 70-80-ті роки властива активізація використання методів математичного моделювання, кібернетики й обчислювальної техніки. Тут одним з найфундаментальніших наукових принципів, покладених у підґрунтя регулювання міст і районів, був системно-кібернетичний підхід, при якому виокремлювалися системи - ті, якими керують, і ті, які керують. Комплексний і системний підходи здобули теоретичне обґрунтування у концепції "демоекосистеми" сельбищного довкілля людини, запропонованої Г.Лавриком

Створенню наукових засад кібернетичного підходу до містобудівної діяльності сприяли роботи з вивчення процесу регулювання чи управління розвитком містобудівних об'єктів, представлені як докторські дисертації. Це були міста в їх регіональній сукупності (І.Фомін, 1981 р.,регіональні містобудівні системи (М.Дьомін, 1987 р.), міське довкілля в цілому (А.Рудницький, 1988 р.).

Фундаментальні дослідження І.Фоміна присвячені вивченню функціональних та структурно-територіальних тенденцій розвитку міського поселення як елемента цілісної системи населених місць, що базуються на узагальненні світового досвіду районного і міського планування. М.Дьомін розглядає питання, пов'язані із визначенням технологічних параметрів об'єкта, що проектується, структурою його зовнішніх та внутрішніх зв'язків, методикою управління розвитком об'єкта, засновані на принципах безперервного процесу містобудівного проектування із використанням засобів автоматизації й "банку містобудівних даних". А.Рудницький вивчає концептуальні питання утворення довкілля у міській тканині, специфіки соціально-економічних та художніх процесів, які тривають у місті як цілісному живому організмі.

Відповідь: Функціонально-планувальна структура міста. Основними просторовими елементами міста є функціональні зони, які розчленовують міську територію на крупні частини. У свою чергу, функціональні зони поділяються на міські райони, житлові райони, мікрорайони і групи. Важливою функціональною зоною є зона його територіального розвитку. Загальна стратегія розвитку міста і окремі етапи його розвитку намічаються в генеральному плані міста.

Схема: Функціональна організація і планувальне районування міста

Архітектурно-планувальна структура міста. Тип планувальної структури міста залежить від характеру природного ландшафту, історичних умов, а також від конфігурації і транспортних мереж і районів, від характеру і форми територіального розвитку міста.

За ознакою конфігурації мереж розрізняються міста з сітчастою, радіально-кільцевою і змішаною структурами. При цьому мережі можуть бути регулярними на основі модуля і нерегулярними.

За формою міської території та характером розвитку планування місто може бути лінійним, компактним, розосередженим і змішаним.

Планувальна структура міста включає сукупність функціональних зон і районів, транспортну мережу і мережу інженерних комунікацій, мережу громадсько-торгівельних центрів, зелених насаджень і місць відпочинку. Планувальна структура має ієрархічну будову.

Від типу планувальної структури залежить характер архітектурно-планувальної композиції міста. Композиція міського плану визначається конфігурацією композиційних осей уздовж улиць і магістралей, характером панорами і силуету міської забудови з боку річки, моря або гірської місцевості, а також розміщення міських ансамблів, які є домінантами архітектурно-просторової композиції.

Головною особливістю побудови композиції нового міста є урахування природно-ландшафтних факторів. У великих історичних містах при побудові композиції слід враховувати минуле, теперішнє і майбутнє міста, особливості історичної планувальної схеми.

Композиція міського плану має ієрархічну будову. Верхній рівень цієї структури утворює композиційний характер міста.

Схема: Планувальна структура і композиція міста.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
\|	Основні показники урбанізації і її параметри по Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.