ДЖЕРЕЛА

МЕТА

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 17

ТЕМА: «Досягнення і складнощі українізації»

Виявити основні напрями політики українізації, її здобутки й проблеми; розвивати у студентів уміння, спираючись на аналіз різноманітних джерел, давати характеристику суспільним процесам.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

З виступу Олександра Шумського на Травневому (1927р.) Пленумі ЦККП(б)У

«Російський комуніст править в партії з підозрою і недружелюбністю. Він править при підтримці нікчемних малоросів, які в усі епохи за своєю суттю були лицемірними, по-рабському нечесними і зрадливими. Тепер він співає про свій фальшивий інтернаціоналізм, віддає з байдужим виглядом все українське і завжди готовий наплювати на нього (часом по-українськи), якщо це дасть йому можливість зайняти кращу посаду».

«Що мене цікавило в національному питанні за радянської влади і що я вважав найважливішим у цій справі? ...Найважливішим, першорядним я вважав переведення на українську мову життя партії як сили керівної, рушійної й ідейно запліднюючої суспільно-культурне будівництво українського народу. Мова є засіб спілкування людей, засіб виховання, душа народу, інструмент його культурного прогресу. Без оволодіння цим інструментом і оволодіння ним досконало кадрами КП(б)У, від членів ЦК і до секретарів осередків, неможлива культурна революція українського народу і його просування по шляху до комунізму».

З памфлету Миколи Хвильового «Апологети писаризму» (1926 р.)

«Ми під впливом своєї економіки прикладаємо до нашої літератури не «слов'янофільську теорію самобутності», а теорію комуністичної самостійності. Правда, ця теорія наших москвофілів«європенків» може налякати, але нас, комунарів, вона зовсім не лякає і навіть навпаки. Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна.

Отже, оскільки наша література стає нарешті на свій власний шлях розвитку, остільки перед нами стоїть таке питання: на яку із світових літератур вона мусить взяти курс.

Статистичні дані про перебіг українізації в 1922—1927рр.

Основні показники	1922 р. (%)	1927 р. (%)
Українців серед службовців Українців серед урядовців Українців у ЦК Ведення діловодства українською мовою Шкіл з українською мовою викладання Вузів з українською мовою викладання Книжок українською мовою Газет і часописів українською мовою	немає даних - -

У всякому разі не на російську. Це рішуче і без всяких заперечень. Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи б не дали Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватись на московське мистецтво. Справа в тому, що російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування. Отже, вигодовувати на ній наше молоде мистецтво - це значить затримати його розвиток. Ідеї пролетаріату нам і без московського мистецтва відомі, навпаки, ці ідеї ми, як представники молодої нації, скоріш відчуємо, скоріш виллємо у відповідні образи. Наша орієнтація - на західноєвропейське мистецтво, на його стиль, на його прийоми».

З памфлету Миколи Хвильового «Україна чи Малоросія?» (1926 р.)

«Во ім'я російської молоді, во ім'я російського мистецтва, що буде творитись на території Московії, - і в ім'я його ми б'ємо на сполох. Велика російська література не здібна виховати сильну й здорову, цільну й залізну людину, що буде мати крицеві нерви і не полізе рачки від тих ідеалів, які спалахнули в останній революції. Велика російська література не здібна підтримувати огонь надзвичайної віри в правду горожанських баталій, в неминучість приходу «далекої загірної комуни».

З листа Йосифа Сталіна до Лазаря Кагановича та інших членів Політбюро ЦК КП(б)У (1926р.)

«Мав бесіду з Шумським...

1.Він вважає, що українізація йде туго, на українізацію дивляться як на повинність, яку виконують неохоче, виконують з великим відтягненням. Він вважає, що зростання української культури і української інтелігенції йде швидкими темпами, якщо ми не візьмемо у свої руки цей рух, він може пройти мимо. Він вважає, що на чолі цього руху повинні стати такі люди, які вірять у справу української культури, які знають і хочуть знати цю культуру, які підтримують і можуть підтримувати наростаючий рух за українську культуру...

2. Він вважає, що для виправлення цих хиб потрібно передусім змінити склад партійної і радянської верхівки під кутом зору українізації, що тільки за цих умов можна створити перелом у кадрах наших робітників на Україні в бік українізації...

Мої думки з цього приводу:

Шумський не бачить, що при слабкості корінних комуністичних кадрів на Україні цей рух, очолюваний часто-густо не комуністичною інтелігенцією, може набрати подекуди характеру боротьби ...проти «Москви» взагалі, проти росіян взагалі, проти російської культури та її найвищого досягнення - ленінізму. Я не буду доводити, що така небезпека стає все більш і більш реальною на Україні. Я хотів би тільки сказати, що від таких вад не вільні навіть деякі українські комуністи. Я маю на увазі такий всім відомий факт, як статтю відомого комуніста Хвильового в українській пресі... Шумський не розуміє, що оволодіти новим рухом на Україні за українську культуру можна, лише борючись з крайнощами Хвильового в рядах комуністів».

З резолюції Пленуму ЦК КП(б) У «Про підсумки українізації» (2-6 червня 1926 р.)

«Соціальне коріння російського шовінізму на Україні залягає в товщі російського міського міщанства (буржуазії) та в інтелігентсько-спецівському прошарку.

При цьому треба підкреслити, що російський шовінізм на Україні має міцну підтримку в масах російського міщанства поза Україною. За його спиною старі, далеко не вижиті забобони щодо «українського діалекту», щодо переваги російської культури і та ін. (розмови про переваги російської культури і висування положення про неминучість перемоги більш високої російської культури над культурою більш відсталих народів - українського, азербайджанського, киргизького та ін. - є не що інше, як справа закріпити панування великоросійської національності») - говорить постанова XII з'їзду РКП(б).

Партія мусить вести рішучу боротьбу власних рядах, і в пролетарських масах проти забобонів російської та русифікованої частини пролетаріату, проти перекручень інтернаціоналізму, проти псевдо інтернаціоналізму, русотяпства, шовінізму

...Рішуче борючись проти пережитків російського шовінізму, що є головною перешкодою до розв'язання національного питання, партія мусить водночас боротися і проти українського шовінізму».

Завдання А. Проаналізуйте джерела відповідно до мети роботи. Згадайте зміст попередньої роботи, а також вивченого на попередніх уроках матеріалу й спробуйте визначити причини політики українізації. Чи можна цю політику назвати новою в національному питанні?

Завдання Б. Проаналізуйте джерела за таким планом:

1. Основні напрями українізації.

2. Успіхи українізації.

3. Складнощі й помилки на шляху українізації (з погляду О.Шумського).

4. Застереження проти українізації з боку московської партійної верхівки (з погляду Й.Сталіна). Як ви гадаєте, чи політика опори на місцеві кадри, що почалася в 1923 році, була пов'язана з виступами Х.Раковського на ХП заїзді РКТЦ(б) і статтею В.Леніна «До питання про національності, або про «автономізацію»? Обґрунтуйте свою думку.

Завдання В. Ознайомтеся з джерелами й дайте відповіді на питання:

1. Що означає слово «українізація», у чому вона виявлялася?

2. Які основні досягнення українізації ви можете назвати?

3. З чим у цій політиці не були згодні О.Шумський і М.Хвильовий? Чи згодні ви з їхньою позицією?

4. Як ви гадаєте, яку мету мала українізація?

5. Схарактеризуйте позицію Й.Сталіна.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Це дослідження можна проводити і як на парі, так і вдома, як підгрупою, так і цілою групою. Слід пам'ятати, що узагальнення тут має виходити зі змісту роботи. Тому викладачеві слід активізувати використання учнями знань, здобутих на попередніх уроках. Можна поставити завдання з прогнозування дальшої долі українізації, виходячи зі складнощів у її проведенні та ставлення до неї Москви. Доречні будуть і питання стосовно долі послідовних прихильників українізації. Наприклад: у 1933 році пострілом у скроню обірвав своє життя Микола Хвильовий; відбувши заслання, у вересні 1946 року кінчив життя самогубством О.Шумський. Відомий на Заході політолог Абдурахман Авторханов, спираючись на рядки з передсмертного листа М. Скрипника, який також заподіяв собі смерть, вважає, що самогубство було останнім аргументом в осудженні сталінської політики". А як вважаєте ви?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДЖЕРЕЛА	\|	ДЖЕРЕЛА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.