• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і структура політичної системи.

Система – це певна кількість взаємопов’язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті. У навколишньому світі існують різноманітні системи, однією з яких є політична. Поняття «система» запозичене з електроніки та кібернетики, а його «перенесення» у політичну науку здійснили американські учені Г.Алмонд, Д.Істон, У.Мітчел.

Т.Парсонс: «Призначення політичної системи – це забезпечення інтеграції, розробка та реалізація загальної мети суспільства.».

Політична система є центральною проблемою політології. Вона дає загальне, цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя суспільства, його структуру тощо. У сучасній політичній науці існує багато теорій політичних систем. Зокрема, вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили Д.Істон, Г.Алмонд(системний аналіз), К.Дойч(кібернетичний підхід),Т.Парсонс(політична система як специфічний елемент соціальної системи), Г.Пауелл, М.Каплан(зовнішньополітичний аспект функціонування політичної системи) та інші учені.

Політична система – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства.Вона активно взаємодіє з іншими системами – економічною, культурною, соціальною, ідеологічною, релігійною, етнічною.

Політична система суспільства включає:

- організаційну підсистему(держава, партії, суспільно-політичні організації і рухи);

- культурно-ідеологічну підсистему(політична культура, ідеологія, громадська думка);

- нормативну підсистему(політико-правові, організаційні, морально-політичні та ін. норми);

- інформаційно-комунікативну підсистему(засоби масової інформації і комунікації, науково-інформаційна інфраструктура).

Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. Дослідження політичної системи ведуть свій початок від Аристотеля, але по-справжньому вагомих результатів досягнено лише у XX ст. після застосування американським теоретиком Д.Істономметоду системного аналізу у працях «Політична система» та «Системний аналіз політичного життя». Політична система, на думку Д.Істона, цілісна множина багатьох елементів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Політичне життя, на його думку, є неврівноваженою системою, у якій увесь час відбуваються порушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Тому системи бувають стійкими і нестійкими. Д.Істон вважає, що нерухомість політичної системи недосяжна, поки політична система живе.

Основними ознаками політичної системи є:

· взаємозв’язок групи елементів;

· утворення цими елементами певної цілісності;

· внутрішня взаємодія всіх елементів;

· прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

· здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

Визначальним елементом політичної системи є держава. Крім неї, у політичну систему суспільства входять політичні партії, профспілки, асоціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи та інші об’єднання, змістом діяльності яких є політичні процеси.

Структуру політичної системи складають такі основні компоненти:

· політичні відносини – взаємини суб’єктів політики з приводу завоювання та здійснення влади (міжкласові, внутрішньокласові, міжнаціональні, міждержавні);

· політична організація суспільства – це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя суспільства; вона складається з власне політичних організацій (держава, політичні партії, політичні рухи), політизованих організацій (народні рухи, профспілки), неполітичних організацій (об’єднання за інтересами);

· засоби масової інформації – розгалужена мережа установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації, пропагуючи вироблені політичні та правові норми;

· політичні принципи та норми, які формують політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань політичної системи;

· політична свідомість – сукупність політичних ідей, відображених у політичних документах, правових нормах тощо;

· політична культура – це сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя.

Виділяють такі функції політичної системи:

1) вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

2) організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави;

3) координація окремих елементів суспільства;

4) легітимізація (діяльність, спрямована на узаконення політичної системи);

5) політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

6) артикуляція інтересів (пред’явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

7) агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

8) інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально - політичних цілей і цінностей;

9) політична комунікація складових політичних систем та ін.

Виходячи з того, що політична система покликала забезпечувати стабільність суспільства, його прогрес через збалансованість інтересів різних груп населення, американські політологи Г.Алмонд і Дж.Пауеллвиділяють такі її функції.

Функції політичної системи:

· висловлювання інтересів (політична система через різні організації представляє в суспільстві інтереси соціальних груп);

· узагальнення інтересів (розмежовані інтереси різних соціальних груп узагальнюються, віддзеркалюються в програмах партій і доводяться до влади);

· відпрацювання норм і правил (законодавчі органи видають закони і нормативні документи);

· застосування правил (вона є прерогативою виконавчих органів, які реалізують накази законодавців);

· контроль застосуванням правил (виконання її здійснюється судовими органами і органами насилля чи примусу);

· політична комунікація (вона припускає різні форми взаємодій та обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами і громадянами).

Марксисти, опираючись на класові пріоритети, типологізували політичну систему так: рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична.

За характером розподілу влади політичні системи класифікуються на авторитарні та плюралістичні. Суть авторитаризму – зосередження влади у єдиному центрі, а плюралістична політична система характеризується дифузією влади, широкими правами та свободами, відкритою конкуренцією у боротьбі за владу. Німецький політолог та соціолог М.Веберзапропонував поділити політичні системи на традиційні, раціональні, бюрократичні.

Наприкінці 50-х рр. Г.Алмондвиділив такі чотири типи політичних систем: англо-американський, континентально-європейський, доіндустріальний чи частково індустріальний, тоталітарний.

У сучасній західній науці відрізняють такі основні типи політичної системи:

- військові та громадянські;

- консервативні та ті, що трансформуються;

- завершені та незавершені (основний критерій такого поділу-наявність усіх складників системи);

- мікроскопічні, макроскопічні, глобальні;

- традиційні та модернізовані;

- демократичні, авторитарні, тоталітарні.

Сьогодні у нашій державі відбувається активний процес становлення нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадженні інституту президентської влади, поділі політичної влади та наявності механізму стримувань і противаг.

В.Якушиквважає, що з точку зору особливостей загальносистемних якостей, політична система України характеризується як:

· відносно стабільна система, яка спроможна трансформуватися в нестабільну внаслідок поглиблення конфліктів між основними політичними блоками, у т.ч. й в середині державного механізму;

· система з відносно низьким темпом соціальних процесів та недостатньо сприйнятлива до соціальних новацій;

· молода самостійна система, яка фактично не має достатньо ефективних сучасних традицій та досвіду самостійного функціонування;

· централізована з деякими елементами регіоналізації та децентралізації;

· система, що здійснює не весь комплекс функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування цивілізованого суспільства;

З точки зору особливостей політичної природи існуючої України, політична система України характеризується як:

· перехідна від не правового до правового типу;

· перехідна до втілення консенсуальної моделі розв’язання соціальних конфліктів;

· миролюбна, неагресивна;

· позбавлена власної глобальної (загальнопланетарної) системи забезпечення національних інтересів;

· система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня й якості добробуту всіх основних верств населення;

· світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної);

· етатизована (одержавлена);

· система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;

· система з політичним домінуванням певних соціальних верств «реформованої традиційної номенклатури», нової «номенклатури», «нуворишів» та ін.

Основними напрямами формування і розвитку нової політичної системи України є:

- побудова демократичної соціальної правової держави;

- утвердження громадянського суспільства;

- подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм;

- зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства і особи

- вдосконалення діяльності засобів масової інформації.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
6. ISO 15504.Структура еталонної моделі
7. IY.3. Общество и его структура.
8. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
9. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
10. VІ. План та організаційна структура заняття
11. А) Заробітна плата її форми та системи.
12. А) Заробітна плата, її форми та системи.

Переглядів: 2069