• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні рекомендації

В підприємствах, що мають високий рівень дебіторської заборгованості, не оплаченої в строк, проводять рефінансування заборгованості шляхом здійснення ряду процедур по її примусовому стягненню або з позовом в суд. Позов до суду направляється тільки за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спорів. У претензії зазначаються: реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких направляється претензія; дата та номер претензії; обставини, докази претензії; вимоги заявника; сума претензії; перелік документів, що додаються до претензії.

Після одержання претензії контрагентом можуть бути чотири варіанти дії:

· одержувач претензії не дав відповіді;

· заявник одержав відповідь де повністю або частково претензію відхилено;

· претензія признана повністю або частково але не повідомляється про перерахування визнаної суми;

· претензію визнано і заборгованість погашено.

В перших двох діях заявник змушений звертатися в суд із заявою про стягнення заборгованості. Якщо претензія признана, але кошти кредитору не поступили, заявник претензії через 20 днів від одержання відповіді має право звернутися до банку з розпорядженням про списання визнаної боржником суми. Якщо відсутні кошти в боржника, кредитор після закінчення місячного строку звертається в суд.

Якщо претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник звертається з позовом для врегулювання спорів в судовому порядку. Суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, чиї права та інтереси порушено, а також державних та інших органів, що звернулися до суду згідно прийнятого законодавства України. Позов забезпечується: наданням аркушу на майно; забороною відповідачеві вчинити певні дії; забороною іншим особам вчинити дії, що стосуються предмету спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Спір вирішується судом протягом двох місяців. Суд приймає рішення: задовольнити позов або відмовити в позові повністю або частково. Якщо кредитор протягом місяця не отримав заборгованість, але не раніше трьох місяців після встановленого строку погашення, він має право звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції: запобігати неефективному використанню активів підприємства; реабілітувати підприємства, тобто провести реструктуризацію, санацію; сприяти повному задоволенню претензій кредиторів.

Головне у проведенні справи про банкрутство підприємства – якомога повніше задоволення вимоги кредиторів, які пред’явлені до боржника. Суд може застосовувати до боржника такі типи процедур: ліквідаційні; реорганізаційні; санаційні. Банкрутство підприємства – це визнана судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через застосування ліквідаційної процедури. Справа про банкрутство порушується якщо виявлено: неплатоспроможність підприємства або загрозу неплатоспроможності; в разі перевищення заборгованості на його поточних активах. Послідовність проведення справи про банкрутство розкривається через такі дії: подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника; ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство; підготовче засідання суду; попереднє засідання суду; проведення зборів кредиторів; утворення комітету кредиторів; звернення до суду з клопотанням (про відкриття процедури санації, укладання мирової угоди, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури); підсумкове засідання суду, де вирішуються такі питання: приймається: ухвала про проведення санації боржника; ухвала про укладання мирової угоди; постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд може прийняти рішення про ліквідацію підприємства в разі:

· визнання недійсними установчих документів;

· здійснення ним діяльності, що суперечить установчим документам і законодавству;

· несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну його назви, організаційно-правові форми власності та місце знаходження;

· неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством;

· визнання підприємства банкрутом.

Ліквідація підприємства здійснюється згідно визначених судом етапів. Вітчизняне законодавство про банкрутство сприяє реабілітації підприємств, що мають певні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Згідно законодавства ухвалу про здійснення санації боржника приймає суд за клопотанням кредиторів. Таке рішення може бути, якщо є: визнана санаційна спроможність боржника (санаційна концепція); реальна можливість виконати план санації, відновити платоспроможність підприємства-боржника та його успішну виробничо-господарську діяльність; наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для здійснення санаційних заходів. Суд, ухвалюючи рішення про санацію, призначає керуючого санацією, який здійснює план санації підприємства-боржника. План санації має бути підтриманий більш як половиною кредиторів. В ході порушення справи про банкрутство може бути прийнята мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство.

Нерідко підприємства, які фактично є фінансово неспроможними, приховують це.

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається строком до двох років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права здійснювати певну діяльність протягом п’яти років.

Умисне банкрутство – це свідоме доведення суб’єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов’язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

При здійсненні реструктуризації, фінансової санації значний інтерес становлять податкові аспекти банкрутства й ліквідації юридичних осіб. Ці питання розглядаються: для кредиторів підприємства-банкрута, для підприємства, яке ліквідується, для власників корпоративних прав підприємства, яке ліквідується.

План вивчення теми

1. Методи, форми та прийоми фінансової санації.

2. Спеціальні програми державної фінансової підтримки санації підприємств.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
3. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
4. V. Рекомендації і розробки маркетинг-консалтингу.
5. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
6. А. Підготуйте і запишіть висновки-рекомендації для автора, який перекладає текст з російської мови на українську.
7. Аналіз одержання результатів. Висновки рекомендації.
8. Безпечне поводження з хімічними речовинами та рекомендації щодо їх зберігання
9. ВСТУПНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
10. Глава 4 Методичні рекомендації щодо розв’язання задач
11. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
12. Деякі рекомендації керівному складу МНС під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

Переглядів: 389