• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Торговельні аспекти прав інтелектуальної власності в системі Світової організації торгівлі

Вплив прав інтелектуальної власності на міжнародну торгівлю

До інтелектуальної належить такий вид власності, яка, по-перше, є результатом розумової діяльності, а, по-друге, відповідним чином захищена законодавчо. Не кожен результат інтелектуальної праці, навіть геніальна ідея, є інтелектуальною власністю. Ідеї самі по собі не можуть бути предметом захисту, доки вони не будуть матеріалізовані у відповідних текстах, рисунках, схемах, діаграмах, відео- або аудіозаписах тощо. Навіть для всесвітньовідомого науковця Альберта Ейнштейна було недостатньо поділитися з колегами інформацією про відкриття теорії відносності і довести її математично. Для того, щоб ця теорія стала об’єктом інтелектуальної власності, Ейнштейну необхідно було б її записати і повністю описати, довести її абсолютну новизну та перспективи практичного застосування.

До інтелектуальної власності, де вклад людського інтелекту і творчості є явним, належать патенти, авторські права та промислові зразки. Патенти надають виключні (монопольні) права винахідникам за умови, що винахід, як заведено в міжнародній практиці, є технічним рішенням, яке має новизну та суттєві відмінності, і практичним засобом задоволення певних потреб. Авторське право як виключне право автора твору на його зміст і використання означає, що без дозволу автора або його правонаступників ніхто не може в жодному вигляді відтворювати або будь-яким іншим способом використовувати об’єкти авторського права (твори та художні цінності — книги, картини, малюнки, плакати, фотографії, статті, брошури, доповіді, лекції тощо). Промисловим зразком у міжнародній практиці є нове художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд та зовнішні ознаки (орнамент, поєднання кольорів і матеріалів, форма виробу, оригінальна упаковка тощо).

Крім того, інтелектуальна власність включає товарні знаки, географічні зазначення, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, нерозголошувану інформацію, в яких безумовно міститься результат інтелектуальної праці, але він не є таким явним, як в інших видах інтелектуальної власності: авторському праві, патентах та промислових зразках.

У сучасних умовах глобалізації господарських відносин права інтелектуальної власності перетворюють на важливі складові інтелектуального капіталу компаній, визначаючи їх конкуренто­здатність на світових ринках. Так, англійський дослідник Енні Брукінг визначає інтелектуальний капітал як нематеріальні активи, які поділяються на ринкові активи (марочні назви товарів і послуг, групи споживачів, повторюваність угод, портфель замовлень, канали розподілення, різноманітність контрактів та угод тощо), людські активи (сукупність колективних знань співробітників, їхні творчі та ділові здібності, якості, навички), інфраструктурні активи (технології, методи та процеси; включаючи корпоративну культуру, методи оцінки ризику, методи управління персоналом, фінансова структура, бази даних, методи комунікації тощо), а також такий актив, як інтелектуальна власність (ноу-хау, торговельні секрети, патенти, авторські права, торговельні марки товарів і послуг тощо) [4, с. 30—36]. Неважко помітити, що майже всі типи активів інтелектуального капіталу компанії можуть стати самостійними об’єктами інтелектуальної власності або суттєво сприяти їх створенню.

Передумови включення прав інтелектуальної власності до системи світової торгівлі

Необхідність обговорення у межах ГАТТ питань, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, виникла у зв’язку зі стрімким розповсюдженням у міжнародному торговельному обігу копій та аналогів товарів, які законно захищені патентами, товарними знаками, авторськими правами. Недостатня ефективність національних систем охорони прав інтелектуальної власності призвела до значних диспропорцій у торгівлі та використовувалася деякими країнами з протекціоністською метою. Підробка товарів та послуг, перетворившись у міжнародний бізнес, стала охоплювати дедалі ширший спектр товарів, причому створених як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Подібна практика стала причиною величезних фінансових втрат для промисловості ряду розвинутих країн внаслідок недоотримання значної частини прибутку від експорту фірм—виробників оригінальної продукції.

Перша спроба поставити питання щодо захисту прав інтелектуальної власності в рамках ГАТТ була зроблена у 1978 р. на Токійському раунді багатосторонніх торговельних переговорів (1973—1979 рр.). Тоді США та ЄС виступили з ініціативою укласти відповідну угоду з інтелектуальної власності, насамперед щодо фармацевтичної та хімічної продукції, а також програм електронних обчислювальних машин. У той час угода не була укладена, розв’язання проблеми фактично було відкладено ще на десять років — до початку роботи СОТ.

За цей час посилилась об’єктивна необхідність створення міжнародної системи захисту прав інтелектуальної власності при Генеральній угоді з торгівлі товарами. Це було зумовлено: процесами глобалізації в світовій економіці, які стимулювали поширення доступу на закордоні ринки і, відповідно, потребували підвищення мінімальних міжнародних стандартів захисту прав інтелектуальної власності; значним збільшенням питомої ваги високотехнологічних і наукомістких товарів у структурі світової торгівлі порівняно з минулим раундом переговорів; зростанням обсягів виробництва та реалізації (особливо на зарубіжних ринках) підробної продукції (насамперед відомих у всьому світі брендів) законних виробників; збільшенням тиску з боку відомих світових експортерів з вимогами захисту їхніх прав інтелектуальної власності на закордонних ринках; неадекватністю заходів захисту інтелектуальної власності в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO — World «Intellectual» Property Organization).

Ця проблема знову постала під час Уругвайського раунду переговорів у 1986 р., коли на конференції в Пунта-дель-Есте представники країн—членів ГАТТ домовилися про включення до порядку денного раунду питань торгових аспектів прав інтелектуальної власності. Метою цього було зменшення перешкод у міжнародній торгівлі при одночасному зростанні ефективності охорони прав на інтелектуальну власність. Питання були внесені до порядку денного, але на початку раунду країни, що розвиваються, насторожено поставилися до пропозиції створення мінімальних стандартів захисту власників інтелектуальної власності, хоча й підтримували ідею проведення дискусії щодо підробленої та піратської продукції. Така позиція була цілком зрозуміла, оскільки менш розвинуті країни очікували, що в результаті прийняття таких стандартів їм необхідно буде змінювати внутрішню політику щодо охорони прав інтелектуальної власності, і, крім того, це могло призвести до збільшення виплат за придбання ліцензій, що, в свою чергу, негативно вплинуло б на рівень собівартості та ціни виробленої за ліцензіями продукції. Проте з початком консультацій і переговорів пропозиції сторін зблизилися, й серед питань, які потребували негайного вирішення, сторони визначили такі:

— створення необхідних стандартів та принципів стосовно існування, обсягу та використання прав інтелектуальної власності (торговельні аспекти);

— розробка ефективних засобів дотримання цих прав;

— порядок розв’язання суперечок між країнами щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

— укладання тимчасових угод для реалізації досягнутих домовленостей.

Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності — ТРІПС (TRIPS — Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights) стала одним із найважливіших результатів Уругвайського раунду переговорів (1986—1994 рр.) у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Виняткова цінність Угоди визначається принаймні такими двома фактами:

— ставши органічною складовою пакета документів щодо створення Світової організації торгівлі, Угода значно розширила сферу регулювання міжнародних торговельно-економічних процесів;

— базуючись на попередніх багатосторонніх міжнародних угодах з питань захисту окремих видів прав інтелектуальної власності, Угода суттєво вдосконалила систему захисту прав інтелектуальної власності, встановивши мінімальні стандарти щодо їх захисту.

Угода ТРІПС набрала чинності з 1 січня 1995 р. і на сьогоднішній день є найвсеосяжнішою багатосторонньою угодою з інтелектуальної власності.

Структура Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Додаток 1С до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі) базується на таких принципах:

— встановлення стандартів охорони та виконання прав інтелектуальної власності;

— надання національного режиму охорони;

— надання режиму охорони країнам найбільшого сприяння;

— дотримання міжнародних конвенцій щодо охорони інтелектуальної власності.

У преамбулі до Угоди ТРІПС визначено п’ять основних напрямків, з яких виникла необхідність застосування нових норм та правил. Тому можна сказати, що методологічно Угода ТРІПС поділяється на п’ять частин для розв’язання таких проблем:

— застосування в міжнародній торговельній практиці принципів ГАТТ 1994 та міжнародних угод або конвенцій з інтелектуальної власності, які мають відношення до ТРІПС;

— забезпечення відповідними стандартами та принципами, що стосуються можливості надання, а також сфери дії і використання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності;

— забезпечення ефективними та відповідними примусовими засобами захисту прав інтелектуальної власності, що пов’язані з торгівлею, з урахуванням розбіжностей, що існують у національних законодавчих системах з цього питання;

— створення ефективних і швидких процедур для багатобічного запобігання та врегулювання суперечок між урядами;

— розробка заходів перехідного періоду, спрямованих на максимально повну участь у кінцевих результатах переговорів [1, с. 337].

А з юридичного погляду Угода ТРІПС як міжнародний правовий документ складається з семи розділів і містить 73 статті:

Частина І. Загальні положення та основні причини

Частина ІІ. Стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності

1. Авторське право та суміжні права

2. Товарні знаки

3. Географічні зазначення

4. Промислові зразки

5. Патенти

6. Компонування (топографії) інтегральних мікросхем

7. Захист нерозголошуваної інформації

8. Контроль за практикою антиконкурентних дій у договірних ліцензіях

Частина ІІІ. Захист прав інтелектуальної власності

1. Загальні зобов’язання

2. Цивільно-правові та адміністративні процедури і засоби правового захисту

3. Тимчасові заходи

4. Спеціальні вимоги щодо заходів на кордоні

5. Кримінальні процедури

Частина IV. Набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власностні та відповіді процедури INTER PARTES

Частина V. Запобігання та врегулювання суперечок

Частина VІ. Домовленості на перехідний період

Частина VІІ. Інституційні домовленості: заключні положення

У першій частині Угоди ТРІПС сформульовані загальні положення й основні принципи міжнародної торгівлі результатами інтелектуальної праці, зокрема, принцип національного режиму, відповідно до якого громадянам іноземних держав надається режим не менш сприятливий, ніж режим, що надається власним громадянам (спеціально сформульований у контексті захисту прав інтелектуальної власності). Частина І також містить положення про режим найбільшого сприяння (РНС), тобто поширення на громадян усіх держав будь-якої переваги, наданої в цій царині громадянам будь-якої іншої країни, навіть якщо такий режим стає сприятливішим, ніж для своїх громадян.

ТРІПС зобов’язує країни-члени дотримуватися міжнародних багатосторонніх конвенцій щодо охорони прав інтелектуальної власності, а саме Паризької конвенції (1967, ст. 1—21), та Додатку Бернської конвенції про захист творів літератури та мистецтва (1971) (за винятком ст. 6-bis, яка стосується «морального права автора»).

У другій частині Угоди TРІПС подані різноманітні види інтелектуальної власності. По відношенню кожного об’єкта правового захисту Угода домагається гарантій того, щоб відправною точкою для відповідних стандартів захисту інтелектуальної власності, що існують у всіх країнах—учасницях цієї Угоди, були взяті основні зобов’язання вже існуючих міжнародних конвенцій з питань захисту прав окремих видів інтелектуальної власності, прийнятих у різний час, зокрема, Паризької конвенції про захист промислової власності (1967 р.) та Бернської конвенції про захист літературних і художніх творів (1971 p.).

Угода ТРІПС встановила додатково ряд нових стандартів більш високого рівня захисту прав у тих ділянках, де вони вважалися неадекватними.

Так, стосовно авторського права Угода прирівнює комп’ю­терні програми до літературних творів, а це означає, що вони охороняються тепер так само, як літературні твори за Бернською конвенцією. Крім того, Угода передбачає захист баз даних.

Ключовим доповненням до чинних міжнародних норм у частині авторського права є також положення про право на здійснення комерційного прокату (оренди), відповідно до якого автори комп’ютерних програм та кінематографічних творів та їх правонаступники мають право дозволяти або забороняти прокат оригіналів або копій авторських творів широкому загалу. Передбачено також захист прав виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та радіомовних організацій. Виконавці отримали права захисту від несанкціонованих записів їхніх виступів, а також їх відтворення (ефірного мовлення чи прямої публічної трансляції виконань виступів у прямому ефірі для широкого загалу). Виробники фонограм — право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане відтворення своїх фонограм. Термін захисту, що надається виконавцям та виробникам фонограм, триває принаймні до закінчення 50-річного періоду. Мінімальні стандарти захисту прав передбачено і для інших видів інтелектуальної власності.

Частина ІІІ Угоди присвячена найактуальнішій проблемі міжнародної торгівлі — захисту прав інтелектуальної власності. В ній сформульовані загальні зобов’язання сторін, а також визначені процедури та засоби захисту прав інтелектуальної власності.

Наступна частина Угоди регулює процес набуття та підтримання чинності прав інтелектуальної власності та здійснення відповідних процедур між сторонами. Це передовсім стосується запобіжних заходів щодо скорочення захисту прав інтелектуальної власності, їх охорони щодо знаків послуг, застосування загальних принципів до процедур у сфері прав інтелектуальної власності, а також порядку перегляду рішень.

Як і в усіх Угодах СОТ, у ТРІПС передбачені заходи щодо запобігання, а в разі необхідності — врегулювання суперечок (Частина V). Згідно з принципом прозорості ці заходи передбачають публікації і надання країнам—Членам СОТ інформації (крім конфіденційної) та повідомлення до Ради ТРІПС.

Домовленості про перехідний період (Частина VI) стосуються різних термінів приведення національних законодавств, інструкцій і правил у відповідність до положень Угоди, деяких винятків для країн, що розвиваються, а також вимоги не вживати будь-яких заходів, які б спровокували зниження рівня захисту прав інтелектуальної власності. Для розвинутих країн перехідний період закінчився 1 січня 1996 р., для країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, — 1 січня 2000 р., а для найменш розвинених країн перехідний період закінчиться 1 січня 2006 року [1, с. 365].

Остання (VII) Частина Угоди ТРІПС — «Інституційні домовленості»: заключні положення — містить положення та домовленості щодо створення Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, міжнародного співробітництва, порядку і процедури внесення змін до Угоди, а також умов та правил вжиття винятків щодо безпеки.

Читайте також:

1. CMM. Модель технологічної зрілості. Зрілі і незрілі організації.
2. D – моделювання в графічній системі КОМПАС
3. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
4. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
5. PR-відділ організації: переваги і недоліки
6. TEMA 13. МОТИВАЦІЯ РОБОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
7. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
8. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
9. А/. Право власності.
10. Автомати для комбінованої торгівлі
11. Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір
12. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ

Переглядів: 1249