Екологічні концепції економічної системи

"Екологічна парадигма економічної науки" Сергія Подолинського. Помітний вплив на сучасні еколого-економічні дослідження має праця Сергія Подолинського "Людська праця і єдність сили" (1880), яка вперше була опублікована французькою мовою у паризькому "La Revue Socialiste" (1880), ширший варіант німецькою - у штуттґартській "Die Neue Zeit" (1882), згодом - італійською і набула широкого розголосу серед тогочасних учених. С.Подолинський своїми висновками випередив час, і праця, хоч була позитивно, проте оцінена не належно до свого значення. Певні теоретичні обмеження, сформовані наукою XIX ст., перешкоджали тогочасним науковцям "...розглянути економічно-екологічну модель українського ученого в усій масштабності, новизні та значущості для сучасних еколого-економічних проблем".^{^[50]}^[50] Ця теорія пізніше одержала назву - "екологічної парадигми сучасної економічної науки".

У чому ж суть цього вчення? С.Подолинський, розглядаючи теорію Р.Клаузіуса (1865) про ентропію (розсіяння) енерґії, пов’язану із тенденцією енерґії до загальної рівноваги, звертає нашу увагу на такі два висновки: "1) Енерґія Всесвіту є постійною. 2) Ентропія Всесвіту має тенденцію досягти максимуму."^{^[51]}^[51] Це означає, що у зв’язку з ентропією кількість енерґії, що її люди можуть одержати із навколишнього природного середовища, постійно зменшується. Але С.Подолинський водночас робить висновок: "...людина може певними - від нього залежними діями - збільшувати кількість нагромадженої енерґії рослинного життя і зменшувати кількість енерґії, що розпорошується...".^{^[52]}^[52]

С.Подолинський у своєму дослідженні зробив такі висновки:

"1. Загальна кількість енерґії, яку ми одержуємо від поверхні Землі, з її нутра і від Сонця, поволі зменшується. Але одночасно з цим збільшується нагромадження енерґії на поверхні Землі.

2. Це збільшення відбувається під впливом праці людей і тварин. Під працею ми розуміємо кожде уживання механічної або фізичної сили людей або тварин, яке веде до збільшення бюджету енерґії на земній поверхні.

3. Людина, якщо розглядати її, як термічну машину,- має певний економічний коефіцієнт, який зі зростанням потреб людини все зменшується.

4. Але одночасно з сим продуктивність праці зростає в вищій мірі, ніж зменшується економічний коефіцієнт і, таким чином, потреби задовольняються легше і в більшій кількості.

5. Доки людина має змогу розпоряджати такою кількістю хімічних споріднень і вільної механічної праці, що ця кількість перевищує його власну силу стільки разів, скільки разів знаменник економічного коефіцієнта більший від чисельника,- доти існування людства матеріально забезпечене".^{^[53]}^[53]

"Екологічна парадигма", яку століття тому сформулював С.Подолинський, дає відповідь на запитання, які способи господарювання роблять економічну систему ефективною - "Найкращі способи ті, які дають найбільше нагромадження енерґії на Землі".^{^[54]}^[54]

Цю теорію високо оцінив В.Вернадський, зазначивши, що цими питаннями цікавилось багато вчених, але саме С.Подолинський підійшов до цієї проблеми самостійно, "зрозумів усе значення цих ідей і намагався їх застосувати до вивчення економічних явищ".^{^[55]}^[55]

Вчення про ноосферу Володимира Вернадського. В.Вернадський, розробляючи своє вчення про ноосферу,^{^[56]}^[56] фактично завершив теоретичну концепцію С.Подолинського. Він узагальнив, що "створення на нашій планеті культурної біохімічної енерґії є основним фактом у її геологічній історії. Воно готувалось протягом усього геологічного часу".^{^[57]}^[57]А ноосфера, за визначенням В.Вернадського, є "...таким станом біосфери, в якому повинні виявлятись розум та спрямована ним праця людини як нова небувала на планеті геологічна сила".^{^[58]}^[58]

Якщо ж поглянути на ноосферу В.Вернадського з точки зору нашого предмета, то ми повинні відзначити, що ноосфера в нашому розумінні є глобальною еколого-економічною системою.

Екогомологічна концепція Степана Злупка. Дещо по-своєму підходить до аналізу еколого-економічних проблем С.Злупко. У 1987 році у статті, опублікованій у Віснику Академії Наук Української РСР, він вперше обґрунтував необхідність існування окремої науки екогомології, яка вивчає взаємини суспільно-економічних та природних систем.^{^[59]}^[59]

С.Злупко виходить з того, що "...що людина разом з навколишньою природою творить єдине ціле. Остання входить не тільки в біологічну, але і в психологічну природу людини. Наприклад, ментальність, духовну культуру, господарську культуру українців не можна пояснити без урахування природного середовища їхнього споконвічного проживання".^{^[60]}^[60]

Таким чином, С.Злупко розглядаючи систему національних цінностей народу, вважає за необхідне починати аналіз із того природнього середовища, в якому цей народ сформувався. Роль екогомології автор вбачає "у створенні передумов розвитку національної економіки, яку персоніфікує людина. Між екогомологією і національною економікою спільне те, що вони враховують єдність економічної та екологічної безпеки"; економіку не можна вважати ефективною, "...якщо зруйновано трудовий потенціал, вимирає населення, забруднені ґрунти й водойми, повітря, якщо марно витрачають мінеральні, лісові та інші ресурси, якщо функціонують застарілі технології, знищують фауну і флору", оскільки всі ці явища тісно взаємопов’язані, а із системи цих зв’язків "не можна вилучити освіту, духовність, вірування, бо все це елементи єдності світу".^{^[61]}^[61]

Екогомологічна концепція аналізу національної економіки є продовженням і логічним завершенням теорії Подолинського-Вернадського. Ці три наукові підходи окреслюють в загальних рисах межі науки,^{^[62]}^[62] яка постає все виразніше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення економічної системи	\|	Тема 2. Критерії порівняння економічних систем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.