Еколого-економічне обґрунтування проектних рішень

Проаналізувавши існуючи дослідження встановлено, що водні ресурси визначаються як запаси поверхневих й підземних вод, які знаходяться в водних об’єктах, і використовуються чи можуть бути використані. Під водним об’єктом розуміється зосередження вод на поверхні суші в формах її рельєфу, або в надрах, які мають межі, об’єм водного режиму.

В результаті аналізу встановлено, що водний потенціал Харківської області розподілено нерівномірно. Максимальна кількість водоймищ приходиться на Лозівський (6314 шт.), Вовчанський (6205 шт.), Борівський (5310 шт.) райони, але вони не відіграють значної ролі у забезпеченості населення водою. Так встановлено, що максимальну забезпеченість водою має Ізюмський район (3975,6 м3/рік, 233,9%), Дворічанський (3568,2 м3/рік, 209,9%), Великобурлуцький (3280,6 м3/рік, 193%). За критерій забезпеченості було прийнято величину 1 700 м3/мешканця (загальноприйнятий в України). Згідно встановлених класів забезпеченості найменшу забезпеченість має: Харківський район (3,8%). Середню забезпеченість мають райони: Лозівський (39,6%), висока забезпеченість (100%) мають: Краснокутський (105,7%), Коломацькій (91%), Валковський (104,5%), Нововодолазьский (100,4%), Кегичівський (103,6%), Сахновщинський (110,7%), Вовчанський (170,7%), Великобурлуцький (1935), Дворічанський (209,9%), Шевченківський (165,9%), Борівський (144,3%), Ізюмський (233,9%), Барвінківський (120,1%), Близнюківський (136,1%), Зачепилівський (94,1%), Чугуївський (81,2%), Печенізький (81%), Балайклейский (79,4%), Первомайський (70,7%), Зміївський (67,4%), Богодухівський (94,2%), Золочівський (90%), Дергачівський (53,4%), Куп’янський (53,1%), Красноградський (52,4%). В цілому гідрологічний потенціал Харківської області має середній ступінь забезпеченості.

Отже, Харківська область відноситься до областей, які погано забезпечені водними ресурсами, розташована на вододілі двох річкових басейнів – Дона (Сіверського Дінця) та Дніпра. Для того, щоб оцінити, чи можна використовувати воду з поверхневих водних об’єктів Харківської області для виробництва товарів народного споживання, зокрема для виготовлення харчової та сільськогосподарської продукції, та визначити, як це впливає на стан річок, ми визначили стійкість основних водних об’єктів на території області. Стійкість поверхневих вод до техногенного навантаження можна розрахувати, використовуючи дані щодо температури води водного об’єкту протягом року та індексу кольоровості води в даному водному об’єкті, за формулою:

де: А – кількість днів протягом року з температурою води вище + 16°С;

J – індекс кольоровості води.

За розрахунками (табл. 3.8) можна зробити висновок, що стійкість основних водних об’єктів Харківської області до техногенного навантаження є низькою.

Для забезпечення господарського комплексу Харківської області та потреб питного водопостачання населення необхідна велика кількість водних ресурсів. Територія басейнів Сіверського Донця та Дніпра в межах Харківської області – один з найбільш урбанізованих та індустріалізованих регіонів України з інтенсивним веденням сільського господарства, що зазнає значного антропогенного впливу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Використання показників грошової оцінки при формуванні земельних ділянок водного фонду	\|	Характеристика окремих показників річок Харківської області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.