• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Європейські інтеграційні процеси.

Відправним моментом інтеграції в Західній Європі стало утворення в 1951 році Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Пізніше виникли Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Євратом. На основі цих трьох Європейських співтовариств і виник сучасний Європейський Союз - ЄС (European Union - ЕU).

У 1987 році між членами Європейських співтовариств був підписаний Єдиний європейський акт, за яким передбачалося створення Сполучених Штатів Європи, в межах яких не мало би бути національних кордонів і перепон на шляху переміщень людей, капіталів, товарів і послуг. З цією метою намічалося, що повинні бути введені єдині:

- громадянський паспорт;

- валюта;

- система стандартів;

- система комунікацій і транспорту; • спільна митна система;

- податки.

За таким же актом скасовуються усі платежі та регулюючі інструкції, спрямовані на обмеження взаємної торгівлі, мають визнаватися рівноцінними національні сертифікати та дипломи про освіту.

7 лютого 1992 року держави-члени Європейських співтовариств підписали Договір про Європейський Союз. З 1 листопада 1993 року Договір вступив у силу, тобто з цього моменту починається відлік часу існування Європейського Союзу. На даний час членами Європейського Союзу (ЄС) є такі країни: Австрія, Бельгія, Велика Британія (Об’єднане Королівство – United Kingdom, якщо за документами ЄС), Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція. 1 травня 2004 р. до них приєдналися ще 10 країн: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина, Угорщина, Чехія (п’яте розширення – частина І); 1 січня 2007 р. – Болгарія і Румунія (п’яте розширення – частина ІІ); липня 2013 р. – Хорватія (шосте розширення – частина ІІ). Таким чином, сьогодні у ЄС нараховується 28 країн-членів.

Головна особливість існування й функціонування ЄС полягає в тому, що його органи наділені повноваженнями на прийняття з ряду питань співробітництва ухвал, які мають безпосередню обов’язкову силу для країн-членів.

Основні завдання Європейського Союзу:

- Сприяння економічному й соціальному прогресу, його збалансованості й стійкості (для цього необхідними є створення простору без внутрішніх кордонів, підсилення економічного й соціального зближення, заснування економічного валютного союзу включаючи запровадження єдиної валюти).

- Затвердити свій статус і призначення на міжнародній арені (робити це шляхом проведення спільної зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи можливе формування спільної оборонної політики, яка з часом приведе до спільної оборони).

- Підсилювати захист прав та інтересів громадян країн-членів (шляхом введення громадянства ЄС).

- Розвивати тісне співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ.

- Зберігати, а при необхідності й переглядати та удосконалювати систему зв’язків і відносин, яка склалася у співтовариствах.

Керівні органи ЄС: Європейська Рада (складається з голів держав і урядів, голови Європейської Комісії і міністрів закордонних справ; сесії проводяться двічі на рік); Європейська комісія (виконавчий орган, який складається з 20 членів, незалежних від урядів своїх держав, мандат Комісії збігається з виборчим терміном Європейського парламенту); Європейський Парламент (представницький орган, який складається з 626 депутатів і обирається на п’ять років); Рада Європейського Союзу (політичний орган, до якого входять міністри урядів); Європейський Суд (складається з 15 суддів і 9 генеральних прокурорів і відповідає за інтерпретацію та застосування вимог Договору).

Штаб-квартира в м. Брюссель (Бельгія), де знаходиться більшість органів, включаючи Європейську Раду та Європейську Комісію, а також в Люксембурзі, де функціонує Європейський Парламент.

Інтеграційні процеси охопили й інші регіони Європи, але там вони не досягнули такої глибини, як у Західній Європі. Другою за часом існування та за результатами функціонування є Європейська асоціація вільної торгівлі - ЄАВТ, що була створена в 1960 році.

Завдання ЄАВТ:

- створення зони вільної торгівлі промисловими товарами;

- розвиток економічної активності;

- досягнення повної зайнятості й фінансової стабільності;

- зростання продуктивності праці;

- раціональне використання ресурсів. Цій асоціації притаманні такі особливості:

- високий рівень розвитку промисловості та велика питома вага зовнішньої торгівлі в економіці країн-учасниць;

- суверенні права країн-учасниць і відсутність наднаціональних інститутів;

- вільна зовнішньоекономічна політика з третіми країнами;

- відсутність устремлінь до створення економічного союзу або ще більшої інтеграції.

Необхідно відзначити, що з 1993 року країни ЄАВТ отримали в ЄС режим найбільшого сприяння в торгівлі з країнами ЄС, а Австрія, Велика Британія, Данія, Фінляндія і Швеція навіть вступили в різний час до ЄС, автоматично вийшовши з ЄАВТ. На даний час членами ЄАВТ є Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.

Керівні органи ЄАВТ: Рада (складається з представників від кожної країни-члена, які збираються двічі на місяць і на рівні міністрів двічі на рік, а рішення приймаються в консенсусному плані); Постійні комітети; Секретаріат.

Штаб-квартира знаходиться в м. Женева (Швейцарія).

У Центральній та Східній Європі зародилися або зароджуються й інші інтеграційні угрупування. На теренах Центральної Європи створено Центральну європейську ініціативу. У причорноморській зоні зародилось Чорноморське економічне співробітництво, яке навіть заснувало Чорноморський банк реконструкції та розвитку. Країни колишньої Радянської Прибалтики об’єднались в Союз Балтійських держав (Балтію). Решта країн, що утворились також на

теренах колишнього Радянського Союзу, спробували об’єднатись в Союз Незалежних Держав, а тепер стараються, щоправда з різними намірами і зусиллями, надати цьому інтеграційному угрупованню життєздатного режиму функціонування у вигляді Євро-Азійського Союзу і зони вільної торгівлі.

Союз Незалежних Держав (СНД) створено в грудні 1991 року, відразу після розпаду Радянського Союзу.

Членами СНД є такі країни: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизтан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Україна, Узбекистан.

Основні завдання СНД:

- мирне врегулювання спорів і конфліктів при розпаді СРСР;

- здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній і культурній областях;

- сприяння всебічному і збалансованому економічному та соціальному розвитку держав-членів в рамках спільного економічного простору, а також міждержавному співробітництву та інтеграції.

Керівні органи СНД: Рада голів держав; Рада голів урядів; Рада міністрів іноземних справ; Координаційно-консультативний комітет; Рада міністрів оборони; Виконавчий секретаріат; Міжпарламентська асамблея.

Штаб-квартира СНД знаходиться в м. Мінськ (Білорусь).

Цікавою для нас є організація, в якій бере участь Україна, Чорноморське економічне співробітництво - ЧЕС або ЧМЕС. Створено ЧМЕС в 1992 році з метою перетворення Чорного моря в море миру, стабільності та добробуту шляхом розвитку дружніх і добросусідських відносин.

Членами ЧМЕС є такі країни: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина, Україна.

Основні завдання ЧМЕС:

- розвиток економічного співробітництва між державами-членами на основі гельсінського Заключного акту і рішень ОБСЄ;

- сприяння економічному, технологічному і соціальному прогресу, а також вільному підприємництву;

- оптимальне використання усіх можливостей для розширення та диверсифікації співробітництва;

- розвиток двостороннього та багатостороннього співробітництва як між країнами-членами, так і з іншими зацікавленими країнами;

- охорона специфічних економічних інтересів країн-членів, особливо тих, які перебувають на етапі переходу до ринкової економіки

- лібералізація та гармонізація режимів зовнішньої торгівлі згідно з практикою ВТО з подальшим приєднанням усіх членів ЧМЕС до ВТО;

- поглиблення співробітництва ЧМЕС з ЄС і поступове створення Євро-Чорноморського економічного простору.

У рамках ЧМЕС країни-члени співпрацюють у таких сферах:

- торгівля та економічний розвиток;

- банківська справа і фінанси;

- зв’язок;

- енергетика;

- транспорт;

- сільське господарство і сільськогосподарська промисловість;

- охорона здоров’я і фармацевтика;

- охорона довкілля;

- туризм;

- наука і техніка;

- обмін статистичними даними та економічною інформацією;

- співробітництво між митними та іншими прикордонними органами;

- боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами.

Керівні органи ЧМЕС: Нарада міністрів закордонних справ (збирається двічі на рік); Постійний міжнародний секретаріат (виконавчий орган); Парламентська асамблея; Ділова рада (неурядова організація при ЧМЕС).

У рамках ЧМЕС з 1999 року діє Чорноморський банк торгівлі та розвитку, а також Міжнародний центр чорноморських досліджень (з 1998 року).

Штаб-квартира ЧМЕС знаходиться в м. Стамбул (Туреччина).

Читайте також:

1. Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.
2. Блок 1. Соціально-демографічні та міграційні процеси.
3. Гідрологічні процеси.
4. Головні інтеграційні об”єднання світу
5. Дискретні (перервні) процеси.
6. Емпіризм в новоєвропейській філософії. Основні ідеї вчень Ф. Бекона, Т. Гобса, Дж. Локка.
7. Емпіризм в новоєвропейській філософії. Основні ідеї вчень Ф. Бекона, Т. Гобса, Дж. Локка.
8. Етнополітичні процеси в країнах Західної Європи (інтеграційні та сепаратистські тенденції).
9. Європейські інтеграційні процеси. Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку.
10. Європейські проекти використання ІКТ в освіті
11. Європейські хартії по збереженню історичного середовища.

Переглядів: 1868