• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і склад нематеріальних ресурсів підприємства. Правовий захист нематеріальних ресурсів

Крім матеріальних ресурсів підприємства (фірми), до яких нале­жать основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність його діяльності впливають наявність та рівень ви­користання нематеріальних ресурсів.

До нематеріальних ресурсів (активів) належать ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підпри­ємству впродовж досить тривалого періоду. Головною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначення загального кон­кретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству.

За своєю природою нематеріальні ресурси виникають як наслідок нових унікальних знань, досвіду рідкісного використання певних видів ресурсів. Використання нематеріальних ресурсів забезпечує їх влас­ників недосяжними для конкурентів можливостями, тобто підвищує конкурентоспроможність підприємства на ринку. Наприклад, володіння ліцензією дає власникові право використовувати певне технічне до­сягнення. Зареєстрований товарний знак гарантує споживачеві уні­кальні властивості товару та його високу якість.

Нематеріальні ресурси часто називають інтелектуальною власні­стю підприємства. До неї належать об'єкти промислової власності, об'єкти, що охороняються авторським правом та суміжними правами, інші (нетрадиційні) об'єкти .

До об'єктів промислової власності відносять: винаходи; про­мислові зразки; корисні моделі; знаки для товарів та послуг; познач­ки про походження товару; "фірмове ім'я"; способи захисту від не­чесної конкуренції.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існу­ючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

Промисловий зразок. Розроблена автором або авторським ко­лективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві. Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбіно­ваним і застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Він вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу не відома в жодній з країн до фіксації його пріоритету.

Корисна модель. Результат творчої діяльності людини, об'єк­том якої може стати конструкційне розв’язання пристосування чи його частин. За законами України корисна модель відповідає умовам па­тентоспроможності, якщо вона є новою та промислово придатною.

"Фірмове ім'я", позначки про походження товару, товарні зна­ки та товарні марки – це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Елементами знака для товарів та послуг, логотипа компанії мо­жуть бути літери, слова, поєднання літер і слів, фігури будь-яких форм, поєднання кольорів, комбінації ліній, фігур, кольорів тощо. Товарний знак є об'єктом промислової власності, а його юридичний захист здійснюється на основі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», прийнятого 15 грудня 1993 р. Офіційну реєстрацію товарних знаків (ТЗ) виконує Держпатент України. Зареєстрований товарний знак, зазвичай, супроводжується буквою R у колі, іноді – позначенням ТМ (від англійської назви «trade mark», що часом дослівно перекладають як «торгова марка»). Елементами ТЗ не можуть бути: герби і прапори держав; емблеми, скорочення чи повні найменування міжнародних організацій; родові назви товарів; знаки, що дуже подібні до ТЗ відомих фірм.

Сьогодні доволі часто вживають таке поняття як «бренд» – впізнавану торгову марку на підставі фірмового імені, стилю, його елементів, іміджу фірми та просування його на ринку.

До об'єктів, що охороняються авторським правом та іншими суміжними правами належать: наукові, літературні, мис­тецькі твори; комп'ютерні програми; бази даних; топології інтеграль­них мікросхем; права виконавців; виробників фонограм та організацій мовлення.

До наукових, літературних, мистецьких творів відносять: опуб­ліковані і неопубліковані твори; промови; лекції, крім офіційних документів, державних символів та знаків, творів народного мистецтва; ідеї; концепції; твори, на які термін дії авторського права вже вийшов.

Під комп'ютерною програмою розуміють об'єктивну форму по­дання сукупності даних та команд, що необхідні для забезпечення функціонування комп'ютерів.

Топологією інтегральної мікросхеми називають зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

До нетрадиційних об'єктів відносять: раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, гудвіл, комерційну таємницю.

Раціоналізаторська пропозиція являє собою корисну рекомен­дацію, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві. На відміну від винаходів, вона може бути вже відомою на інших підприємствах або в інших галузях економіки, але на даному підприємстві має застосовуватись уперше. Раціоналізаторські про­позиції можуть виявлятися в удосконаленні техніки, що використо­вується, поліпшенні якості продукції, способів контролю, умов праці, техніки безпеки; у підвищенні продуктивності праці, ефективності використання енергії, матеріалів тощо.

Ноу-хау втілює певний досвід підприємства у якій-небудь сфері його діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій тощо. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобуття яких підприємство витрачає значні кошти. У буквальному перекладі "ноу-хау" означає "знати, як зробити".

Гудвіл означає сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доб­розичливість та прихильність споживачів тощо.

Комерційна таємниця. Сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може завдати йому шкоди.

Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту. До них належать патент та авторське право.

Патент. Документ, яким держава (державний орган) надає особі або підприємству виключне право використання зазначе­ного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник володіє монопольним правом на промислове або інше ко­мерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Авторське право є системою правових норм, що визна­чають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їх власник, або довірена особа чи підприємство.

Дозвіл на використання таких ресурсів називається ліцензією. Він передбачає, що користувач (ліцензіат) використовуватиме об'єкти промислової або інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну і сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).

Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених пев­них відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, або до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь період користування (паушальна виплата). Фак­тично паушальна виплата є платою за ліцензію.

Існують різні види ліцензій залежно від таких класифікаційних ознак як:

· обґрунтування дозволу на використання об'єк­та ліцензії: добровільні ліцензії та примусові. При цьому примусові ліцензії видаються дуже рідко;

· обсяги прав щодо використання ліцензії: звичайні, ексклюзивні та повні;

· характер об'єкта, що передається за ліцензійною угодою: патентна; безпатентна.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. II. Поняття соціального процесу.
7. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
8. III Етап: Складання карти ризиків авіакомпанії й ранжирування виявлених ризиків
9. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
10. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
11. III. Захист інтересів клієнта
12. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.

Переглядів: 980