• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Боротьба князя Данила Галицького з татарами

Князювання Олега

Помер Рюрик. Княжiння своє вiн передав Олеговi, що був iз його роду, вiддавши йому на руки сина свого Iгоря, бо той був дуже малий.

У piк 6390 [882].

Вирушив Олег [у похiд], узявши своїх воїнів – варягiв, чудь, словен, мерю, весь, кривичiв. І прийшов вiн до Смоленська з кривичами, i взяв город Смоленськ, i посадив у ньому мужа свого. Звiдти рушив вiн униз [по Днiпру] i, прийшовши, узяв [город] Любеч i посадив мужа свого.

І прибули [Олег та Iгop] до гip київських, i довiдався Олег, що [тут] Аскольд i Дiр удвох княжать. І сховав вiн воїв у човнах, а iнших позаду зоставив, i сам прийшов [на берег Днiпра], несучи Iгоря малого. А пiдступивши пiд Угорське [i] сховавши воїв своїх, вiн послав [посла] до Аскольда й Дiра сказати, що, мовляв: "Ми – купцi єсмо, iдeмo в Греки од Олега i од Iгоря княжича. Прийдiть-но оба до piднi своєї, до нас".

Аскольд же й Дiр прийшли. І вискочили вci iншi [вої] з човнiв, i мовив Олег Аскольдовi й Дiровi: "Ви оба не є нi князi, нi роду княжого. Я єсмь роду княжого. – І [тут] винесли Iгоря. А се – син Рюрикiв".

І вбили вони Аскольда й Дiра, i вiднесли на гору, i погребли [Аскольда] на гopi, яка нинi зветься Угорське i де ото нинi Ольмин двiр. На тiй могилi поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколая [Мирлiкiйського]. А Дiрова могила – за святою Ориною.

І сiв Олег, князюючи, в Києвi, i мовив Олег: "Хай буде се мати городам руським".

§ За яких обcтавин Олег прийшов до влади у Києві?

§ Дайте оцiнку дiям Олега.

№12

1.Що ви знаєте про побут, культуру й вірування східних слов`ян?

2.Зробіть порівняння суспільних станів козацтва і селянства періоду козацької республіки

3.Де, як і коли виникла Запорозька Січ? Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?

4.Аналіз документа.

Після кременецької ж війни [хана] Куремси Данило здійняв війну проти татар. Порадившися з братом [Васильком] і з сином [Львом], послав він [воєводу] Діонісія Павловича [і]взяв [город] Межибоже. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Волохів, а Львові - Побожжя і людей татарських.

Коли ж настала весна, послав [Данило] сина свого Шварна на Городок, і на Сімоць, і на всі [тамтешні] городи. І взяв він Городок, і Сімоць, і всі городи, що піддались татарам, Городеськ і [городи] по [ріці] Тетереву до Жедечева. Але возвягляни обманули Шварна: узявши тивуна [його], вони не дали йому тивунити, і Шварно прийшов [назад], узявши городи всі. А вслід за ним прийшли білобережці, і чернятинці, і всі болохівці [з покорою] до Данила.

Прислав також Миндовг [посла] до Данила: "Я пришлю до тебе Романа і новгородців, щоби він пішов до Возвягля, [а] звідти й до Києва". І призначив він строк [збору] коло Возвягля.

У рік 6766 [ 1258]. Данило тоді з братом [Васильком] рушили до Возвягля з великою силою, ждучи вісті од Романа і Литви. І стояв [Данило] на [ріці] Корчику днину, ждучи вісті од них, і пішов до Возвягля. Раніш послав він сина свого Шварна, щоб він оточив город і щоб ніхто ж не втік із них.

Воїв же було з ним п'ятсот, і городяни, бачивши мало ратників із князем, сміялися, стоячи на городській стіні. Але назавтра прийшов Данило із силою-силенною війська, із братом своїм [Васильком] і з сином Львом. І коли побачили [це] городяни, то страх напав на них, і не видержали вони, і здалися. І [Данило] город запаболив, а людей вивів і оддав їх на поділ - то брату своєму, а то - Львові, інших - Шварнові. І пішов він до себе додому, взявши город.

Коли ж Роман прийшов до города [Возвягля], то литовці, кинувшись на город, не побачили нічого, тільки самі головні [та] псів, що бігали по городищу. І [литовці] досадували і плювали, кажучи по-своєму "Янда", призиваючи богів своїх Андая і Диверикса і всіх богів своїх споминаючи, тобто бісів.

Потім Роман поїхав услід за отцем, узявши із собою трохи людей, а інших пустив додому. Данило ж і Василько раді були [йому]. А Лев поїхав до себе додому.

Литва тим часом, роздумавши [їхати додому], пустошила [землю Данилову], бо держали вони гнів [на нього]. Отож, поїхавши, пустошили вони довкола Луцька, а [цього] Данило не вiдaв, нi Василько. Тодi князi, що служили в Данила, i Васильковi люди – [тисяцький] Юрiй [Домажирич], Олекса [Орiшок] двiрський та iншi – поїхали на них. Але коли вони їxали на них, то тi примчали насупротив до притоки, i кiнники зiтнулися. [Литовцi] не видержали i повернули навтiкача, а вони, рубаючи їx i колячи, ввiгнали їx в озеро. Десять мужiв хапалися за одного коня, думаючи, що „кінь винесе нас", i при цiм тонули, бо ангел їx топив, посланий богом. І натонуло в озеро трупiв, i щитiв, i шоломiв, так що мiсцевi жителi велику користь мали, виволiкаючи їx.

Велика ж проти Литви була сiча. Побiдники славили Бога i святую владичицю Богородицю, i послали вони здобич Даниловi й Васильковi, i обрадувалися Данило й Василько божiй помочi, що [була] проти поганих. ...

У piK 6767 [1259]. А потiм [хан] Куремса рушив на Данила i на Василька; несподiвано вiн приїхав. Василько тодi збирався [на вiйну] у Володимирi, а Данило – у Холмi, [i] вони послали [гiнцiв] до Льва, щоби вiн поїхав до них.

Куремса ж, не перейшовши [рiки] Стиру, послав людей до [города] Володимира. А коли вїхало вiйсько противникiв до города, вийшли на них пiшi городяни i билися з ними крiпко, i вибiгли вони з города, прибули до Куремси i розповiли, що городяни крiпко борються з ними.

Данило ж i Василько все одно збиралися удвох, маючи нaмip битися з татарами. Але прилучилось ото за грiхи [нашi] загорiтися Холмовi через окаянну бабу – та про це ми потiм напишемо: про спорудження города, i прикрасу церкви, i про велику загибель його, так що вci жалкували, - i полум'я було таке, що зо всеї землi [Холмської] заграву [було] видiти. Haвіть i зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотiння сильного полум'я. І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, i повтiкали в лiсовi мiсця, i тому вони не могли зiбратися. Данило тодi зустрiвся з братом i втiшав його, що над бiдою, посланою Богом, не слiд поганськи тужити, а на Бога надiятися i на нього возложити печаль, – як воно й сталося...

У piк 6769 [1261]. Настала тиша по всiй землi, то в тi днi весiлля було у Василька-князя у Володимирi-городi. Став вiн оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернiгова, i був тодi [тут] брат Василькiв Данило-князь зобома синами своїми, i зi Львом i з Шварном, i iнших князiв багато, i бояр багато.

І коли була ж веселість немала у Володимирі-городi, то прийшла тодi вість Даниловi-князю i Васильковi, що Бурондай iде, окаянний, проклятий, i опечалилися цим обидва брати вельми. Biн бо прислав був [посла], так кажучи: "Якщо ви єсте мої спiльники – зустрiньте мене. А хто не зустрiне мене – той ворог мeні".

Ото ж Василько-князь поїхав назустрiч Бурондасвi зi Львом, синiвцем своїм. А Данило-князь не поїхав iз братом – вiн бо послав був замiсть себе владику свого холмського Іоaннa.

І поїхав Василько-князь зi Львом i з владикою назустрiч Бурондасвi, узявщи дари многі i пиття, i зустрiв його коло [города] Шумська. І прийшов Василько зi Львом i з владикою перед нього з дарами, а вiн великий гнів положив на Василька-князя i на Льва, а владика стояв у страху великому. А потiм сказав Бурондай Васильковi:" Якщо ви єсте мої спiльники – розмечiте ж городи свої вci".

І Лев розкидав [городи] Данилiв i Стiжок, а звiдти пославши [воїв], Львiв розметав. Василько ж, пославши [воїв], Крем'янець розметав i Луцьк.

Тим часом Василько-князь послав iз Шумська владику Іоаннa вперед до брата свого Данила. І владика, приїхавши до Данила-князя, почав йому розповiдати про те, що сталося, i про Бурондаїв гнів сказав йому. Данило тодi, убоявшися, втік у Ляхи, а з Ляхiв побiг в Угри.

§ як Вивважаєте, чому Данилу Галицькому не вдалося звiльнитися вiд золотоординського iгa?

№13

1.Назвіть причини виникнення козацтва. В яких документах вперше зустрічається згадка про козаків?

2.Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Олега та Ігоря”

3.Розкрийте причини, які зумовили гостру боротьбу князів за київський стіл у ХІ – ХІІІ ст..

4.Аналіз документа.

Боротьба Данила Романовича і мстислава Удалого проти нападу на Галичину угрiв i полякiв (1226 – 1227 рр.)

Мстислав же за радою облудних бояр галицьких оддав дочку свою меншу [Марiю] за королевича [Угорського] Андрiя i дав йому Перемишль. Але Андрiй, послухавши пiдступного [боярина] Семюнка Чермного, утік в Угри i почав пiднiмати рать. А коли настала зима, вiн прийшов до Перемишля. Тисячу тоді держав Юрiй [Домажирич], вiн здав Перемишль, а сам утік до Мстислава. Король [Aндpій] тим часом став у Звенигородi i послав воїв своїх до Галича, бо сам вiн не одважився їхати до Галича: сказали ото йому волхви yгopcькi, що коли вiн побачить Галич – не бути йому живим. І вiн через цю причину не посмiв пiти в Галич, бо вiрив волхвам. І Днicтep наводнився, не могли вони перейти.

Мстислав тим часом виїxав супроти [короля] з вiйськами. І подивилися вони однi на одних, i поїхали угри устани свої. З королем же був [воєвода лядський] Пакос-лав [Войцехович] з ляхами. А звiдти пiшов король до Теребовля i взяв Теребовль, i пiшов до Тихомля i взяв Тихомль. Звiдти ж прийшов вiн до Крем'янця i бився пiд Крем'янцем, i багато yгpiв побили й поранили.

Тоді ж Мстислав послав [боярина] Судислава [Бернатовича] до зятя свого, князя Данила, кажучи: "Не одступай од мене". І той сказав: "Я маю правду у серцi своїм".

Звiдти ж прийшов король до Звенигорода, а Мстислав виїхав [на нього] з Галича. Угри, отож, виiїxали супроти нього з королевих cтaнiв, i Мстислав бився з ними, i перемiг їх, i гнали [його вoї] за ними до cтaнiв королевих, рубаючи їх. Тодi ж Мартиниша вбили, воєводу королевого, i король розгубився i пiшов iз землi [Галицької] спiшно.

Данило тим часом прийшов до Мстислава з братом Васильком до Городка, i [воєвода] Глiб [Зеремiйович прийшов] iз ними обома, i мовили вони [Мстиславу]: "Пiди, княже, на короля. Biн же пополоханий ходить!" Але Судислав боронив йому [Мстиславу, йти], бо мав вiн облуду у серцi своїм: не хoтiв бо вiн пагуби королевi, тому що мав у ньому надiю велику, а король уже знесилився був.

У той же час Лестько ішов на поміч [королеві], хоча Данило боронив йому [це, казав] не помагати королеві. Оскільки той дуже сильно старався, то Данило й Василько послали людей своїх до [ріки] Бугу, не дали удвох йому прийти. І він, звідти вернувшись, пішов у свою землю, бо знемігся був, ходивши на війну.

А король угорський [Андрій] пішов в Угри. Тоді ж догнав [його] Ізяслав [Мстиславич] з облудним Жирославом, [і] пішли вони обидва з ним в Угри. ...

У рік 6735 [1227]. Почнем же розповідати про незчисленні битви і про страждання великі, і про часті війни, і про многі крамоли, і про часті заворушення, і про многі заколоти, бо змалку не було їм обом [Данилові й Васильку] спокою. Коли ж сидів Ярослав [Інгварович] у Луцьку, поїхав Данило в Жидичин поклонитися і помолитися святому Миколі. І звав його Ярослав до Луцька, і сказали і йому бояри його: "Візьми Луцьк, схопи тут князя їх”. Але він [ Данило] відповів: „Я приходив сюди молитву вчинити святому Миколі і не можу сього вдіяти”. І він пішов у Володимир.

А звідти, зібравши рать, послали вони обоє [ Данило й Василько] на нього ( двірського] Андрія, [боярина] Вячеслава [Товстого], [воєводу] Гаврила [Душиловича], [сідельничого] івана [Михалковича]. І коли той [Ярослав] виїхав [із Луцька], він був схоплений із жоною своєю. Схоплений же він був [боярином] Олексою Орішком: під ним бо був борзий кінь [і], погнавшись за ним [Ярославом], він узяв його поблизу города.

І заперлися лучани, але назавтра прийшов Данило й Василько, і здалися лучани. Брат тоді дав Василькові Луцьк і Пересипницю, а Берестій він йому раніше був дав.

§ Визначте причини „великого мятежу” у галицько – волинських землях.

№14

1.Які події послужили причиною скликання з`їзду князів у Любечі 1097р.? Які рішення прийняв Любечський з`їзд?

2.Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Я. Мудрого та В. Мономаха”

3.Як ви вважаєте період роздробленості – це стан подальшого розвитку суспільства чи стан занепаду і регресу в історії України?

4.Аналіз документа.

Із промови на Варшавському сеймi Л. Деревинського, шляхтича з Волинi (1620 р.)

...Саме у великих мicтax церкви запечатанi, церковнi мастки зруйнованi, в монастирях замiсть монaxiв тримають худобу. Перейдемо до князiвства Литовського: там уприкордонних з боку Москви мicтax робиться те саме. В Могильовi й Оршi церкви запечатанi, попи розiгнанi. В Пiнську зроблено те саме. З монастиря Дещинського зробили корчму. Через те дiти вмирають нехрещенi..., без шлюбу люди в розпутствi живуть. ...

...Хто додержує грецької вiри i не перейшов в унiю, той не може проживати в мicтi, мiряти лiктем i квартою i бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тiло померлого жителям мicтa i вiдкрито приходити до хворого з тайнами божими..., бiдняки не можуть добути води, через це виникають великi позови. ...Kpiм того, монaxiв, якi не пристали до унії, унiати хапають по Новогрудку i по iнших мicтax, роздягають на вiльному шляху i заарештовують. ... З невинних людей незаконно стягують грошовi суми. Коротко сказати: давно вже великi й нечуванi утиски терпить наш руський народ як у кopонi, так i в Великому князiвствi Литовському.

§ Яких утискiв зазнавало українське населення з боку шляхти?

№15

1.Назвіть причини і характер визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр?

2.Зробіть порівняння рис, притаманні християнству та язичництву

3.Охарактеризуйте державну діяльність перших київських князів. Визначте близькі моменти їх політики.

4.Аналіз документа.

З "Повісті минулих літ"

Боротьба між синами Святослава. Початок князювання Володимира

У рік 6485 [977]. Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, і приготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, і [люди], давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. І падало багато людей з мосту, і подавили [тут] і коней, і людей.

І Ярополк, ввійшовши у город Олегів, узяв волость його і послав шукати брата свого. І, шукавши, його не знайшли, та сказав один древлянин: "Я бачив учора, як спихнули його з моста". І послав Ярополк шукати його. І волочили трупи з рову од ранку й до полудня, і знайшли Олега насподі під трупами, і, винісши, поклали його на коврі. І прийшов Ярополк до нього, і плакав, і сказав Свенельду: "Дивись, адже ти сього хотів". І погребли Олега на [високому] місці коло города Вручого, і єсть могила його коло Вручого й до сьогодні. І взяв волость його Ярополк. А в Ярополка була жона - грекиня - [раніше] ж була вона черницею, та привів був її отець його Святослав і віддав її за Ярополка, бо гарна вона була з лиця.

Коли ж почув це Володимир у Новгороді, що Ярополк убив Олега, то, убоявшись, утік він за море. А Ярополк посадив посадників своїх у Новгороді і володів один у Русі...

У рік 6488 [980]. Прийшов Володимир з варягами до Новгорода і сказав посадникам Ярополковим: "Ідіте до брата мойого і скажіте йому: "Володимир іде на тебе, готуйся насупроти битися".

І сів він у Новгороді, і послав [отроків] до Рогволода, князя полоцького, мовлячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він тоді запитав дочку свою: "Чи хочеш ти за Володимира?" А вона сказала: "Не хочу я роззути Володимира, а Ярополка хочу". Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку. А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися.І прийшли отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогніді, дочки Рогволода, князя Полоцького. Володимир тоді зібрав воїв багато - варягів, і словен, і чуді, і кривичів - і пішов на Рогволода. У сей же час хотіли видати Рогнідь за Ярополка. І прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і синів його двох, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка.

І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі - межи Дорогожичем і Капичем, - і єсть рів [той] і до сьогодні.

Володимир тим часом послав до Блуда, воєводи Ярополкового [послів], обманливо мовлячи: "Посприяй мені! Якщо уб'ю я брата свойого - буду мати тебе за отця свойого і велику честь бо дістанеш ти од мене. Не я бо почав братів убивати, а він. Я ж того убоявся і прийшов на нього". І сказав Блуд до посланих Володимиром: "Я буду з тобою в приязні".

О злая облудо людськая! Як ото Давид говорить: "Той, що їсть хліб мій, підняв на мене облуду".

...Отак і Блуд зрадив князя свого, діставши од нього почесті многі. Сей і був повинен за ту кров.

Бо сей Блуд, запершись із Ярополком [у Києві], часто слав до Володимира [послів], кажучи йому іти на приступ до города з боєм, [а] сам замишляв убити Ярополка. Та [через] городян не можна [було] вбити його. Блуд, отож, не змігши, як би його погубити, замислив [учинити це] обманом, кажучи йому не виходити на битву з города. І мовив при цім Блуд Ярополкові: "Кияни посилають до Володимира, говорячи: "Іди на приступ до города з боєм. Ми видамо, -мовляв, - тобі Ярополка. Утікай із города".

І послухав його Ярополк, і побіг із города, і, прийшовши, заперся в городі Родні на усті Росі. А Володимир увійшов у Київ.

І обложили [вої Володимирові] Ярополка в Родні, і був голод великий у ньому, і єсть примовка й до сьогодні: "Біда, як у Родні". І сказав Блуд Ярополкові: "Чи бачиш ти, скільки воїв у брата твойого? Нам їх не перебороти. Тому мирися ти з братом своїм", - обманюючи його, це говорив вiн. І мовив Ярополк: "Нехай буде так". І послав Блуд до Володимира [посла], кажучи: "Збувся, мовляв, нaмip твiй. Я приведу, мовляв, Ярополка до тебе, а ти приготуй [людей] убити його". Володимир же, це почувши [i] увiйшовши у двiр теремний отчий, що про нього ми ранiш сказали, ciв тут iз воями i з дружиною своєю.

І сказав Блуд Ярополковi: "Пiди до брата свойого i скажи йому: "Що ти мeнi не даси – те я вiзьму". Пiшов тодi Ярополк, i сказав йому [боярин його] Варяжко: "Не ходи, княже. Уб'ють тебе. Утiкай в Печенiги i ти приведеш воїв".

І не послухав вiн його, i прибув Ярополк до Володимира. І коли входив вiн у дверi, пiдняли його два варяги двома мечами пiд груди, а Блуд зачинив дверi i не дав услiд за ним увiйти своїм. І так убитий був Ярополк.

Варяжко ж, побачивши, що вбито Ярополка, утік iз двору в Печенiги i багато воював з печенiгами проти Володимира. І той ледве прихилив його [до себе], поклявшись йому.

Володимир же став жити з жоною брата, грекинею, а була вона вагітна. Biд неї вiн i родив Святополка. А вiд гpixовного кореня лихий плiд буває. Тому що була раніш мати його черницею, а по-друге, [оскiльки] Володимир жив iз нею, не одружившись, то був вiн плодом перелюбства. Тим-то й отець його не любив, бо був вiн од двох батькiв: од Ярополка i вiд Володимира.

І став княжити Володимир у Києвi один. І поставив вiн кумири на пагорбi, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його [була] срiбна, а вус – золотий, i Хорса, i Дажбога, i Стрибога, i Сiмаргла, i Мокош. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, i приводили синiв своїх, i жертвували [їх цим] бiсам,. i оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхнiми земля Руськая i пагорб той. Але преблагий бог не хоче cмepтi грiшникам; на тiм пагорбi нинi є церква святого Василiя [Великого], як ото ми потiм скажемо. Та ми до попереднього повернемось.

Володимир же посадив Добриню, вуя свого, в Новгородi. І Добриня, прийшовши в Новгород, поставив кумир Перуна над рiкою Волховом, i приносили йому жертви люди новгородськi, яко богу.

Був же Володимир переможений похiттю до жiнок, [i] було йому приведено шiсть жон: Рогнiдь, що її посадив вiн на [рiчцi] Либедi, де ото є нинi сiльце Передславине, i вiд неї родив чотирьох синiв: Iзяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода i двох дочок: [Передславу та Премиславу]; вiд грекинi [вiн родив] Святополка; Biд чехинi [Аллогії] – Вишеслава, а він другої [чехині Малфріді] – Святослава [і] Станислава; від болгарини – Бориса і Гліба. І наложниць [було] у нього триста у вишгороді, триста – вБілгороді, а двісті – на Берестовім...

§ Поясніть причини гострих князівських усобиць.

§ У який спосiб Володимир став великим київським князем?

§ Визначте позицiю автора "Повicтi" щодо змальованих ним подiй. Чи згоднi Ви з нею?

№16

1.Що таке козацький реєстр? Які привілеї й обов`язки мали реєстрові козаки?

2.Зробіть порівняння положення України до та після підписання „Березневих статтей”

3.Чому з найдавніших часів люди жили колективами? Простежте, як змінювалися форми співжиття людей.

4.Аналіз документа.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. Антифеодальна боротьба селянства України: гайдамаччина, опришки, коліївщина
3. Антифеодальна боротьба українського народу
4. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
5. Боротьба з кризою
6. Боротьба з ожеледдю
7. Боротьба з пожежами
8. Боротьба з пожежами.
9. Боротьба з половецькими ханами.
10. Боротьба з проявами національної самосвідомості
11. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
12. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.

Переглядів: 1097