• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Еколого-економічне обґрунтування проектних рішень

Проаналізувавши існуючи дослідження встановлено, що водні ресурси визначаються як запаси поверхневих й підземних вод, які знаходяться в водних об’єктах, і використовуються чи можуть бути використані. Під водним об’єктом розуміється зосередження вод на поверхні суші в формах її рельєфу, або в надрах, які мають межі, об’єм водного режиму.

В результаті аналізу встановлено, що водний потенціал Харківської області розподілено нерівномірно. Максимальна кількість водоймищ приходиться на Лозівський (6314 шт.), Вовчанський (6205 шт.), Борівський (5310 шт.) райони, але вони не відіграють значної ролі у забезпеченості населення водою. Так встановлено, що максимальну забезпеченість водою має Ізюмський район (3975,6 м3/рік, 233,9%), Дворічанський (3568,2 м3/рік, 209,9%), Великобурлуцький (3280,6 м3/рік, 193%). За критерій забезпеченості було прийнято величину 1 700 м3/мешканця (загальноприйнятий в України). Згідно встановлених класів забезпеченості найменшу забезпеченість має: Харківський район (3,8%). Середню забезпеченість мають райони: Лозівський (39,6%), висока забезпеченість (100%) мають: Краснокутський (105,7%), Коломацькій (91%), Валковський (104,5%), Нововодолазьский (100,4%), Кегичівський (103,6%), Сахновщинський (110,7%), Вовчанський (170,7%), Великобурлуцький (1935), Дворічанський (209,9%), Шевченківський (165,9%), Борівський (144,3%), Ізюмський (233,9%), Барвінківський (120,1%), Близнюківський (136,1%), Зачепилівський (94,1%), Чугуївський (81,2%), Печенізький (81%), Балайклейский (79,4%), Первомайський (70,7%), Зміївський (67,4%), Богодухівський (94,2%), Золочівський (90%), Дергачівський (53,4%), Куп’янський (53,1%), Красноградський (52,4%). В цілому гідрологічний потенціал Харківської області має середній ступінь забезпеченості.

Отже, Харківська область відноситься до областей, які погано забезпечені водними ресурсами, розташована на вододілі двох річкових басейнів – Дона (Сіверського Дінця) та Дніпра. Для того, щоб оцінити, чи можна використовувати воду з поверхневих водних об’єктів Харківської області для виробництва товарів народного споживання, зокрема для виготовлення харчової та сільськогосподарської продукції, та визначити, як це впливає на стан річок, ми визначили стійкість основних водних об’єктів на території області. Стійкість поверхневих вод до техногенного навантаження можна розрахувати, використовуючи дані щодо температури води водного об’єкту протягом року та індексу кольоровості води в даному водному об’єкті, за формулою:

де: А – кількість днів протягом року з температурою води вище + 16°С;

J – індекс кольоровості води.

За розрахунками (табл. 3.8) можна зробити висновок, що стійкість основних водних об’єктів Харківської області до техногенного навантаження є низькою.

Для забезпечення господарського комплексу Харківської області та потреб питного водопостачання населення необхідна велика кількість водних ресурсів. Територія басейнів Сіверського Донця та Дніпра в межах Харківської області – один з найбільш урбанізованих та індустріалізованих регіонів України з інтенсивним веденням сільського господарства, що зазнає значного антропогенного впливу.

Читайте також:

1. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
2. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
3. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
4. А) Теоретичне обґрунтування педагогіки
5. Автоматизація проектних робіт
6. Адміністративна та судова процедура оскарження рішень податкових органів
7. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
8. Аналіз альтернативних рішень
9. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
10. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування її розв’язання програмним методом
11. Аналіз проектних ризиків.
12. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.

Переглядів: 575