Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Культура населення скіфо-сарматського часу.

Початок першого тисячоліття до нашої ери позначився відкриттям заліза і освоєнням технології його виробництва, що значно прискорило розвиток про-дуктивних сил, сприяло загальному прогресу суспільства. В межах України на ранньому етапі залізної доби проживали історичні, відомі за писемними джере-лами, народи: в степовій зоні – кіммерійці, скіфи, сармати, а в лісостеповій і поліській зонах – скіфи-хлібороби, меланхлени, будини, гелони, сколоти. Ці два світи були різними за господарським укладом (кочівники-скотарі й хліборо-би), етносом (іранці й праслов`яно-балти), але їх об`єднував єдиний стиль куль-тури, що склався в умовах економічної та політичної взаємодії регіонів. У його підгрунті лежав так званий скіфський звіриний стиль, який розвинувся у Скіфії під впливом культур Переднього Сходу і Греції.

Історія народів Півничного Причорномор`я раннього залізного віку умов-но поділяється на такі періоди: кіммерійський (ІХ – УІІІ ст до н.е.), скіфський (УІІ – ІІІ ст до н.е.), пізньоскіфський (ІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), сарматський (ІІ ст. до н.е. – ІУ ст. н.е.).

Кіммерійський період. Саме в цей час закінчується дописемний період іс-торії України. З`являються ще доволі скупі та уривчасті свідчення про народи, що населяли в ту сиву давнину терени нашої Батьківщини. Одним з перших та-ких кочових народів, чиє ім`я відомо нам достеменно не за умовною археологі-чною номенклатурою, а за свідченням ассирійських хронік УІІ ст. до н.е. та за пізнішими творами античних авторів, є кіммерійці.

За Геродотом, увесь той край, що нині охоплює степове Причерномор`я, здавна належав саме кіммерійцям. Тут ще в У ст. до н.е. існували „кіммерійські переправи”, „кіммерійські стіни”, країна з назвою „Кіммерія” тощо. Кіммерій-ців, за Геродотом, витиснило з Причерномор`я могутнє військо скіфів, що насу-валося з-поза Араксу на Європейську степову равніну. Залишки кіммерійців, які вціліли в братовбивчій війні, вимушені були мігрувати до південного узбе-режжя Чорного моря в Малій Азії.

Скіфській період. У найбільш чистому вигляді скіфська культура існувала в степах Північного Причорномор`я. Скіфія знаходилась між Дунаєм та Кримським півостровом, а також на Таманському півострові. Поступово скіфська культура в наслідок військових походів, підкорення та часткового асимілювання населення, а також через культурний вплив на сусідні племена розпов-сюджується в західному та північному напрямках.

Розкопки курганів скіфської знаті виявили величезну кількість неперевер-шених ювелірних виробів: золоті і срібні чаші, пекторалі, шийні гривні, гребе-ні, амфори, зеркала, золоті оздоби парадних уборів багатих скіфів та скіф`янок.

-9-

Рельєфне зображення сюжетів і сцен зі скіфського життя в поєднанні з високою античною традицією ювелірної майстерності засвідчують народження нового культурного явища, яке вийшло далеко за межі іраномовних степових поселен-ців України.

Скіфська міфологія була частиною міфології іранського світу, яка, в свою чергу, відокремилася від індоіранської міфології. В скіфській міфології одним з головних сюжетів є космогонічний міф. Одна з версій космогонічного міфу пе-редана Геродотом. Від першого чоловіка Таргітая – сина Зевса і дочки Борис-

фена (Дніпра) – народилися три сини, за яких на землю впали золоті священні дарунки: чаша, сокира та плуг з ярмом. Вони спалахнули вогнем, тому їх не змогли взяти старші брати. Лише молодший – Колаксай – зміг заволодіти чарівними дарунками. Брати зрозуміли значення цієї події і віддали йому все царство, яким вони спільно володіли. Від Колаксая пішов рід царських скіфів, від старшого брата Ліпоксая – рід жерців, а від середнього Арпоксая – хліборобів та скотарів.

Скіфський звіриний стиль. Художня спадщина скіфів вбирає в себе три го-ловні складові частини: декоративно-прикладне мистецтво, кам`яну монумен-талістику та скіфо-еллінську торевтику.

Вироби, прикрашені звіриним стилем, виготовлялися з різноманітних ма-теріалів (кістка, ріг, бронза, срібло, золото, залізо тощо). Відповідно й техноло-гічні прийоми їх виготовлення також різнилися: литво за восковою моделлю, штампування та гравіювання, кування деталей, витончене різблення кістки. У декорі особливо коштовних речей застосовували філігрань та зрідка інкруста-ції різними матеріалами. Загалом зазначимо, що скіфські майстри-золотарі во-лоділи практично усіма технологічними тонкощами, що притаманні ювелірно-му мистецту подальших епох.

Скіфська скульптура зображує воїнів у бойовому обладунку. В граніті, піс-ковику чи вапняку постає перед нами грізний образ володаря причорноморсь-ких степів. Закутий у крицю, озброєний мечем, кинджалом, бойовою сокирою, луком та сагайдаком зі вбивчими стрілами, воїн підносить до вуст ритон зі свя-щеним напоєм, що символізує приєднання його після смерті до гурту могутніх прадідів-героїв.

Такі кам`яні статуї височіли на могилах степової Скіфії від передгір`їв Кавказу до Румунії, що переконливо засвідчує межі панування причорноморсь-ких скіфів. Традиція встановлення кам`яних скульптур у Скіфії охоплює УІІ – ІУ ст. до н.е.

Неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва є золота пекто-раль з Товстої Могили. Ця місяцеподібна прикраса складається з трьох ярусів, чітко відокремлених один від одного товстими витими джгутами, що в цілому не порушує єдності в зображенні, а надає йому своєрідної ритмічної доскона-лості. Головним сюжетом усього твору є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє напівроздягнених чоловіків, розтягнувши хутро на руках, готуються до якогось таїнства. Кожного з них наділено індивідуальними рисами, що нарівні з унікальністю твору становить найбільший інтерес серед зображень скіфів. Лі-

-10-

воруч і праворуч від основної сцени стоять корови і кобили з телятами, а за ни-ми розташовані фігури скіфських служників, один з яких доїть вівцю, а інший – корову, тримаючи в руках відповідно ліпний горщик та невеличку амфору.

Скульптурна довершеність образів верхнього фризу сягає вищого рівня ху-дожнього відтворення життя кочівників. Насичений трагічним динамізмом і ни-жній ярус пекторалі, де показані різноманітні сцени терзання тварин. Буяння рослин на середньому ярусі підкреслюється великими квітками, інкрустовани -ми блакитною емаллю і скульптурними фігурками птахів. Майстер з повним

знанням пропорцій тіла, з вражаючою природністю рухів тварин і людей, ство-рив незабутню композицію, сповнену одночасно динамізмом і лаконічністю ху-дожніх засобів. Гра світлотіні на фігурах підкреслює об`єми, вражає реалізмом буття людей, тваринного світу і природи.

Сарматський період. Сармати – іраномовні кочові скотарі – з`явилися на території сучасної України на межі ІІІ – ІІ століть до н. е. За походженням вони пов`язані зі світом східноіранських народів. На час появи сарматів в Україні се-ред них були відомі такі племенні угрупування: сіраки, аорси, язиги та роксола-ни. Роксолани займали степову смугу півдня Лівобережжя.

Кінець сарматської культури в Україні пов`язаний із навалою гуннів в се-редині – другій половині ІУ ст. до н.е. Завойовники частково винищили сарма-тів, частково асимілювали їх, включивши до складу свого об`єднання. Нечис -ленні сарматські пам`ятки цього часу співіснують з гунськими та містять мате-ріали гунського культурного кола.

Мистецтво сарматів відомо з численних виробів – прикрас, зброї, речей особистого вжитку, культових речей. Як і в більшості кочовиків, сарматське мистецтво мало прикладний характер. З І ст. н.е. серед сарматів України роз-повсюджується так званий звіриний бірюзово-золотий стиль. Як видно з назви, цей стиль являє собою зображення звірів, виготовлених з золота – реальних чи фантастичних, - найчастіше в боротьбі між собою. Характерною рисою цього стилю є інкрустація постатей тварин бірюзою, сердоліком або емаллю. Чудові зразки „бірюзово-золотого” стилю знайдені в Порогах (гривна), Запорізькому (поясні пряжки) та Ногайчинському (гривна) курганах.

В історії давнього населення України визначне місце посідає культура ан-тичних держав, заснованих греками на північних берегах Чорного моря протя-гом УІ-У ст. до н.е. На порівняно вузькій території, що переривчастою сму-гою тягнеться від Дністра до Керченської затоки уздовж узбережжя Чорного і Азовського морів, виникає велика кількість міст і поселень.

Античні держави розташовувалися в чотирьох основних зонах: по обох бе-регах Боспору Кіммерійського, в Західному Криму, в Нижньому Побужжі і Нижньому Подністров`ї з головними центрами – Пантікапеєм, Херсонесом, Ольвією і Тірою. За своє тисячолітнє існування вони досягли значного розвитку в державотворенні, економіці та торгівлі, культурі, мистецтві й побуті. З середини І ст. до н.е. грецькі міста Північного Причорномор`я перейшли під протекторат Риму і перебували у складі імперії до 70-х років ІУ ст. н.е.

-11-

Населення північної периферії античного світу не тільки зберігало тради-ції, винесені зі своїх метрополій, а й постійно збагачувало власну культуру за рахунок запозичення нових досягнень еллінів Егеїди в политиці, культурі, нау-кових знаннях, літературній, театральній і музичній творчості, мистецтві та по-буті. Водночас греки північнопонтійськіх міст як носії вищого рівня культурно- го розвитку позитивно впливали на сусідні племена – скіфів, таврів, сарматів тощо. У свою чергу всі ці народності впливали на мешканців античних міст і поселень Північного Причорномор`я.

Антична культура півдня України протягом всього періоду її існування в

основних своїх рисах залишалася грецькою. В цілому антична культура мала велике значення в становленні культури всіх народів Європи. Кожна держава, на терені якої за давнини існували античні міста, може пишатися тим, що й її земля причетна до великої та унікальної культури, яка визначила загальний розвиток європейської цивілізації в цілому.

 


Читайте також:

  1. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
  2. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
  3. Аналіз використання фонду робочого часу.
  4. Аналіз диференціації населення за доходами
  5. Антропологічні особливості давнього населення території України
  6. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  7. Бар’єри простору і часу.
  8. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
  9. Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
  10. Бондарихінська культура
  11. Бюджетний контроль - це порівняння показників бюджету зі звітом за від­повідний період часу.
  12. Варіанти акультураційних стратегій




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Передслов`янське населення території сучасної України і його культура. | Культура давніх слов’ян.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.