Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

С.О. Яковлєва-Носарь

ЛАНДШАФТНА АРХІТЕКТУРА

СЛОВНИК-ДОВІДНИК ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів ІV-го курсу

галузь 0901 «Сільське і лісове господарство»

напрям 6.090103 «Лісове і садово-паркове господарство»

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № 5

від 25.12.2009 р.

Запоріжжя

УДК: 712 (038)

ББК: Н87я2

Ландшафтна архітектура: Словник-довідник до самостійної роботи/ Укладач: Яковлєва-Носарь С.О. – Запоріжжя: ЗНУ, 2009. – 55 с.

У виданні наведено тлумачення основних термінів і понять ландшафтної архітектури, що найбільш широко використовуються в теоретичному і прикладному аспектах при створенні спеціалізованих об’єктів.

Головна мета словника-довідника – розширити і поглибити знання студентів з теоретичного курсу, оптимізувати їх самостійну роботу.

До багатьох наведених у виданні термінів і понять подано схематичні зображення, що поліпшує запам’ятовування матеріалу і дає змогу студентам більш чітко їх відрізняти.

Словник-довідник розрахований на студентів IV-го курсу напряму «Лісове і садово-паркове господарство» біологічного факультету ЗНУ.

Рецензент О.В. Дубова

Відповідальний за випуск В.О. Лях

ВСТУП

Курс «Ландшафтна архітектура» ознайомлює студентів зі специфікою та особливостями проектування і будівництва спеціалізованих садів і парків з врахуванням їх функціонального різноманіття.

В результаті вивчення цієї дисципліни у студентів формуються теоретичні знання щодо архітектурно-планувальних засобів улаштування садів і парків різних функціональних типів як на основі штучно створенного ландшафту, так і на природних територіях.

Крім того, в ході вивчення курсу «Ландшафтна архітектура» відбувається ознайомлення з класифікацією парків, номенклатурою їх елементів, прийомами функціонального зонування; встановлюється специфіка проектування і будівництва спеціалізованих об’єктів ландшафтної архітектури; аналізується роль рельєфу, води, садово-паркових споруд, рослинності, малих архітектурних форм в структурі спеціалізованих садів і парків.

Значне місце в оволодінні студентами знаннями з курсу «Ландшафтна архітектура» посідає самостійна робота, що сприяє формуванню наукового мислення, критичного аналізу літературних даних, оптимізує використання одержаних знань в прикладному аспекті. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти проводити передпроектні роботи, складати проекти озеленення будь-якої території, використовуючи нормативні документи, проводити естетичну та санітарно-гігієнічну оцінку ландшафту, створювати різні типи ландшафту, а також оформлювати природні й декоративні водойми та малі архітектурні форми.

Дане довідкове видання призначене для більш повного оволодіння студентами теоретичними знаннями, формування професійної лексики, розуміння і вільного оперування спеціальними термінами і поняттями, що знайшли широке застосування в практиці ландшафтної архітектури.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Ажурний – наскрізний, прозорий; у садово-парковому мистецтві ажурна крона.

Акваріум – водойма, спеціальний резервуар, призначений для утримання водних тварин і рослин. Може бути під відкритим небом і в приміщенні.

Акведук – водопровід для доставки води з віддалених джерел. Як декоративний елемент оформлення садово-паркового простору уведений у романтичні сади другої половини XVIII ст.

Акцент – прийом, оснований на найбільш сильному протиставленні і підкресленні якої-небудь деталі у загальній пейзажній картині за величиною, положенням у просторі, освітленості або кольором.

Алегорія – уособлення деяких понять, зображення їх через асоціативно близькі, конкретні образи, істоти і предмети.

Алея – пішохідна або проїжджа дорога у парку, обсаджена з двох боків деревами, чагарниками одного виду, що ростуть на рівній відстані один від одного. Потрійна алея зазвичай складається з чотирьох паралельних рядів дерев з виділенням центрального проїзду і двох бічних шляхів для пішоходів. Для російських садибних парків були характерні алеї зі зближеним до 1,5 – 2,0 м розташуванням дерев у рядах, які утворювали мов би готичне склепіння.

Альпінарій – кам’янистий сад, зазвичай у вигляді гірки. Характерним є сполучення низькорослих рослин зі скелями, водою. Відтворює в мініатюрі красоту гірського ландшафту.

Альтанка – паркова споруда легкої ажурної конструкції, первинно високий балкон або виступ. З’явилася в парках епохи Барокко. Призначалася для захисту від сонця і дощу, надавала можливість милуватися оточуючим пейзажем (парк Володимирська гірка, м. Київ). Альтанка завжди була архітектурною деталлю будь-якої будівлі. Іноді це просто фрагмент бельведера, що виступає. Найбільш ефектно виглядає в тих місцях, де ділянка закінчується крутим спуском або урвищем.

Американський сад – різновид етнографічних (історичних) садів. За стилем вони є пейзажними: сади-луки, сади-прерії, сади-пустелі. Такі сади максимально наближені до оточуючої природи і потребують мінімального догляду. Газон найчастіше відсутній, до будинку прилягає мощений майданчик, на якому розташований куточок для відпочинку із садовими меблями, басейн, вогнище, жаровня для барбекю, дитячий майданчик. Домінуючими рослинами є злаки.

Амплі – підвісні посудини для рослин, що спускаються донизу (ампельних).

Амфітеатр (від грец. amphi – оточення) –в Давній Греції і Римі амфітеатри зводилися круглої і напівкруглої форми зі сходинковими місцями для глядачів, що оточували арену для вистав. Улаштовувалися на природному або штучному схилі. В епоху класицизму в регулярних парках у вигляді невеликих амфітеатрів улаштовувалися місця для глядачів у так званих «зелених театрах».

Амфора – глиняний глечик з вузьким горлом і двома ручками, призначений для оздоблення парків. У давніх греків і римлян використовувався для зберігання вина, олії, зерна.

Анаграма – елемент квіткового партеру, перші літери ім’я або псевдоніма. Приклади – паретри парків Vignanello, Castello, Ruspoli (Італія).

Англійський парк – пейзажний парк, тобто ландшафтна композиція, виконана у прийомах наслідування та імітації природи з притаманними цій композиції елементами: водоймами, галявинами, луками, групами дерев і чагарників, гаями, мальовничо спланованими доріжками і алеями.

Англійський партер – відомий як трав’яний партер (на відміну від французьких квіткових). Іноді облямований бордюром. При улаштуванні англійських партерів в основному використовуються трава і пісок.

Ансамбль – у садово-парковому мистецтві просторово і функціонально пов’язана сукупність архітектурних споруд, рельєфу, рослинності водойм та інших елементів ландшафту, які утворюють цілісну композицію. Ансамбль складається на протязі тривалого історичного періоду шляхом поступового розвитку, доповнення або в ході одночасного будівництва. Основними ознаками ансамблю є наявність ідейно-художнього задуму, узгодженість пропорцій, ритму, підпорядкованість головних і другорядних елементів, використання естетичних якостей місцевої ландшафтної ситуації, а також можливість зорового сприйняття загальної об’ємно-просторової композиції.

Антураж – оточення, зовнішнє середовище, тло. Рослинні композиції часто стають антуражем по відношенню до архітектурних споруд, монументів.

Анфілада – ряд кімнат та інших приміщень, розташованих послідовно по одній осі. У ландшафтних композиціях анфіладність «зелених приміщень» актуальна при плануванні вузьких і довгих ділянок.

Аптекарський город, травник – огороджений сад для вирощування лікарських і плодових рослин (духм’яних трав і квітів, овочів, чагарників). Часто розташовувався у захищених від вітрів місцях біля стін монастирів, на південних схилах річкового берега.

Арабески – 1) вид складного орнаменту, який складається зі стилізованого листя, квітів, геометричних фігур, іноді надписів на арабській мові; 2) один з видів оформлення партеру.

Аранжування – розташування квітів і листків у букеті, вазах, корзинах, гирляндах, вінках.

Арборетум, дендрарій (від лат. аrbor – дерево) – дендрологічний сад, який призначений для акліматизації рослин із різних кліматичних зон. Часто входить до складу великих ботанічних садів, парків, іноді включає в себе прогулянкові алеї, галявини, лужки. Має наукове, художнє і господарське значення.

Арка – перекриття, що спирається на дві вертикальні опори напівциркульної або стрільчастої форми, виконані із різних матеріалів.

Аркада (від фр. аrcade і лат. arcus – дуга) – ряд арок, що спираються на стовпи і колони. Широко застосовується при улаштуванні лоджій, галерей; позначає головний вхід у парк, на виставкову територію тощо.

Архітектоніка – у декоративній дендрології означає структуру крони; визначається її розмірами, формою, характером розгалуження пагонів і гілок, красотою їх взаємного розташування.

Архітектура – будівельне мистецтво; особливий вид творчої діяльності людини, в результаті якої створюються твори, що включають у себе єдність матеріальної культури суспільства та мистецтва.

Архітектурна графіка – особливий вид графічного мистецтва, за допомогою якого зображується об’єкт проектування або реконструкції.

Архітектурно-планувальна організація парку – порядок розміщення основних паркових центрів, функціональних зон, пішохідних і транспортних комунікацій; композиційна схема, що відбиває взаємозв’язок штучних і природних компонентів ансамблю (насаджень, водойм, будівель, монументів тощо).

Архітектурний сад – тип саду, в якому переважають садові будівлі, архітектура та інші штучні споруди.

Асиметрія – таке поєднання і розподіл об’ємно-просторових елементів, за якого відсутні осі симетрії.

Асортимент – підбір різних видів дерев, чагарників і трав’яних рослин, які використовуються для озеленення даної місцевості або даного об’єкта.

Атриум – споруда, що оточена арками, колонадою; відкритий дворик, звичайно з невеликим декоративним басейном у центрі, теплолюбними рослинами, скульптурою.

Ах-ах – штучна ландшафтна споруда у вигляді нешироких каналів або рвів з водою і укріпленими берегами. Улаштовувалася по периметру парку і слугувала перешкодою проходу у неустановленому місці, замінюючи огородження. Вперше цей термін (іноді можна зустріти іншу назву – «ха-ха») був уведений в теорію ландшафтного мистецтва англійцем С. Світцером у 1915 р.

Багатоплановість – ряд візуальних планів, що послідовно змінюються, у парках, лісопарках, відокремлених один від одного кулісами, сприймаються на достатній відстані.

Балюстрада – споруда, що являє собою наскрізну огорожу терас, підпірних стін, сходів, і складається із фігурних стовпчиків – балясин. У парках оформлюється скульптурою, кам’яними вазами.

Басейн (від фр. bassin) – у природному ландшафті басейн – сукупність притоків даної ріки, озера тощо, а також площі стоку поверхневих вод у водойму. Басейн у саду або парку – штучно побудована водойма для купання, плавання, оздоровчих водних процедур, спортивних змагань. Басейн може бути критий або відкритий.

«Башта Паладіна» – садовий павільйон у формах мусульманської архітектури, характерний для англійських пейзажних садів.

Бельведер – вишка, надбудова на будинку, бесідка на підвищенні, звідки відкривається красивий вигляд на околиці, перспектива на парк.

Берсо (від фр. berceau – арка), біндаж – звідчаста алея, утворена за допомогою напівкруглих в’язаних каркасів, на яких змикаються крони дерев (липа, граб); ділянка саду, оточена звідчастими алеями. Використовувався в садах і парках епохи барокко.

Бесідка – паркова відкрита споруда, покриття якого стоїть на колонах або стовпі. Призначена для створення тіні, для захисту від дощу, а також для відпочинку, бесіди, читання і настільних ігор.

Благоустрій – заходи, що проводяться в населених пунктах для покращення умов життя населення: озеленення, санітарне очищення, боротьба із забрудненням повітряного басейну, захист від шуму, освітлення.

Бонсай – мистецтво вирощування карликових дерев, з яких японці створювали мініатюрні сади.

Бордюр (від фр. bordure, англ. border) – низькі й вузькі смуги квіткових рослин, трав, чагарників, що посаджені по контуру газону, клумби, по краях доріжки. Бордюр завширшки 10 – 50 см називають рамкою або облямівкою.

На думку англійських дизайнерів, бордюр (бордер) – це широка безперервна смуга вільної форми з невисоких або різної висоти чагарників і багаторічних трав’янистих рослин, які висаджені групами.

Фігурні бордюри більш ефектні: зигзагоподібні з ординарами, прямокутно-ламані, з напівколами. При створенні лінійних бордюрів з акцентами квадратні акценти можуть бути однієї породи, а центральні рослини підбирають за принципом контрасту.

Боскет (від англ. bosket – корзина) – замкнена ділянка з насадженнями, звичайно правильної геометричної форми, обсаджена стриженими деревами і чагарниками у вигляді щільної живої огорожі. Замкнені простори всередині боскетів (в епоху барокко) називалися кабінетами або зеленими залами. У боскеті розміщують також фонтан, квітник, зелений театр, невеликий басейн, рідше – плодові насадження, дерева-екзоти.

Ботанічний сад – зелений масив, призначений для науково-дослідницької і культурно-просвітницької роботи в галузі ботаніки, рослинництва і озеленення населених місць.

Боулінгрин (від англ. bowling green) – газон для ігри в кеглі, середня частина якого виконана у вигляді плоского котлована. Використовувався у парках і садах епохи барокко.

Букетні насадження – прийом формування паркового пейзажу за допомогою садіння декількох саджанців в одне гніздо. Букетну групу також можна утворити садінням на пень молодого дерева, щоб створити умови для розвитку бічних пагонів.

Бульвар – широка озеленена смуга, що виділяється на проїжджій частині по обидва боки або по одній стороні вулиці, набережної. Призначена для пішоходного руху і короткочасного відпочинку. Бульварами спочатку називалися вали фортечних укріплень.

Бутоньєрка – невеликий букетик із духм’яних рослин, який вставляється в петлицю або прикріплюється до корсажу.

Буферна зона (парку-пам’ятника) – частина периферійної території парку або суміжна територія, що додатково освоюється, на якій організується масовий відпочинок і обслуговування відвідувачів з метою знизити надмірно високе рекреаційне навантаження на культурно-історичну зону парку.

Ваза (від фр. vase, лат. vas) – художньо виготовлений вироб із різних матеріалів, посудина для різних флористичних композицій. У ландшафтному оформленні саду або парку ваза є класичним зразком малої архітектурної форми. Вази, що стояли на постаментах, прикрашали сади епохи класицизму.

Вазон – різновид вази, частіше використовується як посудина для вирощування ампельних рослин (амплей).

Валун – елемент гірської породи. Крупний камінь округлої форми. У ландшафтному дизайні використовується для улаштування альпійських гірок і рокаріїв. Особливо великий валун може нести функцію самостійної ландшафтної композиції.

Ведута – вид місцевості, міста, центральної площі, приморської набережної, великого паркового ансамблю тощо. Характерна топографічною точністю зображення, виконується у вигляді гравюри, живописного полотна, рисунка.

Веранда (від англ. veranda, у перекладі із санскриту) – крита тераса, що примикає до будівлі, або стоїть окремо. Може бути заскленою, оформленою вертикальним озелененням, ампельними рослинами у підвішених посудинах.

«Версальська рослина» – композиція, що складається із контейнера кубічної форми і оранжерейної рослини (частіше цитрусової), що висаджена в нього і сформована у різноманітних варіантах топіарної стрижки. «Версальськими рослинами» часто заповнюють «розриви» в бордюрах парадних партерів.

Вертигаден – невелике плоске підвищення у просторі газону з відлогими відкосами.

Вертикальне озеленення – вид озеленення з використанням ліан або стрижених дерев, мета якого оформити фасади і стіни будівель, захистити від перегрівання, шуму, пилу; створення зелених стінок для ізоляції окремих ділянок саду одної від одної або від зовнішнього оточення.

Вертикальне планування – комплекс заходів, спрямованих на перетворення рельєфу в технічних і композиційних цілях, включає в себе організацію поверхневого стоку з території. Його специфіка при реконструкції і відновленні історичних парків полягає в необхідності збереження цінної існуючої рослинності й грунтового покриву терас, сходів, підпірних стінок, спусків до води та інших елементів ансамблю.

Вертикальні елементи – один з елементів об’ємно-просторової композиції, які у поєднанні з горизонтальними елементами надають їй цілісність і довершеність. Особливо сильний зоровий ефект у ландшафтній композиції утворюють високі дерева пірамідальної форми.

Вид – частина пейзажу. Цей термін широко застосовується в ландшафтній архітектурі. Вміле розкриття окремих художньо виразних видів у пейзажі є важливим аспектом проектування і реставрації садів і парків.

Видова точка – певне місце на території лісопарку, саду, найбільш зручне для сприйняття виду, що відкривається; зазвичай намічається при художньому аналізі та ескизній проробці об’єкта у складі серії візуальних «кадрів», які йдуть один за одним.

Висячий сад – сад, розташований на плоскій покрівлі, припіднятій вернаді, балконі, спеціальних кам’яних опорах. Для вирощування трав, квітів, чагарників, дерев улаштовується складна система поливу, збагаченого грунтового шару, гідроізоляції. Іноді використовуються переносні посудини для грунту, невеликі басейни для водних рослин. Прототип сучасного обладнання такого типу – сади Семираміди у Вавілоні, одне з семи «чудес світу» Давнього світу. Відомі висячі сади в Московському Кремлі XVII ст., на терасах Єкатериненського палацу в Царському Селі, в Петербурзькому Зимовому палаці. Давньоруський синонім – Верховий сад.

Відкриті простори пейзажних садів – специфіка ландшафтних композицій пейзажних парків і садів передбачає обов’язкову наявність відкритих просторів. У ландшафтних композиціях вони представлені галявинами, лужками, у більшості випадків ретельно підстриженими.

Вікно – просвіт у масиві або куртині з метою надання пейзажу мальовничості. Зазвичай вільний від дерев і чагарників, але має трав’яне покриття площею до 1 га; сприяє зміні вражень при переході відвідувача від закритого простору до відкритого.

Вільне планування – прийом планування садів і парків; характеризується вільним розміщенням насаджень і споруд у просторі з максимальним використанням рельєфу місцевості, водойм, рослинності; має на увазі пейзажний стиль в цілому, але може включати в себе й елементи регулярних композицій.

Віста – вид, вузька перспектива, яка спрямована в бік будь-якого видатного елемента ландшафту. Включає в себе точку огляду, обрамлення (зазвичай куліси з рослин) і кульмінаційний об’єкт огляду, який закінчує вісту (архітектурна споруда, монумент, озеро, пагорб, незвичайне за формою і кольором дерево та ін.).

Віялова композиція плану парку – поєднанняпроменевих алей зазвичай біля основного входу до парку, звідки вони розходяться по всій його території. Архітектурно-ландшафтна побудова розвивається по всіх променях у напрямку до центру-входу до периферії. Напівкільцеві дороги пов’язують промені між собою. Віялова композиція формується як регулярними, так й пейзажно-мальовничими елементами на рівній або пересіченій місцевості. Використовується як основа планування парку в цілому або його частини.

Водне дзеркало – ландшафтний елемент у вигляді штучної водойми, характерне для крупного ансамблю (наприклад, парк Версаль). Планувальні форми суворо симетричні відносно осі, крупніше за «водний партер».

Водний партер – елемент ландшафтного дизайну, характерний для регулярних парків: парадний партер замінений водою. Форми водойм завжди суворо симетричні. Зустрічаються доволі рідко.

Водний сад – ландшафтний простір саду або парку, де більшу територію займає вода. Основні планувальні елементи – містки, причали, переходи над водою, ландшафтно оформлені берегові і прибережні зони.

Водойма – природний елемент ландшафту або штучна споруда (озеро, ставок, потік). Включення водойми до паркової композиції істотно підсилює її естетичний вплив. Велика водойма є паркотвірним елементом, що змінює рослинний пейзаж, впливає на мікроклімат і грунт.

Водомет – фонтан.

Водоспад – природно або штучно улаштований падаючий потік води між двома водоймами, що розташовані на різних рівнях. Улаштовується в садах і парках на перепадах рельєфу. Особливо характерний для романтичних парків пейзажного стилю (Алупка, Софіївка).

Водяні ігри – спеціальні пристрої, які з’явилися в парках і садах раннього Барокко. Вони були призначені для того, щоб обливати тонкими цівками води неуважних відвідувачів.

Вокзал – застаріла назва концертної зали в парку. Коли до вокзалу в Павловську провели першу в Росії залізницю, слово набуло сучасного значення.

Вусики – невелика деталь в оздобленні садового партеру, що має вигляд стилізованого стебла, витягнутого і вигнутого листка.

Газон (від фр. gazon) – штучний дерновий покрив, ділянка, що засіяна переважно злаковими травами з метою створення однорідного зелено-смарагдового тла для скульптури, архітектурних споруд, квіткових композицій і деревинно-чагарникових груп. Існують наступні різновиди газонів: партерний газон (газон найвищої якості); стрижена галявина; спортивний газон; газон, стійкий до витоптування; мавританський газон; грунтопокривний газон; штучний газон (синтетичне покриття).

Гай – масив насаджень, елемент паркового пейзажу площею 1 – 1,5 га, що складається з дерев переважно однієї породи (сосновий, буковий, дубовий, березовий гаї), з врахуванням обов’язкової проглядальності простору між стовбурами.

Галерея (від італ. galleria) – довге і вузьке приміщення, що поєднує окремі частини будівлі; довгий світлий коридор. У ландшафтних композиціях принцип галерейності може бути використаний, аналогічно до анфіладності, на вузьких ділянках. Імітує перехід з одного зеленого приміщення до іншого.

Галявина – вільна від деревно-чагарникової рослинності ділянка ландшафту.

Гама кольорова – послідовний ряд кольорів, які використовуються при створенні художнього твору. Як назва, так і умовний поділ спектра на сім частин виникли за аналогією із семисходинковістю музичної гами.

Гарденеск (від англ. garden – сад): 1. У 1832 р. Д. Кладіус (Англія) створив теорію культивування диких рослин в садах і парках. Таким чином, ці насадження одержали назву «гарденеск». Пізніше цей термін використовувався в теорії ландшафтного проектування в значенні інтродукції квіткових і деревних композицій в структуру саду. 2. Фантазійні рисунки або мальовничі полотна видів пейзажей, садів або парків, виконані відомими художниками, наприклад, в Росії – Ф. Щедрин; у Франції – Клод Лоррен, Гюбер Робер та ін.

Гармонія – узгодженість окремих елементів і явищ, специфічна єдність у різноманітті (гармонія в пропорціональності, кольорі, фактурі).

Генеральний план – основа передпроектних матеріалів. Включає: план БТІ (виписка із бюро технічної інвентаризації) у дрібному масштабі (1: 500 – 1 : 1000); на плані БТІ повинні бути нанесені всі існуючі об’єкти парку або саду, основні насадження – крупні дерева, групи чагарників, план подеревної зйомки, горизонталі, відзначені всі комунікації у відповідних умовних позначеннях: каналізація, водопровід, газ, електрика, телефонні сітки.

Геодезичний план – нанесений на папір план місцевості, що відбиває природний ландшафт. За допомогою горизонталей на геодезичному плані показаний ухил рельєфу, всі існуючі планувальні елементи: рослинність, вода, рельєф.

Геометричний сад (регулярний) – ландшафтна композиція, де планувальні елементи і форми знаходяться у суворій геометричній закономірності. Особливо характерний геометричний сад для садів Ренесансу, Класицизму, Барокко і Рококо. На зміну їм прийшли пейзажні сади.

Геопластика – вертикальне планування територій, які підлежать озелененню, з метою архітектурного і художнього перетворення рельєфу.

Героон – священий гай героїв, створений на честь засновників міста та інших видатних людей, яким у Давній Греції поклонялися як богам.

Гирлянди – прикраси з квітів, листків або гілок, зв’язаних у вигляді довгих стрічок. Звичай прикрашати гирляндами був відомий ще в Давньому Єгипті, потім використовувався у Давній Еладі і в епоху Барокко і Рококо.

«Глорієтте» – садовий павільйон, архітектурна споруда у вигляді давньогрецького або давньоримського храму. Зазвичай округлой форми у вигляді ротонди. Будувався, як правило, на честь якогось реального або міфологічного героя. Характерний для пейзажних садів.

Гніздові насадження – насадження в групи з 3 – 5 дерев, які висаджені на відстані до 1,5 м один від одного і утворюють загальну крону великого діаметра (типу «букет»).

Голландський сад – характерний малим масштабом, тому що земля в Голландії доволі дорога. Принцип планування голландського саду будується на поділі саду на дві зони: парадна (перед домом) і задня (за домом). Ділянка по периметру повинна бути огороджена живоплотом. Естетичний принцип голландського саду – максимальна доглянутість. Велика кількість рінньоквітучих цибулинних (особливо тюльпанів). За стилем нагадує сільський сад. Керамічні контейнери стилізовані під Дельфтський фарфор.

Город – одна з назв саду при російській садибі ХV – ХVII ст., в якому вирощувалися в основному плодові дерева і чагарники, а також овочі й квіти.

Готичний будиночок – садово-паркова споруда в стилі Готичного мистецтва з притаманними цій епосі елементами: стрільчаті і гострокутові форми оздоблення фасаду, вітражі та ін. Будівлі характерні для англійських романтичних пейзажних парків. У XVIII і XIX ст. часто зустрічаються будівлі в стилі «несправжньої готики» (наприклад, «Царицино», арх. Баженов).

Гравійний сад – елемент садового дизайну, характерний для площ невеликого розміру. Центральним елементом композиції тут може слугувати один або група крупних валунів або каміння інших геологічних порід. Є актуальним при улаштуванні саду в «японському стилі».

Грот (від італ. grotte – печера) – садовий павільйон, ландшафтна споруда, характерна для англійських пейзажних парків, являє собою штучну або природну печеру (грот Пушкіна у Кам’янці на Черкащині). Зазвичай грот оформлений природними елементами, які притаманні печерам: сталактитами, сталагмітами, мушлями, водоростями та ін. У деяких парках Класицизму грот оформлений як окрема архітектурна споруда, декорований екзотичними елементами: морськими мушлями, кольоровим склом, слюдою (наприклад – парк Кусково).

Грунтопокривні рослини – рослини, які за своїми декоративними якостями й особливостями зростання використовуються в озелененні для утворення дерну на бідних, сухих грунтах, на схилах, затінених ділянках, насипах.

Група – важливіший елемент мальовничого паркового пейзажу. Зазвичай це поєднання з непарної (до 11 шт.) кількості деревних, чагарникових або квіткових рослин. Група як елемент парку був відомий ще в античні часи, зустрічалася в регулярних садах епохи Відродження.

Грядка – прямокутна призма обробленого грунту з крутими (прямовисними) краями або відкосами, укріпленими дерном, дошками, жердинами, каменем або цеглою, призначена для вирощування овочів, лікарськихї рослин, квітів.

«Гусяча лапка» (від фр. patte d’oie) – система паркових алей, яка розсікає простір парку у трьох напрямах. Гармонійно завершує планувальну структуру регулярної частини парку.

Декоративні якості рослин – якісні й кількісні характеристики рослин, які визначають їх зовнішній вигляд, постійні в період сформованих листків, квіток, суцвіть або змінні протягом року, життя (розмір, вигляд, архітектоніка крони тощо). Враховуються при підборі асортименту, розміщенні рослин, формуванні груп, куртин, масивів.

Дерев’яний настил – один з видів жорсткого садового покриття. Виготовляється із струганих і неструганих дошок, крашених або оброблених спеціальним складом, які виконують роль покриття, у вигляді доріжок, містків, патіо, подіумів, причалів.

Дерен – густо зарослий травою, скріплений коренями багаторічних рослин верхній шар грунту. Для улаштування газону в ландшафтному дизайні використовуються вирізані пласти із цього шару, які називаються «дернинами».

Дернова лавка – обладнання у вигляді виступу вздовж огорожі, широко поширений елемент середньовічного саду.

Джерела – природні виходи підземних вод на земну поверхню. У садах і парках декоративно оформлюються.

«Дикий» сад, або сад «дикої» природи – це зовсім не поросла бур’янами ділянка. Іі головна задача – забезпечити максимально прийнятне середовище існування для представників фауни і флори. Для цього створюються «неторкані ділянки» – старі полінниці (де можуть оселитися їжаки), кам’янисті гірки, де живуть ящірки, густі чагарники для пташиних гнізд і метеликів, водойми для плазунів.

Дисонанс – порушення гармонії, що проявляється у невідповідності форми і змісту предметів і явищ. Невдало підібрані за розмірами, архітектонікою і кольором групи рослин, дисгармонія архітектури і пейзажу, протиріччя зовнішнього вигляду нових й історично сформованих елементів парку.

Домінанта – в парковому пейзажі головний, найбільш виразний елемент, якому підпорядковуються інші елементи. Домінанта може бути виражена розмірами і положенням, формою, насиченням кольору тощо. Наприклад, домінанта Воронцовського палацу в Алупці – верхівка Ай-Петрі, ансамблю у Петродворці – Великий палац і Головний каскад.

Дренаж – обладнання для відводу надлишкової води з території ділянки. Дренажні труби – циліндричні або іншої форми конструкції з отворами, через які надлишки води при повіні або зливі уходять у землю.

Дукт – лісова дорога, просіка в парку або лісопарку, а також вздовж алей в парках епохи Барокко і між групами дерев в пейзажних парках.

Екзот – термін, що використовується у відношенні до ввезених рослин (зазвичай субтропічних або тропічних), які не зростають у дикому вигляді в даній місцевості й відрізняються цінними декоративними якостями.

Експозиція схилу – напрямок ухилу до відповідної сторони світу. Визначається за допомогою компаса.

Емблематична скульптура – скульптура, що має алегоричне (іноді повчальне) значення, символічне зображення якогось поняття, ідеї, природного явища. В садах XVII – XVIII ст. було прийнято встанавлювати комплекси таких скульптур, наприклад, у вигляді міфологічних істот, оголених людських фігур (Літній сад, Петергоф, Павловськ).

Еспланада – широкий незабудований простір перед суспільними будівлями на майданах, у крупних містах. На еспланаді улаштовуються партери, широкі алеї з фонтанами, скульптурою.

Єгипетський обеліск (піраміда) – архітектурна або скульптурна садово-паркова споруда, характерна для пейзажних англійських садів.

Єдність змісту і форми – один з важливіших законів художньої творчості. Сутність його полягає в тому, що форма художнього твору органічно пов’язана із змістом і визначається ним.

Ємність рекреаційна – величина, що характеризує здатність парку або зони відпочинку обслуговувати певну кількість відвідувачів за умов достатнього психофізіологічного комфорту, без деградації компонентів природного середовища і нанесення шкоди культурно-історичним, архітектурно-художнім об’єктам, що знаходяться на території.

Жардиньєрка (від фр. – квітковий столик) – один з основних елементів зимових садів.

Живоплот – насадження із дерев і чагарників (або їх поєднання), які формуються або ростуть вільно з метою отримання зімкнутих непроникних насаджень. Зазвичай стрижкою їм надається форма зеленої стіни. Виходячи з призначення, живоплоти бувають одно-, дво-, трирядні й різної висоти. Використовуються рослини, які добре піддаються стрижці (глід, гледичія, біота східна, бирючина, кизильник блискучий та ін.).

Жорстке садове покриття – відносяться всі види мостіння: природний або штучний камінь, цегла, плитка тротуарна і облицювальна будь-якої форми і фактури, гравій, пісок, що покладений на гравійну основу, за виключенням газонного покриття (природного або штучного), яке відносять до м’якого садового покриття.

Забутування –будівельний термін, що позначає нижній грубий шар при улаштуванні жорсткого садового покриття. Для забутування використовують різні кам’яні, цегляні, вапнякові матеріали, відходи від їх переробки, а також шлак.

Загущені насадження – прийом формування паркового пейзажу в цілях швидкого створення компактних насаджень з прямими стовбурами. У подальшому потребує обов’язкового проріджування.

Задернення – спосіб улаштування газонів на відкосах і насипах з крутизною схилу понад 30°, газонних бровок вздовж паркових доріжок.

Звіринець – заліснена територія, зі спеціально улаштованими просіками, що відводилася для полювання в парках XVIII ст. (Гатчина, Кузьминки). Проте перші ліси-звіринці з’явилися ще в давнину.

Зелений театр – споруда, призначена для вистав на відкритому повітрі; улаштовується в парках і садах з використанням природного рельєфу місцевості. В якості стін використовується огородження живоплотами або виткими рослинами на спеціальних опорах або каркасах.

Зимовий сад – велике засклене приміщення або частина приміщення для вирощування екзотичних рослин. Оформляється басейнами, скульптурами, фонтанами (Воронцовський палац).

«Золотий перетин» – гармонійний поділ відрізка на дві частини таким чином, що величина більшої його частини є середньою пропорційною всього відрізка і меншої його частини.

Зони саду – розподіл на ділянці, де намічені ландшафтні роботи, певних площ того або іншого розміру за принципом їх призначення. Наприклад, господарська зона, дитячий майданчик, зона відпочинку, город, фруктовий сад, зона квітників, водойма.

Ікебана (у перекладі з япон. – «збереження квітів у другому житті») – давнє оригінальне мистецтво квіткового аранжування в Японії.

Імортель (від лат. – безсмертник). Сухоцвіти і декоративні трави, які широко використовуються в квітковому оранжуванні. Сухоцвітами називають особливу групу літників, які цвітуть, їх пелюстки у зрізаному вигляді (вміло висушені) довго зберігають свіжий вигляд і не втрачають забарвлення.

Інтродукція рослин – уведення рослин у місцевості, де вони раніше були відсутні. Метод збагачення цінними видами рослин полів, городів, ботанічних садів і парків.

Іподром – в Давній Греції поле для спортивних змагань; у Давньому Римі – сад характерної форми у вигляді заокругленого з одного боку прямокутника.

Історичний парк – зарзок культури паркобудування минулого. Як пам’ятник підлягає охороні державою.

Кабінет (від фр. cloitre) – овальний або прямокутний простір всередині боскету, оточений щільною стриженою зеленню (липа, граб), декорований малими архітектурними формами (трельяжними стінками, скульптурами, фонтанами, невеликими водоймами). Кабінет – складнодоступний замкнутий простір, який слугує місцем усамітнення в саду, може нести функцію «потаємного саду», поширеного в епоху Середньовіччя. Подібні простори більшого розміру відомі також під назвами салон, зал.

Канал (від лат. canalis – труба) – штучне русло з безнапорним рухом води, улаштоване в грунті. В ландшафтних садово-паркових композиціях канали проектувалися як для проходження плавальних засобів (наприклад, канал парку у Версалі, де міг проплисти невеликий вітрильник), так і вузькі канали, де проплисти навіть на човні було неможливо. Вузькі канали також слугували цілям осушення і огородження території, наприклад, парк Кусково (обводний канал).

Каприз (від англ. folly) – специфічні особливості деяких форм декоративних паркових споруд, які навмисно викривлялися всупереч правилам і канонам класичної архітектури і скульптури. Іноді виглядали досить потворно.

Каскад – архітектурно оформлений водоспад, маса води якого падає з високої тераси або з послідовного ряду менших терас. Був одним з основних елементів терасних парків Італії і Франції епохи Відродження. З XVIII ст. використовуються так звані рустовані каскади з природного каменю (Стрийський парк, м. Львів).

Кашпо – декоративне обладнання із кераміки, пластмаси, дерева, лози для розміщення квітів в інтер’єрі й на відкритому повітрі.

Квадрат (кварро) (від англ. Quarter або фр. Quarreaux) – прийом планування, характерний для крупних парків. Квадратна або прямокутна система планувальної структури партерів (в основному), що поділяє його на окремі частини за допомогою доріг або алей.

Квартал – планувальний елемент садово-паркової композиції. Розподіл території саду на прямокутні квартали почався ще в Середні віки. Всередині кварталу улаштовувалися квітники, басейни, бесідки, видові пагорби, фруктові сади і городи; ставили скульптури, сонячні годинники. У XVII ст. в парках Франції квартали були замінені на боскети.

Квіткова лука – в Середні віки велика газонна лука, оточена деревами і чагарниками за межами палацу.

Квітковий масив – крупномасштабна квіткова композиція площею від 80 – 150 м² до 1 000 м² на галявинах, на луках, яка створюється з багаторічників. Масив виконується зазвичай в одному тоні (вогняно-червоний, білий, золотаво-жовтий). Практикуються і контрастні поєднання двох – трьох тонів. Часто розташовується в партерній частині парку, перед громадськими будівлями.

Квіткові аранжування – декоративне оздоблення квітковими і флористичними елементами того або іншого об’єкта. Наприклад, у Давній Греції – прикрашання міфологічних скульптур вінками.

«Кен-конс» (від англ. Quincunx) – гай дерев, висаджених у шаховому порядку всередині боскету. Мінімальна кількість дерев в «кен-консі» дорівнює п’яти. Утворюють один об’єм і забезпечують видимість по діагональним напрямкам між стовбурами. Цей прийом використовувався ще при створенні садів у Давньому Римі.

Китайський павільйон – архітектурна паркова споруда у вигляді китайської пагоди, китайського чайного будиночка. Характерний для парків суворого геометричного плнування («французьких регулярних садів»), але зустрічається також і в пейзажних садах.

Кламбс (від англ. Clumps) – у теоріях англійських пейзажних садів окрема ландшафтна композиція. Являє собою масивні групи дерев, розташованих на великих відкритих просторах стрижених луків.

Класичний сад або класичний стиль саду – у сучасній теорії ландшафтного дизайну його часто називають англійським стилем. Йому притаманні такі риси, як чіткість, акуратні края, прямі лінії, впорядкованість насаджень, прямокутні форми газонів, прямолінійні квіткові бордюри, клумби, витримані в геометричних формах. Основні елементи композиції в такому стилі симетричні.

Клумба – група дерев і чагарників на відкритих галявинах в пейзажних парках. З середини XIX ст. клумбою називається квітник правильної геометричної (округлої, випуклої, плоскої, увігнутої або прямокутної) форми, розміщується звичайно в партерних композиціях. Відрізняються клумби і за кольоровим рішенням, і за асортиментом рослин, що висаджуються: з літників, дворічників і багаторічників; прості (з одного виду рослин) і складні (з двох – трьох видів), одноколірні та багатоколірні.

«Кнот» («кнот орнамент» – «вузловий сад») – елемент орнаменту площинної композиції, наприклад, партеру. За формою нагадує зав’язаний вузол. Виконується із невисокої щільної стриженої зелені. Вперше така стрижка була виконана в Італії у XVI ст. і описана в трактаті Себастіана Серліо. Узори утворюють низько підстрижені чагарники, сплетені у вигляді кельтського орнаменту, подібного до в’язаного («коси», «хали») елемента.

Колонада (від фр. colonnade) – ряд колон з перекриттям, зазвичай притаманний крупним архітектурним спорудам. Колонада може бути й самостійною парковою спорудою (колонади «Руїни» та «Відлуння» дендропарк «Олександрія»). Характерна для парків епохи Класицизму, для архітектури класичної Греції і Риму.

Компартимент – окрема садово-паркова композиція в садах і парках XVII – XVIII ст., з частин якої створювався весь ансамбль: наприклад, компартимент партерний, що складається з ідентичних квіткових килимів, симетрично розміщених навкруги скульптури або басейну.

Композиційне зонування території парку – зонування за ознаками планувальної і архітектурно-художньої організації на основі визначення принципу формування різних ділянок або районів парку.

Композиційний вузол – ділянка або частина саду або парку, що об’єднує і зв’язує разом декілька ділянок або частин, які в результаті складають єдину композицію. Наприклад, водойма, що пов’язує видові точки берегів, з яких розкриваються різні перспективи, або галявина, яка об’єднує окремі види в пейзажі.

Композиція – поєднання і взаємозв’язок всіх елементів паркового ансамблю, художня система, що забезпечує його закінченість і цілісність. Композиція зумовлена ідейною задумкою і призначенням об’єкта, місцевими ландшафтними та іншими факторами. Серед основних методів композиції – виділення головного і другорядного, масштабність і співрозмірність, пропорційність, ритм і зміна вражень, симетрія й асиметрія, контраст, нюанс, подібність та ін. Додаткові засоби композиції – колір, світлотінь, фактура, текстура, орнамент тощо. Своєрідність паркової композиції (на відміну від архітектури, живопису, скульптури) – в її сезонній мінливості, біологічному розвитку живого матеріалу, більшій залежності від конкретних умов зорового сприйняття.

Контейнер – посудини для рослин, які можуть бути різної конфігурації і матеріалів: дерев’яні, пластмасові тощо. При виборі форми і матеріалу контейнера необхідно враховувати стилістику ландшафтної композиції в цілому.

Контейнерні рослини – один з важливіших елементів оформлення саду і парку. Мода на їх використання в паркових композиціях з’явилася із виникненням регулярних парків епохи Класицизму і Барокко, де вони прикрашали партери парадної частини паркового ансамблю.

Контраст – художньо організоване протиставлення предметів або явищ, що різко відрізняються (наприклад, високе дерево – групі низьких, сланких чагарників; світла мармурова скульптура виступає на тлі темної і шерехатої по фактурі шпалери та ін.). Часто співставляються предмети, контрастні в одних, але подібні в інших відношеннях. Протиставляються форми рельєфу, водойм, силуетні лінії споруд. Враховуються так звані послідовні контрасти, які сприймаються при русі глядачів по парку.

Кордони (гірлянди, шнури, батоги) – плодові дерева, які формують таким чином, щоб вони мали одну або дві скелетні гілки, що по всій довжині вкриті плодущими гілочками. В залежності від числа і розташування основних гілок, відрізняють прості (вертикальні, горизонтальні, спіральні одноплечовий і косий) і складні (U-подібний, сітковий, двоплечовий і горизонтальний триплечовий) кордони.

Ксист – невеликий плоский сад перед будівлею давньоримської вілли, розділений на правильні газони у вигляді квадратів і прямокутників, прикрашений квітками, скульптурами і фонтаном. Один з перших прикладів суворо регулярного планування.

Куліси – групування дерев або чагарників (масиви, куртини, групи), що розташовуються у просторі паралельно і послідовно один за одним з метою створення багатопланової перспективи вздовж центральної зорової осі (аналог театральних лаштунків).

Кульмінація – точка (місце, момент) найвищого підйому в розвитку композиції. У садово-парковом мистецтві вона може позначати як найсильніше глядацьке враження, одержане при послідовному пересуванні вздовж головної композиційної осі (наприклад, при виході на ефектний видовий майданчик або раптовому розкритті виду на фасад будівлі, комплекс фонтанів), так і вищий ступінь розвитку ансамблю у часі, етап його найбільшої архітектурно-художньої закінченості.

Культурно-історична зона парку-пам’ятника – вся або частина території парку, на якій збереглися або будуть відновлені об’єкти, що являють історичну, архітектурно-художню цінність.

Курдонер – парадний двір у вигляді частково відкритого П-подібного простору, оточений корпусами будівель і зазвичай відділений від вулиці огорожею. Прийом широко використовувався в ансамблях епохи Класицизму, російських садибах XVIII – XIX ст.

Куртина – 1) окрема ділянка лісу, ботанічного саду, дендрарію; 2) крупна група від 20 і більше екземплярів дерев і чагарників однієї породи; 3) обкладена дерном грядка для квіткових рослин.

Лабіринт –заплутані проходи; з’явилися в садах епохи Відродження, широке розповсюдження одержали в російських парках XVIII – XIX ст. Лабіринти в парках улаштовуються звичайно з високих стрижених живоплотів (з використанням граба, липи, лавра). До XVIII ст. мали символічну релігійну суть (утруднення на шляху паломника), пізніше набули просвітницького або розважального значення (наприклад, лабіринти Літнього саду зі скульптурами на тему басен Езопа, які були улаштовані при Петрі І).

Лаконізм – дуже коротке і сконцентроване вираження ідейно-художнього задуму.

Ландшафт – 1) природний територіальний комплекс, ділянка земної поверхні, обмежена природними межами, де природні компоненти (рельєф, грунт, рослинність, водойми, клімат, тваринний світ), а також штучні, тобто антропогенні (забудова, дороги, сільськогосподарські угіддя тощо), знаходяться у взаємодії і пристосуванні один до одного; 2) загальний вигляд місцевості, пейзаж.

Ландшафт природний – 1) ландшафт, що не перетворений людською діяльністю, а тому має природний розвиток; 2) відносно мало перетворений людиною. Друге значення терміна вживається переважно у відношенні приміських та інших освоєних територій, де природних ландшафтів у повному розумінні цього слова не зберіглося. Деякі ботанічні сади і крупні парки включають окремі урочища природного ландшафту. Наприклад, ялівцевий гай (Нікітський ботанічний сад), діброва (Головний ботанічний сад) та ін. У парках, створених наприкінці XVIII ст., природність паркових картин підкреслювалася особливо і навіть створювалася штучно (Гатчина).

Ландшафтна архітектура – архітектура відкритих просторів, галузь містобудівництва, мета якої – формування сприятливого зовнішнього середовища для життєдіяльності й відпочинку мешканців у містах, приміських і курортних зонах, сільській місцевості з урахуванням функціональних, естетичних, техніко-економічних вимог. Специфіка галузі полягає в тому, що вона має діло здебільшого з природними матеріалами і об’єктами – рельєфом земної поверхні, рослинним покривом, водоймами при проектуванні парків, садів, скверів, лісопарків, заміських зон масового відпочинку. До завдань ландшафтної архітектури входять також озеленення і зовнішній благоустрій жилих дворів, промислових підприємств, транспортних і сільськогосподарських об’єктів. Історично виникла на стику садово-паркового мистецтва і сучасного містобудування.

Ландшафтний або пейзажний стиль (в англ. мові існує термін – Landscape garden – ландшафтний сад) – тип садів і парків, які виникли в Англії у XVIII ст. на противагу регулярним французьким паркам. Теорія пейзажних парків рекомендує вільне і природне розташування елементів ландшафту і практично не допускає сувору геометрію в плануванні. В теорії пейзажних садів основна концепція – розбивка саду на мальовничі просторі луки, простори крупних груп дерев, збереження русла річок, джерел, водойм, що мають вільну форму (Печерський парк, м. Київ; ландшафтний парк, м. Одеса). Такі сади декорувалися великою кількістю садових павільонів.

Ландшафтно-планувальний район – територія, розташована поблизу від домінуючого елемента ландшафту.

Лісопарк – благоустроєний лісовий масив, організований у певну ландшафтно-об’ємно-планувальну систему поступовою реконструкцією насаджень, організацією проїжджих доріг, прогулянкових алей, пішохідних стежок, лужків, водостоків та ін.; призначається для вільного короткочасного відпочинку населення в обстановці, наближеній до природної.

Лісопаркова смуга – частина пригородної зони, що прилягає до меж міста і використовується для масового відпочинку. Включає в себе ліси, луки, лісопарки, заміські парки, дачні містечка, а також плодові сади і деякі інші сільськогосподарські угіддя. Має важливе оздоровче, естетичне, планувально-регулярне, природоохоронне значення для міста.

Літній будиночок – у крупних приватних садибах будується для перебування (іноді проживання) в теплий період року. В основному – неопалювана будівля. В Європі і Америці літнім будиночком часто називається засклена бесідка у вигляді окремого павільйону в саду.

Лоджія – відкрите з однієї або з декількох боків приміщення, зазвичай у вигляді критого балкона, оформленого арками, колонами, балюстрадою або парапетом. Пов’язує інтер’єри будівлі з прилеглим садом, парком або іншим відкритим простором, часто використовується для розміщення скульптури, пересувних квіткових композицій та ін. (в парках Павловська, Алупки).

Лужок – площинний елемент садового планування. Лужок має невеликі, порівняно з луком або галявиною крупних паркових ансамблів, розміри. Лужок може бути стриженим або мати природний недоторканий трав’яний покрив. Часто призначений для ігор та відпочинку. Форма вільна, мальовнича. Доцільно улаштовувати біля зон дитячих майданчиків і майданчиків відпочинку, а також може бути самостійною ландшафтною композицією, подібною до газону в структурі озеленення.

Мавританський сад – прототипом іспанських садів слугують Мавританські (мусульманські) сади, де основним формотвірним елементом є вода. Водойма в мавританському саду з фонтаном (або без) суворих симетричних форм розташована по осі внутрішнього прямокутного двору, оточеного стінами. Асортимент рослин невеликий через жаркий посушливий клімат. Деякі рослини – контейнерні.

Макет – просторова модель садово-паркового об’єкта, виконана у зменшеному масштабі з різноманітних матеріалів.

Макрорельєф – крупні форми рельєфу, що характеризують вигляд великої території земної поверхні: гірські масиви, хребти, басейни річок, міжгірські плато, плоскогір’я та ін. Часто є об’єктом зовнішньої просторової орієнтації паркової композиції (парки в Алупці, Гурзуфі, Нікітський ботанічний сад).

Малі архітектурні форми – невеликі за розміром елементи оздоблення садів і парків, що встановлюються не тільки з естетичною, але й з функціональною метою. Розглядаються як другорядні, але необхідні елементи загальної композиції. До них можна віднести скульптури, фонтани, вази, вазони, перголи, постаменти, обеліски, невеликі павільйони, лавки, сонячні годинники, поїлки для птахів, трельяжні стінки, опори для витких рослин (трельяж), крупні камені.

Малі сади – звичайно є спеціалізованими і виконують тематико-декоративні функції. Г.В. Фірсова і В.В. Кувшинов пропонують поділяти їх на наступні групи: сади культурних і декоративних видів (монокультурні, водних і вологолюбних рослин, мохів, папоротей, сади безперервного цвітіння); «сухі сади», які улаштовують з використанням піску, гравію, натурального каміння, висаджують ксерофіти (седуми, молочаї, кактуси, товстолисті); сади скульптур; кам’янисті сади.

Масив парковий – ділянка паркуплощею понад 0,5 га, що складається з дерев і чагарників горизонтальної або вертикальної зімкнутості. Відрізняють чисті (соснові, ялинові) і мішані масиви (наприклад, березо-ялиновий). У парках прийняті масиви площею 0,5 – 4 га, у лісопарках – до 10 га.

Маскарон – декоративний рельєф у вигляді маски. Часто зображує в гротескному або фантастичному вигляді людське обличчя або голову тварини. Маскарон приміщують здебільшого на арках, віконних і дверних отворах, використовують в якості водометів або джерел.

Масштаб просторовий – ступінь крупності архітектурних і природних об’єктів, які складають садово-парковий ансамбль. Визначає їх відповідність один одному, оточуючому середовищу, конкретному призначенню і власне людським параметрам. Одна з проблем охорони парків-пам’ятників полягає в тому, що в міру оточення їх багатоповерховими будівлями вони немов зменшуються в розмірах, зорово пригнічуються.

Меморіальний комплекс – витвір монументального і садово-паркового мистецтва, присвячений видатним історичним подіям.

Менажерія – будиночки для утримання птахів, вольєри. У парках мали не стільки утилітарне, скільки декоративне значення; розташовувалися зазвичай на березі ставка, озера.

«Мертві» матеріали – різнокольоровий пісок, товчена черепиця, бите скло, товчений мармур, антрацит та інші матеріали, з допомогою яких виконується в натурі рисунок садових партерів. Поєднується з «живими» матеріалами у вигляді газонних трав, низьких стрижених чагарників, квітів.

Миловид – у російських парках XVIIІ – ХІХ ст. бесідка, з якої відкривається особливо мальовнича панорама; видовий майданчик (Царицино).

Мікроландшафт – штучно створена композиція із зелених насаджень, органічно пов’язана з рельєфом і водоймами. Композицію озеленених об’єктів можна розглядати як систему мікроландшафтів, що послідовно розкриваються.

Міксбордер – мішаний бордюр, яскравий і своєрідний вид квіткового оформлення. Міксбордер цвіте протягом всього вегетаційного періоду.

Місток парковий – споруда, що має не тільки утилітарне, але й декоративне значення як елемент паркового пейзажу і точка, з якої відкриваються види вздовж ріки, ставка тощо. Крупні мости часто відіграють видатну роль у садово-парковому ансамблі (Марфіно, Царицино, Василево).

Міський сад – ландшафтний об’єкт у населених пунктах, де міське населення проводить своє дозвілля на відкритому повітрі. В основному міським садом слугують сквери, бульвари, внутришньоквартальні двори тощо. Наприклад, у Москві – Олександрівський парк біля Кремля.

Модульний сад – сучасний прийом оформлення квітника, саду або фрагмента парку, що побудований на основі геометричної системи модулів з різним або однорідним заповненням (квітами, декоративним мостінням, водою, газоном).

Мозаїка – орнамент або зображення, яке складене із кольорових дрібних камінців, мармуру, смальти, кераміки та ін. матеріалів.

Монастирський сад (від лат. herbularius) – в епоху Середньовіччя всередині стін монастирів улаштовувалися невеликі регулярні сади, що слугували, в першу чергу, утилітарним цілям – харчування і лікування мешканців монастиря («Софія Київська», м. Київ; Свято-Успенська Почаївська лавра). В основному тут були грядки з овочами і цілющими травами, а також – декоративні рослинні композиції, що уособлювали релігійні символи. Обов’язковим атрибутом цих композицій були:

1) троянди, пов’язані з образом Діви Марії;

2) лілії – Благовіщення;

3) терновник – страждання Христа.

Моносад – сад, що складається з якого-небудь типу рослин (розарії, жоржинарії, сиренгарії) аналогічно до паркових моногаїв (ялинник, діброва, березняк). Цей спосіб організації рослинності різко виділяє моносади серед звичайних мішаних насаджень.

Монументальне мистецтво – мистецтво, що відрізняється значним ідейно-художнім змістом, вираженим в крупних, часто грандіозних формах.

М’яке садове покриття – до нього відносяться покриття трав’яні, газонні, трамбованої землі, мульчі та інших м’яких та сипких матеріалів.

Навантаження рекреаційне допустиме – максимальна кількість відвідувачів на одиницю площі парку, зони відпочинку, при якому забезпечується збереження природних компонентів середовища і його культурно-історичних цінностей. У випадку перевищення допустимого навантаження спостерігається деградація паркового ландшафту, погіршення психофізіологічного комфорту відвідувачів, часткове руйнування малих архітектурних форм, скульптури, рослинних композицій та ін.

Нагірний парк – парк, розташований на схилах гори або пагорба, відрізняється складністю об’ємно-просторового рішення, наявністю терас на різних рівнях, на яких розміщуються паркові споруди. Поєднальним елементом слугують сходи, пандуси, які дозволяють перебороти відмінність у відмітках (Воронцовський парк в Алупці).

Насипний пагорб(тумулюс) – ландшафтний елемент крупних паркових композицій (в основному пейзажних). Часто символізував так звану несправжню гробницю якоїсь героїчної особистості.

Настінний сад – декоративна споруда зі складеного каміння у вигляді відкосів, підпірних стінок. Між камінням у щілини забивається рослинний грунт, висаджуються декоративні трав’яні рослини (ксерофіти, рідше – мешканці вологих скель).

Натуроцентризм – принцип в інтер’єрному дизайні, у відповідності до якого архітектурною домінантою приміщення стає якийсь об’єкт живої або неживої природи або його імітація.

Національний парк – державна заповідна територія із суворим режимом відвідування, що характеризується виключними природними особливостями, наявністю скелястих гір, лісів з багатим флористичним складом, озер, гейзерів та інших об’єктів, які представляють національну цінність. Призначений для охорони природи, туризму, науково-дослідницької роботи. Деякі національні парки включають до своїх меж парки, що історично склалися, садиби («Гауя» в Латвії).

Німфей – священний гай біля джерела, прикрашений скульптурою, колонадою, стелою тощо. Характерний для садового мистецтва Давньої Греції, де вважався місцем існування німф і муз. У російському садово-парковому мистецтві епохи Класицизму ця форма використовувалася, наприклад, у роботах Н.А. Львова.

Нюанс – відтінок, ледве помітний перехід у формі, кольорі, розмірах, фактурі поверхні, рисунку окремих елементів, які складають паркову композицію. За допомогою нюансних відносин можна посилити або послабити значення того або іншого елемента, наблизити його до тла, «розчинити» у просторі. При нюансному рішенні групи дерев і чагарників відмінності між ними згладжені, а більше виражена подібність, що дозволяє підкреслити єдиний характер цієї групи. Нюансні відмінності по-різному виступають при різних погодних станах, залежать від

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.036 сек.