Поняття валюти та валютних цінностей

До 1986 р. в колишньому СРСР існувала валютна монополія держави на здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями. Становлення і розширення зовнішньоекономічної діяльності в умовах формування ринкових відносин викликало пошуку нових методів управління, що передбачали б безпосередню участь суб’єктів підприємництва із зарубіжними партнерами.

Валюта (від італ. valuta, лат. valeo – коштую) – 1) грошова одиниця країни, що становить основу її грошової системи та бере участь у міжнародному економічному обміні й інших міжнародних зв’язках, які супроводжуються грошовими розрахунками; 2) грошові знаки іноземних держав, кредитні кошти обігу та платежу, виражені в іноземних грошових одиницях.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено актами валютного законодавства України. Порядок увезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. поняття “валютні цінності” включає такі складові:

- валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали – це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів[79].

Особливий статус серед розглядуваних валютних цінностей має валюта України – гривня. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 20001 р. визначає, що гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами для проведення переказів[80].

Однією із характеристик національної валюти, що, до певної мірі, визначає рівень розвитку економіки країни є її конвертованість, що в загальному вигляді визначається регламентованим національним і міжнародним законодавством порядком обміну національної валюти на іноземну. Відтак основу конвертованості складає постійний взаємозв’язок грошового обігу країни з грошовим обігом інших країн через механізм валютного ринку й валютного курсу[81].

Відповідно до Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р. (у редакції постанови Правління НБУ від 2 жовтня 2002 р. № 378)., розрізняють три типи конвертованості валют:

- вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу (австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, долари США, канадські долари, євро, швейцарські франки, японські єни, золото, платина, срібло та ін.);

- вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (білоруські рублі, леви (Болгарія), грузинські ларі, ізраїльські нові шекелі, польські злоті, російські рублі, словацькі крони, турецькі ліри та ін.);

- неконвертовані валюти (азербайджанські манати, єгипетські фунти, нові тайванські долари, таджицькі сомоні, узбецькі суми, югославські динари та всі інші валюти, що не належать до 1 та 2 груп валют)[82].

Варто зауважити, що особливе місце в класифікації валют займають резервні валюти держав, у яких центральні банки інших країн і міжнародні фінансові інститути формують власні валютні резерви. До таких валют належать: англійські фунти стерлінгів, долари США, швейцарські франки, євро. Станом на 1 січня 2006 р. валютний резерв НБУ становив 19,8 млрд. доларів США.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Суб’єкти валютного ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.