Аналіз і оптимізація сіткового графіка

Отримання параметрів графіка дозволяє перейти до наступного етапу сіткового планування. На цьому етапі виконується всебічний аналіз створеного графіка і приймаються заходи для його оптимізації.

Аналіз має мету в першу чергу виявити можливості скорочення термінів розробки в цілому.

Для оптимізації графіка використовують резерви часу.

Аналіз сіткового графіка проходить за наступними етапами:

1. Першим етапом аналізу може бути класифікація і групування робіт за величинами резервів. Однак, не завжди величина повного резерву може достатньо точно характеризувати напруженість робіт некритичної зони.

2. Коефіцієнт напруженості роботи Кн(і,j) характеризує ступінь напруженості виконання роботи вчасно.

Кн(і,j) =

де t[L(i,j)]_max - тривалість максимального шляху, що проходить через дану роботу;

t(L)_кр - тривалість відрізку шляху, що співпадає з критичним;

t(L_кр) - тривалість критичного шляху.

Чим вищий коефіцієнт напруженості, тим складніше виконати дану роботу у встановлений термін.

Для нашого прикладу:

Кн(0-1) = = 0; Кн(0-2) = = 0,4;

Кн(1-2) = = 0,67; Кн(1-3) = = 0;

Кн(1-4) = = 0,67; Кн(2-5) = = 0,4;

Кн(3-6) = = 0; Кн(3-5) = = 0,67;

Кн(4-6) = = 0,67; Кн(5-6) = = 0,4

3) Аналізується складність сіткового графіка. Для цього визначаються коефіцієнти складності та вузлової складності сіткового графіка.

Коефіцієнт складності сіткового графіка Кскл визначають як відношення кількості робіт сіті (Р) до кількості подій (П) сіткового графіка:

Кскл = =1,43

Якщо:

Кскл ≤1,3 - це прості сіткові графіки;

1,3<Кскл≤1,6 - сіткові графіки середньої складності;

Кскл>1,6 - складні сіткові графіки.

Під вузловими подіями розуміють події, в які входять і виходять в сумі три і більше робіт.

Коефіцієнт вузлової складності Кв.скл. визначають як відношення кількості вузлових подій (Пв) до кількості подій (П):

Кв.скл. = =0,71

Оптимізація сіткового графіка здійснюється за вибраним критерієм. Наприклад, при обмеженій кількості виконавців (яке на сітковому графіку вказується під стрілкою) оптимізація проходить за етапами:

1. Будується лінійна діаграма (епюра) щоденної потреби трудоресурсу (або карта проекту). На осі абсцис наноситься рівномірна шкала часу t. Кожна робота зображається лінією, паралельною осі абсцис, довжиною, яка дорівнює тривалості роботи. Фіктивні роботи позначаються крапкою.

Роботи наносяться знизу вверх одна над одною в порядку зростання індексу роботи в строгій послідовності виконання в часі. Роботи на лінійній діаграмі наносяться за ранніми строками здійснення подій.

2. За графіком визначається щоденна потреба і будується карта завантаження трудоресурсу на весь комплекс робіт.

Для оптимізації роботу 4-6 пересуваємо вправо на 2 дні. В результаті витримується ліміт - 8 осіб.

Для раціональнішого завантаження трудоресурсу роботу 0-2 можна виконати на 4-й день.

Робота 1-4 буде мати резерв, але якщо ми її пересунемо вправо, то ліквідується отриманий резерв роботи 4-6.

Другий метод оптимізації - це побудова карти проекту.

На основній лінії наносимо критичний шлях.

Над віссю - всі шляхи, які лежать над критичним.

Під віссю - всі шляхи, які лежать під критичним.

Критичний шлях виділяємо червоною лінією