Поняття лексики. Слово як одиниця мови

Лексика (гр.lexis-слово) – це словниковий склад мови, сукупність усіх слів, що вживаються в мові. Лексикою також називають окремі шари або групи слів (терміни, професійна лексика), сукупність слів, які вживаються автором тексту в його творах.

Розділ мовознавства, який вивчає лексику мови, називається лексикологією. Лексика може вивчатися з різних поглядів: з погляду словникового складу мови в цілому, його кількісного обсягу, з погляду значення слів, природи і типів значень (семасіологія), з погляду походження, змін в їхньому значенні й звуковому оформленні, зв’язків із іншими словами даної та споріднених мов (етимологія) тощо. Окремо розглядаються ономастиката фразеологія.

Основний предмет лексикологічних досліджень – слова та фразеологічні одиниці.

Слово– самостійна, наділена одним або кількома граматичними значеннями одиниця мови, яка передає одне або більше лексичних значень, легко відтворюється і є будівельним матеріалом для речень.

Лексичне значення (семантика) – це реальний, предметно-речовий зміст слова, який визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям.

Слово в мові повинно вживатися в його загальноприйнятому лексичному значенні. Відхилення від значення слова може призвести до непорозуміння, а то й до неправильного тлумачення сказаного.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Науковий стиль, його основні ознаки	\|	Групи слів за їх лексичним значенням (синоніми, омоніми, пароніми) в науковому та офіційно-діловому стилях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.