Поняття літературної мови

Літературна мова– це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує різні сфери діяльності, культурні потреби людей: державні й громадські установи, освіту, науку, пресу, художню літературу, театр, побут тощо. Літературна мова протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам.

Літературна мова має дві форми – усну й писемну. Українська літературна мова характеризується уніфікованістю, унормованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Українська літературна мова сформувалась на основі південно-східного діалекту, ввібравши в себе окремі риси північних та південно-західних діалектів.

Літературна мова виникає з появою письма, і спершу літературною мовою вважали мову книжну. Але з поширенням культури в усній мові в ній поступово закріплюються основні норми, властиві літературній книжній мові. Особливо зближується літературна мова з книжною тоді, коли в літературі починають широко використовуватись елементи живої народної мови.

Отже, національна мова охоплює як літературну мову, так і територіальні діалекти, розмовну лексику, жаргони, а літературна мова шліфується майстрами слова, словниковий склад у ній відібраний з лексичного багатства загальнонародної мови; значення і вживання слів, вимова й правопис регламентовані, словотворення здійснюється за загальноприйнятими зразками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українська мова – мова державна	\|	Мовна норма

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.