Державне мито

Державне мито за своєю суттю є не винятково податковим платежем, а скоріше судовим або цивільним, більш детально воно регулюється не тільки податковим законодавством, а й цивільним, процесуальним, господарсько-процесуальним.

Державне митоявляє собою плату, що стягують за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноважені на це компетентні органи і видають відповідні документи, що мають правове значення.

Отже, державне мито — це плата за дії (послуги) уповноважених органів, що стягується з метою покриття витрат, які виникають у зв’язку з цим. Головна особливість державного мита — його індивідуальна відплатність. Сплачуючи державне мито, платник переслідує певні інтереси, пов’язані зі здійсненням на його користь дій публічно-правового характеру. З іншого боку, метою стягування державного мита є покриття витрат державного або іншого органу, у зв’язку з його діяльністю.[Податкове право: Навч. посіб. / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, Д. А. Кобильнік та ін.; За ред. проф. М. П. Кучерявенка. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 400 с. – с. 292]

Особливості застосування механізму державного мита в Україні регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» [Декрет], а деталізує його застосування Інструкція про порядок обчислення і справляння державного мита, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 2012 р. № 811 [Інструкція].

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за здійснення в їх інтересах дій та видачу документів уповноваженими на те органами.

Державне мито стягується:

1) за здійснення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

2) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв’язку зі зміною, доповненням і поновленням записів актів громадянського стану;

3) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії і за внесення змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або документів, що їх заміняють; за видачу або продовження посвідчень на проживання; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його заміняє, на право виїзду з України та в’їзду в Україну, а також з заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з громадянства України;

4) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

5) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

6) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

7) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;

8) за операції з об’єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

9) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об’єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуженню такого майна у випадках, передбачених законами України;

10) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності.

Перелік ставок державного мита досить великий, оскільки встановлюється щодо конкретних видів об’єктів оподаткування (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито) [Декрет]

Державне мито справляється за ставками у розмірах неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджетів місцевого самоврядування на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України (в іноземній валюті державне мито сплачується через уповноважені банки, інші фінансові установи України, національного оператора поштового зв’язку), крім державного мита, яке зараховується до Державного бюджету України. Державне мито зараховується до Державного бюджету України на рахунки, відкриті в органах Казначейства, за дії, пов’язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, за дії, пов’язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин; за частину дій, вчинюваних державними нотаріальними конторами (згідно Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита), а також за дії, що стосуються видачі загальногромадянських закордонних паспортів.

Сплата державного мита може здійснюватися у кількох формах:

1. Готівкою:

— безпосередньо в національній валюті;

— в іноземній валюті в перерахунку за курсом Національного банку України;

2. У безготівковому порядку (перерахуванням через відділення банків сум мита з рахунків платників);

3. Митними марками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні (розділ Х ПК України)	\|	Практичне заняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.