в) для мішаної – у, е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше.
Іменники ІІІ відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчен-
ня – е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте.
У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові)
обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Ілле Володимировичу, Борисе Васильовичу, Михайле тКлимовичу, Миклоше Петровичу.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний
відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар).
У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму
кличного відмінка має загальне слово, а власне ім’я може мати і кличну форму
й форму називного відмінка: друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).
У звертаннях, що складається із загальної назви та прізвища, форму кли-
чного відмінка мє лише загальна назва. Прізвище пишуть у називному відмінку: пане Миколаєнко, добродію Якименко, добродійко Марченко, студентко Шевчук.