Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Боротьба князя Данила Галицького з татарами

Князювання Олега

Помер Рюрик. Княжiння своє вiн передав Олеговi, що був iз його роду, вiддавши йому на руки сина свого Iгоря, бо той був дуже малий.

У piк 6390 [882].

Вирушив Олег [у похiд], узявши своїх воїнів – варягiв, чудь, словен, мерю, весь, кривичiв. І прийшов вiн до Смоленська з кривичами, i взяв город Смоленськ, i посадив у ньому мужа свого. Звiдти рушив вiн униз [по Днiпру] i, прийшовши, узяв [город] Любеч i посадив мужа свого.

І прибули [Олег та Iгop] до гip київських, i довiдався Олег, що [тут] Аскольд i Дiр удвох княжать. І сховав вiн воїв у човнах, а iнших позаду зоставив, i сам прийшов [на берег Днiпра], несучи Iгоря малого. А пiдступивши пiд Угорське [i] сховавши воїв своїх, вiн послав [посла] до Аскольда й Дiра сказати, що, мовляв: "Ми – купцi єсмо, iдeмo в Греки од Олега i од Iгоря княжича. Прийдiть-но оба до piднi своєї, до нас".

Аскольд же й Дiр прийшли. І вискочили вci iншi [вої] з човнiв, i мовив Олег Аскольдовi й Дiровi: "Ви оба не є нi князi, нi роду княжого. Я єсмь роду княжого. – І [тут] винесли Iгоря. А се – син Рюрикiв".

І вбили вони Аскольда й Дiра, i вiднесли на гору, i погребли [Аскольда] на гopi, яка нинi зветься Угорське i де ото нинi Ольмин двiр. На тiй могилi поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколая [Мирлiкiйського]. А Дiрова могила – за святою Ориною.

І сiв Олег, князюючи, в Києвi, i мовив Олег: "Хай буде се мати городам руським".

§ За яких обcтавин Олег прийшов до влади у Києві?

§ Дайте оцiнку дiям Олега.

№12

1.Що ви знаєте про побут, культуру й вірування східних слов`ян?

2.Зробіть порівняння суспільних станів козацтва і селянства періоду козацької республіки

Питання для порівняння Козацтво Селянство
Положення за станом    
Головні обов`язки    
Права    

3.Де, як і коли виникла Запорозька Січ? Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?

4.Аналіз документа.

Після кременецької ж війни [хана] Куремси Данило здійняв війну проти татар. Порадившися з братом [Васильком] і з сином [Львом], послав він [воєводу] Діонісія Павловича [і]взяв [город] Межибоже. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Волохів, а Львові - Побожжя і людей татарських.

Коли ж настала весна, послав [Данило] сина свого Шварна на Городок, і на Сімоць, і на всі [тамтешні] городи. І взяв він Городок, і Сімоць, і всі городи, що піддались татарам, Городеськ і [городи] по [ріці] Тетереву до Жедечева. Але возвягляни обманули Шварна: узявши тивуна [його], вони не дали йому тивунити, і Шварно прийшов [назад], узявши городи всі. А вслід за ним прийшли білобережці, і чернятинці, і всі болохівці [з покорою] до Данила.

Прислав також Миндовг [посла] до Данила: "Я пришлю до тебе Романа і новгородців, щоби він пішов до Возвягля, [а] звідти й до Києва". І призначив він строк [збору] коло Возвягля.

У рік 6766 [ 1258]. Данило тоді з братом [Васильком] рушили до Возвягля з великою силою, ждучи вісті од Романа і Литви. І стояв [Данило] на [ріці] Корчику днину, ждучи вісті од них, і пішов до Возвягля. Раніш послав він сина свого Шварна, щоб він оточив город і щоб ніхто ж не втік із них.

Воїв же було з ним п'ятсот, і городяни, бачивши мало ратників із князем, сміялися, стоячи на городській стіні. Але назавтра прийшов Данило із силою-силенною війська, із братом своїм [Васильком] і з сином Львом. І коли побачили [це] городяни, то страх напав на них, і не видержали вони, і здалися. І [Данило] город запаболив, а людей вивів і оддав їх на поділ - то брату своєму, а то - Львові, інших - Шварнові. І пішов він до себе додому, взявши город.

Коли ж Роман прийшов до города [Возвягля], то литовці, кинувшись на город, не побачили нічого, тільки самі головні [та] псів, що бігали по городищу. І [литовці] досадували і плювали, кажучи по-своєму "Янда", призиваючи богів своїх Андая і Диверикса і всіх богів своїх споминаючи, тобто бісів.

Потім Роман поїхав услід за отцем, узявши із собою трохи людей, а інших пустив додому. Данило ж і Василько раді були [йому]. А Лев поїхав до себе додому.

Литва тим часом, роздумавши [їхати додому], пустошила [землю Данилову], бо держали вони гнів [на нього]. Отож, поїхавши, пустошили вони довкола Луцька, а [цього] Данило не вiдaв, нi Василько. Тодi князi, що служили в Данила, i Васильковi люди – [тисяцький] Юрiй [Домажирич], Олекса [Орiшок] двiрський та iншi – поїхали на них. Але коли вони їxали на них, то тi примчали насупротив до притоки, i кiнники зiтнулися. [Литовцi] не видержали i повернули навтiкача, а вони, рубаючи їx i колячи, ввiгнали їx в озеро. Десять мужiв хапалися за одного коня, думаючи, що „кінь винесе нас", i при цiм тонули, бо ангел їx топив, посланий богом. І натонуло в озеро трупiв, i щитiв, i шоломiв, так що мiсцевi жителi велику користь мали, виволiкаючи їx.

Велика ж проти Литви була сiча. Побiдники славили Бога i святую владичицю Богородицю, i послали вони здобич Даниловi й Васильковi, i обрадувалися Данило й Василько божiй помочi, що [була] проти поганих. ...

У piK 6767 [1259]. А потiм [хан] Куремса рушив на Данила i на Василька; несподiвано вiн приїхав. Василько тодi збирався [на вiйну] у Володимирi, а Данило – у Холмi, [i] вони послали [гiнцiв] до Льва, щоби вiн поїхав до них.

Куремса ж, не перейшовши [рiки] Стиру, послав людей до [города] Володимира. А коли вїхало вiйсько противникiв до города, вийшли на них пiшi городяни i билися з ними крiпко, i вибiгли вони з города, прибули до Куремси i розповiли, що городяни крiпко борються з ними.

Данило ж i Василько все одно збиралися удвох, маючи нaмip битися з татарами. Але прилучилось ото за грiхи [нашi] загорiтися Холмовi через окаянну бабу – та про це ми потiм напишемо: про спорудження города, i прикрасу церкви, i про велику загибель його, так що вci жалкували, - i полум'я було таке, що зо всеї землi [Холмської] заграву [було] видiти. Haвіть i зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотiння сильного полум'я. І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, i повтiкали в лiсовi мiсця, i тому вони не могли зiбратися. Данило тодi зустрiвся з братом i втiшав його, що над бiдою, посланою Богом, не слiд поганськи тужити, а на Бога надiятися i на нього возложити печаль, – як воно й сталося...

У piк 6769 [1261]. Настала тиша по всiй землi, то в тi днi весiлля було у Василька-князя у Володимирi-городi. Став вiн оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернiгова, i був тодi [тут] брат Василькiв Данило-князь зобома синами своїми, i зi Львом i з Шварном, i iнших князiв багато, i бояр багато.

І коли була ж веселість немала у Володимирі-городi, то прийшла тодi вість Даниловi-князю i Васильковi, що Бурондай iде, окаянний, проклятий, i опечалилися цим обидва брати вельми. Biн бо прислав був [посла], так кажучи: "Якщо ви єсте мої спiльники – зустрiньте мене. А хто не зустрiне мене – той ворог мeні".

Ото ж Василько-князь поїхав назустрiч Бурондасвi зi Львом, синiвцем своїм. А Данило-князь не поїхав iз братом – вiн бо послав був замiсть себе владику свого холмського Іоaннa.

І поїхав Василько-князь зi Львом i з владикою назустрiч Бурондасвi, узявщи дари многі i пиття, i зустрiв його коло [города] Шумська. І прийшов Василько зi Львом i з владикою перед нього з дарами, а вiн великий гнів положив на Василька-князя i на Льва, а владика стояв у страху великому. А потiм сказав Бурондай Васильковi:" Якщо ви єсте мої спiльники – розмечiте ж городи свої вci".

І Лев розкидав [городи] Данилiв i Стiжок, а звiдти пославши [воїв], Львiв розметав. Василько ж, пославши [воїв], Крем'янець розметав i Луцьк.

Тим часом Василько-князь послав iз Шумська владику Іоаннa вперед до брата свого Данила. І владика, приїхавши до Данила-князя, почав йому розповiдати про те, що сталося, i про Бурондаїв гнів сказав йому. Данило тодi, убоявшися, втік у Ляхи, а з Ляхiв побiг в Угри.

§ як Вивважаєте, чому Данилу Галицькому не вдалося звiльнитися вiд золотоординського iгa?

№13

1.Назвіть причини виникнення козацтва. В яких документах вперше зустрічається згадка про козаків?

2.Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Олега та Ігоря”

Князь Роки правління Внутрішня політика Зовнішня політика
Олег      
Ігор      

3.Розкрийте причини, які зумовили гостру боротьбу князів за київський стіл у ХІ – ХІІІ ст..

4.Аналіз документа.

Боротьба Данила Романовича і мстислава Удалого проти нападу на Галичину угрiв i полякiв (1226 – 1227 рр.)

Мстислав же за радою облудних бояр галицьких оддав дочку свою меншу [Марiю] за королевича [Угорського] Андрiя i дав йому Перемишль. Але Андрiй, послухавши пiдступного [боярина] Семюнка Чермного, утік в Угри i почав пiднiмати рать. А коли настала зима, вiн прийшов до Перемишля. Тисячу тоді держав Юрiй [Домажирич], вiн здав Перемишль, а сам утік до Мстислава. Король [Aндpій] тим часом став у Звенигородi i послав воїв своїх до Галича, бо сам вiн не одважився їхати до Галича: сказали ото йому волхви yгopcькi, що коли вiн побачить Галич – не бути йому живим. І вiн через цю причину не посмiв пiти в Галич, бо вiрив волхвам. І Днicтep наводнився, не могли вони перейти.

Мстислав тим часом виїxав супроти [короля] з вiйськами. І подивилися вони однi на одних, i поїхали угри устани свої. З королем же був [воєвода лядський] Пакос-лав [Войцехович] з ляхами. А звiдти пiшов король до Теребовля i взяв Теребовль, i пiшов до Тихомля i взяв Тихомль. Звiдти ж прийшов вiн до Крем'янця i бився пiд Крем'янцем, i багато yгpiв побили й поранили.

Тоді ж Мстислав послав [боярина] Судислава [Бернатовича] до зятя свого, князя Данила, кажучи: "Не одступай од мене". І той сказав: "Я маю правду у серцi своїм".

Звiдти ж прийшов король до Звенигорода, а Мстислав виїхав [на нього] з Галича. Угри, отож, виiїxали супроти нього з королевих cтaнiв, i Мстислав бився з ними, i перемiг їх, i гнали [його вoї] за ними до cтaнiв королевих, рубаючи їх. Тодi ж Мартиниша вбили, воєводу королевого, i король розгубився i пiшов iз землi [Галицької] спiшно.

Данило тим часом прийшов до Мстислава з братом Васильком до Городка, i [воєвода] Глiб [Зеремiйович прийшов] iз ними обома, i мовили вони [Мстиславу]: "Пiди, княже, на короля. Biн же пополоханий ходить!" Але Судислав боронив йому [Мстиславу, йти], бо мав вiн облуду у серцi своїм: не хoтiв бо вiн пагуби королевi, тому що мав у ньому надiю велику, а король уже знесилився був.

У той же час Лестько ішов на поміч [королеві], хоча Данило боронив йому [це, казав] не помагати королеві. Оскільки той дуже сильно старався, то Данило й Василько послали людей своїх до [ріки] Бугу, не дали удвох йому прийти. І він, звідти вернувшись, пішов у свою землю, бо знемігся був, ходивши на війну.

А король угорський [Андрій] пішов в Угри. Тоді ж догнав [його] Ізяслав [Мстиславич] з облудним Жирославом, [і] пішли вони обидва з ним в Угри. ...

У рік 6735 [1227]. Почнем же розповідати про незчисленні битви і про страждання великі, і про часті війни, і про многі крамоли, і про часті заворушення, і про многі заколоти, бо змалку не було їм обом [Данилові й Васильку] спокою. Коли ж сидів Ярослав [Інгварович] у Луцьку, поїхав Данило в Жидичин поклонитися і помолитися святому Миколі. І звав його Ярослав до Луцька, і сказали і йому бояри його: "Візьми Луцьк, схопи тут князя їх”. Але він [ Данило] відповів: „Я приходив сюди молитву вчинити святому Миколі і не можу сього вдіяти”. І він пішов у Володимир.

А звідти, зібравши рать, послали вони обоє [ Данило й Василько] на нього ( двірського] Андрія, [боярина] Вячеслава [Товстого], [воєводу] Гаврила [Душиловича], [сідельничого] івана [Михалковича]. І коли той [Ярослав] виїхав [із Луцька], він був схоплений із жоною своєю. Схоплений же він був [боярином] Олексою Орішком: під ним бо був борзий кінь [і], погнавшись за ним [Ярославом], він узяв його поблизу города.

І заперлися лучани, але назавтра прийшов Данило й Василько, і здалися лучани. Брат тоді дав Василькові Луцьк і Пересипницю, а Берестій він йому раніше був дав.

§ Визначте причини „великого мятежу” у галицько – волинських землях.

 

 

№14

1.Які події послужили причиною скликання з`їзду князів у Любечі 1097р.? Які рішення прийняв Любечський з`їзд?

2.Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Я. Мудрого та В. Мономаха”

Князь Роки правління Внутрішня політика Зовнішня політика
Я. Мудрий      
В. Мономах      

3.Як ви вважаєте період роздробленості – це стан подальшого розвитку суспільства чи стан занепаду і регресу в історії України?

4.Аналіз документа.

Із промови на Варшавському сеймi Л. Деревинського, шляхтича з Волинi (1620 р.)

...Саме у великих мicтax церкви запечатанi, церковнi мастки зруйнованi, в монастирях замiсть монaxiв тримають худобу. Перейдемо до князiвства Литовського: там уприкордонних з боку Москви мicтax робиться те саме. В Могильовi й Оршi церкви запечатанi, попи розiгнанi. В Пiнську зроблено те саме. З монастиря Дещинського зробили корчму. Через те дiти вмирають нехрещенi..., без шлюбу люди в розпутствi живуть. ...

...Хто додержує грецької вiри i не перейшов в унiю, той не може проживати в мicтi, мiряти лiктем i квартою i бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тiло померлого жителям мicтa i вiдкрито приходити до хворого з тайнами божими..., бiдняки не можуть добути води, через це виникають великi позови. ...Kpiм того, монaxiв, якi не пристали до унії, унiати хапають по Новогрудку i по iнших мicтax, роздягають на вiльному шляху i заарештовують. ... З невинних людей незаконно стягують грошовi суми. Коротко сказати: давно вже великi й нечуванi утиски терпить наш руський народ як у кopонi, так i в Великому князiвствi Литовському.

§ Яких утискiв зазнавало українське населення з боку шляхти?

№15

1.Назвіть причини і характер визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр?

2.Зробіть порівняння рис, притаманні християнству та язичництву

Питання для порівняння Християнство Язичництво
Кому поклонялись    
Священе місце поклоніння    
Хто здійснює обряди    
Предмет почитання    
Заходи почитання    

3.Охарактеризуйте державну діяльність перших київських князів. Визначте близькі моменти їх політики.

4.Аналіз документа.

З "Повісті минулих літ"

Боротьба між синами Святослава. Початок князювання Володимира

У рік 6485 [977]. Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, і приготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, і [люди], давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. І падало багато людей з мосту, і подавили [тут] і коней, і людей.

І Ярополк, ввійшовши у город Олегів, узяв волость його і послав шукати брата свого. І, шукавши, його не знайшли, та сказав один древлянин: "Я бачив учора, як спихнули його з моста". І послав Ярополк шукати його. І волочили трупи з рову од ранку й до полудня, і знайшли Олега насподі під трупами, і, винісши, поклали його на коврі. І прийшов Ярополк до нього, і плакав, і сказав Свенельду: "Дивись, адже ти сього хотів". І погребли Олега на [високому] місці коло города Вручого, і єсть могила його коло Вручого й до сьогодні. І взяв волость його Ярополк. А в Ярополка була жона - грекиня - [раніше] ж була вона черницею, та привів був її отець його Святослав і віддав її за Ярополка, бо гарна вона була з лиця.

Коли ж почув це Володимир у Новгороді, що Ярополк убив Олега, то, убоявшись, утік він за море. А Ярополк посадив посадників своїх у Новгороді і володів один у Русі...

У рік 6488 [980]. Прийшов Володимир з варягами до Новгорода і сказав посадникам Ярополковим: "Ідіте до брата мойого і скажіте йому: "Володимир іде на тебе, готуйся насупроти битися".

І сів він у Новгороді, і послав [отроків] до Рогволода, князя полоцького, мовлячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він тоді запитав дочку свою: "Чи хочеш ти за Володимира?" А вона сказала: "Не хочу я роззути Володимира, а Ярополка хочу". Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку. А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися.І прийшли отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогніді, дочки Рогволода, князя Полоцького. Володимир тоді зібрав воїв багато - варягів, і словен, і чуді, і кривичів - і пішов на Рогволода. У сей же час хотіли видати Рогнідь за Ярополка. І прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і синів його двох, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка.

І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі - межи Дорогожичем і Капичем, - і єсть рів [той] і до сьогодні.

Володимир тим часом послав до Блуда, воєводи Ярополкового [послів], обманливо мовлячи: "Посприяй мені! Якщо уб'ю я брата свойого - буду мати тебе за отця свойого і велику честь бо дістанеш ти од мене. Не я бо почав братів убивати, а він. Я ж того убоявся і прийшов на нього". І сказав Блуд до посланих Володимиром: "Я буду з тобою в приязні".

О злая облудо людськая! Як ото Давид говорить: "Той, що їсть хліб мій, підняв на мене облуду".

...Отак і Блуд зрадив князя свого, діставши од нього почесті многі. Сей і був повинен за ту кров.

Бо сей Блуд, запершись із Ярополком [у Києві], часто слав до Володимира [послів], кажучи йому іти на приступ до города з боєм, [а] сам замишляв убити Ярополка. Та [через] городян не можна [було] вбити його. Блуд, отож, не змігши, як би його погубити, замислив [учинити це] обманом, кажучи йому не виходити на битву з города. І мовив при цім Блуд Ярополкові: "Кияни посилають до Володимира, говорячи: "Іди на приступ до города з боєм. Ми видамо, -мовляв, - тобі Ярополка. Утікай із города".

І послухав його Ярополк, і побіг із города, і, прийшовши, заперся в городі Родні на усті Росі. А Володимир увійшов у Київ.

І обложили [вої Володимирові] Ярополка в Родні, і був голод великий у ньому, і єсть примовка й до сьогодні: "Біда, як у Родні". І сказав Блуд Ярополкові: "Чи бачиш ти, скільки воїв у брата твойого? Нам їх не перебороти. Тому мирися ти з братом своїм", - обманюючи його, це говорив вiн. І мовив Ярополк: "Нехай буде так". І послав Блуд до Володимира [посла], кажучи: "Збувся, мовляв, нaмip твiй. Я приведу, мовляв, Ярополка до тебе, а ти приготуй [людей] убити його". Володимир же, це почувши [i] увiйшовши у двiр теремний отчий, що про нього ми ранiш сказали, ciв тут iз воями i з дружиною своєю.

І сказав Блуд Ярополковi: "Пiди до брата свойого i скажи йому: "Що ти мeнi не даси – те я вiзьму". Пiшов тодi Ярополк, i сказав йому [боярин його] Варяжко: "Не ходи, княже. Уб'ють тебе. Утiкай в Печенiги i ти приведеш воїв".

І не послухав вiн його, i прибув Ярополк до Володимира. І коли входив вiн у дверi, пiдняли його два варяги двома мечами пiд груди, а Блуд зачинив дверi i не дав услiд за ним увiйти своїм. І так убитий був Ярополк.

Варяжко ж, побачивши, що вбито Ярополка, утік iз двору в Печенiги i багато воював з печенiгами проти Володимира. І той ледве прихилив його [до себе], поклявшись йому.

Володимир же став жити з жоною брата, грекинею, а була вона вагітна. Biд неї вiн i родив Святополка. А вiд гpixовного кореня лихий плiд буває. Тому що була раніш мати його черницею, а по-друге, [оскiльки] Володимир жив iз нею, не одружившись, то був вiн плодом перелюбства. Тим-то й отець його не любив, бо був вiн од двох батькiв: од Ярополка i вiд Володимира.

І став княжити Володимир у Києвi один. І поставив вiн кумири на пагорбi, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його [була] срiбна, а вус – золотий, i Хорса, i Дажбога, i Стрибога, i Сiмаргла, i Мокош. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, i приводили синiв своїх, i жертвували [їх цим] бiсам,. i оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхнiми земля Руськая i пагорб той. Але преблагий бог не хоче cмepтi грiшникам; на тiм пагорбi нинi є церква святого Василiя [Великого], як ото ми потiм скажемо. Та ми до попереднього повернемось.

Володимир же посадив Добриню, вуя свого, в Новгородi. І Добриня, прийшовши в Новгород, поставив кумир Перуна над рiкою Волховом, i приносили йому жертви люди новгородськi, яко богу.

Був же Володимир переможений похiттю до жiнок, [i] було йому приведено шiсть жон: Рогнiдь, що її посадив вiн на [рiчцi] Либедi, де ото є нинi сiльце Передславине, i вiд неї родив чотирьох синiв: Iзяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода i двох дочок: [Передславу та Премиславу]; вiд грекинi [вiн родив] Святополка; Biд чехинi [Аллогії] – Вишеслава, а він другої [чехині Малфріді] – Святослава [і] Станислава; від болгарини – Бориса і Гліба. І наложниць [було] у нього триста у вишгороді, триста – вБілгороді, а двісті – на Берестовім...

§ Поясніть причини гострих князівських усобиць.

§ У який спосiб Володимир став великим київським князем?

§ Визначте позицiю автора "Повicтi" щодо змальованих ним подiй. Чи згоднi Ви з нею?

№16

1.Що таке козацький реєстр? Які привілеї й обов`язки мали реєстрові козаки?

2.Зробіть порівняння положення України до та після підписання „Березневих статтей”

Питання для порівняння За укр. держав-ті За входженням до Росії
Статус укр.земель    
Характер влади    
Внутрішня політика    
Зовнішня політика    

3.Чому з найдавніших часів люди жили колективами? Простежте, як змінювалися форми співжиття людей.

4.Аналіз документа.


Читайте також:

  1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
  2. Антифеодальна боротьба селянства України: гайдамаччина, опришки, коліївщина
  3. Антифеодальна боротьба українського народу
  4. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
  5. Боротьба з кризою
  6. Боротьба з ожеледдю
  7. Боротьба з пожежами
  8. Боротьба з пожежами.
  9. Боротьба з половецькими ханами.
  10. Боротьба з проявами національної самосвідомості
  11. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
  12. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.




Переглядів: 573

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Покликання варягiв | Скарги послiв Богдана Хмельницького, вiдправлених на сейм у Варшаву (липень 1648 р.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.